Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Вплив ідей італійського гуманізму на духовні процеси в Україні

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Вступ
 
Поняття громадянського гуманізму тісно пов’язане з темою громадянського суспільства, яка нині жваво дискутується як у широких колах суспільства, так і в науковій літературі, утверджується необхідність його розбудови в Україні. Серед дослідників панує переконання, що саме відсутність громадянського суспільства є вагомою причиною такого тяжкого й страждального шляху до цивілізованого, гідного людини життя в Україні, оскільки народи, які зуміли організуватися в громадянське суспільство, нині живуть в умовах розвиненої демократії, де держава виступає насамперед гарантом такої демократії.
Одним із важливих і навіть визначальних факторів громадянського суспільства є громадянський гуманізм, поява якого як суспільного феномена пов’язана з формуванням і зміцненням незалежних від сюзерена міст-республік в Італії на зразок античних держав-полісів у Стародавній Греції. У такому суспільстві беззаперечним було верховенство законів, перед якими усі були рівні. Така рівноправність передбачала високу свідомість кожного громадянина, його самоорганізованість і відданість спільному благу – добру вітчизни і спільноти.
Часто люди висловлюють таку думку, наче в Україні ніколи не було громадянського суспільства. Але це неправда – перші паростки громадянського суспільства в Україні з’явилися ще за епохи Ренесансу після появи філософії громадянського гуманізму
 
Вагомим джерелом для ілюстрації наявності й аналізу ідей громадянського гуманізму є братський рух з усіма складовими його діяльності – освітня, видавнича справа, організація шпиталів-притулків для сиріт і знедолених, опіка над церковними справами, належне моральне виховання громадян, статути братських шкіл, пам’ятки діяльності братств, твори Стефана та Лаврентія Зизаніїв, «Пересторога» анонімного автора, підручники, граматики й словники, трактати Кирила-Транквіліона Ставровецького, Петра Могили та інших помітних культурних постатей.
Поглиблене усвідомлення потреби громадянської активності засвідчує діяльність ученого гуртка Києво-Печерської лаври, особливо його фундатора Єлисея Плетенецького, автора «Палинодії» Захарії Копистенського та інших, які керувалися ідеєю спільного блага. Пам’ятки діяльності цих культурних центрів, пов’язаних так чи інакше з братським рухом, твори діячів культури того періоду становлять зміст культурно-національного відродження, яке вже прийнято називати українським Ренесансом. Воно припадає на другу половину ХVІ ст. (після Люблінської унії 1569 р.) і триває протягом першої третини ХVІІ ст.
Ренесансний гуманізм – це новий світогляд, характерний усвідомленням величі людини, її здатності зрозуміти й привернути собі на благо все багатство й розмаїття навколишньої природи, з якою людина нерозривно пов’язана. Цей світогляд сформулював ідеал гармонії людини зі світом на значно вищому рівні, ніж антична культура. В античному гуманізмі, заснованому на язичницькому світосприйнятті, людина мислилась як річ серед речей природи, такими природними були й античні боги, що виділялися лише вічною молодістю й безсмертям. Над людиною, як і над богами, панував невблаганний фатум, який не можна було перевершити.
Середньовіччя з його християнським світорозумінням і світосприйняттям виділило в гуманізмі новий мотив – мотив благодаті, захищеності, любові. Хоч доля і воля людини в руках Божих, однак Бог є і творцем, і опікуном людини та світу. Християнський гуманізм спричинився до появи в людини не лише поняття синівства й благодаті – захищеності, а й відчуття в собі частки Божої – духа, який пориває людину у вищий світ, світ вічний і Божий, робить її співпричетною до вічного буття. Людина тут відчуває себе особистістю – не просто річчю серед речей природи, а вищою істотою, здатною аналізувати й осмислювати свої вчинки, помисли й наміри, судити їх і прагнути наблизитися до Бога – свого творця, вдосконалюватися, прославляти благими ділами свого Покровителя і Отця.
Отже, ренесансний гуманізм не був звичайним відродженням чи повторенням гуманізму античного, який звеличив земну людину, оспівавши її розум, підприємливість, активність у земному житті. В епоху Відродження ці риси античного гуманізму поєдналися з рисами гуманізму християнського. Лише завдяки такому поєднанню зміг витворитися новий тип гуманістичного світорозуміння. Велич людини – творіння Божого, людини-особистості, що несе в собі печать найдосконалішої істоти, зумовлює ренесансне вивищення людини, здатної усвідомити своє призначення на землі. Це призначення – прикрасити цей світ, зробити його кращим і добрішим, гідним людини. Саме ренесансна людина усвідомлює свою гідність як Боже творіння і прагне утверджуватися в земному бутті як творець, як вільна особистість, гідна свого високого звання й призначення істоти духовної, тому значно вищої від інших земних істот.
Поява нового світогляду пов’язана з величезними зрушеннями в галузі культури, в економіці, освіті й мистецтві. Ренесансний гуманізм зумовлений утвердженням в земному житті людини-митця, ремісника, купця, підприємця, що живе із праці свого розуму і своїх рук, завдяки своїй активності, дієвості, енергії. Така людина допитлива, потребує нового знання, що стимулює розвиток освіти, поглиблення інтересу до світу. Населені такими підприємливими людьми міста виборюють незалежність від феодала, заявляючи про свою могутність і багатство величавими готичними шедеврами, що донині дивують людську уяву. Відшліфований схоластичними суперечками у середньовічних університетах людський розум прагне не лише доводити відому із Біблії істину, а й шукає нових відкриттів, якими ознаменоване ХV ст., конструює прилади і механізми, що провіщало виникнення класичної науки.
Е. Гарен слушно стверджує, що ренесансний гуманізм не був однорідним явищем, у різних культурних середовищах він мав різний вираз. Спільною рисою було те, що в усіх проявах він завдавав глибокого новаторського впливу як вираз цілком нового становища людини. Розвивався ренесансний гуманізм на ґрунті розпаду феодальних структур
Фото Капча