Тлумачення публічного порядку у світлі судової та арбітражної практики

Проте Антикорупційні агентства США та Німеччини надали докази того, що представники компанії Siemens AG вибудували внутрішню корпоративну культуру, яка підтримувала процеси дачі хабарів посадовим особам різних урядів у грандіозних масштабах. Згодом проти компанії Siemens AG було розпочато ряд досудових розслідувань, пов’язаних із підкупами вищого керівництва у США та Німеччині. Так, за інформацією, поданою прокуратурою департаменту юстиції США в грудні 2008 р., компанія Siemens AG витратила біля 1 млрд. доларів США на підкупи посадовців [9]. Також стало відомо, що компанія Siemens AG витратила біля 30 млн. доларів США на підкуп аргентинських чиновників для отримання контракту на розробку ІТ-технологій. Зіткнувшись з великою кількістю фактів порушення антикорупційного законодавства з боку США та

Німеччини, компанія Siemens AG прийняла рішення добровільно сплатити штраф у розмірі 1, 3 млрд. доларів США [10, с. 9].

Добровільна згода компанії Siemens AG відшкодувати державам США та Німеччини 1, 3 млрд. доларів США надала змогу Аргентині розпочати нове провадження щодо відшкодування коштів, які були експропрійовані. Таким чином, у липні 2008 року Аргентина подала формальний запит до ICSID щодо можливості перегляду арбітражного рішення на підставі ст. 51 Вашингтонської Конвенції, відповідно до якої рішення може бути переглянуте на підставі виявлення фактів, природа яких могла відіграти визначальне значення на винесене рішення і дані факти були невідомі та не дослідженні не в силу недбалості сторони, що заявляє про перегляд рішення [11].

Аргентина заявила, що оскільки встановлено факт здійснення інвестиції компанією Siemens AG обманним шляхом із елементами дачі хабарів, то арбітраж не може розглядати договір про здійснення інвестицій дійсним, оскільки даний договір порушує міжнародний публічний порядок (intemationalpublicpolicy), а тому інвестиції, здійснені компанією Siemens AG, не підпадають під регулювання двостороннього міжнародного договору про взаємний захист інвестицій, укладений між Аргентиною та Німеччиною.

Приблизно через один рік після того, як компанія Siemens AG виплатила штраф державам США та Німеччині, Аргентина та компанія Siemens AG здійснили спільну заяву про те, що вони припиняють усі спори у ICSID на умовах, що компанія Siemens AG відмовилися від стягнення 218 млн. доларів США з держави Аргентини, що раніше їй було присуджено [12].

Ситуація, описана вище, наглядно демонструє, що інститут публічного порядку є далеко не аморфною теоретичною конструкцією в системі конфліктного права, а ефективним засобом захисту не тільки інтересів окремої держави, а і загальних засад функціонування міжнародної економіки в цілому.

 

 

Якщо зводити різного роду теоретичні визначення публічного порядку до єдиного знаменника, то його можна визначити, як систему фундаментальних правових начал, які мають вищий ступінь імперативності, універсальності, особливої суспільної і публічної значимості, складають ядро побудови економічної, політичної, правової системи держави, її конституційного ладу.

Разом з цим, на основі виключно доктринальних підходів конфліктного права досить важко зрозуміти, які конкретні діяння та конструкції в міжнародних приватних відносинах призводять до порушення публічного порядку.

Аналіз вищенаведених кейсів дає змогу зробити ствердний висновок, що корупція у будь-яких її проявах (дача/отримання хабара) є порушенням публічного порядку. Більше того, коруп- ційна складова у комерційних відносинах повинна розглядатися як порушення міжнародного публічного порядку, а не регіонального чи національного.

Друга теза є тією, що спори, в яких йдеться про завдання шкоди здоров’ю (яка виникла з цивільних правовідносин), не є арбітрабельними, а арбітражні застереження у такого роду договорах порушують публічний порядок.

Вважаємо за необхідне звернути увагу на ту обставину, що механізм застереження про публічний порядок в міжнародній практиці застосовується не тільки суддями державних судових інстанцій, а й арбітрами міжнародних комерційних арбітражів теж.

Важливо чітко розуміти, що про факт порушення публічного порядку може заявити як одна із сторін процесу, так і суддя/ арбітр з власної ініціативи.

На наш погляд, варто пам’ятати, що публічний порядок – це як бронепоїзд на запасному шляху, який треба запускати тільки при виняткових явних і грубих порушеннях цього принципу. З іншого боку, механізм застереження про публічний порядок не є аморфним явищем і повинен знаходити своє місце для застосування не тільки у іноземних судових та арбітражних рішеннях, а і у вітчизняних.