Управління активами на торгівельному підприємстві “Санторин”

Фонди обігу, хоча і не беруть участь безпосередньо в процесі виробництва, але необхідні для забезпечення єдності виробництва і обігу. Характер і сфера їхнього функціонування створюють передумови для виділення їх у самостійне поняття «фонди обігу».

Фонди обігу складаються з запасів готової продукції на складі підприємства, товарів, відвантажених споживачам, і залишків коштів на рахунках у банку й у касі підприємства.

Оборотні виробничі фонди і фонди звертання тісно зв'язані між собою. Їхній рух має однаковий характер і складає єдиний процес кругообігу фондів підприємства.

При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: із грошової вона перетворюється в товарну, потім у виробничу і знову в товарну і грошову. Таким чином, виникає об'єктивна необхідність авансування коштів для забезпечення безупинного руху оборотних виробничих фондів і фондів обігу з метою створення необхідних виробничих запасів, заділ незавершеного виробництва, готової продукції й умов для її реалізації.

Як видно з наведеного малюнка рух оборотних коштів підприємства в процесі виробничо-комерційного циклу проходить чотири основні стадії, послідовно змінюючи свою форму.

На першій стадії грошові й інші високоліквідні активи (векселі, депозитні внески і т.п.) використовуються для придбання сировини, матеріалів, палива і т.д., тобто запасів факторів виробництва.

На другій стадії запаси окремих факторів виробництва в результаті безпосередньої виробничої діяльності перетворюються в запаси готової продукції.

На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання оплати перетворяться в дебіторську заборгованість.

На четвертій стадії (інкасуванні) оплачена дебіторська заборгованість знову перетвориться в грошові активи (частина яких до настання терміну їхні використання може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень).

Найважливішою характеристикою виробничо-комерційного циклу, що істотно впливає на обсяг, структуру й ефективність використання оборотних коштів підприємства, являється його загальна тривалість. Вона включає період часу до моменту витрати грошових і інших високоліквідних активів на придбання виробничих запасів до надходження грошей від дебіторів за продану їм готову продукцію.

Таким чином, рух оборотних виробничих фондів і фондів обігу носить однаковий характер і складає єдиний процес. Це дає можливість об'єднати оборотні виробничі фонди і фонди обігу в єдине поняття - оборотні кошти.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинне мати у своєму розпорядженні визначене майно, що належить йому на правах власності. Майно у всіх його видах, що належить підприємству, називається його активами. Активи являють собою економічні ресурси підприємства у формі приналежних йому сукупних майнових цінностей, що використовуються у господарській діяльності з метою одержання доходу.

У фінансовій діяльності підприємства розрізняються активи і пасиви. Активи підприємства - це сукупність майнових прав, що належать йому. До складу активів господарюючого суб'єкта входять основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти. Активи за вирахуванням боргів (розрахунки з кредиторами, позикові засоби, доходи майбутніх періодів) є чистими активами. Готівка, виручка від реалізації, запаси, устаткування, будівлі, земля, патенти, ноу-хау, торгова марка - все це активи. Пасиви підприємства - це сукупність його боргів і зобов'язань, що складаються з позикових і привернутих засобів, включаючи кредиторську заборгованість. До пасивів не відносяться дотації, субвенції, власні засоби і інші джерела.

При створенні підприємства статутний капітал прямує на придбання основних фондів і формування оборотних коштів в розмірах, необхідних для ведення нормальної виробничо-господарської діяльності, вкладається в придбання ліцензій, патентів, ноу-хау, використовування яких є важливим доходоутворюючим чинником. Таким чином, первинний капітал інвестується у виробництво, в процесі якого створюється вартість, що виражена ціною реалізованої продукції. Після реалізації продукції вона приймає грошову форму - форму виручки від реалізації вироблених товарів, яка поступає на розрахунковий рахунок підприємства.

Виручка - це ще не доход, але джерело відшкодування витрачених на виробництво продукції засобів і формування грошових фондів і фінансових резервів підприємства. В результаті використання виручки з неї виділяються якісно різні складові частини створеної вартості.

Перш за все це пов'язано з формуванням амортизаційного фонду, який утворюється у вигляді амортизаційних відрахувань після того, як знос основних виробничих фондів і нематеріальних активів прийме грошову форму. Обов'язковою умовою утворення амортизаційного фонду є продаж вироблених товарів споживачу і надходження виручки.

Оскільки матеріальну основу створюваного товару складають сировина, матеріали, купувальні комплектуючі вироби і напівфабрикати, їх вартість разом з іншими матеріальними витратами, зносом основних виробничих фондів, заробітною платнею працівників складають витрати підприємства по виробництву продукції, приймаючі форму собівартості. До надходження виручки ці витрати фінансуються за рахунок оборотних коштів підприємства, які не витрачаються, а авансуються у виробництво. Після надходження виручки від реалізації товарів оборотні кошти відновлюються, а понесені підприємством витрати по виробництву продукції відшкодовуються.

Відособлення витрат у вигляді собівартості дає можливість зіставити одержану від реалізації продукції виручку і вироблені витрати. Значення інвестування засобів у виробництво продукції полягає в отриманні чистого доходу, і якщо виручка перевищує собівартість, то підприємство одержує його у вигляді прибутку.

Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу засобів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсів підприємства, якими вони розпоряджаються самостійно. Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку за цільовим призначенням дозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі.

Призначення амортизаційних відрахувань - забезпечувати відтворення основних виробничих фондів і нематеріальних активів. На