Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
28
Мова:
Українська
галікти та ін.). Їх чисельність протягом цвітіння була незначною і коливалась в межах від 0, 2 до 1, 7 тис. шт. особин/га. Вони забезпечували порівняно низький рівень запилення квітів (4, 4-14, 9%). Бджолині краще відвідували широкорядні посіви (+1, 4-8, 5%).
Структура і продуктивність насіннєвого травостою. На період збирання врожаю збереглося 78, 1-87, 5% (до кількості у фазу повних сходів). Порівняно менше випало рослин на варіантах із широкорядними посівами. Досить тривалий період формування стебел, що фактично продовжувався до фази утворення бобів, сприяв формуванню неоднорідного травостою (вегетативні та генеративні стебла). Продуктивна кущистість коливалась за способом посіву: на рядових та черезрядних – 1, 1-1, 5; широкорядних – 2, 0-2, 4 стебел/рослину. Відповідно густота травостою становила 70-128 і 61-69 шт. продуктивних стебел/м2. Різноманітність сформованих травостоїв вплинула на структуру розміщення плодоелементів та їх освітлення, що є основною передумовою відвідування квітів запилювачами. Відносним показником рівня розрідженості посівів є величина проектного покриття. Вона становила на рядових – 72, 3-75, 5; а широкорядних (на 90-120 см) всього – 19, 5 -24, 5%. Дані свідчать про те, що при застосуванні міжрядь на 90-120 см за перший рік життя формується слаборозвинений насіннєвий травостій з незначним рівнем продуктивності (79-104 кг/га). На рядових та черезрядних відповідно-107-140кг/га (НІР05- 5-8).
Формування і продуктивність насіннєвих посівів 2-4-го років життя. Водний режим. Протягом трьохрічного основного насіннєвого використання посіву при оптимізації вологозабезпечення в умовах зрошення, щорічне сумарне водоспоживання коливалось в межах від 2757 до 3775 м3/га. Між посівами в різних варіантах є відмінності: порівняно більше використовують вологу рядові ніж широкорядні посіви (+97-107 м3/га), та травостої І-го укосу (+189-999 м3/га). Величини коефіцієнту водоспоживання насіннєвої люцерни мінливі (коливаються від 657 до 2486 м3/ц). Менш використовують травостої другого укосу широкорядних посівів (657-1094 м3/ц). У структурі водоспоживання травостоїв першого укосу основна питома вага (71, 7-72, 1%) приходиться на природні ресурси – 27, 9-28, 3% за рахунок зрошення. Травостої другого укосу більше потребують води зі зрошення (35-36%).
Забур’яненість посівів. Агрофітоценоз люцерни багаторічного використання об’єктивно включає такий компонент як бур’янисте угрупування, що представлене різними видами сегетальної рослинності. По роках відбуваються зміни як у видовому складі, так і рівню забур’яненості насіннєвих травостоїв різного способу посіву та укосу. Так, на другий рік життя в травостоях першого укосу переважають однорічні (озимі, зимуючі), ранні ярі, дворічні (буркун, морква дика, цикорій дикий та ін.), та деякі багаторічні (берізка польова, пирій та ін.). Їх загальна кількість становить: на рядових, та черезрядних посівах 12-14 шт/м2, широкорядних 9-10 шт/м2 при загальному рівні забур’яненості 17-18, 8%. Після підкошування в травостоях другого укосу їх кількість знижується відповідно до 8-9 і 4-7 шт/м2 (забур’яненість до 14, 7-15, 3 і 12, 8-13, 5%). Зимуючі та озимі форми практично в травостої не зустрічаються.
На третій і четвертий роки життя посівів їх забур’яненість значно зростає і досягає на рядових, черезрядних 22, 8-37, 4%, широкорядних -19, 8-32, 7%. Порівняно менше засмічені широкорядні посіви (60-90 см). Переважають багаторічні форми, які більш конкурентноспроможні ніж рослини люцерни. Основна маса сегетальних рослин у широкорядних посівах розміщується в захисних смужках або в рядку. В рядових та черезрядних посівах їх розміщення неравномірне і вони утворюють одновидові плошини (куртини), витісняючи рослини основної культури. Це негативно позначається на продуктивності посівів (рис. 1).
Рис. 1. Динаміка забур’яненості насіннєвих травостоїв по роках життя посіву.
Особливості росту та розвитку насіннєвих травостоїв. Формуються насіннєві травостої по укосах при неоднакових температурах повітря і грунту. Це об’єктивно позначається на їх тривалості розвитку, що складає для першого укосу 117-131; другого – 91-98 діб. Різниці між посівами (рядовими, черезрядними, широкорядними) не відмічено. Що стосується посівів сортів, які належать до різних груп стиглості, то тривалість міжфазних періодів, дати настання основних фаз розвитку були неоднакові. Наприклад, загальна тривалість розвитку травостою першого укосу становила: сорту Надєжда -
124-131; Зарниця – 122-127; Полтавчанка – 117-125 діб, другого укосу відповідно – 94-98; 93-95 і 91-93 діб. Безпосередньо урожай насіння формується на протязі цвітіння, коли відбувається запилення з послідуючими процесами запліднення, бобо- та насінняутворення. Тривалість цвітіння травостоїв першого укосу складала по роках – 24-32 дні, а другого укосу – 19-25 дні. Відмічено, що між травостоями різних сортів по укосах проявляється різниця в тривалості вегетативного періоду розвитку до настання цвітіння в межах 5-6 діб. Тобто, початок цвітіння відбувався неодночасно, що в свою чергу впливав на рівень запилення квітуючих травостоїв по укосах.
Структура насіннєвих травостоїв. Насіннєві травостої по роках в залежності від способу посіву та сорту були неоднакові по густоті посіву та щільності продуктивного стеблостою. Щорічно відбувалось зрідження посіву: на другий рік життя – 2-15%, третій – 3, 5-15% і четвертий – 14, 8-34, 6%. На початок вегетації 4-го року збереглося від – 38, 6 до 65, 7% і фактично становило – 21-60 шт рослин/м2. По сортах порівняно менше зрідження було на посівах Надєжда і Зарниця. Більш значні відмінності проявились по способах посіву. На рядових і черезрядних випало рослин в абсолютній чисельності – 27-84 шт/м2, а у відсотках – 42, 9-61, 4%. На широкорядних посівах, які були більш розвинені, загибель