Ультразвукові методи функціональної діагностики

Амплітуда відбитого на екрані сигналу характеризує величину відображення (залежить від імпедансу), а час затримки щодо початку розгортки – глибину залягання неоднорідності (відстань від поверхні тіла до відбили сигнал тканин). Отже, одновимірний метод дає інформацію про відстані між шарами тканин на шляху ультразвукового імпульсу [11].

При М-методі датчик теж знаходиться в фіксованому положенні. Амплітуда ехосигнала при реєстрації рухомого об'єкту (серця, судини) змінюється. Якщо зміщувати ехограму при кожному наступному зондуючому імпульсі на малу величину, то виходить зображення в вигляді кривої, зване М-Ехограма.

Принцип М-методу полягає в тому, що виникаючи в датчику імпульси електричного струму передаються в електронний блок для посилення і обробки, а потім видаються на електронно-променеву трубку відеомонітора (ехокардіоскопія) або на реєструючу систему – самописець (ехокардіографія).

 

 

Ультразвукове сканування дозволяє отримувати тривимірне зображення органів. Цей метод відомий також під назвою В-метод (від англ. Bright -яскравість). Суть методу полягає в переміщенні ультразвукового пучка по поверхні тіла під час дослідження [2]. Цим забезпечується реєстрація сигналів одночасно або послідовно від багатьох точок об'єкта. Отримана серія сигналів служить для формування зображення. Воно виникає на екрані індикатора і може бути зафіксовано на полароїдному папері або плівці. Це зображення можна вивчати оком, а можна піддати математичній обробці, визначаючи розміри: площа, периметр, поверхня і об'єм досліджуваного органу.

При ультразвуковому скануванні яскравість кожної крапки, що світиться на екрані індикатора знаходиться в прямій залежності від інтенсивності ехосигнала. Сильний ехосигнал обумовлює на екрані яскрава світла пляма, а слабкі сигнали – різні сірі відтінки, аж до чорного кольору (система «сірої шкали»). На апаратах з таким індикатором камені виглядають яскраво-білими, а утворення, що містять рідину – чорними [13].

 

 

Доплерографія – метод ультразвукового діагностичного дослідження, заснований на ефекті Доплера. Ефект Доплера – це зміна частоти ультразвукових хвиль, які сприймаються датчиком, що відбувається внаслідок переміщення досліджуваного об'єкта щодо датчика [21].

Існує два види доплерографічних досліджень – безперервний і імпульсний. При першому генерація ультразвукових хвиль здійснюється безперервно одним пьезокрісталічним елементом, а реєстрація відбитих хвиль виконується іншим. В електронному блоці приладу проводиться порівняння двох частот ультразвукових коливань: спрямованих на хворого і відбитих від нього. За зрушенням частот цих коливань судять про швидкість руху анатомічних структур. Аналіз зсуву частот може проводитися акустичним способом або за допомогою самописців.

Імпульсна доплерографія дозволяє вимірювати швидкість в заданої лікарем ділянці контрольного обсягу. Розміри цього обсягу невеликі – усього кілька міліметрів у діаметрі, а його положення може довільно встановлюватися лікарем відповідно до конкретним завданням дослідження.

Доплерографію використовують в клініці для вивчення форми, контурів і присвятив кровоносних судин. Фіброзна стінка судини є хорошим відбивачем ультразвукових хвиль і тому чітко видно на сонограмі. Це дозволяє виявити звуження і тромбоз судин, окремі атеросклеротичні бляшки в них, порушення кровотоку, визначити стан колатерального кровообігу.

Особливе значення в останні роки набуває поєднання сонографії і доплерографії (так звана дуплексна сонографія). При ній отримують як зображення судин (анатомічна інформація), так і запис кривої кровотоку в них (фізіологічна інформація). Виникає можливість прямого неінвазивного дослідження для діагностики оклюзійних уражень різних ємностей із одночасною оцінкою кровотоку в них. Таким чином стежать за кровонаповненням плаценти, скороченнями серця у плоду, за напрямком кровотоку в камерах серця, визначають зворотний потік крові в системі ворітної вени, обчислюють ступінь стенозу судини і т. д.

 

 

 

Основним доступом при локації нирок є бокове розташування датчика по середній пахвовій лінії. Дана проекція дає зображення нирки, порівнянне з зображенням при рентгенологічному дослідженні. При скануванні по довгій осі органу нирка має вигляд овального освіти з чіткими, рівними контурами (додаток 1).

Поліпозиційне сканування з послідовним переміщенням площині сканування дозволяє отримати інформацію про всі відділи органу, в якому диференціюються паренхіма і центрально розташований ехокомплекс. Кортікальний шар має рівномірну, кілька підвищену в порівнянні з мозковою речовиною ехогенність. Мозкова речовина, або піраміди, на анатомічному препараті нирки мають вигляд трикутних структур, звернених підставою до контуру нирки і вершиною до порожнинної системі. У нормі видима при УЗД частина піраміди складає близько третини від товщини паренхіми [19].

У формуванні зображення центрального синуса беруть участь такі анатомічні структури, як елементи порожнинної системи, судинні освіти, лімфатична дренажна система, жирова тканина. У здорових людей під час відсутності водного навантаження елементи порожнинної системи, як правило, не диференціюються, можлива візуалізація окремих чашок до 5 мм. В умовах водного навантаження іноді візуалізується балія, як правило, вона має форму трикутника розміром не більше 15 мм.

 

 

УЗД серця і судин проводять пацієнтам різної вікової категорії: новонародженим дітям, дітям молодшого і середнього віку, вагітним жінкам, молодим людям і людям похилого віку. На жаль, порушення в роботі серцево-судинної системи діагностуються у всіх групах.

Діагностика кардіальних структур і великих судин здійснюється двома способами:

1. Стандартний,

2. Через стравохід (додаток 2).