Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Теорія і практика публічного мовлення

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
7
Мова: 
Українська
Оцінка: 
7.1 Особливості публічної (ораторської) мови
7.2 Види і жанри публічних виступів
7.3 Риторичний канон. Способи підготовки до публічного мовлення
7.4 Структура професійної публічної промови
 
7.1 Особливості публічної (ораторської) мови
 
Публічною вважається мова, адресована широкому загалу. Одним із її різновидів є ораторська мова, що функціонує як форма живого спілкування промовця з аудиторією слухачів з метою впливу на неї і переконання.
Риторика (красномовність), або ораторське мистецтво, виникла в Стародавній Греції. Вона вважалася мистецтвом і була вагомою  частиною  суспільного  життя.  Греки  поділяли  риторику  на  три  галузі:  судову, політичну й урочисту. До нашого часу дійшли імена відомих античних ораторів Сократа, Платона, Аристотеля, Демосфена, Цицерона.
Найвідомішими ораторами Київської Русі були митрополит Іларіон (його найвідоміша проповідь  –  “Слово про закон і благодать”) та Кирило Туровський.
У  17–18  столітті  курс  риторики  викладався  в  Києво–Могилянській  академії,  яка,  будучи  національним закладом, орієнтувалася на найпрогресивніші здобутки європейських університетів. Ім'я академії пославили такі видатні ритори, як Григорій Сковорода, Феофан Прокопович, Михайло Ломоносов.
Зараз в Україні існує нагальна потреба відновлення національних риторичних традицій  –  традицій публічного мовлення –  в суспільно–політичній, науковій, професійній та інших сферах.
Наука красномовства, ораторське мистецтво, або іншими словами – теорія виразного мовлення, вивчає найбільш ефективні способи його побудови. На Заході її називають  теорією  і практикою  комунікації  (США), теорією мовного існування людини (Японія), неориторикою (Бельгія) тощо, а держави вкладають значні кошти в її розвиток з метою формування національного інтелекту як найціннішого ресурсу.
Як зазначає українська дослідниця проблем риторики Г.Сагач, змістовий план риторики можна виразити в такій формулі: Р = К + А + С + Т + М + ЕК = СА,
де Р – риторика;
К – концептуальний закон, який формує й розвиває в людини уміння всебічно аналізувати предмет дослідження і вибудовувати систему знань про нього (задум і концепція);
А – закон моделювання аудиторії, що формує й розвиває вміння системно вивчати три групи ознак, а саме: соціально-демографічні, соціально-психологічні, індивідуально-особистісні, які визначають "портрет" будь-якої аудиторії;
С – стратегічний закон, який формує й розвиває в людини вміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції (К) з урахуванням психологічного портрета аудиторії (А);
Т – тактичний закон, який формує й розвиває вміння працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленнєву діяльність аудиторії, тобто створювати атмосферу інтелектуальної й емоційної співтворчості;
М – мовленнєвий закон, який формує й розвиває в людини вміння володіти мовленням ("одягати" свою думку в словесну форму);
ЕК – закон ефективної комунікації, що формує й розвиває вміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією як необхідну умову успішної реалізації продукту мисленнєвої діяльності;
СА – системно-аналітичний закон, що формує й розвиває в людини вміння робити висновки з помилок і нарощувати цінний життєвий досвід, а також вчить оцінювати інших.
Аналізована формула риторики становить собою цілісну систему, у якій кожний компонент зумовлює й доповнює інший, причому всі компоненти розташовані в суворій логічній послідовності. Таким чином, закони риторики,  представлені  в  риторичній формулі,  відбивають системність мисленнєво-мовної  діяльності  (що  – навіщо – як), а від результатів цієї діяльності залежить успіх будь-якої іншої.
Ознаками публічної (ораторської) мови є наявність у ній:
а) логосу (грец. logos – слово, думка) – мова виражає думку, іде від розуму й звертається до нього;
б) етосу (грец. ethos – звичай, характер) – морально-етичні якості;
в) пафосу (грец. pathos – біль, страждання, пристрасть) – натхнення, викликане глибокою переконаністю автора.
Особливості публічного мовлення пов'язані насамперед з тим, що звернення до великої аудиторії створює специфічну атмосферу –  атмосферу офіційності й особливої відповідальності за сказане.
Промовець повинен дотримуватися ряду вимог, зокрема пов'язаних із його поведінкою:
–  природність, позбавлена штучності;
–  доброзичливість, повага, теплота у ставленні до слухачів;
–  зосередженість, серйозність оратора;
–  глибока внутрішня переконаність;
–  відповідна інтонація, міміка, жести.
 
7.2 Види і жанри публічних виступів
 
Розрізняють такі види публічного мовлення:
1)  соціально – політичне (політична доповідь, промова, політичний огляд, ділова доповідь, промова);
2)  академічне (наукова доповідь, лекція, наукове повідомлення, огляд, виступ у науковій дискусії);
3)  судове (звинувачувальна та захисна промова);
4)  урочисте (ювілейна, вітальна промова, виступ на прийомі);
5)  церковно – богословське (проповідь, звернення до пастви).
У професійному спілкуванні залежно від змісту, призначення, способу виголошення та обставин спілкування виділяють такі найпоширеніші жанри публічних виступів: доповідь, промова, лекція, виступ у дискусії.
Доповідь  –  це значний за обсягом документ, призначений для усного виголошення, який обов'язково містить певні висновки і пропозиції. У доповіді наявний значний фактичний матеріал (тому її тези часто пропонують слухачам заздалегідь); вона, як правило, розрахована на підготовлену аудиторію. Текст доповіді може бути предметом обговорення, зазнавати критики, доповнюватися новими положеннями тощо. Різновиди доповіді: ділова, політична, звітна, наукова.
Промова  –  це невеликий (до 10 – 15 хв) усний виступ, що має на меті висвітлення певної інформації, вплив не тільки на розум, а й на волю й почуття слухачів. Давньоримська схема: що, для чого, у який спосіб  –  і зараз актуальна для промовця. Промова повинна бути логічно струнка, переконлива, емоційно насичена. Основні різновиди промов: ділова, ювілейна, святкова, агітаційна, мітингова.
Лекція  –  це публічний виступ, основним призначенням якого є пропаганда наукових знань. Лекція містить науково доведену й перевірену інформацію, визнану в науковому світі. Лекції різноманітні за своїм змістом і формою викладу. Залежно від слухацької аудиторії розрізняють два основні типи лекцій: популярні (розраховані на непідготовленого слухача) й академічні (розраховані на слухача, який має певний рівень знань).
Виступ у дискусії  –  це лаконічний (до 2 – 5 хв), чітко аргументований виклад певного погляду на проблему. Виступ найчастіше не готується завчасно і є спонтанною мовною реакцією на щойно почуте на зборах, нараді, семінарі, науковій конференції тощо. Полемічність, стислість, точність і чіткість формулювань  –  основні риси виступу.
 
7.3 Риторичний канон. Способи підготовки до публічного мовлення
 
Риторичний канон – це загальні правила риторичної науки, які стосуються підготовки будь-якої промови. В
античному риторичному каноні виділено такі етапи роботи над промовою:
- інвенція, або винайдення. На цьому етапі формують задум, визначають тему, ідею, мету, вибудовують концепцію, збирають, систематизують і критично осмислюють необхідний для майбутньої промови матеріал, досягають максимальної обізнаності в темі;
-  диспозиція, або розташування. Автор промови обмірковує  матеріал,  структурує  його,  пов'язує деталі,
готує коментарі до матеріалу;
-  елокуція, або словесне оформлення думки. У цій частині здійснюється перша редакція ключових слів,
стилістичне оформлення основної частини, формування вступу і кінцівки, остаточна редакція тексту;
-  меморія, або запам'ятовування. На цьому етапі необхідно запам'ятати написаний текст,  можливо,  навіть вивчити його напам'ять і спробувати опанувати його риторично, тобто виділити місця, де необхідні паузи, модуляції голосу, невербальна підтримка тексту та інші елементи індивідуального ораторського стилю;
-  акція, або публічне виголошення промови. Тут важливі інтонування тексту, темп мовлення, дихання, тембр голосу  і  його   звучність,   дикція,   володіння   орфоепічними  навичками  вимови  звуків  і   звукосполучень, структурно-інтонаційне та логічне наголошування, використання жестів, міміки, поза промовця, його манери, зовнішність, контакт із аудиторією тощо;
-  релаксація, або ослаблення напруження, самоаналіз власних успіхів та невдач.
У професійній діяльності вибір способу підготовки до публічного виступу залежить від багатьох чинників: досвіду оратора, складності теми, ситуації мовлення, рівня володіння матеріалом, специфіки аудиторії тощо. Окреслимо основні етапи підготовки до виголошення публічного виступу (залежно від вищеназваних чинників підготовка може бути завершена на будь – якому етапі):
1) обдумування теми;
2) підбір матеріалів, літератури, ілюстрацій тощо, опрацювання їх (підготовка виписок  –  цитат із зазначенням джерела; укладання конспекту (дослівного, реферативного або комбінованого);
3) систематизація матеріалу;
4) складання плану виступу або розгорнутого плану, який містить ключові слова, цифрові дані, дати, власні назви, складні для запам'ятовування;
5)написаннятезвиступу–найважливішихположень,якімаютьбутиобґрунтовані, доведені, проілюстровані;
6) написання повного тексту виступу;
7) коригування написаного тексту:
- довгі речення слід замінити короткими або поділити;
- вставити риторичні запитання, які збагатять інтонацію, пожвавлять виклад, змусять стежити за ходом думки;
- смислові зв'язки між частинами промови треба виразити словами: по – перше..., по – друге..., з одного боку..., а з другого..., отже..., таким чином...;
- потрібно постійно називати предмет думки;
- слід визначити, де потрібні паузи;
- увести в текст звертання до слухачів;
8) пробне читання промови вголос.
 
7.4 Структура професійної публічної промови
 
Професійне публічне мовлення ефективне лише за наявності чітких смислових зв'язків у викладі думки. Плутане, непослідовне мовлення справляє негативне враження на аудиторію і перешкоджає досягненню поставленої мети. Тому публічну промову слід обов'язково заздалегідь обміркувати і чітко структурувати.
Структура професійної публічної промови – закономірне, мотивоване змістом і задумом розміщення всіх частин виступу і доцільне їх співвідношення; система організування матеріалу.
Незалежно від виду промови, у її структурі виділяють три частини, які мають певні функції: вступ, основну частину, висновок. Крім цих структурних елементів, які становлять класичну схему, що сформувалася ще в античні часи, промова містить зачин і кінцівку (див. таблицю).
Структура професійної промови
Структурний елемент
Функції структурного елемента
ЗачинЗаінтригувати слухачів
 
Вступ
 
Зацікавитипроблемою,умотивуватиїїважливість,створити необхідний настрій
 
Повідомити тему, описати мету
 
Наголосити на специфіці теми, її актуальності
 
Основна частина
 
Повідомити інформацію Обґрунтувати власний погляд Спростувати погляди опонентів
Переконати слухачів, спонукати до конкретних дій
 
Висновок
 
Підсумувати сказане, узагальнити думки
 
Підсилити зацікавленість предметом розмови
 
Закріпити враження від розмови
 
КінцівкаВплинути на емоційну та інтелектуальну сферу слухачів
 
Зачин промовця має заінтригувати слухачів. Цього можна досягти майстерно вибудуваним початком промови. Найчастіше це етикетні формули, стисла розповідь про якийсь випадок, парадокс, пов'язані з темою промови. Особливості  зачину визначаються  темою  виступу  й  аудиторією.  Продуманий  зачин  створює  чітке  уявлення слухачів про ставлення оратора до них, напрям і тему виступу.
Вступ покликаний психологічно підготувати слухачів до суті промови і ввести їх у процес сприйняття її змісту. Вступ виконує кілька функцій: психологічну – закріплення контакту, уваги і зацікавленості, які були викликані зачином; змістову – опис цільової настанови промови, повідомлення теми, перелік і коротка характеристика проблем, які будуть проаналізовані в основній частині; концептуальну – наголошення на особливостях теми, визначення її актуальності і суспільної значущості.
В основній частині висвітлюють зміст промови. Для цього промовець використовує факти, логічні докази, аргументацію, наводить різні теоретичні положення, аналізує приклади тощо. Вибір аргументів має бути мотивований ситуацією спілкування і складом аудиторії. Вони будуть переконливими, якщо діятимуть не лише логічно, а й емоційно. Основна частина передбачає виклад матеріалу, доказ, спростування.
1.  Виклад  матеріалу.  У  цій  частині  промови  використовують  кілька  функціональних  типів  мовлення: розповідь (повідомлення про послідовний розвиток подій), опис (систематизований виклад предмета промови, його особливостей), роздум (доведення або спростування тез, розкриття зв'язків між явищами дійсності). У промовах названі типи мовлення здебільшого переплітаються, доповнюючи один одного. При цьому необхідно правильно дібрати:
а)моделі викладу – лінійну (ab ovo – «від яйця») або інтриго-фабульну (in medias res – «в середину речей»);
б)методи викладу:
–   дедуктивний (полягає у послідовному розгортанні повідомлення від загального до часткового);
–   індуктивний (обернений до дедуктивного, полягає в переорієнтації ходу думки від конкретного до загального);
–   аналогійний (полягає у зіставленні подій, явищ, ознак, фактів з метою виявлення подібності);
–   стадійний (рух мовного повідомлення від стадії до стадії за логікою розвитку думки);
–концентричний (полягає в тому, що навколо проблеми, яку ставлять у центр уваги,  групують споріднені,
близькі проблеми, питання, події, факти тощо).
2.  Доказ.  Докази є логічним  доведенням  чогось.  Вони,  залежно  від  теми,  постають  у  різних  формах:
пояснення, прикладів, дослідів, ілюстрацій. Саме за допомогою доказів промовці переконують слухачів.
3.   Спростування.  Це  доказ  від  протилежного,  аргумент  від  опонента,  який  бачить  істину  інакше. Спростування може спричинити полеміку або суперечку. Виокремлення доказу і спростування як структурних елементів основної частини пояснюється полемічною природою публічної промови і дає підстави визначати публічну промову як спрямовану на переконання.
У висновках промови підсумовують сказане, узагальнюють думки, висловлені  в  основній частині.  Можна також стисло повторити основні положення виступу чи пов'язати в єдине ціле його частини, ще раз акцентувати на головній думці виступу і важливості для слухачів розглянутої теми.  Висновки мають бути обґрунтованими і чітко сформульованими, випливати із змісту промови. Психологи стверджують,  що останні слова оратора запам'ятовуються найкраще. Це зобов'язує ретельно продумати закінчення публічного виступу, адже в ньому має бути зосереджена сила могутнього емоційного впливу.
Кінцівка, як і зачин, містить етикетні формули, але іншого змісту. Повідомляють, що наразі це есе, час вичерпано, зустріч добігла кінця, дякують за увагу, доброзичливість, співпрацю, висловлюють сподівання зустрітися в майбутньому тощо.
Структурування промови – це творчий процес, який майже не підлягає стандартизації. Але при цьому слід пам'ятати, що ораторська мова мусить бути послідовною, зв'язною, індивідуальною і проникливою, а її частини – пропорційними, зокрема вступ і висновок сумарно повинні становити не більше 1/3 виступу. Всі частини промови мають узгоджуватися одна з одною, тобто бути інтегрованими (об'єднаними) для досягнення цілісності і переконливості.
 
Теми рефератів
 
1.  Історія і жанри риторики.
2.  Стилі публічних виступів.
3.  Норми усного професійного мовлення.
4.  Особливості публічної професійної промови.
 
2.  Національні особливості усного професійного спілкування
 
Практичні завдання
 
І. Підготуйте відповіді на запитання, виконайте завдання:
1.  Схарактеризуйте особливості та види усного публічного мовлення.
2.  Які жанри публічних виступів використовуються в професійній сфері?
3.  Назвіть етапи підготовки до публічного виступу. Від чого залежить вибір способу підготовки до публічного мовлення?
4.  Підготуйте короткий виступ для участі в дискусії на тему: “Проблеми вищої економічної освіти в Україні”.
Складіть план та тези виступу.
5.  Прочитайте текст промови, з'ясуйте, які мовні недоліки в ній є.
 
Шановний пан голова!
 
Прошу всіх до уваги! Я хочу тут сказати слідуюче. Ми всі тут вмісті сидимо вже на протязі чотирьох років. Чотири роки ми вносимо і одобряємо предложення, приймаємо активну участь в розробці законів. Ми єдинодушно одобряємо всі програми уряду, хоча вони і не воплощаються в жизнь. Нам тут неплохо. Ми своєчасно ходимо в дві години на обід, систематично получаємо зарплату і гроші за командіровки. Ми всі тут навчилися гарно висказуватися. Але ми бачимо, що наше суспільство перебуває в тяжкому положенні. Вже шостий уряд маємо. І в ніякого уряду нічого не получається. Хіба я неправий? Останні дії уряду це лишній раз доказують. Мова йде про систему налогів. Обіщали, обіщали, а віз і нині там. Кому такі налоги можуть понравитися? Нікому. А тому я піднімаю питання про відставку уряду. Я рахую, що його бездіяльність у сфері налогової політики веде, чесно говоря, до підриву економіки, тормозить розвиток соціальної  сфери.  Вона  наносить  урон  державі.  Важко  собі  представити,  але  президент  це  спокійно наблюдає, мір ніяких не приймає. Ми повинні всі це добре уяснити і накінець поставити крапку. Державу треба  якось  спасати.  Я  лічно  требую  відставки.  Всі  должні  піти  у  відставку,  так  як  всі  цього заслуговують: і уряд, і гольова Верховної Ради. Да, да...! І ви пан головуючий не улибайтесь і не лишайте мене  слова.  Ви  постоянно  порушуєте  регламент  Слово  даєте,  кому  хочете,  а  чиї  погляди  вам  не нравляться,  тому  не  даєте,  а  як  дасте,  то  одразу  перебиваєте.  Я  вніс  предложення  і  настоюю  на відкритому голосуванні. Нехай люди знають, хто тут за народ дбає, а хто попав сюда случайно. Умісно нагадати ще про деякі моменти, хоча їх нема у повістці денній. Заєць, Іван не мішай говорити. Ти тут по кожному вопросу виступаєш і я тобі не мішаю. І ти, Мовчан, мовчи. Коли ти тут якусь чепуху про государственний язик ніс, то я сидів і мовчав. Тут поповзли про мене брехливі слухи, ніби я вже сім раз був у командіровці за границею. Я вже звик, що мене звинувачують по всякому поводу. Щодо цього мушу дати слідуючу справку. Я в двох словах. Я являюсь членом Комітету у закордонних справах. Комітет уже дав своє заключення. Не виключайте мікрохвон, потому шо....
 
ІІ. Оформлення документів
 
1.  Що таке доручення? Які види доручень ви знаєте? [9; 12; 39].
 
2.Проаналізуйте подані нижче зразки документів. Назвіть реквізити офіційного (службового) і приватного
(особистого) доручення.
 
3.  Напишіть доручення про одержання грошового переказу на ваше ім'я.
 
ДОРУЧЕННЯ
 
22 лютого 2010 р.Рівне№10
ТОВ “Бізнес-консалтинг” уповноважує заступника директора Войтовича Миколу Олексійовича (паспорт серії СН №657482, виданий Рівненським УМВС 30.04.97, прописаний за адресою: вул. Уласа Самчука, 34, м. Рівне) вести  справи  від  імені  ТОВ  "Бізнес-консалтинг"  в  усіх  державних,  приватних  і  громадських  установах, підприємствах  та організаціях,  бути  представником  у  правоохоронних  органах,  арбітражному  суді,  органах прокуратури, в органах судів загальної юрисдикції з усіма правами, наданими законом позивачеві, відповідачеві, третій особі та потерпілому.
Для виконання представницьких функцій ТОВ "Бізнес-консалтинг" надає Войтовичу М.О. право подавати від імені товариства заяви, укладати угоди, отримувати необхідні довідки та документи, одержувати майно, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з цим дорученням.
Повноваження з цього доручення не можуть передаватися іншим особам.
 
Доручення дійсне до 21 червня 2010 року.
 
Генеральний директор(підпис)О.Т. Микитюк
 
ДОРУЧЕННЯ
 
Я, Юрчук Кирило Петрович, студент І курсу факультету економіки та підприємництва НУВГП, доручаю отримати в касі університету мою стипендію за лютий цього року  Петрик Тетяні Василівні, студентці І курсу факультету економіки та підприємництва НУВГП, за її студентським квитком №28956473.
 
11.03.10(підпис)
 
Підпис студента Юрчука К.П. засвідчую.
 
Начальник відділу кадрів (підпис)  С. С. Якименко
 
12.03.10
 
ІІІ. Правописний практикум
 
1. Повторіть правопис прислівників і службових частин мови [36: §30-33]. Запишіть слова.
 
У/цілому,в/середині   (підприємства),в/основному,до/речі,по/двоє,по/третє,час/від/часу,
 
на/передодні, аби/коли, де/небудь, не/мов/би, все/таки, все/ж/таки, з/під, на/при/кінці, адже/ж,
не/одмінно, тим/часом, під/час.
ІV. Практикум з культури мови
1. Визначте рід абревіатур.
СОТ, ЄБРР, ЄС, ООН, ВТО, БЮТ, МВФ.
2. З'ясуйте значення слів, два з них уведіть у речення.
Легітимність, технополіс, фіскальна політика, асиміляція.
Фото Капча