Тенденції розвитку міжрелігійних та міжконфесійних шлюбів в сучасній Україні

 

 

Розглядаються тенденції розвитку міжрелігійних та міжконфесійних шлюбів між сучасними українцями, що належать до авраамічних релігій. Проаналізовано релігійні, соціальні та гендерно-демографічні чинники збільшення кількості таких шлюбів. Доведена необхідність філософсько- релігієзнавчого дослідження трансформацій релігійних моделей сімейних стосунків у цих релігіях.

Ключові слова: авраамічні релігії, міжрелігійний шлюб, міжконфесійний шлюб, релігійна модель сім’ї, трансформації.

Для України як поліетнічної та полірелігійної багатоконфесійної країни актуальним є питання міжконфесійних шлюбів, в результаті яких відбувається зміна або змішування релігійних поглядів, оскільки в останні десятиліття спостерігається значне зростання міжрелігійних, міжконфесійних і міжетнічних шлюбів, ставлення до яких в суспільстві є неоднозначним.

Реалії сучасного суспільного життя, зокрема трансформації гендерного прядку і криза традиційних моделей сім’ї, загострюють проблеми, пов’язані з укладенням шлюбів між представникам різних релігій, або між представниками різних конфесій в межах однієї релігії. Реальне життя таких подружніх пар і проблеми, з якими вони стикаються майже щоденно, вимагають перегляду релігійних настанов, зафіксованих в системах релігійного права авраамічних релігій, вироблення богословами і релігійними лідерами більш гнучкої і компромісної політики щодо міжконфесійних та міжрелігійних шлюбів. Міжконфесійні шлюби останнім часом викликають менший спротив, зокрема в ісламі та християнстві, де вони сприймаються як «практичний екуменізм». Ці процеси потребують як постійного релігієзнавчого моніторингу, так і теоретичного осмислення.

Тому проблематика даної статті має не лише наукове, а й суспільне значення, оскільки склад населення та радянське минуле, коли міжетнічні шлюби вважалися свого роду запорукою «непорушної дружби багатонаціонального радянського народу», обумовили наявність значної кількості етнічно змішаних шлюбних союзів, а пострадянська хвиля релігійної самоідентифікації співвітчизників та релігійного відродження України загострила проблеми таких шлюбів, надавши їм виразного релігійного забарвлення.

Зокрема, в християнстві, особливо в західних регіонах країни, зі скасуванням заборони на релігійну діяльність греко-католиків та представників багатьох протестантських церков, загострилася низка проблем, пов’язаних з укладанням шлюбів між представниками різних християнських конфесій. Реінтеграція кримських татар (і відповідно – ісламу) в український соціум загострила проблему міжрелігійних міжетнічних шлюбів у Криму та на Сході України.

Суспільну актуальність цієї проблеми засвідчує велика кількість публікацій з цього приводу в світських, та конфесійних ЗМІ, особливо в регіонах зі змішаним щодо етно-релігійних показників населенням (Закарпаття, Буковина, Галичина, АРК, Схід країни).

Отже, об’єктом цієї розвідки є міжконфесійні відносини в українському суспільстві, а її предметом – релігійна складова сімейно-шлюбних відносин в міжрелігійних та міжконфесійних сім’ях українців (в межах авраамічних релігій). Метою нашої статті є дослідження тенденцій та процесів трансформації міжрелігійних та міжконфесійних шлюбів в українському суспільстві.

Проблеми міжрелігійних і міжконфесійних шлюбів в авраамічних релігіях входять складовою частиною у величезне проблемне поле гендерно-антропологічних відносин, і, аналізуючи стан розробки даної проблематики в теологічній та науковій літературі ми маємо розглядати їх саме в цьому контексті.

Стан дослідження міжрелігійних і міжконфесійних шлюбів у вітчизняній науковій літературі дозволяє констатувати відсутність системних досліджень, які б узагальнили певний доробок соціо-гуманітарних наук, накопичений вітчизняною наукою і вартий систематизації, а також врахували релігійну позицію щодо цього складного питання. На тлі досить поміркованого інтересу до цієї проблематики збоку наукового співтовариства (поодинокі згадки у працях О. Кисельова, праці російської психолога О. Маховської), в релігійній літературі спостерігається сплеск публікацій з проблем сім’ї та шлюбу, зокрема й міжрелігійного та міжконфесійного. Яскравим прикладом цього є поява книги православного священика Даниїла Сисоєва «Брак з мусульманином» [7], яка викликала обурення мусульманських кіл Росії. Ісламські богослови мають в своєму арсеналі книгу Шаміля Аляутдінова «Він і вона» [1]. На численних Інтернет-сайтах (як світських, так і конфесійних) проблеми змішаних шлюбів обговорюються богословами та громадськістю, особливо в регіонах зі змішаними етно-релігійними показниками населенням (Закарпаття, Буковина, Галичина, АРК, Схід країни) [2; 5; 6].

Філософсько-релігієзнавче дослідження має заповнити лакуни у науковому розумінні феномену таких шлюбів, оскільки релігієзнавство з його принципово інтегральними методологічними підходами здатне здійснити комплексний релігієзнавчо-правовий аналіз міжконфесійних шлюбів, чинників релігійного, правового і соціо-культурного характеру, що впливають на релігійно і конфесійно змішані шлюбно-сімейні стосунки в контексті трансформацій гендерного порядку і значних змін в релігійному житті українського суспільства.

У колишньому СРСР міжетнічні шлюби (які найчастіше є міжрелігійними) вважалися свого роду запорукою «непорушної дружби багатонаціонального радянського народу», проте в життєвих реаліях національних республік, особливо там, де не переважало російськомовне населення, яке з часів Російської імперії тяжіло до офіційного православ’я такі сім’ї часто опинялися в певній культурної ізоляції і сприймалися в локальних (в першу чергу етно-релігійних) спільнотах як маргінальні відхилення від норми.

Ставлення до міжрелігійних та міжнаціональних шлюбних пар в пострадянському суспільстві і вчених і громадськості досі залишається неоднозначним.

Показовим є той факт, що ані в Росії, ані в Україні, ані в Білорусі немає офіційної статистичної інформації про міжрелігійні та міжконфесійні шлюби, а статистичні дані по шлюбам з іноземними громадянами теж не є надбанням широкої громадськості.

Для українського суспільства аналіз факторів, що впливають на розповсюдженість змішаних шлюбів можна поділити на дві групи: загальносвітові процеси трансформації сімейно-шлюбних відносин та суто українські процеси, що впливають на зміни української моделі шлюбу та сім’ї.