Тіньова економіка та її вплив на економічну безпеку держави

 

Розвиток до індустріального суспільства і його перехід в індустріальне сприяв тіньовій діловій активності у різноманітних її проявах. Так, деякі форми капіталістичного виробництва (наприклад, «розпорошена» мануфактура) становили «підпільну» противагу легальному цеховому ремеслу, піратство поширювалося в ХVI-ХVIII ст. в Середземному та Карибському морях, Індійському океані, завдаючи чималої шкоди морським перевезенням, казнокрадство та корупція були присутні в усіх абсолютистських державах. Певною мірою тіньова ділова активність була реакцією на наступ влади вельмож, яка ще не мала належного інституційного оформлення. Капіталізм у власному розумінні слова міцно вкоренився лише після того, як «протестантська етика» санкціонувала гонитву за багатством у формі «чесного бізнесу», що допускала конкуренцію і не заперечувала насильства. Епоха нового часу завершується узаконенням одних форм тіньового бізнесу (наприклад, банківської діяльності – колишнє лихварство) і посиленням боротьби з найбільш кримінальними його формами (комп’ютерним піратством, корупцією тощо).

Новий етап розвитку тіньової економіки спостерігається у другій половині ХХ ст., що пов’язується з глобальною трансформацією світового господарства. У розвинених країнах легалізація економічної діяльності в середині ХХ ст. викликана залученням цих країн до індустріального та інформаційного суспільства. У соціалістичних країнах різке зростання тіньового сектору виявилося результатом недосконалості директивно-планової моделі економіки порівняно з ринковою. Лаконічне пояснення основної причини істотної тінізації соціалістичного господарства дає американський економіст М. Олсон: «Якщо відсутня приватна власність, то всі громадяни матеріально зацікавлені у розкраданні господарства, але ніхто не зацікавлений особисто у його збереженні». Загалом, еволюція неформальної економічної діяльності відображає загальні закономірності історичної еволюції соціально-економічних систем, які узагальнено можна подати у характерних ознаках, що викладені нижче.

Насамперед зазначимо, що ступінь розвитку економіки безпосередньо пов’язаний з рівнем регламентації господарської діяльності. Досить значна регламентація спостерігалася в імператорському Китаї і меркантилістських державах Західної Європи нового часу, які застосовували різні моделі регуляторного державного впливу. В античному ж суспільстві, що вважається яскравим прикладом економічної демократії, неформальна економіка взагалі не була зафіксована.

Аналізуючи ретроспективу розвитку цього явища зазначимо, що небагато дослідників розглядають історичну еволюцію або циклічність його динаміки. Але з точки зору інерційності розвитку соціально-економічних систем для прогнозування обсягу і ролі тіньового сектору за сучасних умов необхідно визначити загально історичні тенденції і закономірності його формування і розвитку. Американський економіст Е. Фейг наводить абстрактну модель, що відображає динаміку співвідношення зареєстрованого і незареєстрованного секторів гіпотетичної економіки від натурального господарства до сучасної «держави загального добробуту».

Припускається, що сукупний приватний реальний дохід від економічної діяльності (зареєстрованої й незареєстрованої) зростає з постійною швидкістю – крива t0-t5 (рис. 1. 1). Протягом періоду t0-t1 економіка складається тільки з незаконного неринкового (негрошового) сектору. У момент t1 одночасно виникають ринок і грошовий обмін.

У цей період спостерігається прискорений розвиток урядових інститутів, що забезпечують зовнішню оборону, систему освіти і перерозподіл до ходів. Зважаючи на те, що на покращання і розширення соціальної сфери спрямовуються значні ресурси, варто очікувати прискорене зростання зареєстрованого сектору (на відрізку О2-О3), який випереджає зростання як приватного грошового сектору, так і сукупної частки доходу. Протягом цього періоду незареєстрованний грошовий сектор (інтервал між лініями О2-О3 і М2-М3) скорочується щодо зареєстрованого сектору. Аналогічно, незареєстрованний не грошовий сектор (інтервал між М2-М3 і Т2-Т3) зменшується порівняно з легальним сектором. Зареєстрований сектор зближується з сукупним приватним доходом. Проте, економісти-теоретики наголошують на статистичній ілюзорності подібного зростання, яке відображає більшою мірою покращання системи обліку, ніж економічне зростання.

У поданій моделі особливо цікавий період (t3-t4), протягом якого зареєстровано сектор економіки приблизно пропорційний до сукупного приватного грошового сектору і до сукупного доходу суспільства (повного співпадання зареєстрованого сектору із сукупним приватним грошовим сектором не відбувається ніколи). Особливістю цього періоду є точна відповідність характеристик сукупної економічної діяльності та зареєстрованого сектору – тому цей період найпридатніший для наукового спостереження. Протягом цього періоду економічна теорія і моделі, засновані на емпіричному спостереженні, найкраще пояснюють і прогнозують економічну поведінку суб’єктів господарювання. За інших умов макроекономічні прогнози не підтверджуються через помітний розрив між зареєстрованою і незареєстрованною економічною активністю. Протягом останнього періоду (t4-t5) незареєстрована діяльність створює розбіжність між темпами зростання зареєстрованого і незареєстрованного секторів, спостерігається ситуація, що тотожно відображає процес зародження зареєстрованого сектору в економіці – незареєстрований сектор зростає швидше від зареєстрованого.

Хронологічні етапи цієї моделі можна інтерпретувати таким чином: (t0-t1) – додержавна натуральна система господарювання; (t1-t2) – генезис товарного господарства в додержавний період; (t2-t3) – становлення державного контролю доходів у товарному господарстві; (t3-t4) – класичне ринкове господарство; (t4-t5) – сучасний період посилення нелегальної економічної діяльності у «державі загального добробуту». Звернемо увагу на певні недоліки аналізованої моделі. Зокрема, в ній не враховуються особливості різних складників незареєстрованої господарської діяльності: в одних випадках діяльність не реєструється, оскільки до цього не спонукає держава (період t0-t2), в інших – внаслідок свідомого ухилення суб’єктів господарювання (з моменту t2).

З урахуванням цього зауваження, конкретизуємо модель Е. Фейга щодо розвитку лише неформальної економічної діяльності (рис. 1. 2). В основу модифікованої моделі, як і в моделі Е. Фейга, покладено припущення, що історичний розвиток суспільства пов'язаний із поступовим посиленням державного регулювання господарського життя і, відповідно, з розширенням економіки як реакції на виклик «апарату насильства» з боку держави.