Уявлення про канально-мерiдiанну систему

 

Вступ

РОЗДIЛ 1. ТРАДИЦIЙНI УЯВЛЕННЯ ПРО КАНАЛЬНО-МЕРIДIАННУ СИСТЕМУ

1.1 Дослiдження поняття «канально-меридiанна система»

1.2 Сучаснi погляди на сутнiсть каналiв

РОЗДIЛ 2. РОЗДIЛ 2. ЗНАЧЕННЯ ЛIНIЙ У КАНАЛЬНО-МЕРIДIАННIЙ СИСТЕМI

2.1 Лiнiї як мiсце розташування точок впливу

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Одним з головних положень давньосхiдної медицини є поняття про канально-меридiанної системi. Вважається, що канали тiла людини складаються з двох нерiвнозначних частин – зовнiшнього i внутрiшнього ходiв, безпосередньо пов'язаних мiж собою i становлять єдине цiле. Оскiльки iснує думка, згiдно з якою зовнiшню частину кожного меридiана можна представити у виглядi послiдовного ланцюжка м'язiв, що мають спiльнi пункти прикрiплення на скелетi i функцiонально об'єднаних в миотатическиесинкинезии, це тема є дуже цiкавою i актуальною.

Цi м'язовi ланцюга (м'язово-сухожильнi меридiани) за допомогою фiброзних мембран (фасцiй, апоневрозiв, капсул внутрiшнiх органiв i т. д.) контактують з внутрiшнiми органами, утворюючи єдину мережу мiовисцерофасцiальныхзв'язкiв, що охоплюють практично весь органiзм i беруть участь у регуляцiї його функцiй. За минулi роки накопичилося багато нових фактiв i суджень, що пiдтверджують дану концепцiю, i завданням моєї роботи є їх дослiдження i подальший аналiз.

 

 

 

У мiру розвитку уявлень про голковколювання точки певної дiї були з'єднанi мiж собою 14 лiнiями, якi отримали в традицiйнiй схiднiй медицинi назва «життєвi канали», якi надалi по термiнологiї французьких авторiв були названi меридiанами.

Класична теорiя голковколювання визнає i описує 14 каналiв. Цi канали проектуються на шкiрному покривi голови, обличчя, тулуба i кiнцiвок. Кожен канал має свою топографiю i складається з зовнiшньої частини, проходить по поверхнi тiла, i внутрiшньої – проходить через внутрiшнi органи. Канали мають назви внутрiшнiх органiв. Так, 10 каналiв носять назву наступних органiв: канал легенiв, товстої кишки, шлунка, селезiнки – пiдшлункової залози, серця, тонкої кишки, сечового мiхура, нирок, жовчного мiхура, печiнки. В одних випадках, дiйсно, є вiдповiднiсть мiж назвою каналу i органу. Так, наприклад, хiд каналу серця повнiстю збiгається з iррадiацiєю болю при стенокардiї. Вiдоме схожiсть є також у проекцiї болю при захворюваннях печiнки i жовчного мiхура з ходом каналу жовчного мiхура. В iнших цей зв'язок вiдсутнiй. Таким чином, у бiльшостi випадкiв мова йде лише про назви, якi найчастiше не мають анатомiчного або фiзiологiчного обґрунтування. В. зв'язку з цим найменування «канал» слiд розумiти не в прямому сенсi, а чисто символiчно. Однак, незважаючи на свою архаїчнiсть, цi назви збереглися. Це пов'язано, по-перше, з iсторично сформованою традицiєю мiжнародного використання цих назв для визначення каналiв, мiцно увiйшли не лише у повсякденну практику, але i лiтературу, а також з ускладненням пiдбору iнших адекватних назв. Пропозицiї замiнити назви арабськими цифрами або латинськими лiтерами не отримали схвалення i пiдтримки з боку широких кiл фахiвцiв з акупунктури.

Iз загального числа 14 каналiв, що проходять по шкiрного покриву, 12 мають двi симетричнi гiлки. Першим десяти, як зазначалося вище, присвоєнi назви органiв, з якими вони пов'язанi. Два iнших подвiйних каналу, званi «управитель серця» i «потрiйний обiгрiвач» або, як його ще називають, «канал трьох частин тулуба», не вiдповiдають органам, а функцiй. Два останнiх каналу: «переднiй серединний канал» i «заднiй серединний канал», також не вiдповiдають органам, а функцiям, є одинарними i розташованi по сагiтальнiй лiнiї тiла.

Серед iснуючих в органiзмi 14 каналiв є канали системи янь i системи iнь, що знаходяться мiж собою в тiсному взаємозв'язку. До системи янь вiдносяться канали товстої i тонкої кишки, «трьох обiгрiвачiв», шлунку, жовчного i сечового мiхура. До системи iнь – канали легенiв, серця, «управителя серця, печiнки, нирок, селезiнки – пiдшлункової залози. Звертає на себе увагу, що до системи янь вiдносили порожниннi органи, а до системи iнь – паренхiматознi.

Канали вiдрiзняються один вiд одного по довжинi, кiлькостi об'єднуваних ними точок, напрямом. Найбiльш довгим є канал сечового мiхура, на якому розташовано 67 точок, а найкоротшим – канал серця i перикарда, якi включають всього по 9. точок.

Хiд i напрям шляху каналiв також рiзнi. Так, всi канали, що проходять по тильнiй поверхнi верхнiх кiнцiвок, починаються кiнчикiв пальцiв i йдуть центрострiмко по напрямку до голови. Канали, розташованi на долоннiй поверхнi верхнiх кiнцiвок, легенiв, серця i перикарда, йдуть ст. вiдцентровому напрямку вiд грудей до кiнчикiв пальцiв рук.

Всi канали, що проходять по внутрiшнiй поверхнi нижнiх кiнцiвок, є доцентровими. Канали шлунка, жовчного мiхура i сечового мiхура беруть свiй початок в областi особи, мають вiдцентровий напрям i закiнчуються бiля кiнчикiв пальцiв стоп.

За даними традицiйної схiдної медицини, необхiдною умовою для ефективного застосування методу голковколювання в лiкувальнiй практицi є уявлення про сутнiсть теорiї «енергiї» та шляхи її циркуляцiї. Зупинимося коротко на викладi цiєї теорiї.

Канали є шляхами руху циркулюючого в органiзмi якогось нематерiального потоку», необхiдного для нормальної життєдiяльностi органiзму, названого термiном «енергiя». Ця життєва енергiя», циркулюючи по органiзму, послiдовно проходить по всiм органам тiла, роблячи повний кругообiг протягом доби. Безупинно циркулюючи по органiзму, вона, як вказує Ж. Нiбойе, в процесi свого перемiщення сама