Українська культура

За Ярослава засновуються монастирі, започатковується чернецтво в Печерах за селом Берестовим, де невдовзі побудований Печорський монастир – майбутній осередок культури. Серед ченців було багато освічених людей, які навчали грамоти, малювання, мозаїчної справи, переписування книжок, співу. У той час на Русі вже існували нотний спів і нотне (крюкове) письмо. Ярослав організував світську школу, де близько 300 дітей навчалися грамоти та іноземних мов. При Святій Софії працювали переписувачі та перекладачі книжок. зібрав першу в Україні бібліотеку. Ярослав зібрав навколо себе освічених людей – Никона, Нестора літописця, митрополита Іларіона та ін. Було укладено перший літописний звід, розвивалися писемність та оригінальна література, сформувались елітні. Вони уклали «Руську правду», літописи, літературні зводи, які й сьогодні мають велику цінність. За його правління розпочалося кам'яне будівництво, зокрема Софії Київської. Київ істотно розширився, обнесений валами, що були складними інженерними спорудами. Доба Ярослава відома також великим піднесенням мистецтва.

 

Писемність у східних слов'ян з'явилася приблизно ще в першій половині IX століття. Лінгвісти, аналізуючи тексти договорів руських князів з Візантією вважають, що вони були складені двома мовами – грецькою і староруською.

Введення християнства значно прискорило розвиток писемності і літератури на Русі. Кир і Меф Упорядкували слов'янський алфавіт і переклали на церковнослов'янську мову Євангеліє. На початок XI століття на Русі використовувалися дві системи письма – кирилиця, що базувалася на грецькому алфавіті, і глаголиця – розроблена Кирилом фонетична система.

Давньоруська література мала певну перевагу перед католицьким Заходом і мусульманським Сходом: вона розвивалася рідною мовою.

Першою писалася церковно-повчальна і житійна література, близькою до розмовної велося ділове листування, складалися юридичні акти («Руська правда»), літописи, пам'ятки світської літератури («Слово о полку Ігоревім»).

У творах літераторів того часу широко використовувалися героїчні й обрядові пісні, загадки, прислів'я, приказки, замовляння і заклинання. Три богатирі.

Також поширювалися апокрифічні твори – твори релігійного змісту, неканонізовані церквою.

Повість временних літ була однією з найпопулярніших і цікавих книг для читання протягом усієї історії Стародавньої Русі

 

Серед культурних надбань Київської Русі особливе місце належить архітектурі.

Перлиною давньоруської архітектури стала церква Святої Софії, впродовж віків судилося лишатися і неперевершеним архітектурним шедевром, і, водночас, відповідно до задуму князя Ярослава Мудрого, втіленням ідеї духовної й політичної самостійності, а також соборності давньоруських земель. У різні часи споруда храму зазнавала часткової руйнації, а тому перебудовувалась і оздоблювалась. будівля з тринадцятьма куполами (символ Христа і дванадцяти апостолів).

Староруське мистецтво – живопис, скульптура, музика – із прийняттям християнства також пережило суттєві зміни. Христианская церква внесла в ці види мистецтва цілком інший зміст. Церковне мистецтво підпорядковане вищої цілі – оспівати християнського Бога, подвиги апостолів, святих, діячів церкви. «плоть» тріумфувала над «духом»

Поряд з іконописом розвивався фресковий живопис, мозаїка, розвивалося, удосконалювалося мистецтво різьблення по дереву, пізніше – по камені.

Чудовим різьбленням славилися посуд. Ювеліри. Ткацтво, килимарство та вишивка. Театральне мистецтво. Музика. Танок Легенди про богатирів.

 

Після смерті Ярослава Україна поділилася на князівства, над Бугом виникло Волинське князівство з столицею у Володимирі, а над Дністром – Галицьке князівство. Спочатку сильніша була Галичина. Усна народна творчість, освіта і писемність. Галицько-Волинський літопис. Значного поширення набула грамота, Розвивалась шкільна освіта Архітектура і містобудування. Живопис, художні ремесла

У зв’язку з розвитком торгівлі з Заходом починається в ХІІІ ст. в Галичині й на Волині ріст городів. Ще за київських часів через західноукраїнські землі провадилася жвава торгівля з середньою й західною Європою. З упадком Києва посередницька роль в торгівлі між Заходом і Сходом переходить до Галичини. Сюди приїздять купці з Польщі, Німеччини, Угорщини, Греції, з Балкан й закуповують продукти місцевого господарства та привозять свій крам. Все це впливало на розвиток і збагачення міст, на розвиток міської культури, прикладних мистецтв, закріплення і урізноманітнення народних обрядів, звичаїв тощо.

Протягом ста років після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство було опорою української державності. У цій ролі обидва князівства перейняливелику частку київської спадщини й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. Тим самим у переламний момент історії вони зберегли в українців, чи русинів, як їх тепер називали, почуття культурної та політичної ідентичності. Це почуття матиме вирішальне значення для їхнього існування як окремого національного утвору в лихі часи, що насувалися.

Однак варто зазначити, що Галицько-Волинська держава все ж таки залишила чималий культурний слід по собі.

Фактично Галицько-Волинське держава, це друга велика держава на українській землі, збудована українськими руками, яка зуміла об’єднати біля себе більшу частину української етнографічної території