Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

 
 
Телефон +3 8(068) 052-35-08
Телефон +3 8(093) 689-29-85
 (096) 672-17-75
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Теорія виховання молодших школярів на початку ХХ століття

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 
І. Бужина
 
Теорія виховання молодших школярів на початку ХХ століття
 
Прогресивні педагоги широко використовували в роботі з дітьми принципи самоврядування, колегіального керівництва, залучали батьків до процесу виховання. Прагнучи потягнути дітей у навчання, прищепити їм прихильність до школи, виховати почуття дружби і товариства, учителі цих шкіл запроваджували групові форми навчання, семестрові і предметні системи занять, розробляли нові форми та методи оцінки знань учнів, залучали їх до найрізноманітніших видів самостійної роботи, широко застосували самообслуговування і ручну працю у виховному процесі.
Педагоги піклувалися про створення у школі життєрадісної, діяльної, дружньої атмосфери, культивували відносини близькості і довіри з учнями. Піклую-чись про зімкнення школярів у класах, про формування в них громадської думки, учителі нових шкіл здійснювали принципи інди-відуалізації у своїй роботі з дітьми, орієнтувалися на здібності, задатки, особливості кожної дитини.
Пізніше ідеї гуманізації дитячого колективу були частково реалізовані в діяльності колоній, клубів, майданчиків, «денних притулків», організо-ваних у порядку приватної ініціативи для дітей міської бідноти видатними педагогами і лікарями (В. П. Кащенко, Г. І. Россолімо, Н. Н. Йорданський, Д. І. Петров, І. Г. Розанов, А. У. Зеленко та ін.).
Отже, прогресивні педагоги передреволюційних років залишили багато цінних спостережень, що характеризують ті чи інші соціально-психологічні процеси, які відбуваються в дитячому колективі, розкрили ряд важливих закономірностей становлення і розвитку дитячих об'єднань як соціально-психологічних спільностей. Багато припущень і висновків, до яких вони дійшли, пізніше більш чітко були сформульовані радянськими педагогами.
У розвитку теорії виховання школярів значне місце в 20-30-і pp. посідала проблема відносин між учителями й учнями в педагогічному процесі. Педагоги вже тоді розуміли, що в основі успішної виховної діяльності лежать правильні відносини між учителем й учнями та учнями між собою і виступали за створення доброзичливих, істинно людських взаємин. Саме в гуманістичному характері відносин між педагогами і дітьми діячі педагогіки вбачали одне з найважливіших психолого-педагогічних умов формування людини, яка володіє активністю і гуманістичними якостями.
В автобіографічній праці «Роки шукань» С. Т. Шацький згадав про анти гуманну атмосферу, що панувала у школі. «Роздратування вчителів росте, – писав він. – Вони одностайні в оцінці своїх супротивників... Кожен урок розглядається як битва, і винахідливість ворогів стає дивною. Не учать, а ловлять, викривають. Не учать, а відбиваються».
Нові взаємини між людьми, що виникають внаслідок перетворення суспільства, природно, повинні були знайти своє відбиття у практиці шкільного виховання. Однак така система не могла виникнути сама по собі, автоматично, услід за зміною суспільних умов, а вимагала розробки нових виховних принципів, нової методики виховання.
Педагоги вважали за необхідне створення передумов для усвідомлення вчителями свого високого людського призначення. Тому одним з провідних принципів виховної роботи став гуманізм: погляд на людину як на вищу цінність і вищу мету суспільства.
Педагогіка обґрунтовує найважливіший принцип виховання – гуманне ставлення до дитини, що полягає насамперед у любові і повазі до особистості, яка розвивається. Цей принцип добре висловив А. С. Макаренко: «Проблема особистості може бути розв'язаною, якщо в кожній людині згідно з яким-небудь спеціальним вибором, немає проблеми особистості...». Педагоги вважають найпершим завданням учителя вміння турботливо підійти до дітей, дати розгорнутися їхній індивідуальності, заслужити їхню довіру, дати розвинутися здібностям.
Знання дитини, її особистих інтересів, схильностей і задатків сприяє розвитку внутрішніх сил кожного учня й уможливлює, вказував С. Т. Шацький, «створення такої атмосфери роботи, щоб вона розвивалася у всю ширину, щоб був усунутий цілий ряд перешкод на її шляху».
Знаменна в цьому плані стаття «На шляху до трудової школи», написана в 1918 році, у якій С. Т. Шацький показує, як організувати шкільне виховання, щоб воно несло в собі нове ставлення до дітей. Педагог вважав за необхідне погоджувати виховну роботу з інтересами дітей, з їхнім віком, робити шкільне життя радісним, наповненим захоплюючими заняттями. На його думку, шкільну справу потрібно здійснювати таким чином, щоб школа була для дітей, «а не діти для школи».
На противагу авторитарності, яка панувала у стосунках між учителями й учнями у старій школі, на противагу «дійсній війні» учнів з педагогами С. Т. Шацький висував ідею товариських стосунків дорослих і дітей, що сприяють розвитку в останніх справжньої самостійності і творчої активності.
У цьому зв'язку видатні педагоги (П. П. Блонський, С. Т. Шацький, Н. Н. Пі-страк, С. М. Ройвес, Н. І. Шульман, В. М. Сорока-Росинський, А. С. Макаренко) підкреслювали роль шкільного самоврядування як важливої форми організації життя, діяльності, відносин учнів, що сприяє розвитку їхньої творчої активності.
Гуманістична мета розвитку дитячої самодіяльності гостро порушила питання про роль педагогічного керівництва виховним процесом. Дитячий рух, що широко розгорнувся у 20-30-ті роки, у результаті надання учням можливостей для виявлення власної ініціативи, змінив відносини між учителями й учнями, зробив учня незалежним. Однак це багато в чому виступило причиною того, що в теорії і практиці школи нерідко стали з'являтися не зовсім правильне ставлення до вчителя, недооцінка його ролі у виховному процесі. Окремі теоретичні положення П. П. Блонського, С. Т. Шацького та інших у перші роки будівництва школи давали згодом привід відносити їх до прихильників «вільного виховання», «педоцентризму» і т. ін.
Фото Капча