Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Військова управа «Галичина»

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 

часах, коли важко було знайти людей, які хотіли б узяти на себе більшу відповідальність. Усі члени ВУ, як і уповноважені на округи та повіти – в більшості колишні старшини УГА, – вірили, що треба збудувати українську регулярну збройну силу, беручи приклад з Легіону Українських Січових Стрільців з першої світової війни. Вони надіялися, що повториться ситуація і тоді дивізія стане зав'язком української армії.

Проте вже від самого початку діяльности ВУ ясно було, що ситуація не та сама: німецький райх – це не була багатонаціональна австрійська імперія; німецький уряд, німецька націонал-соціялістична партія Гітлера, включно з системою СС і поліції райхсфюрера Гіммлера, мали на меті не тільки виграти війну, а й знищити цілі раси й народи, а решту собі підкорити. Тому якості громадського діяча й вартості політика мирних передвоєнних часів губилися у темних закамарках жорстоких і безоглядних німецьких фюрерів, які не вагалися переступити поріг кримінальної злочинности для своєї користи. У таких жорстоких обставинах чесні члени Військової Управи не мали можливостей задовільно виконувати на них покладені й сподівані завдання.
Як уже згадано, більшість членів управи було «відряджено» до неі, і лише троє з них – Навроцький, Пиндус і Волинець – постійно працювали в канцелярії ВУ. Але платню з бюджету Військової Управи отримував тільки Навроцький. Інші члени мали свої посади чи зайняття і не могли присвячувати справам ВУ весь свій час.
Усі вони були громадськими й політичними діячами, керівними членами комбатантської організації «Молода громада», яка мала великий вплив на виховання української молоді в Галичині, особливо через журнал «Червона калина», директором якого був О. Навроцький.
За фахом серед членів управи найбільше було інженерів – ЄЛиндус закінчив політехніку в Данцігу (Гданськ), а Ю. Крохмалюк – у Відні; інженери-агрономи А. Палій і М. Хронов'ят закінчили студії у Празі в Чехословаччині; лікар – д-р В. Білозор;
педагог, гімназійний учитель – ЗЗелений; доктор економічних наук – Л-Макарушка; адвокат – д-р Ів-Рудницький; редактор-політик – Ст-Волинець; мистець-письменник – М-Кушнір; директор – О. Навроцький; професор Богословської академії у Львові – о. д-р ВЛаба.
Якщо дивитися з «політичної точки зору», тоді не можна не згадати сотника Дмитра Палива, дуже кольоритну постать в українському політичному житті в Галичині. Він був людиною, яка не боялася «сказати правду в очі», яка інтенсивно пропагувала те, у що сама вірила. Ставши основником політичної партії – Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО), від якого були вибрали його послом до польського Сейму, він не погодився з дальшою політикою своєї партії і заклав свою нову націоналістичну організацію – фронт національної єдности. Паліїв був палким прихильником регулярної збройної сили і противником партизанщини. Він мав вплив не тільки на своїх співпрацівників, а й на самого Кубійовича, який уважав Паліїва за «свого неофіційного дорадника у військових справах». Тож не дивно, що аж п'ятеро членів ВУ були колишніми членами ФНЄ:
Андрій Палій, Михайло Хронов'ят, Юрій Крохмалюк, Михайло Кушнір і Степан Волинець. До політичних діячів належав і д-р любомир Макарушка, який був членом президії УНДО та послом до польського Сейму. Послом був обраний і Ст. Волинець – від партії Сель-роб – правиці.
Обидві ОУН – під проводом полковника Андрія Мельника і Степана Бандери – не післали своїх представників до ВУ зі своїх причин: ОУН Ст. Бандери організувала УПА і була негативно наставлена до дивізії, а ОУН полковника Мельника стояла, можна сказати, на «невтральній позиції». Проте Осип Навроцький і Зенон Зелений були членами УЮ, а д-р Іван Рудницький активно співпрацював з УВО та ОУН.
Фірма «Маслосоюз», до розвитку якої за польських часів дуже спричинився Андрій Палій, з приходом німців до Львова почала виробляти свою продукцію під старою маркою. Членами Військової Управи стали два директори – А. Палій і М. Хронов'ят та лікар – д-р Володимир Білозор, котрий почав працювати в «Маслосоюзі» від 1942 року.
ВУ мала своїх уповноважених у дистрикті Галичина: окружних – 17, повітових – 33. Мала своє представництво і у Варшаві – Михайла Поготовка, полковника Армії УНР, якого польська боївка знищила. Згодом було зорганізовано ще Жіночу секцію.
ВУ діяла на основі статуту, її діяльність була цілком підпорядкована Вехтерові, і без його відома нічого не могло статися. Про це дбав, очевидно, Бізанц. Однак відбувалися «подвійні» наради. Офіційні – в присутності Бізанца й німецьких членів та «приватні», без їхньої присутности. Протоколи з нарад списував Михайло Островерха, який згодом став редактором тижневика ВУ «До перемоги». Він також вів неофіційну «Хроніку», про яку згадував інший член ВУ Юрій Крохмалюк: «Коли Бізанц один раз побачив, що пише Островерха, то йому сказав: «Бійся Боже, та якби тебе на тому зловило гестапо, то розстріляло б!». Цей щоденник є чи був в архівах Харкова. У ньому Островерха списував усякі поголоски й події про підпільну діяльність чи про те, про що голосно не дозволялося говорити.
Найуспішнішою акцією ВУ слід уважати вербування добровольців. 3d один місяць зголосилося 80 тисяч. На жаль, вербункова діяльність проводилася як конкуренція до «лісу», тобто до УПА, що в той час розбудовувалася в Галичині. Часами ця конкуренція виходила на грань ворожнечі –
Фото Капча