Трудове право (Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей Академії). Автор Т.А.Коляда. – Харків: ХНАМГ, 2007. -158 с.

 

Трудове право, як сукупність правових норм, має свою систему, яка найповніше відображена в КЗпП України.  Структурно система галузі трудового права складається з двох частин: загальної та особливої. 

Норми загальної частини трудового права стосуються правового регулювання праці усіх працівників, а також порядку застосування всіх інших норм. У загальній частині КЗпП  України визначається одне з принципових питань – регулювання трудових відносин (сфера дії трудового законодавства). Також загальна частина визначає питання організації й застосування праці працівників попри галузеву належність, а також предмет трудового права, суб’єктивний склад учасників трудових відносин. До неї входять норми, що поширюються на всі суспільні відносини трудового права та визначають основні принципи і завдання правового регулювання праці, основні трудові права працівників, недійсність умов договорів про працю, особливості регулювання праці деяких категорій працівників, співвідношення законодавства України та міжнародних договорів у сфері праці.

Норми особливої частини конкретизують положення загальної частини. В загальній частині розглядаються такі питання як: праця жінок, праця молоді, пільги для працівників які, поєднують роботу з навчанням, індивідуальні трудові спори, діяльність профспілок, питання нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

 

 

До суміжних правових галузей належать галузі права, які мають схожі з трудовим правом предмет і метод правового регулювання. Серед них: цивільне право, адміністративне, право соціального забезпечення тощо.

У цивільному праві з працею пов'язані договори: підряду, доручення, комісії; розмежування його від трудового права здійснюється за предметом договору; підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку, а також за тим, хто зобов'язаний організувати працю і охорону праці .

З адміністративним правом трудове право суміжно пов'язано, наприклад, наявністю працівників, які навчаються без відриву від виробництва. Відносини ці регулюються нормами адміністративного права, а надання пільг у зв'язку з навчанням — трудовим законодавством.

Трудове право співвідноситься з правом соціального забезпечення там, де йдеться про державне соціальне страхування. В КЗпП України є глава  XVII "Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення", яка передбачає його поширення на всіх працівників, визначає види забезпечення по соціальному страхуванню. Саме ж забезпечення визначається нормами права соціального забезпечення.

Право соціального забезпечення регулює суспільні відносини, які виникають у процесі матеріального забезпечення громадян, якщо вони втратили працездатність або досягли пенсійного віку. Розмір матеріального забезпечення громадян залежить, як правило, від розміру заробітної плати й трудового стажу працівника.

Різниця між правом соціального забезпечення і трудовим правом полягає в тому, що: 1) предметом регулювання права соціального забезпечення є суспільні відносини, які виникають внаслідок реалізації громадянами права на матеріальне забезпечення, а не права на працю, проголошеного Конституцією України; 2) право соціального забезпечення передбачає виплату грошових сум громадянам у вигляді пенсії та допомоги із спеціальних фондів, трудове ж право регулює оплату праці з фондів конкретної організації.

Існують відмінності і в методах правового регулювання. Так, право соціального забезпечення не має договірного характеру виникнення правовідносин.

 

1.Поняття та значення принципів трудового права.

2.Основні принципи трудового права.

3.Зміст основних принципів трудового права.

 

 

Принцип правового регулювання трудових відносин та безпосередньо пов’язаних з ними інших відносин стосуються концептуальних питань трудового права. Правові принципи – не тільки правова, а й філософська, соціологічна категорія.  Кожна галузь має свої принципи, які визначають для цієї галузі найсуттєвіше, найхарактерніше.

Принципи трудового права визначені Законами України, і, насамперед, – Конституцією України, міжнародно-правовими документами про працю, КЗпП України. Принципи трудового права лежать в основі правового регулювання праці всіх видів трудових відносин, пронизують трудове право, виражають сутність чинного трудового законодавства.

Слово принцип  за своїм семантичним значенням тотожне українським словам „основа” та „засада”.

Принципи трудового права – це такі ідеї (засади), які визначають сферу його дії, порядок встановлення прав та обов’язків суб’єктів, гарантії захисту їх прав та законних інтересів. 

Значення основних принципів правового регулювання полягає в тому, що вони: 

•відображають сутність і загальну спрямованість усієї системи норм трудового права, допомагають зрозуміти зміст трудового законодавства, його зв’язок з економікою та мораллю суспільства;

•визначають сутність майбутніх правових норм, дають змогу усувати прогалини в чинному трудовому законодавстві при застосуванні правових норм;

•є однією з підстав об’єднання  окремих норм трудового законодавства в систему даної галузі;

•визначають становище суб’єктів трудового права, їх права й обов’язки тощо.

 

 

Згідно із загальною класифікацією правові принципи за сферою дії поділяються на три групи:

-загальноправові, тобто такі, що притаманні будь -  якій галузі права, а саме: законність, гуманність, демократизм, рівноправність та інші;

-галузеві, такі, що відображають  сутність конкретної галузі права: трудового, цивільного, кримінального та інші;

-внутрішньогалузеві – виражають сутність конкретного інституту права, зокрема трудового, а саме: принципи, що сприяють працевлаштуванню, винагороді за працю, розв’язанню трудових спорів, звільненню та інші.

 

 

Іншу класифікацію основних принципів