Теоретичні засади інвестиційного розвитку регіону

Інвестиційний розвиток регіону

Інвестиційний розвиток – це процес довгострокового спрямованого вкладення капіталу в підприємства різних галузей економіки та соціально-економічні програми усередині країни та за її межами для забезпечення покращення якості життя шляхом економічного зростання за рахунок одержання прибутків та соціальних результатів, випуску товарів, зокрема інвестиційних, надання послуг.

У сучасному світі будь-яка територія (місто, країна, регіон) конкурує з іншими територіями за залучення трудових ресурсів, інвесторів, туристів і т. п. В умовах глобалізації, постійного росту конкуренції, вирівнювання умов господарювання на різних територіях, маркетинг території, її імідж і бренд виходять на перший план, тому усе більше країн і міст цілеспрямовано займаються маркетингом своїх територій, формуванням власного бренду, які обумовлюють інвестиційну й туристську привабливість місцевості.

Існуюча сьогодні нестача внутрішніх інвестиційних ресурсів, обумовлена, по-перше, тривалим періодом спаду вітчизняного виробництва, а відтак недостатністю ресурсів підприємств для оновлення та модернізації основних фондів.

По-друге, різким падінням рівня доходів переважної більшості населення України і, як результат, недостатністю заощаджень домогосподарств для здійснення прямих та портфельних інвестицій.

По-третє, недостатньою є капіталізація української банківської системи, що обмежує можливості здійснення масштабних інвестиційних проектів.

Реалістичний підхід до оцінки потенціалу економічного розвитку України засвідчує наявність конкурентних переваг країни та її регіонів, що є дійсним фактором підвищення її інвестиційної привабливості як для внутрішнього, так і для зовнішнього інвестора.

Основними регіональними інвестиційними ризиками є: нестабільність законодавчої бази для впровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку; високі відсотки ставок комерційного кредитування інвестиційних проектів; нестабільне фінансове становище провідних підприємств регіону; слабка мережа консалтингових центрів для розробки програм діяльності підприємств.

До фінансових ризиків можна віднести: заборгованість підприємств один перед одним; високопроцентні кредити, надані банками підприємствам.

Політичні і законодавчі ризики реально оцінити складно внаслідок періодично нестабільної і непередбачуваної ситуації в державі.

В умовах, що склалися, необхідно розробити і впровадити жорсткий механізм залучення і утримання грошових ресурсів у виробничій сфері, в реалізації якого провідну роль повинні відіграти банки. Ключовою ланкою механізму мають стати: введення окремого режиму руху амортизаційних коштів підприємств і коштів, що звільняються від оподаткування у зв’язку з їх інвестиційною спрямованістю; система інвестиційних рахунків з обмеженням використання коштів, які на них накопичуються, винятково для капітального будівництва і закупівель устаткування. За допомогою такого механізму також можна забезпечити контроль за використання інвестиційних ресурсів через систему інвестиційних рахунків чи договорів з комерційними банками з метою посилення виробничої сфери та відновлення оборотних коштів [4, с. 304].

Розробка конкретних інвестиційних заходів повинна проводитись з урахуванням пріоритетних напрямів та аналізу існуючого стану соціально-економічного розвитку регіону. Доцільно навести всю необхідну інформацію про термін дії заходів, відповідальних виконавців, вартість та очікуваний результат. Обґрунтованість заходів повинна бути підтверджена розрахунками економічної ефективності як окремого проекту, так і прогнозного результату функціонування економіки регіону в цілому.

Найважливіша складова інвестиційних заходів – упровадження науково-технічних розробок у продуктивні сили, розвиток яких матиме своїм результатом одержання конкурентних переваг на ринку та входження підприємств у правове поле підтримки інвестиційної діяльності. Це особливо важливо для інноваційної форми інвестицій. З урахуванням високого ступеня ризику інноваційного підприємництва розділ повинен включати заходи, що спрощують процедури відкриття інноваційних підприємств, зменшують для них обсяги відповідного державного збору [5, с. 105].

У програмі повинні бути заходи щодо налагодження взаємодії з міжнародними організаціями (Тacis, Європейским банком реконструкції і розвитку, Американським агентством з питань міжнародного розвитку), зокрема для підтримки малого і середнього бізнесу, забезпечення консалтингової допомоги місцевим підприємствам у питаннях експорту продукції, підготовки бізнес-планів, пошуку фінансових ресурсів тощо.

При створенні програми слід звернути увагу на застосування кластерного підходу або методики розробки з використанням кластерних структур управління розвитком регіону. Мета створення таких об’єднань – ефективне використання конкурентних переваг території. Хід виконання інвестиційних заходів рекомендується контролювати та, за необхідністю, коригувати не рідше двох разів на рік, а також за потреби заслуховувати на засіданнях у голови обласної державної адміністрації. Окремі важливі питання, після попередньої підготовки, повинні бути розглянуті на спеціально організованих нарадах [6, с. 108].

Концепція інвестиційного розвитку регіону

Метою Концепції є визначення основних принципів, напрямів та механізмів реалізації регіональної інвестиційної політики, спрямованої на створення сприятливих умов для забезпечення притоку інвестицій та їх ефективного використання шляхом концентрації на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку області.

Принципи Концепції інвестиційного розвитку регіону

• Баланс національних та регіональних інтересів. Всі процеси в інвестиційній сфері регіону повинні відповідати національним та регіональним інтересам.
• Пріоритет законодавчого забезпечення. Всі перетворення повинні відбуватися в межах, визначених нормативно-правовою базою.
• Інноваційний характер розвитку. Впровадження нового технологічного укладу шляхом відтворення науково-технічного потенціалу та використання наукомістких технологій.
• Соціальна спрямованість інвестиційних перетворень. На всіх етапах формування і реалізації регіональної інвестиційної політики необхідно виходити з пріоритету інтересів та добробуту широких верст населення регіону.
• Послідовна децентралізація інвестиційного процесу. Розширення участі місцевих (міських, районних) органів влади в управлінні інвестиціями та поєднання регіонального регулювання інвестицій з ринковими механізмами.
• Орієнтація переважно на власні кошти суб'єктів господарювання у фінансуванні інвестиційних проектів.
• Програмно-цільове фінансування. Виділення бюджетних коштів