Тлумачення публічного порядку у світлі судової та арбітражної практики

Даний спір виник в силу того, що компанія Servier заявила про порушення публічного порядку діями групою компаній Apotex, тому продаж продукції, яка виробляється в Канаді, буде незаконною у Великобританії в силу того, що є недійсним патент дочірнього підприємства Канади. Компанія Servier отримала рішення у свою користь у першій інстанції, але дане рішення було скасоване.

Верховний суд одноголосно відхилив заяву компанії Servier і вказав, що порушення канадського патенту компанією Apotex не породжує категорії «аморальність» у діяннях відповідача. «Аморальність» включає в себе порушення публічного права держави (або у деяких випадках публічний порядок). Парадигма категорії «аморальність» є кримінальним актом. Більше того, категорія «аморальність» включає деякі «квазі-кримі- нальні» діяння, такі як: 1) шахрайські чи корупційні дії; 2) такі аморальні дії, як проституція, які не є кримінальним злочином, але перечать публічному порядку; 3) порушення державних норм, що прийняті для захисту публічних інтересів та залучають цивільні санкції караючого характеру.

В даному випадку Верховний суд Великобританії не знайшов підтвердження порушення публічного порядку і відхилив усі доводи компанії Servier.

Варто звернути увагу на ті орієнтирі, які Верховний суд Великобританії надав для ідентифікації порушення публічного порядку, а саме: шахрайство, корупція, проституція. Необхідно розуміти, що йдеться саме про внутрішній (національний) публічний порядок Великобританії. Адже, до прикладу, ряд держав легалізувало таке явище як проституція і такі діяння в даних країнах не можуть розглядатись як «аморальні» та такі, що порушують публічний порядок.

У 1963 р. арбітр Міжнародної торгової палати (ICC) Ла- гергрен (справа № 1110) [6, с. 72]. одноособово розглядав арбітражний спір, що розпочався з ініціативи британської компанії.

Так, дана компанія виграла тендер, що був оголошений урядом Аргентини, але «посприяла» цьому приватна фізична особа, що отримала незаконну винагороду за дачу хабара аргентинським чиновникам. Арбітр, відмовляючи у задоволенні вимог сторін процесу, у рішенні вказав: «... неможливо відкидати існування загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями, відповідно до яких договори, що порушують добрі звичаї або міжнародний публічний порядок, являються незаконними або не підлягають примусовому виконанню, а тому не можуть бути санкціоновані судами або арбітрами. Не представляється можливим закрити очі на деструктивний вплив (вказаної суми хабара) на практику здійснення ділових операцій, що призводить в подальшому до підриву індустріального прогресу. Корупція являється міжнародним злом і суперечить публічному порядку. Моє рішення базується не на будь-яких національних нормах., а на загальновизнаних принципах. « [7, с. 15].

З даного кейсу випливає, що корупція у будь-яких її проявах (дача/отримання хабара) представникам публічного апарату держави є порушенням публічного порядку. Більше того, арбітр Лагергрен вказав на існування і порушення міжнародного публічного порядку, а корупцію визнав злом, з яким повинні боротися усі цивілізовані держави. Це рішення стало наріжним каменем для того, аби у Конвенції про боротьбу з підкупом посадових осіб у міжнародних комерційних угодах (OECD Convention on Combating the Bribery of Officials in International Transactions) затвердженою конференцією уповноважених представників 21 листопада 1997 р., було зазначено про міжнародну стурбованість щодо того, що вплив корупції на нормальні міжнародні комерційні відносини постійно зростає. У зв’язку з цим, міжнародним співтовариством було досягнуто консенсусу, що корупція та хабарництво порушують міжнародний публічний порядок.

У 1998 році відбувся розгляд справи Westacre Investments Inc. v. Jugoimport SPDR Holding Co. Ltd., де Високий Суд Англії та Уельсу зіткнувся з проблемою надання законної сили рішенню Міжнародної торгової палати (ICC), винесеного в Швейцарії. Так, компанія Westacre та компанія Jugoimport уклали «інформаційно-консультативну» угоду, за якою компанія «Westacre» погодилась «сприяти» компанії Jugoimport у отриманні оборонного замовлення від уряду Кувейту. Компанія Westacre ініціювала процедуру арбітражу, аби отримати власну винагороду за угодою. Компанія Jugoimport відмовилась виплачувати будь-яку винагороду, аргументуючи це тим, що дана угода передбачала підкуп чиновників Кувейту. Арбітраж визначив себе уповноваженим на розгляд даного спору, разом з цим, визначив що факт підкупу не є доведеним.

Високий Суд Англії та Уельсу у резолютивній частині вказав: при вирішенні даного спору необхідно враховувати два фактори:

А) дотримання міжнародної політики щодо боротьби з корупцією;

Б) дотримання міжнародних зобов’язань щодо виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів.

Суд прийшов до висновку, що виконання договору, який передбачав підкуп урядових осіб, порушує публічний порядок [7].

Даним кейсом Високий Суд Англії та Уельсу в черговий раз підтвердив тезу про те, що корупція є неприйнятним явищем в сучасному світі і порушує внутрішній публічний порядок Великобританії. Цікаво, що факт підкупу не був достовірно доведеним, але навіть за цих умов було задекларовано про порушення публічного порядку.

В 2007 році компанія Siemens AG, відомий німецький виробник електроніки, виграла безпрецедентний арбітражний спір проти держави Аргентини [8]. Міжнародний центр по вирішенню інвестиційних спорів (ICSID) присудив компанії компенсацію у 200 млн. доларів США, яку повинна