Ультразвукові методи функціональної діагностики

 

Лікування з використанням УЗ-хвиль поєднується практично з усіма видами електротерапії, вакуумним масажем, бальнеотерапією, магнітотерапіею. При цьому УЗ доцільно застосовувати першим. Слід пам'ятати, що в фізіотерапії умовно розрізняють дві методики впливу – комбіновану і одночасну. Комбінованою фізіотерапією прийнято вважати послідовне (різночасне) застосування фізичних методів лікування. При цьому комбіновані фізичні методи можуть застосовуватися в один день, в різні дні (за методом чергування) або в курсовому лікуванні, коли одні методи змінюються іншими [9, 15]. Одночасний вплив являє собою поєднання двох і більше лікувальних процедур одночасно або послідовно (одна за одною) на одну і ту ж область. Підвищення ефекту застосування двох і більше лікувальних методів може бути результатом складання діючих в одному напрямку (на одні і ті ж фізіологічні системи) методів або потенціювання дії одного методу іншим.

Ефект комбінованої і одночасної фізіотерапії заснований на посиленні місцевої реакції, на принципі контрастної терапії та механізмі сенсибілізації. Правильно обраний фізіотерапевтичний комплекс значно підвищує ефективність лікування, впливає на основне і супутнє захворювання, на різні фізіологічні системи організму і патологічний процес, підсумовує позитивні ефекти синергічно діючих факторів або послаблює їх несприятливий вплив, а також подовжує період післядії курсу фізіотерапії.

В один день сумісні процедури:

1. Загальної та місцевої дії з приводу основного захворювання (наприклад, УЗТ, потім загальна ванна або загальний електрофорез) ;

2. Загальної дії з приводу основного захворювання і місцевого дії – для лікування супутнього захворювання (наприклад, УЗ на область мигдалин і газова ванна) ;

3. Дві процедури місцевої дії з приводу одного захворювання (наприклад, УЗ і КВЧ-терапія) ;

4. Дві процедури місцевої дії, з яких подальша підсилює дію попередньої (наприклад, ОФФ і ампліпульстерапія) ;

5. Допустимо застосування в один день трьох місцевих процедур, які не викликають великого навантаження і втоми хворого (наприклад, мікрохвильова терапія, потім УЗ і електрофорез) [20].

 

 

Ультразвукову діагностику здійснюють за допомогою ультразвукової установки. Вона являє собою складний і разом з тим досить портативний пристрій, виконується у вигляді стаціонарного або пересувного апарату. Для генерування УЗ використовують пристрої, які називаються УЗ-випромінювачами. Джерело і приймач (датчик) ультразвукових хвиль в такій установці – п'єзокерамічним пластинка (кристал), розміщена в антені (звуковому зонді). Ця платівка – ультразвуковий перетворювач. Змінний електричний струм змінює розміри пластинки, збуджуючи тим самим ультразвукові коливання. Застосовувані для діагностики коливання володіють малою довжиною хвилі, що дозволяє формувати з них вузький пучок, що направляється в досліджувану частина тіла. Відбиті хвилі сприймаються тією ж платівкою і перетворюються в електричні сигнали. Останні надходять на високочастотний підсилювач і далі обробляються і видаються користувачу у вигляді одновимірного (у формі кривої) або двомірного (у формі картинки) зображення.

Частоту ультразвукових хвиль підбирають в залежності від мети дослідження. Для глибоких структур застосовують більш низькі частоти і навпаки. Наприклад, для вивчення серця використовують хвилі з частотою 2, 25-5 МГц, в гінекології – 3, 5-5 МГц, для ехографії очей – 10-15 МГц. На сучасних установках луна і сонограми піддають комп'ютерному аналізу за стандартними програмами. Роздруківка інформації проводиться в буквеній і цифровій формі, можливий запис на відеозйомці, в тому числі в кольорі.

Всі ультразвукові установки, крім заснованих на ефекті Доплера, працюють в режимі імпульсної ехолокації: випромінюється короткий імпульс і сприймається відбитий сигнал [8]. Залежно від завдань дослідження вживають різні види датчиків. Частина з них призначена для сканування з поверхні тіла. Інші датчики з'єднані з ендоскопічним зондом, їх використовують при внутрішньо порожниннім дослідженні, в тому числі в комбінації з ендоскопією (ендосонографія). Ці датчики, а також зонди, створені для ультразвукової медицини.

За принципом дії всі ультразвукові прилади ділять на дві групи: ехоімпульсного і допплерівські. Прилади першої групи служать для визначення анатомічних структур, їх візуалізації і вимірювання. Прилади другої групи дозволяють отримувати кінематичну характеристику швидко протікаючи процесів – кровотоку в судинах, скорочень серця. Однак такий розподіл умовний. Існують установки, які дають можливість одночасно вивчати як анатомічні, так і функціональні параметри.

 

 

На даному етапі розвитку сучасної медицини, існують заходи, щодо відновлення та покращення функціонального стану пацієнтів, не тільки з обмеженими фізичними можливостями, а саме інвалідів, а й з тимчасовою непрацездатністю. Застосовують фізіотерапевтичні прилади для реабілітації і відновлення резервних можливостей організму на етапі ремісії захворювання у пацієнтів працездатного віку.

Оскільки напрямком відновної медицини є реабілітація хворих та інвалідів, яка спрямована на збільшення функціональних резервів, компенсацію порушених функцій та відновлення працездатності працюючих. Пріоритетним та перспективним напрямком відновної медицини є розробка нових не медикаментозних технологій, що підвищують функціональні резерви здорової і хворої людини, що важливо і для реабілітації. Для цієї мети в останні роки були широко застосовані методи фізіотерапії, спрямовані на посилення регенераційних і репаративних процесів, що сприяють більш активному відновлювальному процесу.

За допомогою дії трьох факторів ультразвуку, а саме: механічного, теплового і фізико-хімічного, на організм людини відбувається вплив, в результаті чого змінюється функціональний стан, регенеративні та репаративні процеси в органах і тканинах, що зазнали озвучування.

Під впливом ультразвуку забезпечується активація кровообігу і мікроциркуляції, регенерація трофічних процесів, що супроводжуються протизапальною і розсмоктуючою дією. Одним з фізичних методів впливу ультразвуку на організм є низькочастотний ультразвук, який володіє протизапальними, антибактеріальними, регенераційними та імуномоделюючими властивостями, що неодмінно і суттєво покращує захисні і відновні сили організму пацієнта.

В наш час, було розроблено низку, спеціальних технологій, які впливають на організм за допомогою ультразвуку. В деяких з апаратах ультразвукової терапії було поєднано комбіновані механізми впливу, які знайшли широке застосування в медицині і апаратної косметології.

У цілому можна підкреслити, що під впливом ультразвуку, відбуваються різноманітні зміни, з боку різних органів і систем, які носять компенсаторно-адаптивний характер і зумовлюють підвищення неспецифічної резистентності організму і його стійкості до несприятливих факторів середовища.

 

Бутвiн Г. К. Рентгенiвська комп'ютерна томографiя, магнiтно-резонансна томографiя, ультразвукова дiагностика / Г. К. Бутвін. – Чернiвцi, 2002. – 77 с.

Гурленя А. М. Фізіотерапія в неврології / А. М. Гурленя, Г. Е. Багель, В. Б. Смичек. – Москва: Медична література, 2008. – 296 с.

Епіфанов В. А. Реабілітація хворих, які перенесли інсульт / В. А, Епіфанов. – Москва: Медпрес-інформ., 2006. – 246 с.

Зубкова С. М. Теоретичні основи ультразвукової терапії / С. М. Зубкова. – 2005. – №3. – с. 3-7.

Зубарев А. В. Діагностичний ультразвук. Офтальмологія / А. В. Зубарєв. – Москва, 2002. – 67 с.

Кадиків А. С. Реабілітація неврологічних хворих / А. С. Кадиків, Л. А. Чернікова, Н. В. Шахпаронова. – Москва: Медпресс-інформ., 2008. – 560 с.

Мухарлямов Н. М. Клінічна ультразвукова діагностика / Н. М. Мухарлямов, Ю. Н. Беленко, О. Ю. Атьков. – Москва: Медицина, 2000. – 293 с.

Обуховець Т. П. Основи сестринської справи / Т. П. Обуховец, Т. А. Склярова, О. В. Чернова. – Ростов-на-Дону: Фенікс, 2007. – 509с.

Пальмер П. Є. Керівництво з ультразвукової діагностики / П. Є. Пальмер. – Штат Каліфорнія, Каліфорнійський університет Дейвіс: Всесвітня організація охорони здоров'я у співпраці з Всесвітньою федерацією по використанню ультразвуку в медицині та біології, 2000. – 342 с.

Порчук Ю. Д. Можливості кольорової допплерографії в діагностиці раку підшлункової залози / Ю. Д. Порчук // Променева діагностика, променева терапія, 2001. – № 2. – с. 131-132.

Самосюк І. З. Терапія ультразвуковими хвилями / І. З. Самосюк, Г. Є. Шумков, Н. В. Чухраєв. – Київ: НМУ «Медінтех», 2003. – 173 с.

Сокрута В. М. Фізичні чинники в медичній реабілітації / В. М. Сокрута, В. М. Козакова. – Донецьк: ДонНМУ, 2008. – 576 с.

Сергєєв І. І. Променева діагностика / І. І. Сергєєв. – Мінськ: БГЕУ, 2007. – 311 с.

Стрижаков А. І. Ультразвукова діагностика в акушерській клініці / А. І Стрижаков, А. Т. Бунін, М. В. Медведєв. – Москва: Медицина, 2001. – 312 с.

Тихомирова Т. Ф. Технологія променевої діагностики / Т. Ф. Тихомирова. – Мінськ: БДМУ, 2008. – 142 с.

Улащик В. С. Низькочастотний ультразвук: дія на організм, лікувальне застосування і перспективи дослідження / В. С. Улащик. – 2000. – №6. – с. 3-8.

Улащик В. С. Фізіотерапія. Універсальна медична енциклопедія / В. С. Улащик. – Мінськ: Книжковий будинок, 2008. – 640 с.

Хостікоєва З. С. Фізичні фактори в реабілітації хворих після інсульту / З. С. Хостікоєва // Фізіотерапія, бальнеологія і реабілітація, 2006. – №4. – с. 43-54.

Хачкурузов, С. Г. УЗД в гінекології. Симптоматика. Діагностичні труднощі і помилки / С. Г. Хачкурузов. – Петербург: Елбі-СПБ, 2002. – 625с.

Чернікова Л. А. Реабілітація хворих після інсульту: роль фізіотерапії / Л. А. Чернікова // Фізіотерапія, бальнеологія і реабілітація, 2005. – №2. – с. 3-10.

Шотемор Ш. Ш. Путівник по діагностичним зображенням / Ш. Ш. Шотемор, І. І. Пружанскій, Т. В. Шевякова. – Москва: Радянський спорт, 2001. – 74 с.

 

Сонограма. Нормальна будова нирки

 

Сонограма. Гідронефроз: 1 – виражене розширення балії і чашок із згладжуванням їх контурів; 2 – різке стоншення паренхіми нирки

 

Сонограма. Камінь нирки: 1 – нирка; 2 – камінь; 3 – акустична тінь від каменю