Теоретичні аспекти формування освітнього здоров’язберігаючого середовища

сприяють здоров’ю у всіх сферах життєдіяльності людини.

Головними завданнями курсу з основ здоров’я є:

• формування в учнів знань про здоров’я, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку,взаємозв’язок організму людини з природним, техногенним і соціальним оточенням;
• розвиток в учнів мотивації дбайливо ставитися до власного здоров’я, удосконалюватифізичну, соціальну, психічну і духовну його складові;
• виховання в учнів потреби у здоров’ї, що є важливою життєвою цінністю, свідомогопрагнення до ведення здорового способу життя;
• розвиток умінь самостійно приймати рішення щодо власних вчинків;
• набуття учнями власного здоров’язбережувального досвіду з урахуванням стану здоров’я;
• використання у повсякденному житті досвіду здоров’язбережувальної діяльності длявласного здоров’я та здоров’я інших людей [5].

У програмі навчального курсу зазначено, що змістову основу предмета складають такібазові поняття: здоров’я, здоровий спосіб життя, безпечна поведінка, здоров’язбережувальнакомпетентність, здоров’язбережувальні компетенції (життєві і спеціальні навички). Дляконкретизації змісту важливо зазначити, що здоров’я розглядається як: 1) стан загальногофізичного, психологічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і

фізичних вад (ВООЗ) та 2) процес формування, збереження, зміцнення, відновлення фізичної,соціальної, психічної та духовної його складових. Здоровий спосіб життя – це спосібжиттєдіяльності людини, метою якого є формування, збереження і зміцнення здоров’я. Безпечнаповедінка – це поведінка людини, яка не загрожує її життю і здоров’ю та безпеці інших людей [3].

Особливістю організації навчання основам здоров’я, згідно згуманістичним підходом, є активізація самовизначення школярів у сфері здорового способужиття та безпечної поведінки, міжособистісних взаємин, культури здоров’я загалом. Ключовеположення пропонованої концепції курсу «Основ здоров’я» полягає в організації оздоровчоїфункції загальноосвітньої школи, зокрема, початкової, що передбачає створення екологічнобезпечного, творчо розвивального, емоційно сприятливого середовища за умови суб’єкт-суб’єктної взаємодії в тріаді «вчитель – учні – батьки».

Це положення забезпечується застосуванням інтерактивних методів навчання, діалогу(полілогу) тощо, впровадженням сучасних форм навчання (тренінгів, ігор, проектів, диспутів),а також реалізацією провідних функцій підручників (інформаційної, розвивальної, виховної тамотиваційної), що залежить від методичної грамотності їх побудови. Розвивальна функціяреалізується шляхом впливу на особистість учня, що здійснюється в таких напрямах: розвитокпсихічних процесів (сприймання, уваги, уяви, пам'яті, мислення тощо), формуваннязагальнонавчальних умінь і навичок (організаційних, загальномовленнєвих,загальнопізнавальних та контрольно-оцінних), розвиток творчих здібностей. Мотиваційнафункція реалізується шляхом включення прикладів із життя, усної народної творчості,виконання «веселих завдань», розташування малюнків, казок, діалогів, усмішок [7; 8].

Зміст навчального матеріалу добирається на основі наступних принципів:

• об’єктивність знань з предмета «Основи здоров’я»;
• відповідність їх засвоєння віковим можливостям учнів;
• суб’єктна позиція школяра як умова активізації самовизначення та саморефлексії,непідпадання під соціальні ризики;
• рівноцінність «чоловічого» та «жіночого» начал в дидактичному матеріалі;
• позитивізм і толерантність у діалогічному спілкуванні з однолітками та дорослими;
• опора на власний життєвий досвід індивіда, критичне осмислення засвоєних настановщодо збереження здоров’я;
• включення народознавчої та етнокультурної спадщини.

Побудова навчального предмета з основ здоров’я здійснюється відповідно до освітньоїгалузі «Здоров’я і фізична культура», мета якої – формування здоров’язбережувальноїкомпетентності шляхом набуття учнями навичок збереження, зміцнення усіх складовихздоров’я та дбайливого ставлення до нього, розвиток особистої фізичної культури йформування звичок безпечної поведінки, що передбачає вивчення відповідних предметів.

Реалізація змістової лінії «Здоров’я» з основ здоров’я для учнівпочаткової школи передбачає нагромадження корисного досвіду щодо здорового способу життя у вигляді створення своєрідного «портфоліо» як допоміжного путівника до КраїниЗдоров’я. Реалізація компетентнісної парадигми передбачає подальше осмислення власноїпозиції дитини у валеологічній поведінці, що досягається за умови зміни акцентів приконструюванні підручників та навчально-виховного процесу з курсу «Основ здоров’я» зінформаційно-конгнітивної діяльності на діяльнісно-особистісну модель навчання.Змістом цієї моделі є завдання на залучення школярів до активної навчально-пізнавальної (конструктивно-реконструктивної, проблемно-пошукової, дослідницької тощо) діяльності зврахуванням принципів гендерної рівності, спрямовані на:

• розвиток в учнів активної мотивації дбайливо ставитися до власного здоров’я і займатисяфізичною культурою, удосконалювати фізичну, соціальну, психічну і духовну складовіздоров’я;
• формування вмінь і навичок здорового способу життя, безпеки життєдіяльності дівчатокта хлопчиків;
• ознайомлення з впливом на здоров’я рухової активності та загартування організму,формування знань, умінь і навичок особистої гігієни, профілактики захворюваності ітравматизму, правил техніки безпеки для дітей обох статей;
• виховання в учнів та учениць потреби у здоров’ї, що є важливою життєвою цінністю,розвиток свідомого прагнення до ведення здорового способу життя;
• набуття дівчатками та хлопчиками власного здоров’язбережувального досвіду зурахуванням стану здоров’я та використання його у повсякденному житті.

Реалізація здоров’язбережувальної технології у процесі вивчення курсу «Основи здоров’я» передбачає перетворення шкільного середовища на своєрідну «творчу життєвулабораторію», в якій учні опановують ази здоровязберігаючої культури. Ефективність становленнякультури здоров’я в учнів залежить від проектної діяльності, яка сприяє поглибленню їхньоїздоровязберігаючої грамотності, від прикладної спрямованості змісту навчального матеріалу, щоуможливлює практичне застосування здоровязберігаючих знань[12; 15].

Інтерактивна взаємодія учня з вчителем чи учня з учнями, що полягає у багаторазовому вправлянні щодо здорового способу життя у процесі групової взаємодії, породжує духпартнерства, і спрямована на активізацію позиції суб’єктності школярів у набутті здоров’язбережувальних компетенцій: суспільно визнаного рівня знань, умінь, навичок іставлень, які сприяють здоров’ю у всіх сферах життєдіяльності людини. Здоров’язбережувальна компетентність як здатність учня застосовувати здоров’язбережувальні компетенції в умовах конкретної життєвої або навчальної ситуації.

Інтеграція знань з основ здоров’я можлива на основі набуття учнями предметних і міжпредметних компетенцій з таких освітніх галузей, як «Мови і

література», «Математика», «Природознавство», «Суспільствознавство», «Технології» та«Мистецтво».