Удосконалення проведення уроків англійської мови

Мета: демонстрація учителем своєї професійної компетентності та практичного досвіду.

Регламент: 40 хвилин.

Учитель залежно від місця уроку в темі (розділі), типу уроку визначав сам його структуру, використовував той чи інший набір методів викладання.

Як відомо, урок є головною складовою частиною навчального процесу. Навчальна діяльність учителя і учнів в значній мірі зосереджується саме на уроці. Ось чому якість підготовки учнів з тієї чи іншої навчальної дисципліни в багатьох випадках визначається рівнем проведення уроку, його змістовними та методичними компонентами. Для того, щоб цей рівень був достатньо високим, треба щоб учитель під час підготовки уроку намагався зробити його своєрідним педагогічним твором зі своїм задумом, зав’язкою, кульмінацією та розв'язкою як у будь-якому витворі мистецтва. Учити на уроці та навчити – це показник високого рівня професійної компетентності учителя. Будь-яку модель уроку іноземної мови можна оцінити згідно визначених параметрів, кількість яких за даними наукових досліджень може дорівнювати тридцяти [1].

Узагальнена схема аналізу уроку іноземної мови містить наступні об’єкти: ступінь результативності уроку; форми роботи на уроці; способи введення нового матеріалу; типи використаних вправ; контроль та оцінювання на уроці; характеристика взаємодії вчителя та учнів; раціональність використання часу на уроці; мова учителя; врахування дидактикометодичних принципів навчання іноземної мови [2].

З-поміж загальних позитивних моментів уроків, які були проведені лідерами конкурсу, можна зазначити такі: було підготовлено матеріал для повторення; всі конкурсанти тримали темп проведення уроку; під час виконання завдання учителя ходили по класу, надаючи допомогу учням у виконанні вправ; демонстрували вміння організувати взаємодію учасників заняття між собою, створювали та підтримували високий рівень мотивації і високу інтенсивність діяльності учнів на уроці; використовували різноманітні прийоми, включаючи ігрові моменти; раціонально використовували

час на уроці; забезпечували логічний перехід від однієї діяльності до іншої; розподіляли учнів на групи за вибором завдання, пов’язаного тематично (за типом музики, фрагментом малюнка, тощо) ; використовували різноманітну наочність (малюнки, предмети, схеми, презентації в Power Point, демонстрували дії тощо).

Однак хвилювання конкурсантів також мало вплив на хід конкурсу. Одразу було видно, як не треба робити, що можна і потрібно поліпшувати, тому були виявлено такі проблеми:

 

 

Урок іноземної мови, мабуть, як ніякий інший, має величезний освітній потенціал. Навчальний у тому числі, не лише освітній. Навчання органічно містить у собі і пізнання, і розвиток, і виховання. Іноземна мова перестала бути самоціллю, а розглядається як спосіб пізнання навколишнього середовища та спосіб саморозвитку. Таке розуміння цілей вивчення іноземної мови знайшло своє відображення і в цілях навчання англійської мови у школі, які реалізуються через формування комунікативної компетентності, що в свою чергу включає мовний та мовленнєвий аспекти.

В основі навчальних посібників з іноземної мови покладено концепцію комунікативного іншомовного навчання «Розвиток індивідуальності в діалозі культур». У межах конкретного уроку мають бути вираженими чотири глобальних аспекти іншомовного навчання – освітній (соціокультурний), роз-

вивальний, виховний і навчальний. Урок іноземної мови завжди починається із повідомлення про значущий цікавий факт іншомовної культури, який усвідомлюється учнями в процесі читання, аудіювання, говоріння та письма. Тому першою метою уроку є освітня мета, тобто, оволодіння знаннями про навколишній світ, свою та інші країни (соціокультурними знаннями), включаючи знання про мову як частину іноземної культури. Для цього використовуються різноманітні засоби: фото, фрагменти фільмів, мапи,

етикетки, уривки з автентичної літератури, репродукції художників, фонові знання, що містяться в крилатих виразах, прислів’ях та інший країнознавчий матеріал, який відображає реальність.

Другим аспектом іншомовного навчання є розвивальний аспект. Отже, розвивальною має бути і друга ціль уроку. Об’єктами розвитку виступає здатність до осмисленого сприйняття, збільшення об’єму уваги, мимовільне запам’ятовування, антиципація структур, здогадка та аналіз, абстрагування та узагальнення, логічний виклад, планування висловів, вираження різноманітних почуттів, оцінка й самооцінка, комунікабельність, імітація, комбінування, імпровізація тощо.

Важливим аспектом уроку є виховна мета. Змістом виховного аспекту іншомовного навчання є духовно-моральний розвиток учнів. До цього змісту входять патріотизм, соціальна солідарність, громадянська позиція, сімейні цінності, праця та творчість як цінність, мистецтво та література, природа як цінність тощо.

Нарешті, четвертий аспект вивчення іноземної мови – навчальний. Це практична мета – оволодіння складним умінням спілкуватися в між культурному діалозі, який ґрунтується на вмінні говорити, аудіювати, читати та писати. У зв’язку з цим практичною метою уроку завжди є оволодіння мовними навичками, які лежать в основі мовленнєвих вмінь або вдосконалення цих навичок чи розвиток конкретних вмінь або оволодіння вмінням власне спілкування [3].

Безумовно, об’єкти всіх аспектів різноманітні та численні, але вони всі мають бути чітко визначені та сплановані окремо для кожного уроку. На жаль, не всі учасники конкурсу правильно визначили об’єкти соціокультурної та розвивальної цілей.

 

Щоб організувати діяльність учнів на уроці, співвідношення 10: 90 на користь учнів вважається оптимальним [5], а ідеальним є співвідношення, при якому мовлення учителя займає лише 2 % часу і сам учитель відходить на «задній план».

 

Не завжди мовлення учителя було достатньо емоційним, мало