Управління державним боргом, його вплив на економіку

При цьому державний зовнішній борг збільшився на 35 млрд 345 млн 848,44 тис грн (41,09%), державний внутрішній борг збільшився на 39 млрд 004 млн 835,11 тис грн (87,32%).

Гарантований державою борг України збільшився на 17 млрд 504 млн 205,15 тис грн (29,81%), що пов'язано з наданням державних гарантій відповідно до статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік».

 

 

Україна несе на собі порівняно незначну частку східноєвропейської кредитної заборгованості, що, однак, не полегшує стану її економіки. Так, на 1 січня 2009 року валовий зовнішній борг України складав 103,2 млрд. доларів США, або в перерахунку – 2200 долларів на душу населення України. При цьому державний борг України є порівняно незначним і складає 19,3 млрд. доларів, з яких за урядовими зобов’язаннями – 14,6 млрд. доларів, а Нацбанк заборгував МВФ 4,7 млрд. доларів у вигляді першого отриманого стабілізаційного траншу. Оцінки державного боргу справді не обіцяють дефолту.

Однак значно більше занепокоєння викликає приватний (корпоративний) борг, який сягає 83,9 млрд. доларів. Саме за рахунок цих коштів в Україні тривалий час відбувалося зростання ВВП, рівня доходів населення та демонструвалися економічні успіхи. 

Майже половина зовнішнього корпоративного боргу України (39,4 млрд. доларів) припадає на український банківський сектор. Активне входження західноєвропейських банків в Україну останніми роками супроводжувалося заведенням значних кредитних капіталів в українську економіку. Це відбувалося через утворення дочірніх банків в Україні та надання їм кредитів. 

З початком кризи материнські європейські банки почали виводити кошти зі своїх дочірніх установ в Україні, так само як і по всій східній Європі. Цим пояснювався катастрофічний відтік капіталу останніми місяцями з української фінансової системи. Дочірні банки в Україні відчули проблеми ліквідності, однак їхній порятунок став тепер справою не материнських європейських банків, а України, яка намагається втримати свою банківську систему. 

Друга половина корпоративного боргу – 44,5 млрд. доларів США закріплена за іншими секторами економіки, що являє собою кредити в інвестиційні проекти та єврооблігації. Проблема загострюється тим, що іноземні інвестори не лише згортають інвестиційну діяльність, але й вилучають кошти зі своїх проектів, виводячи їх в західноєвропейські країни основної активності. 

Інтерес Європи. Західноєвропейські фінансові установи тривалий час своїми коштами підживлювали економіку України. Тепер же ці ж самі фінансові установи, своїми діями її руйнують. Однак звинувачувати їх немає в чому. Кожен іноземний комерційний банк буде в першу чергу дбати про власну вигоду, безпеку і корпоративні інтереси. Тому інтересом західноєвропейських фінансистів є виведення коштів з української економіки для підтримки «власних штанів».

Однак з іншого боку існує інший, протилежний за напрямом інтерес Європи, який полягає в підтримці стабільності в країнах-сусідах ЄС, в числі яких великою проблемою стоїть Україна. В разі, якщо банківська система України рухне, українська економіка оголосить дефолт за корпоративними зобов’язаннями, це, по-перше, призведе до соціальної катастрофи в межах країни, геополітичної нестабільності, а також дуже боляче вдарить по банківській системі самого ЄС. Саме тому політичне керівництво ЄС дуже боїться проблем в Україні, так само як і в усій економічно-проблемній Східній Європі. 

Наприкінці лютого європарламентарі з комітету «Україна-ЄС» закликали Європейський Союз надати фінансову підтримку антикризових заходів Україні із залученням Європейського інвестиційного банку. Чи спрацює цей механізм в достатній мірі, покаже найближчий час. 

Таким чином, фінансові інтереси ЄС в Україні виглядають надто суперечливими. З одного боку європейський фінансово-корпоративний інтерес дестабілізує положення України, з іншого боку союзно-геополітичний інтерес ЄС прагне підтримати макроекономічну рівновагу в Україні. 

Слабкість останнього, союзно-геополітичного інтересу полягає в тому, що криза загострює розпорошеність в ЄС. Наприклад, Франція в розпал кризи кинулася захищати свого автовиробника на шкоду німецькому, шведському або італійському автопрому. І так далі… Тому, на думку президента групи працедавців Соціально-економічного комітету Євросоюзу Анрі Малоса, «для Євросоюзу настав «момент істини». Наступні декілька місяців виявлять, чи здатна Європа діяти згуртовано». Очевидно, стане зрозуміло, які інтереси в Європі сильніші. 

Платіжний баланс. Втеча капіталу за кордон, зняття депозитів та імпорто-залежна економіка обумовили формування катастрофічно від’ємного зведеного платіжного балансу України. В жовтні минулого року дефіцит досяг 4 млрд доларів на місяць, що підірвало стабільність національної валюти. 

Подальше покриття дефіциту зведеного платіжного балансу в Україні відбувалося за рахунок валютних резервів НБУ, які станом на 1 березня 2009 року скоротилися до 26,5 млрд. доларів США. За офіційною інформацією самого ж Нацбанку, цих резервів вистачить на оплату імпорту протягом наступних 5 місяців. 

В січні-лютому цього року відтік валюти з банківської системи України продовжився і склав 4,5 млрд. доларів з початку року. Фінансисти покладають надію на поступове покращення ситуації за рахунок боротьби з імпортом. І справді, в січні-лютому завдяки девальвації гривні та іншим заходам, імпорт товарів та послуг поступився експорту, хоча й останній зазнав разючого падіння. Позитивний баланс поточного рахунку (експорт мінус імпорт) вийшов в лютому на позитивні значення і досяг 78 млн. доларів. Однак цього, звісно, не достатньо. 

На жаль, немає надій