"процес", виготовлені процеси, в яких ті чи інші дії (операнда) людина організовує для виготовленя процесів з метою здійснити необхідні або жадані для неї зміни, наприклад, для задоволення людських потреб. Науки, які досліджують перетворення в якійсь певній галузі, є, наприклад, термодина-міка, технологія виробництва.
Мал. 4. –Модель процесу перетворення
Термін «операнд» (Od) обраний як загальна назва речей, систем та станів, які від-дані цілеспрямованому перетворенню, як наслідку певних впливів, заснованих на фі-зичних, хімічних та біологічних явищах і описаних деякою інструкцією-рецептом, алгоритмом, технологією.
Дії на операнд (мал. 4) виконуються операторами і є виходами операторів.
Типовими видами «процесів» в техніці є керування і регулювання. Керування - це процес в системі, завдяки якому, одна чи кілька вхідних величин діють бажаним чином на інші, які вважаються вихідними. Регулювання - це процес завдяки якому деякі змінні (регульовані) величини безперервно співставляються з еталонними (керованими), при-чому на регульовані величини здійснюється вплив з метою приведення відповідних від-хилень до нуля.
Відношення (R) - це взаємозалежність або вплив двох і більше об'єктів або явищ абстрактного або конкретного типу. Відношення може бути: рефлексним, симетричним або транзитивним і характеризуватися так:
а) рефлексивність - кожний об'єкт еквівалентний самому собі;
б) симетричність - якщо один об'єкт еквівалентний іншому, то другий еквівален-тний першому;
в) транзитивність - два об'єкти еквівалентні між собою, якщо вони роздільно екві-валентні третьому.
Якщо виконуються усі три умови, то відношення називається - відношенням
еквівалентності.
Кореляція - це математична модель відношення в узагальненій формі.
Розрізняють такі види відношень: подібність - відношення між двома або більше
системами (об'єктами, процесами,_вир_азами); аналогія (відповдність істотних ознак, властивостей, структур або функцій); гомоморфізм (коли кожну складову частину ф кожне відношення однієї системи можно відобразити на деяку складову частину і деяке відношення іншої ситеми); ізоморфізм (коли кожна складова частині однієї системи може бути поставлена у відповідність певній складовій частини іншої системи і нав-паки); ідентичність (однакові властивості або ознаки); еквівалентність рівноцінність); математичні функції; причинність (детермінована типу «якщо ..., то»); зв’язок; мета-засіб; просторе, логічне (типу «дорівнює», «і», «або», «і-або», «ні-або», «так, що», «або-або», «якщо-то» та інші).
1.5. Зміст курсу "Теорія технічних систем "
Курс "Теорія технічних систем" включає цикл лекцій і практичних занять. Він спрямований на то, щоби в найкоротший термін впровадити нові технічні ідеї у виробництво. Цей курс в хронологічній послідовності повинен передувати і бути пов'язаний з курсами "Теорія механізмів та машин", "Деталі машин", "Металорізальні верстати", "Технологія машинобудування", Ріжучий інструмент", а також з фундаментальними дисциплінами фізико-математичного циклу.
Предметом курсу є технічні системи та їх елементи з протиріччями, які ство-рюють проблемну ситуацію, вирішення якої можливо шляхом синтезу нової, більш прог-ресивної системи.
Структура теорії технічних систем повина включати такі основні положення:
система понять; система перетворень; технічний процес як елемент системи перетво-рень; технічні системи, як елемент системи петворень; призначення технічних систем; структура технічних систем; властивості та оцінювання технічних систем; виникнення і розвиток технічних систем; еволюція технічних систем; систематика - класи, типи та ви-ди технічні системи.
Залежно від галузі застосування розрізняють:
- загальну теорію технічних систем, яка справедлива для всіх систем (рис. 1);
- спеціальні теорії, які конкретизують загальну теорію для окремих класів, типів та видів технічних систем.
Структура спеціальної теорії технічних систем може бути ієрархічною (нап-риклад, теорія верстатів, теорія металообробних верстатів, теорія токарних верста-тів). Особливе місце займають спеціальні теорії, які використовуються для де-кількох галузей техніки, наприклад, теорія механізмів, теорія деталей машин тощо.
1.6. Література
- Кузнецов Ю.М., Луців І.В., Дубиняк С.А. - Теорія технічних систем. Під загальною редакцією проф. Ю.М. Кузнецова К.: - Тернопіль, 1997 - 310 с.
- Кузнецов Ю.Н. Методы создания технических систем. - К.: ООО "ЗМОК" Фирма "ГНОЗИС", 1998 – 80 с.
- Половинкин А.И. Основы инженерного творчества: Учеб. Пособие для студентов вузов. – М.: Машиностроение, 1988. – 368 с.
Лекція № 2
Тема: ІЄРАРХІЯ ОПИСУ ТЕХНІЧНИХ СИСТЕМ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ
Питання лекції: Ієрархія опису технічних систем. Закономірності розвитку і еволюції технічних систем. Структура і параметри технічних систем. Функціо-нальна і органічна структура технічних систем. Конструктивна схема технічних систем. Параметри технічних систем. Ознаки класифікації технічних систем. Класифікація технічних систем по функціях і прин-ципах дії. Класифікація технічних систем по ієрархічних рівнях склад-ності. Класифікація технічних систем за способами виготовлення і ти-пами виробництва. Класифікація технічних систем по ступенях абст-рактності.
2.1. Ієрархія опису технічних систем
Розвиток знань пов'язаний з підвищенням складності принципових підходів до дослідження та його методів, котрі складають наступну ієрархічну послідовність науко-вого опису технічних систем:
- Параметричний - опис властивостей, ознак та відношень об'єкту на підставі ем-піричних спостережень. Це найбільш проста форма і вихідний рівень дослідження об'єк-ту.
- Морфологічний - перехід до визначення поелементного складу, побудови об'єк-ту та взаємовідносин параметрів, які виявлені на попередньому рівні.
- Функціональний - перехід до визначення функціональної залежності між пара-метрами (функціонально-параметричний опис), між елементами об'єкту (функціонально-морфологічний опис) або між параметрами і побудовою об'єкту.
- Фізичний (поведінка об'єкту) - виявлення цілісної картини "життя" об'єкту і ме-ханізмів, які