Удосконалення проведення уроків англійської мови

Учителю необхідно демонструвати різні моделі позитивної поведінки, в тому числі за допомогою моделювання різноманітних комунікативних ситуацій. Учням слід надавати можливість відкрито говорити про свої почуття та емоційний стан. Спілкування неможливе без емоційності та виразності. Учитель повинен живо й адекватно реагувати на відповіді учнів: «Невже?», «Це цікаво!», «Молодець!» та інші. Одним із можливих засобів створення сприятливого мікроклімату є похвала учня. Вона може бути вербальною: «Well done!», «How clever you are!», «Good boy/girl!», «That’s excellent work!», «That’s a good start!», «You’re really trying hard!» та інші. Невербальні методи заохочення: посмішка, жести, міміка, аплодисменти тощо. Похвалу учителя також можна виразити в роздавальних картках, жетонах. Оцінювання може бути і у вигляді сонечка, де промені видаються як бонус за успішну відповідь. Перемагає той, чиє сонечко яскравіше [4].

 

Не було роботи над помилками, проводилося в основному пряме виправлення помилок, що не завжди є ефективним. Не проводилася фіксація типових помилок учнів. Не завжди мав місце аналіз помилок. Контроль був лише з боку вчителя, не мали місце взаємо- та самоконтроль.

Усі ми навчаємося на помилках. Як це не дивно, але можна з впевненістю сказати, що вони є двигуном подальшого процесу навчання. Уважається, що виправлення помилок є також важливою частиною процесу навчання, оскільки є органічною складовою процесу оволодіння як іноземною, так і рідною мовою. У методиці загальновідомим є положення про те, що рішення «виправляти чи не виправляти» приймається залежно від виду та мети роботи. У випадку, коли учні при виконані завдання говорять 5-7 речень, виправлення всіх помилок є недоцільним, оскільки це може «збити» того, хто говорить. Тим паче це недоцільно, якщо учні не роблять помилок, які не перекручують думку, або заважають взаєморозумінню.

Коректне виправлення помилок і зворотній зв'язок – основна складова професійної компетентності учителя іноземної мови. Постійне виправлення помилок визиває в учнів страх і знижує мотивацію, в той час як лояльність по відношенню до помилок може визвати підвищену самооцінку і знехтування

чистотою мовлення. Учні очікують від учителя виправлення помилок і сам момент виправлення помилок необхідно провести та ввести в структуру уроку як спеціальний етап роботи над помилками. При цьому не слід забувати, що чим частіше контролюється робота всіх учнів, тим легше виявити типові помилки та ускладнення, а також показати учням щирий інтерес учителя до їхньої роботи. Учитель має розв’язати сам: виправляти помилки чи ні, коли, що та як виправляти.

Існує багато прийомів виправлення помилок залежно від виду мовленнєвої діяльності та рівня підготовки учня. Поперше, доцільно проводити фіксацію найбільш часто повторюємих помилок, які можна систематизувати за категоріями (лексичні, граматичні, орфографічні та інші). По-друге, треба спрямовувати самостійну роботу учнів на запобігання типових помилок і розвиток вміння самим знаходити власні помилки при виконанні вправ. Це можна зробити і у формі гри та проводити у класі. Наприклад, заздалегідь готуються картки з типовими помилками та картки з правильним варіантом.

Кожний учень отримує по три картки тієї та іншої категорії. Завдання учнів – зрозуміти, на якій із карток є помилка, обійти групу і знайти картку з правильним реченням. Можна використовувати також інші ігри, наприклад, аукціон з покупки правильних речень. Окрім того, ефективним є заповнення

спеціальних таблиць, які містять графи: Mis-pronunciation,

New vocabulary, You said..., You should have said... [6].

Існує досить широкий вибір таких методів, необхідно їх використовувати, але на уроках це, на жаль, не спостерігалося.

 

Не всі учні були залучені до роботи, часто лише ті, хто був активним на уроці. При висловлюванні одного з учнів не залучалася увага інших, таким чином, учень відповідав лише учителю, не використовувалися різноманітні прийоми на переключення уваги учнів на виконання нового завдання. При прослуховуванні аудіозапису учителем ігнорувалися настанови на розуміння змісту.

Сучасні уроки англійської мови характеризуються великою активністю і потребують від учнів концентрації уваги. Швидка втомлюваність спричиняється специфікою предмета: необхідністю великої кількості тренувальних вправ.

Успішність сприйняття, як і інших пізнавальних процесів, базується на організації уваги, в багатьох випадках залежить від уміння концентрувати увагу, що надає можливість реалізувати скриті резерви головного мозку. В наш час на основі методу концентрації уваги було розроблено, запатентовано та впроваджено програми навчання іноземних мов (наприклад, 25-й кадр), де головним фактором є саме концентрація уваги.

Як відомо, в ході уроку мають місце кризи уваги. Вони слідують один за іншим: 1 – на 14-18 хвилині; 2 – через 11-14 хвилин; 3 – через 9-11 хвилин; 4 – через 8-9 хвилин і далі інтервали між кризами уваги слідують кожні 4-5 хвилин (за Висоцькою С. І.). Учні з 1-ої по 4-ту хвилини здатні засвоїти максимально близько 60% наданої інформації, з 5-ої по 23-ю хвилину – близько 80%, з 24-ої по 34-ту – близько 45-50%, з 35-ої хвилини до 45-ої йде спад (тобто зниження можливостей сприйняття і засвоєння отриманої інформації) до 6% [7].

Ці дані доцільно враховувати і