Туристично країнознавча характеристика Індонезії

 

1. ПОНЯТТЯ ПРО ТУРИСТИНО-КРАЇНОЗНАВЧУ ХАРАКТЕРИСТИКУ

2. ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ІНДОНЕЗІЇ

2.1. Географічне положення

2.2. Природні передумови

2.2.1. Геологія 

2.2.2. Клімат

2.2.3. Водні ресурси

2.2.4. Флора і фауна

2.3. Соціально-економічні передумови

2.4. Політичні передумови

3. ТУРИСТИЧНО КРАЇНОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНДОНЕЗІЇ

3.1. Загальна характеристика розвитку туризму

3.2. Просторова характеристика розвитку туризму в країні

4. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ІНДОНЕЗІЇ

 

 

Туризм належить до видів діяльності людства, історія яких почалася задовго до виникнення цивілізаційного суспільства. У кожну історичну епоху були такі елементи діяльності людей, які тією чи іншою мірою підпадають під категорію туризму. Туризм відіграв значну роль у становленні й розвитку як локальних цивілізацій давнини, так і світової цивілізації загалом. Попри всі трансформації туризм є невіддільною складовою людського соціуму.

Індонезія стала значним рекреаційно-туристичним центром Південно-Східної Азії, здебільшого, нещодавно, у 1980-і роки. Це нова індустріальна  країна, в якій в 1980-і рр. відбулося стрімке економічне зростання. Розвиток туризму був щільно пов'язаний з експортом товарів та послуг цією країною. Експорт товарів сприяв збільшенню ділових подорожей в країну, а бізнес-туризм, у свою чергу, стимулював розвиток готельного бізнесу та індустрії розваг, одним словом — в'їзного туризму.

На сьогоднішньому етапі ринок туристичних послуг в цій країні є вільним і функціонує в умовах конкуренції. Держава безпосередньо не втручається в діяльність суб'єктів туристичного бізнесу, а регулює її за рахунок податків на обслуговування туристів і конкретно вироблені послуги.

 

 

На сучасному етапі країнознавчі дослідження мають переважно природно-історичне і соціально-економічне спрямування, що зумовлюється особливостями історико-географічного розвитку людства в першій половині XXI ст. У цих дослідженнях природу все ще розглядають як ресурсну основу, середовище проживання та господарської діяльності людей, водночас все більше уваги приділяють вивченню екологічних проблем. У переважно інформаційних, позбавлених науково-методологічного підґрунтя публікаціях, країнознавство розглядають лише як організаційну форму об'єднання всієї суми найрізноманітніших знань про ту чи іншу країну або регіон світу [4]. 

Країнознавство є наукою і навчальною дисципліною, яка комплексно вивчає країни і регіони світу, досліджує, систематизує й узагальнює дані про їхню природу, населення, внутрішні просторові відмінності [4].

Останнім часом, у зв’язку з диверсифікацією міжнародних відносин України в галузі країнознавства, все більше переважають дослідження, у яких на перший план виступає різнобічний аналіз найважливіших проблем тих країн, з якими наша держава має тісні зв’язки. Такі проблемно орієнтовані дослідження тісно пов’язані з практикою дво — і багатосторонніх відносин між країнами світу. При цьому пріоритети здебільшого надаються моделюванню ситуацій і прогнозуванню розвитку подій та явищ. Проблемна орієнтація сприяє зростанню практичної значимості країнознавства і водночас створює умови для розвитку його методологічної бази. Вона теж пов’язана з упровадженням системного підходу, вимагає розгляду найважливіших проблем на глобальному рівні. Це ще більше надає країнознавству передбачуваної прогностичної спрямованості. 

Прогноз у країнознавстві, як конкретне передбачення стану певного явища в майбутньому на основі спеціального наукового дослідження, набуває у XXI ст. особливого значення, тому що конкретна цінність правильного, науково обґрунтованого передбачення у сфері міждержавних відносин стрімко зростає. Вміння передбачати ситуацію з урахуванням усезростаючої кількості різновекторних чинників стає головним і найдорожчим «товаром» аналітиків у країнознавстві [3].

Об'єктом вивчення країнознавства є країни як основні одиниці сучасної соціально-політичної організації світу, а також їх великі частини (райони, штати, області, провінції тощо) і різні міждержавні регіональні та глобальні угрупування.

Очевидно, що країни і регіони світу вивчає не лише країнознавство. Країни і регіони світу є об'єктом вивчення також і історії, і географії, і філософії, і культурології, суспільствознавства, соціології, геології та безлічі інших наук і навчальних дисциплін. Кожна з них досліджує лише певну складову об'єкта, тобто його конкретні властивості, явища, процеси і відношення. 

Предметом країнознавства є країни і регіони світу як єдині системи, що складаються з різнорідних, але взаємопов'язаних елементів, які діють як єдине ціле на світовій політичній арені.

Отже, на відміну від інших наук і навчальних дисциплін, які цікавляться лише певними аспектами діяльності країн, країнознавство інтегрує в собі універсальні знання про країни, відображаючи цілісну картину буття основних одиниць соціально-політичної організації світу [5].

 

 

 

 

Індонезія - найбільший архіпелаг земної кулі, що знаходиться в Південно-Східній Азії і складається з довгого ланцюга більш ніж 13600 островів з гористим ландшафтом. Найбільшими є Суматра, Ява, південний Борне о. Сулавесі і західна частина острова Нова Гвінея. Острови, що поросли лісом, розташовані на Тихо океанічному хребті, знаменитому своїми вулканами. Через безліч вулканів, що знаходяться на островах, геологи називають цю нестабільну частину земної кори "тихо океанською лінією вогню".

В Індонезії траплялися найдужчі виверження вулканів у світі. Руйнування острова Кракатау в 1883 році було самим страшним виверженням у світовій історії.

Площа Індонезії складає 1905 тисяч км2. Столиця - Джакарта, 24 провінції і дві особливі адміністративні одиниці [6].