Вдосконалення шляхів формування та використання прибутку підприємства (на прикладі ПАТ "ТНТ")

Вичерпне трактування значення прибутку дав В. Е. Патон, стверджуючи, що прибуток виникає або за рахунок збільшення доходу, або за рахунок зниження витрат. Вчений намагався поділити прибуток на два види: операційний та фінансовий. Перший виникає в результаті господарської діяльності, другий – прибуток від кон’юктури. Звідси випливає визначення операційного прибутку як доходу підприємства, а витрат як затрат на отримання прибутку[4].

Прибуток, або чистий дохід, фірми – це різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації) і сукупними витратами.

Більш повніше сутність досліджуваної нами категорії можна охарактеризувати через функції, які вона виконує. Вони виявляються у такому здійсненні виробничої діяльності, яка полягає у зацікавленості самого підприємства, його власників, кредиторів і працівників в отриманні прибутку, який забезпечує умови для самофінансування підприємства, стимулювання праці працівників і винагороди власників капіталу. Існують розбіжності у поглядах дослідників, щодо функцій, які виконує прибуток, проте історично склалися основні три:

1. розподільна функція забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів. Вона здійснюється утворенням фондів грошових засобів, які забезпечують фінансування прийнятих до реалізації програм. Це дає можливість підтримувати оптимальну структуру капіталу і мінімізує ризик банкрутства;

2. стимулююча функція прибутку спрямована на зниження витрат виробництва запровадженням інновацій, що збільшує можливості розширення виробництва і зростання масштабів бізнесу;

3. індикативна (інформаційна) функція забезпечує підприємство інформацією з одного боку, про оцінку його діяльності, а з іншого – про наповненість ринку товаром, даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги його виробництва [6].

Прибутковість підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник прибутковості – це сума прибутку (збитку). Однак прибуток не може повністю характеризувати діяльність підприємства, оскільки з його величини не видно від якого обсягу виробництва така сума прибутку отримана. Тому визначається відносний показник прибутковості – рентабельність.

Рентабельність підприємства обчислюють як відношення прибутку до вартості основних виробничих та оборотних засобів, виражене у відсотках.

Показники рентабельності не мають певних нормативних значень, однак позитивним є збільшення даних показників. Чим вище значення коефіцієнта рентабельності, тим краще. Збільшення коефіцієнта протягом звітного періоду свідчить про покращання результатів діяльності підприємства, а зменшення – про погіршення.

На формування величини та якості операційного прибутку впливають такі чинники як: обсяг та структура виробництва, обсяги реалізації, витрати, ціна та собівартість. Тому для того, щоб підприємство отримало належний прибуток першочергово потрібно визначити яка саме продукція користується попитом серед населення і врахувати запити споживачів, а також врахувати корисність і якість обраного товару, які будуть впливати на ціну і формування попиту, які забезпечать прибутковість підприємству в майбутньому. Також постійно вести наукові дослідження з аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів, приділяти більше уваги дизайну продукції, упаковці, а також рекламі. Усувати канали з втрати прибутку (виплата різних штрафів, пені, неустойок), чітко і своєчасно виконувати угоди з поставок продукції, підвищувати оптові та інші відпускні ціни на продукцію, але так, щоб ці ціни відповідали якості продукції[7].

Отже, значення прибутку як основного елемента ефективної діяльності підприємств є дуже вагомим, адже показує наскільки ефективно працює підприємство. Проте єдиного визначення поняття прибутку немає, адже воно, насамперед, залежить від цілей, які поставлені на його користувачів. Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. Тому прибуток відіграє вирішальну роль у стимулюванні подальшого підвищення ефективності виробництва, посилення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих результатів діяльності свого підприємства. В отриманні прибутку повинні бути зацікавлені як держава, так і підприємства.

 

 

Розглядаючи інформацію про операції з формування та розподілу прибутку слід зазначити, що власників (засновники, акціонери) цікавить інформація про чистий прибуток, прибуток на акцію, капіталізований прибуток, прибуток, спрямований на споживання; управлінський персонал – про маржинальний прибуток, валовий прибуток, прибуток відокремленого структурного підрозділу, прибуток підприємства як економічної одиниці, прибуток в розрізі видів діяльності, прибуток скоригований на результати ризиків в господарській діяльності, реальний прибуток з урахуванням впливу інфляції; державні органи влади – про прибуток, що підлягає оподаткуванню, частка прибутку, сплачена державними та комунальними підприємствами до бюджету, прибуток звітного періоду; інвесторів – про прибуток звітного періоду; плановий прибуток. Враховуючи те, що класифікацію прибутку необхідно розробити з таким рівнем деталізації, який би дозволив побудувати їх аналітичний облік, здійснити контрольні заходи виходячи з поставлених суб’єктами організації та суб’єктами здійснення контролю завдань, необхідним є виділення наступних класифікаційних ознак прибутку: залежно від складу елементів, що формують прибуток, за характером діяльності суб’єкта господарювання, залежно від характеру оподаткування прибутку, залежно від ступеню розподілу, за характером використання прибутку, залежно від рівня формування, залежно від впливу інфляції, залежно від впливу на величину прибутку ризиків в господарській діяльності. Види прибутку в розрізі виділених ознак класифікації наведені в таблиці 1.

Використання запропонованої класифікації, розробленої з врахуванням інтересів користувачів, дозволить: на теоретичному рівні – удосконалити методологічні засади бухгалтерського обліку та контролю через підходи до визнання та оцінки, на практичному рівні – побудувати на підприємстві