Вплив світової фінансово-економічної кризи на фіскальну політику України

Фіскальна політика переслідує наступні цілі:

• ліквідація безробіття;

• боротьба з інфляцією;

• стабілізація економічного розвитку; 

• антициклічне регулювання економіки;

• стимулювання економічного росту;

• досягнення зовнішньоторговельної збалансованості.

У період економічного спаду уряд проводить стимулюючу фіскальну політику, що включає збільшення державних видатків або зниження податків або сполучення цих мір. Інакше кажучи, при збалансованому бюджеті фіскальна політика повинна бути спрямована убік дефіциту федерального бюджету в період спаду. І навпаки, якщо в економіці має місце викликана надлишковим попитом інфляція, - це стримуюча фіскальна політика. Стримуюча фіскальна політика включає зменшення державних видатків або збільшення податків або сполучення того й іншого. Фіскальна політика повинна орієнтуватися на позитивне сальдо державного бюджету, якщо перед економікою стає проблема контролю над інфляцією.

Недоліки фіскальної політики:

1. Ефект витиснення. Економічний зміст цього ефекту полягає в наступному: ріст видатків бюджету в період спаду (збільшення державних закупівель або трансфертів) або скорочення доходів бюджету (податків) веде до мультиплікативного росту сукупного доходу, що збільшує попит на гроші й підвищує ставку відсотка на грошовому ринку (ціну кредиту). А оскільки кредити, у першу чергу, беруть фірми, то подорожчання кредитів веде до скорочення приватних інвестицій, тобто до «витиснення» частини інвестиційних видатків фірм, що веде до скорочення величини випуску. Таким чином, частина сукупного обсягу виробництва виявляється «витиснутою» через скорочення величини приватних інвестиційних видатків у результаті росту ставки відсотка завдяки проведенню урядом стимулюючої фіскальної політики.

2. Наявність внутрішнього лага. Внутрішній лаг - це період часу між виникненням необхідності зміни політики й ухваленням рішення про її зміну. Рішення про зміну інструментів фіскальної політики приймає уряд, однак введення їх у дію неможливо без обговорення й затвердження цих рішень законодавчим органом влади (Парламентом, Конгресом, Державною думою й т.п.), тобто додання їм чинності закону. Ці обговорення й узгодження можуть зажадати тривалого періоду часу. Крім того, вони вступають у дію, починаючи тільки з наступного фінансового року, що ще більше збільшує лаг. За цей період часу ситуація в економіці може змінитися. Так, якщо спочатку в економіці була рецесія, і були розроблені міри стимулюючої фіскальної політики, то в момент початку їхньої дії в економіці вже може початися підйом. У результаті додаткове стимулювання може привести економіку до перегріву й спровокувати інфляцію, тобто зробити дестабілізувати економіку. І навпаки, міри стримуючої фіскальної політики, розроблені в період буму, через наявність тривалого внутрішнього лага можуть збільшити спад.

3. Невизначеність. Невизначеність стосується проблеми ідентифікації економічної ситуації. Часто буває важко точно визначити, наприклад, момент, коли закінчується період рецесії й починається пожвавлення або момент, коли підйом перетворюється в перегрів і т.п. Тим часом, оскільки на різних фазах циклу необхідно застосовувати різні види політики (стимулюючу або стримуючу), помилка у визначенні економічної ситуації й вибір типу економічної політики виходячи з такої оцінки може привести до дестабілізації економіки; проблеми, на яку саме величину варто змінити інструменти державної політики в кожній даній економічній ситуації. Навіть якщо економічна ситуація визначена правильно, складно точно визначити, наскільки, наприклад, потрібно збільшити державні закупівлі або скоротити податки, щоб забезпечити підйом в економіці й досягнення потенційного обсягу випуску, але не його перевищення, тобто як при цьому не допустити перегрів і прискорення інфляції. І навпаки, при проведенні стримуючої фіскальної політики як не привести економіку в стан депресії. 

4. Дефіцит бюджету. Супротивники кейнсіанських методів регулювання економіки - монетаристи, прихильники теорії економіки пропозиції і теорії раціональних очікувань - тобто представники неокласичного напрямку в економічній теорії вважають дефіцит державного бюджету одним з найважливіших недоліків фіскальної політики. Дійсно, інструментами стимулюючої фіскальної політики, що проводиться при спаді й спрямованої на збільшення сукупного попиту, виступає збільшення державних закупівель і трансфертів, тобто видатків бюджету, і зменшення податків, тобто доходів бюджету, що веде до росту дефіциту державного бюджету. Не випадково рецепти державного регулювання економіки, які запропонував Кейнс, одержали назву «дефіцитного фінансування».

Фіскальна політика реалізується державою через закони, президентські накази, урядовчі постанови та інші нормативні акти, державні програми, рішення державних органів.

 

 

Конкретними інструментами проведення державної економічної політики виступають перед усім такі фіскальні важелі впливу, інстументи фіскальної політики, як податки, державні витрати, трансферти.

Податки за економічним змістом – це фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Згідно Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором ( обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язкових внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах , що визначаються законами України про оподаткування.

Ставки податків і зборів встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.

Крива Лаффера показує зв'язок між податковими ставками та обсягом податкових надходжень і виявляє таку податкову ставку (від нульової до 100%), при якій податкові надходження у бюджет досягають максимуму.

Крива Лаффера дає відповідь на запитання, при якій ставці податків Т(Y) податкові надходження (Т) у бюджет максимальні. При подальшому підвищенні податкової ставки мотивація підприємницької діяльності послаблюється, падають обсяги виробництва і зменшуються податкові відрахування до бюджету. Реальна ставка податків неоднакова