Вчення будди

 Буддизм учить, що сутність людини незмінна; під впливом його вчинків міняється лише буття людини й сприйняття світу. Поступаючи погано, вона пожинає хвороби, бідність, приниження. Поступаючи добре – вкушає радість і умиротворення. Такий закон карми (відплати), що визначає долю людини й у цьому житті, і в майбутніх перевтіленнях. 

Цей закон є механізмом сансари, що називається бхавачакра – "колесо життя" (воно ж круговорот буття або коло сансари). Бхавачакра складається з 12 нідан (ланок); невідання (авідья) обумовлює кармічні імпульси (санскари); вони формують свідомість (віджняна); свідомість визначає характер нама-рупи – фізичного й психічного вигляду людини; нама-рупа сприяє формуванню шести почуттів (аятана) – зору, слуху, дотику, нюху, відчуття смаку й сприймаючого розуму. Сприйняття (спарша) навколишнього світу породжує саме відчуття (ведана), а потім бажання (тришна), що у свою чергу породжує прив’язаність (угмдана) до того, що відчуває й про що мислить людина. Прив’язаність приводить до втілення (бхава), наслідком чого є народження (джоті). А всяке народження неминуче спричиняє старість і смерть. 

Такий цикл існування у світі сансари: кожна думка, кожне слово й справа залишають свій кармічний слід, який приводить людину до наступного втілення. Мета буддиста – жити так, щоб залишати якнайменше кармічних слідів. Це значить, що його поведінка не повинна залежати від бажань і прив’язанності до об’єктів бажань. 

"Немає уз у тих, у якого немає приємного або неприємного". 

"Із прив’язанності і народжується сум, із прив’язанності народжується страх; у того, хто звільнився від прив’язанності ті, немає суму, звідки візьметься страх?" 

"Як дерево, хоча й вирване, продовжує рости, якщо корінь його не ушкоджений і міцний, так і страждання народжується знову й знову, якщо не викоренена прихильність до бажання". 

"Я все переміг, я все знаю. Я відмовився від усього, знищивши бажання я став вільним. Навчаючись у самого себе, кого назву я вчителем?" Так сказано в "Дхаммападі". 

Вищу мету релігійного життя буддизм вбачає у звільненні від карми й виході з кола сансари. В індуїзмі стан людини, яка досягла звільнення, називається мокшею, а в буддизмі –– нірваною. Люди, поверхово знайомі з буддизмом, вважають, що нірвана – це смерть. Невірно. Нірвана – це спокій, мудрість і блаженство, вгасання життєвого вогню, емоцій, бажань, страстей – усього того, що складає життя звичайної людини. 

 

 

Проповідь свого вчення Будда почав з "чотирьох благородних істин": 

Перша істина – "існує страждання". Його неодмінно й обов’язково випробовує будь-яка жива істота, тому всяке життя – страждання. Народження є страждання, розлад здоров’я – страждання, хвороба – страждання, смерть – страждання. Зіткнення з неприємним – страждання. Розлука з приємним – страждання. Неволодіння бажаним також веде до страждання. Усе, що людина може осмислити, зрозуміти або оцінити, попадає в сферу п’яти скандх, з яких складається її індивідуальність. Нема кого звинувачувати у своїх стражданнях: винний ти сам; тому смиренно терпи всі муки й намагайся уникнути їх у майбутньому. 

Друга істина – "є причини страждання". Людина, користуючись матеріальними речами й духовними цінностями, розглядає їх як реальні, постійні, тому вона бажає володіти й насолоджуватися ними, відмовляючись від інших. Подібні бажання ведуть до продовження життєвого процесу, створюючи безперервний ланцюг боротьби за існування. Однак ці бажання, відповідно до буддизму, стимульовані неуцтвом і приводять до вольової дії, яка створює карму.

Карма, як результат потоку свідомості, не обмежена часом і простором. Карма може бути космічною, національною, родовою, сімейною, індивідуальною. Її можна назвати законом відплати, відповідно до якого кожний пожинає те, що посіяв у минулому. 

Третя істина – "можна припинити страждання". Повне викорінення й добрих, і дурних бажань відповідає стану нірвани, коли людина виключається із процесу відродження. Нірвана – кінцева мета існування.

Четверта істина стверджує, що існує шлях до припинення страждання. Це так званий "благородний восьмеричний шлях", який складається із правильного розуміння, правильного наміру, правильної мови, правильної поведінки, правильного життя,. Людина, яка дотримується цього шляху, стає тим самим на "шлях Будди". Уявлення про світ. Напрямки буддизму.

 

 

Світ сансари для буддистів – це безперервний потік народжень, смертей і нових народжень, виникнення, руйнування й нового виникнення. У нього залучене все живе і неживе на всіх рівнях існування. Як же уявляли собі буддисти устрій світу? 

На відміну від інших світових релігій кількість світів у буддизмі практично нескінченна. Буддійські тексти свідчать, що їх більше, ніж крапель в океані або піщин у Гангу. У кожному з світів є свої суша, океан, повітря, безліч небес, де живуть боги, і рівні пекла, населені демонами, духами злих предків – претами й таке інше. У центрі світу стоїть величезна гора Міру, оточена сімома гірськими хребтами. На вершині гори розташоване "небо 33 богів", очолюваних богом Шакрою. Ще вище, у повітряних палацах, знаходяться небеса трьох сфер. Боги, люди та інші істоти, які діють винятково заради задоволення власних бажань, живуть у камадхату – "сфері бажання", розділеної на 11 рівнів. У сфері рупад-хату – "світу форми" –