Внесок єпископа Модеста у педагогіку та культуру ХІХ століття

Особливу роль у житті Модеста відіграло навчання у Кременецькому духовному училищі, куди він вступив у віці дванадцяти років. Вже тоді хлопець зрозумів вирішальне значення освіти для окремої людини та країни уцілому і почав старанно учитися. Про неабиякі успіхи та старання Даниїла свідчать два похвальні листи. Ними Стрельбицький був нагороджений у 1839 та 1840 роках.

Після закінчення училища Даниїл вирішив повністю присвятити себе служінню Богу та подовжити навчання у Київській духовній Академії. Перед вступом туди він ходив у Київ, був послушником у Лаврі. Потім повернувся у рідне село просити дозволу у батьків на монашецький сан. Спочатку батько не одобрив рішення сина, але коли побачив його щире бажання піти у монастир, то погодився. Він признався Даниїлу, що колись перед образом Богородиці пообіцяв віддати свого первістка служінню Богу. Мати, виряджаючи сина у путь, зі сльозами на очах казала: «Якщо підеш у монахи, то будеш архієреєм» [1, 137]. Ці неньчині слова виявились пророчими.

Подальша доля Даниїла Стрельбицького склалася так, що він у день свого народження 17 грудня 1948 року у віці двадцяти п'яти років прийняв мона-шицький постриг під іменем Модеста, а 2 лютого 1849 року посвячений у ієромонаха у Кам'янець-Подільському Свято-Троїцькому монастирі. Вже тут почав свою педагогічну діяльність: працював учителем архієрейського та семінарського хорів, проповідником у тюремському замку.

Із прийняттям монашенства жага до знань не зникла. У серпні 1849 року Модест стає студентом Київської Духовної Академії XVI курсу. Йому хотілось знайти знання, які «були б проповідувані Богом», походили від нього та навчали істинно любити людей.

Київська Духовна Академія була прогресивним престижним навчальним закладом. Крім богослов'я, тут вивчалися загальноосвітянські науки. Навчальні програми згідно вимог часу постійно оновлювалися. В Академії почали використовувати зрозумілу кожному російську мову замість латинської.

В Академії Модест вивчив мистецтво проповіді, яким володів все життя. Викладачі переконаували студентів, що сила повчання не у красній фразі, а у переконанні, глибокому проникненню проповідника у суть. Інспектор-профе-сор Петро Авсєнєв говорив, що знає багато не той, хто багато читає, а хто читає менше, але із розумінням. Завдання Київської Духовної Академії Авсєнєв вбачав у тому, щоб «приготовиться к наилучшему выполнению свого призвания в жизни» [1, 320]. Цю ідею висував Григорій Сковорода у своєму вченні про «сродну працю».

Модест всіма силами намагався знайти свій шлях у житті. Він старанно вчився та виконував настанови духовенства. При закінченні Академії Модест написав курсову роботу « Про церковний Октоїх» і був удостоєний ступені старшого кандидата з правом на отримання звання магістра.

Навчання в Академії не лише збагатило знання та розширило світогляд Модеста, воно приготовило його до священної місії – навчати людей Правди, сіяти на ґрунті сердець чисту пшеницю євангельського вчення.

Педагогічну діяльність Д. Стрельбицький розпочав у травні 1854 року смотрителем Слуцького духовного училища Мінської єпархії. «Волинські Єпархіальні відомості» детально не описують його роботу на цій посаді. Сказано лише, що «в должности учителя заявил себя неустанними заботами про благоустройство и преуспевание» [1, 325]. Тоді він написав наукову роботу про святого Григорія Палама і за неї отримав у березні 1859 року магістерську степінь.

Упродовж 1860-1866 pp. Модест займав посаду інспектора у Мінській Литовській та Чернігівській духовних семінаріях.

«Волинські єпархіальні відомості» за 1899 рік дають детальну характеристику викладацької діяльності Модеста у Литовській духовній семінарії. Він приїхав у Вільно у серпні 1862 року і з перших днів завзято взявся до роботи. У семінарії Модест викладав богослов'я, моральне церковне красномовство, заміняв уроки німецької мови. Він мав високий авторитет серед учнів та викладачів, своїм словом та прикладом намагався виховувати і підтримувати « благородные впечатления, утверждать чувства розумного, истинного патриотизма» [1, 222].

Особливою рисою характеру Модеста було терпеливе ставлення до своїх вихованців та християнське милосердя. Юнаки знаходили у ньому справедливого суддю та розумного вихователя. У його групах майже не було порушників дисципліни. У своїх учнів Модест вбачав і розвивав найкращі риси, що є хорошим прикладом для нинішніх педагогів. Його вихованці вирізнялися скромністю, зразковою поведінкою у класі та їдальні, не курили, любили читати книжки, завжди були чистими та охайними.

За період інспекторування Модеста випадки відрахування із навчального закладу були поодинокі. У1864 році його залишили 3 учні, у 1865-2. Залишили навчання учні молодших класів за свою неуспішність та байдуже ставлення до навчання. Коли вихованці семінарії робили неправильні поступки і потім щиро каялися у скоєному, то інспектор клопотав перед Правлінням семінарії про залишення учня у закладі. Тому о. Модеста любили та шанували учні. Інспектор Архімандрит Модест залишився у пам'яті семінаристів як «вихователь незлобний, добросердечний, скромний, який всім і кожному бажав добра»