Удосконалення механізму фінансово-економічного управління пасажирськими перевезеннями на залізницях України

Зіткнення полярних інтересів при організації пасажирських перевезень спонукає розглядати процес загального фінансово-економічного управління в двох аспектах – виходячи з ефективності виробництва та ефективності розподілу.

В аспекті ефективності виробництва фінансово-економічний механізм набуває форму саморегулюючої системи екзогенних елементів, сукупна дія яких спрямована на отримання гранично можливої вигоди від пасажирських залізничних перевезень. При цьому функціонування залізниць, як суб'єктів господарювання, піддано впливу загальних для всіх видів виробничо-господарської діяльності економіко-правових регуляторів. Динамічний розвиток ринкових процесів у зовнішньому середовищі визначає параметри експлуатаційної роботи та фінансові показники (доходи, видатки, прибуток або збитки та ін.). Існують певні науково-практичні дослідження, які дозволяють забезпечити ефективність виробництва пасажирських залізничних перевезень.

Ефективність розподілу має на увазі виробництво пасажирських перевезень в обсязі та якості, які в найбільшій мірі задовольняють суспільні потреби. В умовах ринкової економіки це можливо тільки у випадку досягнення ефективності виробництва, тобто при отриманні залізницями гранично можливої вигоди. Обов'язкове виконання цієї вимоги спонукає до використання спеціальних економіко-правових регуляторів. На основі історичного підходу, який дозволяє вивчити закономірності розвитку системи фінансово-економічного управління перевезеннями пасажирів на залізничному транспорті в хронологічній послідовності, виділені базові технології досягнення ефекту розподілу. Генезис спеціальних економіко-правових регуляторів, які використовувались в умовах ринкової економіки, відображає напрямок розвитку фінансово-економічних взаємовідносин залізниць з державою (пряме субсидіювання; диференційований підхід до субсидіювання – бюджетне фінансування транспортних послуг соціальної значимості або інфраструктури; фінансування контрактів, які укладаються на конкурсних умовах).

Між тим, як свідчить теорія та практика, розвиток складних організаційних систем має подвійну природу. З одного боку, є реакцією на зміну умов зовнішнього середовища з урахуванням впливу економіко-правових регуляторів. З іншого боку, виявляється у вигляді динамічного процесу, що розвивається самостійно. Для формування комплексу організаційно-економічних регуляторів, які забезпечують внутрішню мотивацію до підвищення ефективності функціонування системи пасажирських перевезень, потрібен цілеспрямований вплив на розвиток структурно-функціональних зв'язків фінансово-економічного механізму, який забезпечує погоджену та вигідну взаємодію окремих галузевих підприємств.

З метою аналізу структурно-функціональних зв'язків між ендогенними елементами механізму фінансово-економічного управління пасажирськими залізничними перевезеннями запропоновано систему показників, які дозволяють визначити дію детермінант ринкової економіки: особистого інтересу (коефіцієнт локалізації функцій, економія від масштабу виробництва, сукупний економічний ефект), потреб, тобто вартості ресурсів, необхідних для організації виробничого процесу (ступінь концентрації ресурсів), та можливості (ефективність функцій) спеціалізованих ланок залізниць, що забезпечують перевезення пасажирів.

Дослідження взаємозв'язку між елементами фінансово-економічного механізму свідчить про те, що функціональна спеціалізація виробничо-господарських утворень в умовах ринкової економіки не повинна обмежуватись технологічною й організаційною сферою. Включення ринкових механізмів означає локалізацію і повне чи часткове відокремлення фінансово-економічного простору кожного структурного компонента.

В роботі виконана систематизація інтересів операційних (зайнятих в єдиному технологічному процесі – перевезенні пасажирів і вантажів) і спеціальних ланок залізниць (що беруть участь тільки в перевезенні пасажирів, зокрема – їх обслуговуванні) в умовах відокремлення фінансово-економічної сфери. Доведено, що механізм фінансово-економічного управління в операційних і спеціальних ланках має бути принципово різний. В спеціальних ланках стратегічну роль повинні грати споживачі. В операційних ланках – держава чи регіони.

На підставі окресленого підходу економічно доцільним є створення пасажирського комплексу залізниці, як сукупності виробничо-господарських утворень, що виконують транспортне обслуговування населення і є самостійним об'єктом фінансово-економічного управління.

Керуючись системним підходом, побудована концептуальна модель механізму фінансово-економічного управління пасажирськими залізничними перевезеннями, що відповідає принципам ринкової економіки (рис. 1).

В основі перетворень знаходиться галузеве управління економічними процесами в умовах свободи підприємницької діяльності і вибору, обмежених стратегічною роллю споживачів, операційних ланок і соціально-економічними функціями держави. Використання даного методологічного підходу визначає основні властивості фінансово-економічного механізму – економічний підхід, дезинтеграція фінансово-економічних потоків, реалізація принципів комерційного розрахунку.

У роботі підкреслено, що специфіка моделювання складних технологічних систем, як і вимірювання ефективності структурно-функціональних змін, складається в неможливості строгої кількісної формалізації кожного компонента. Тому запропонована модель має дедуктивний зміст, однак може бути основою для розробки практичних рішень щодо трансформації окремих елементів фінансово-економічного механізму.

У третьому розділі «Напрямки удосконалення механізму фінансово-економічного управління пасажирськими перевезеннями на залізницях України» розглянуті організаційно-правові аспекти фінансово-економічного управління пасажирськими перевезеннями в умовах комерціалізації і реструктуризації залізничного транспорту. Удосконалено систему фінансового забезпечення, визначені форми і методи узгодження фінансово-економічних і соціально-політичних цілей в управлінні пасажирськими перевезеннями на залізницях України.

 

Рис. 1. Принципова схема механізму фінансово-економічного управління пасажирськими залізничними перевезеннями

 

Важливою ланкою нового фінансово-економічного механізму є його організаційно-правове забезпечення, що створює номінальні умови для ефективного управління виробничо-господарськими процесами. Організаційні зміни визначаються логікою розвитку системи пасажирських залізничних перевезень і об'єктивними економічними законами, однак коректуються відповідно до нормативно-правового поля держави.

На підставі історичного підходу, що дозволяє вивчити організаційно-правові зміни в хронологічній послідовності, виділені основні етапи реструктуризації системи управління пасажирськими перевезеннями на вітчизняних залізницях і напрямки реорганізації в країнах з ринковою економікою.

Вітчизняна практика охоплює декілька етапів структурних перетворень. До середини 30-х рр. обсяги перевезень допускали можливість єдиного управління транспортними потоками без галузевої спеціалізації органів управління. Передумовою утворення в 1936 р. Центрального пасажирського управління і пасажирських служб на залізницях стало стійке збільшення пасажирообороту. У середині 80-х рр. із вагонного господарства були передані об'єкти, які мають відношення до сфери пасажирських перевезень. На початку 90-х рр. утворено дирекції з