Внесок єпископа Модеста у педагогіку та культуру ХІХ століття

Інспектор прикладав усіх зусиль, щоб виховати учнів у дусі християнської моралі. Щонеділі та на свята семінаристи ходили до церкви, брали участь у богослужіннях.

У семінарії розвивалися естетичні смаки юнаків. Модест значну увагу приділяв церковному співу. Учні співали у семінарсько-монастирській церкві, домашній архієрейській церкві та монастирі Святого Духа.

Визначальним напрямом роботи семінарії було утвердження патріотизму та вірності православній церкві. Про успіхи на цьому ґрунті свідчить наступний випадок. Коли бунтівники віри розповсюджували свої прокламації, ніхто із учнів не піддався льстивим обіцянкам та не залишив стін семінарії. Навпаки вони виразили своє незадоволення, відмовились говорити польською мовою. Цим показали високий приклад вірності батьківщині та рідній церкві.

Модест зумів запалити серця молодих людей освітянською працею. Вони розуміли, що простому народу потрібна освіта. Тому багато юнаків після закінчення семінарії ставали учителями прихідських шкіл.

У вільний від роботи час архієпископ Модест займався самоосвітою, вивчав старовинні пам'ятки Вільно, писав наукове дослідження «Супральський монастир». Останнє цікаве тим, що містить багато морально-етичних повчань. У притчах та проповідях автор наголошував, що храм має бути культурно-освітнім центром.

У період з грудня 1868 по червень 1885 року був ректором Іркутської семінарії, редактором «Іркутських Єпархіальних Відомостей», єпископом Єкатеринбург ьким (1877), Люблінським (1878), вікарієм Холмське-Варшавської єпархії, єпископом Нижегородським та Арзамаським.

Обіймаючи ці посади, Модест завжди займався просвітницькою діяльністю. Про це свідчать такі факти:

у 1869 році він отримав подяку батьківську турботу про учнів семінарії від Єнісейського архієпископа Никодима та Енисейської духовної консисторії;

у 1870 році йому передано благословіння Святішого Синода

та виражено подяку від Київської духовної академії за пожертвування книг з нагоди 50-літнього ювілею академії;

Модест подарував у бібліотеки навчальних закладів 300 екземплярів своєї книги про проповіді єпископа Іркутського Інокентія;

із 1877 року був Почесним членом церковно-археологічного братства при Київській духовній академії.

у 1877 році почав очолював Єпархіальне попечительство над освітою дівчат у Єкатеринбурзькому Новотихвінському жіночому училищі.

«Волинські Єпархіальні Відомості» подають детальну інформацію про культурно-просвітницьку діяльність Модеста на посаді вікарія Холмсько-Варшавсь-кої єпархії. Зокрема, він клопотався перед духовною Консисторією про видання спеціального збірника «Богогласника». Модест хотів зібрати призабуті та мало відомі релігійні пісні та колядки краю і надрукувати їх. Він вважав своїм обов'язком зберегти та передати нащадкам набожні пісні Холмщини. Населення краю радо відгукнулося на заклик єпископа Модеста. Під його керівництвом було зібрано старовинні наспіви Холмщини і Галичини та надруковано окремою книгою.

Д Стрельбицький зробив великий внесок у діяльність Холмського православного братства. Воно було відновлене Модестом у грудні 1879 року з метою послаблення впливу латинської пропаганди, утвердження православ'я та розвитку національної свідомості. Братство, очолюване Модестом, видавало брошури для читання народу, народні календарі та «Богогласники».

У 1881 році Модест клопотав про відкриття Музею пам'яток старовини православної церковності. Він сам проводив археологічні та археографічні розвідки у Холмі. До цієї роботи він залучав учнів духовного училища. Щоб викликати зацікавленість, Модест давав юним археологам декілька копійок за кожну нова знахідку. Так було знайдено уривки правил Вселенських Соборів-Зокари, рукописне престольне Євангелія 1571 року та Євангеліє 16ст.

У грудні 1889 року Д. Стрельбицький став єпископом Волинським і Житомирським. Обіймаючи цю посаду, сприяв культурно-освітньому розвитку краю: давав дозволи на відкриття шкіл, видавництво журналів, облаштування бібліотек. Зокрема, у «Волинських Єпархіальних Відомостях»від 28 грудня 1898 року є надруковано клопотання голови та членів Гельванського попечительства. У ньому автори просять дозволу надрукувати у «Волинських Єпархіальних Відомостях» звернення зібрати пожертвування на відриття православного храму, жіночої однокласної школи з курсами рукоділля у містечку Ширвинтах. Модест посприяв цій справі, поставивши свою резолюцію 2 січня 1899 року: «Напечатать письмо и воззвание к пожертвованию» [1, 72].

Архієпископ Модест допомагав у розповсюдженні богословських журналів. Так, із дозволом умістити повідомлення про періодичні видання до Д. Стрель-бицького звертались редактори «Веры и церкви» [1, 53], «Русского вестника» [1, 43], «Веры и разума» [1, 287]. Модест задовільнив їх прохання.

18 березня 1899 року до Модеста звернувся командуючий військом Казанського Воєнного округу Г. Мещерінов. Останній склав родословну таблицю домів Рюрика та Романових і просив рекомендувати її для навчальних закладів Волині. Архієпископ наказав опублікувати лист Г. Мещерінова та придбати таблицю у бібліотеки духовно-навчальних закладів [1, 287].

Особливу увагу єпископ приділяв бібліотекам. У 1899 році він звернувся до Волинської Духовної Консисторії із запитом про стан церковних бібліотек [1, 361], наказав благочинним слідкувати за станом книг і про халатне ставлення до книжок доповідати начальству.

15 травня 1892 року Модест прийняв сан архієпископа, а 6 травня 1901 року був нагороджений брильянтовим хрестом за те, що все своє життя Модест присвятив піднесенню культурно-освітнього рівня народу. Помер архієпископ на 79 році життя 13 квітня 1902 року. Похований у Почаївській Лаврі.

Висновки. У роки незалежності України повертаються із забуття видатні діячі минулого. Серед них-єпископ Волинський та Житомирський Модест (Д. Стрельбицький). Модест відомий і як педагог, і як культурно-громадський діяч. Він працював смотрителем духовного училища Мінської єпархії, учителем Слуцького духовного училища, інспектором і професором Литовської духовного училища, ректором Іркутської духовного училища. Працюючи педагогом, уважно ставився до кожного учня, сприяв морально-етичному розвитку дітей, виховував у них почуття відповідальності, шанобливого ставлення до історії та вірності православній церкві. Його педагогічний досвід можна застосовувати сьогодні у навчально-виховному процесі у школах, гімназіях, духовних семінаріях.

Як культурно-громадський діяч, сприяв підвищенню освітнього розвитку краю: упорядковував бібліотеки, збирав пам'ятки старовини, пропагував журнали, видавав книги, відновлював роботу товариств, допомагав відкривати школи.

Діяльність єпископа Модеста сьогодні є яскравим прикладом не лише для педагогів, а й громадсько-політичних діячів.