Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Вплив засобів масової інформації на формування свідомості учнів

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
54
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Вступ
Розділ І. Засоби масової комунікації в системі соціального формування особистості
1.1 Розвиток системи масової комунікації
1.2 Соціально-педагогічні проблеми впливу ЗМІ на дітей та молодь
1.3 Вплив телебачення на формування особистості дитини
1.4 Медіа освіта у сучасних школах
1.5 Діагностика життєвої позиції школярів щодо засобів масової комунікації
Розділ ІІ. Вплив засобів масової інформації на формування агресивності та насильства у дітей різного віку
2.1 Фільм жахів, як осучаснена казка
2.2 Вплив мульфільмів на психіку дитини
2.3 Дослідження актів насилля, демонстрованих глядачеві телебачення
Розділ ІІІ. Інтернет – залежність та її вплив на виховання підлітків та юнацтва
3.1 Сутність явища Інтернет – залежності та її симптоми
3.2 Психологічні причини Інтернет – залежності
3.3 Вплив Інтернет – залежності на виховання школярів
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
 
Вступ
 
На сьогодні вивчення проблем впливу телебачення на психічну сферу дитини має надзвичайно важливе значення. Педагоги, психологи, вчителі, батьки, учні, дорослі та самі діти повинні знати про особливі психологічні «стосунки», які встановлюються між глядачем і телевізором, який у наш час став не просто джерелом різноманітної інформації, є сурогатом живого спілкування, технічним засобом, який претендує на роль головного вихователя людини. Пам’ять, увага, мислення, фантазія дітей перебувають під впливом цього засобу масової інформації. Тому, здавалось би, така невинна для дітей розвага в школі, як перегляд мультфільмів або телефільмів під час перерви або після уроків у очікуванні батьків, яким учнів нібито винагороджують за гарну поведінку і який переходить у звичку, може мати, хоча й латентні на перших порах, але досить вагомі, не завжди однозначні наслідки.
Сучасне телебачення є найбільш розповсюдженим і популярним засобом масової інформації. Експерти питань з теорії засобів масової інформації (далі – ЗМІ), осмислюючи величезний їхній вплив на суспільне життя взагалі та на життя окремої людини, виокремлюють значущість і силу впливу електронних засобів комунікації, блискавичний порівняно з видавничою справою та пресою розвиток.
Телебачення є найлегшим у сприйманні людиною інформації засобом масової комунікації, воно найшвидше та найоперативніше інформує про події у світі, легко та комфортно може перенести людину у будь-який куточок світу. Телебачення імітує трьохвимірний простір на екрані, одночасно використовує зорові і слухові образи, створює справжнє видовище, яке приносить відчутну насолоду людині. Нерідко стає чи не єдиним співрозмовником для самотніх, спустошеними соціальними проблемами школярів.
Великий вплив має телевізійне насильство на поведінку дитини, якщо воно винагороджується, якщо агресивну поведінку демонструє в цілому позитивний герой або ж якщо естетика фільму та його прийоми були «на висоті».
Актуальність даної роботи полягає у обмеженому обсязі знань учнів щодо впливу засобів масової інформації на їхню психіку.
Вік комп’ютера, незважаючи на ряд переваг, що він надає, породжує негативний вплив на психологічний, емоційний та фізичний розвиток дітей. Проведення дітьми значної частини свого дозвілля вдома, біля телевізора веде за собою погіршення стану здоров’я, зниження інтересу до читання, спорту, до активних форм використання вільного часу, що призводить до формування пасивності, байдужості тощо.
Мета – вивчення впливу засобів масової інформації на соціальне виховання дитини, на її внутрішній світ та поведінку, розглянути явище та симптоми Інтернет – залежності у підлітків.
Об’єкт дослідження – специфіка впливу ЗМІ на формування свідомості особистості та її характеру.
Предметом дослідження є особливості системи соціально-педагогічних заходів спрямованих на становлення та реалізацію духовного потенціалу дитини під впливом ЗМІ.
Методи дослідження: опрацювання наукових літературних джерел, бесіда, спостереження, анкетування, опитування.
Для досягнення даної мети я поставила ряд наступних завдань:
ознайомитися з процесом розвитку системи масової комунікації та суть функції ЗМІ у суспільстві;
вивчення впливу ЗМІ на формування агресивності та насильства;
проаналізувати психологічні причини виникнення Інтернет – залежності;
шляхи вирішення проблеми вільного доступу підлітків до мережі та обмеження дитини в користування Інтернетом.
Експериментальною базою дослідження була Талалаївська ЗОШ І-ІІІ ступенів та Великодорізький НВК «ЗНЗ-ДНЗ» І-ІІ ступенів. У ході експерименту, який проходив в період з вересня по листопад 2011 року до 2015 року, були задіяні учні 5-11 класів, батьківський та педагогічний колективи.
Матеріали наукової роботи можуть бути використані педагогами, практичними психологами, учнями загальноосвітніх навчальних закладів.
 
Розділ 1. Засоби масової інформації в системі соціального формування особистості
 
1.1 Розвиток системи масової комунікації
 
В сучасному суспільстві людина з раннього дитинства опиняється в оточенні сфери технологій, вагомою частиною якої являються засоби масової комунікації (далі – ЗМК), що відіграють важливу роль в формуванні дитячої психіки. При чому, на перші місця вийшли так звані електронні засоби.
Сучасні ЗМК, особливо телебачення набувають планетарного характеру, звертаються до багатомільйонної аудиторії, створюють новий тип культури – аудіовізуальний.
Особливу роль в активізації людини мають такі функції спілкування, як організація та удосконалення суспільного життя й діяльності, формування і розвиток міжособистісних відносин. Основна проблема в усвідомленні ролі і форми спілкування ЗМІ та дитини полягає в тому, щоб точно визначити специфічну властивість, котру мають підготувати його учасники, і ту роль та ролеві стосунки, котрі це спілкування установлює унаслідок своєї природи. Саме завдяки своїй природі спілкування завжди має конкретно-ситуаційний характер і відбувається відповідно до того, як складаються відносини між його учасниками. Типові відносини між людьми (суб'єкт – об'єктивні відносини) передбачають процеси комунікації як у формі живого індивідуального спілкування, так і смисловими інтерпретаціями текстів, що повідомляються ЗМІ.
Аналізуючи матеріали наукових статей дійшла висновку що, зміна людини в процесі соціалізації під впливом ЗМК йде в різних аспектах і має як позитивний, так і негативний характер. Особливо слід зазначити в зв'язку з цим те, що останнім часом набирає силу тенденція перетворення ЗМК у сферу самореалізації школяра. До давно існуючого переписування читачів з газетами і журналами додалися передачі радіо і телебачення з прямою участю слухачів і глядачів. Розвиток електронних систем породило зовсім новий вид комунікації і самореалізації – взаємодія людини з визначеними його по тим чи іншим причинам партнерами, що дозволяє йому знайти однодумців і виразити себе в спілкуванні з ними. Так, наприклад, уже сьогодні до мережі Інтернет через комп’ютер або мобільний телефон підключені мільйони абонентів – серед яких є і більшість учнів нашої школи.
Крім того, у дитини, що знаходиться в комп'ютерній віртуальній реальності, створюється враження, що вона безпосередньо бере участь у створених нею подіях, в яких вона є головним учасником. Це створює зовсім нові можливості для самореалізації і самоствердження, може вести до тих чи інших самозмін у дітей, підлітків, юнаків.
Учні пізнають навколишній світ за допомогою всіх органів почуттів. Проте, основними каналами отримання інформації є зорові аналізатори.
Система “вухо-мозок” пропускає за секунду 50 одиниць інформації, а система “око-мозок” – 500. Тому невипадково, що 90 відсотків всієї інформації учні отримують за допомогою зору, а 10 відсотків за допомогою слуху. “Краще один раз побачити, ніж 100 разів почути” – так говорить досить актуальне прислів’я.
 
1.2 Соціально-педагогічні проблеми впливу ЗМІ на дітей та молодь
 
Сучасне суспільство як ніколи насичене новітньою мікропроцесорною технікою. Радіо – і телеприймачами користуються у найвіддаленіших куточках нашої планети. Зараз навряд чи знайдеться сім’я, в якій не було б телевізора. Так, за даними опитування (Діаграма 1), яке проводилося в нашому селі, в кожній сім’ї є телевізор, у кожній четвертій по два телевізори, а у кожній шостій – вже по три телевізори.
Але що таке стаціонарний телевізор поряд із можливістю переглядати програми телепередач за допомогою сучасних мобільних телефонів та засобів GPS зв’язку, які дозволяють бачити сеанси будь-де та будь-коли.
Проведені мною дослідження, з метою вивчення ступеня “споживання” дітьми телепередач, показали, що перші контакти з телебаченням діти мають уже у віці двох років. У віковій групі трирічних дітей вже 60 відсотків дивляться телепередачі більш або менш регулярно. Як свідчать вчені, занадто великою є участь у регулярному перегляді телепередач дітей у віці від трьох до шести років.
Нажаль сьогодення продовжує спрямовувати засоби масової інформації на формування у молоді соціальної, політичної і духовної адаптації, пасивності, примітивних смаків, інтересів і потреб, зневажливого ставлення до справжньої культури, до історії, сучасних досягнень людської цивілізації, що призводить до відчуження молоді від книги.
Так, в Україні, за даними соціологічних опитувань останніх років, у бюджеті вільного часу молоді книга займає лише п’яте місце, переважають сучасна музика, спілкування, телебачення, заняття за інтересами. У загальному обсязі читання старшокласників класичної літератури займає лише 5%.
Відчуження молоді від книги – це тривожний симптом. За словами французького просвітителя Дені Дідро, “ коли люди перестають читати, вони перестають міркувати”.
Дослідження даного питання у школі показали, що читачами художньої літератури серед учасників опитування є учні початкових класів. Учні 5-11 класів читають «за потребою» навчальні підручники та літературу передбачену шкільними програмами. Головними джерелами інформації вбачають Internet, телебачення (діаграма 2).
 
Із діаграми добре видно, що із віком інтерес в учнів до художньої літератури різко знижується, в той час коли зростає інтерес до технічних засобів та ЗМІ.
Звичайно, найбільше нарікань отримує школа за те, що вона погано вчить, не розвиває інтересу до книги, до серйозного читання. В цьому зв’язку не можна не пригадати слова видатного педагога В. О. Сухомлинського, який писав, що «дитині необхідно прививати любов до книги з дитинства. Якщо читання не стає для неї духовною потребою, то у роки дозрівання душа підлітка буде порожньою і беззмістовною».
Проблема “дитина – телевізор” ще не вивчена достатньою мірою. У комплексі мір важливе значення має особистісний приклад батьків, їх ставлення до проблеми “споживання” телепередач, посилення виховного впливу сім’ї в цьому плані. Як зауважив керівник американського товариства “За телебачення для дітей” Пеггі Чарен, «якщо у ваших дітей буде достатньо знань та інтересів, то вам не доведеться турбуватися про те, що вони дивляться по телевізору». Нажаль зайнятість батьків у зв’язку із забезпеченням дітей матеріальними цінностями домінує перед спілкуванням та навчанням своїх нащадків. Ці факти породжують велику проблему деградації молоді, до зміни в учасників соціуму життєвих цінностей, заради яких вони відмовляються від спілкування з друзями та родичами, від участі в суспільному житті, прогулянок, занять спортом.
 
1.3 Вплив телебачення на формування особистості дитини
 
Життя сучасної людини не можна уявити без телебачення. Більшість дітей нині починають регулярно дивитися телевізор у віці до 3 років, а до 15 років просиджують за телеекраном більшу частину вільного часу.
Зацікавившись даним питанням я провела тест «Чи телеман я?» (додаток 1) з метою дослідження впливу переглянутого на свідомість і формування стереотипів.
Результати тестування показали (Діаграма 3), що діти не ставляться до телебачення настільки критично, як дорослі. І якщо доросла людина зазнає змін під впливом того, що вона переглядає, то яким чином дитина може уникнути таких впливів? Звісно, і дитяча особистість зазнає змін. От тільки постає питання: чи кращі ці зміни для неї? Тому, можна сказати, що поряд з впливом сім’ї та школи на свідомість дитини слід поставити і вплив ЗМІ.
Уже в 3-5 років діти найбільше люблять «переглядати мультфільми» або «грати на комп’ютері». Для батьків добре: дитина зайнята «своєю» справою, а що відбувається з дитиною, коли вона годинами дивиться телевізор?
Дитина, сидячи перед екраном, не має змоги діяти активно-тому після такого сидіння відбувається агресивний та неупорядкований вибух накопиченої, невитраченої активності.
Надмірне захоплення телевізором породжує ряд проблем, серед яких: нерозвинута мова, не може читати, не може самостійно писати; не може сконцентрувати увагу – дитина пасивна, байдужа та бездіяльна.
Необхідно зауважити, що потік як зорової, так і звукової телевізійної інформації формує в дитини «базу даних», підсвідомі настановлення, які впливатимуть на все її подальше життя. Агресивність, негативне ставлення до оточуючого світу, розчарування в житті – безпосередні наслідки отриманих у дитинстві настановлень.
Широко розповсюджена телевізійна реклама алкогольних напоїв, впливає на формування моделі поведінки підлітків. З одного боку, широко розповсюдженими стають різноманітні залежності – від алкоголю, наркотиків, Інтернету, ігрових автоматів, а з іншого – моделі насильницької поведінки щодо своїх близьких. Як результат – підвищена агресивність підлітків, розповсюдженість вживання алкоголю, наркотиків, ризикованої сексуальної поведінки дітей та підлітків.
Підсумовуючи, виокремлюємо певні правила «відносин» дитина-телебачення:
до 4 років – повна заборона телебачення;
після 6 років « спілкування» з телевізором не повинно бути більше години на тиждень;
після 10 років-2-3 години на тиждень;
після 16 років обмеження можна знімати-дитина стала дорослою.
Психологам та педагогам необхідно вчасно привернути увагу батьків до проблеми впливу ЗМІ на формування особистості дитини, адже завжди легше боротися з причинами, ніж з їх наслідками.
Необхідно відзначити той факт, що повністю уникнути впливу телебачення не може навіть доросла людина, тому що для багатьох воно є не тільки джерелом інформації, а й засобом проведення вільного часу.
Не варто забувати і про те, що нерідко дитина просиджує перед телевізором довгі години тільки тому, що йому важко знайти собі інше заняття: батьки на роботі, бабуся і дідусь зайняті на дачі або десь ще. «Блакитний екран» – це єдина розвага, яке залишається малюку.
З метою уникнення проблем такого типу я розробила поради батькам (Додаток 3) щодо планування спільного часу «батьки-діти-телебачення». Таким чином, пам'ятаючи про значну роль ЗМІ у житті кожної людини, ми повинні пам'ятати про ту відповідальність, що покладена на дорослих: зробити все можливе, щоб не допустити негативного впливу інформаційного потоку на психіку дитини.
 
1.4 Медіа освіта у сучасних школах
 
Медіаосвіта (від лат. тесііа – засобу) – вивчення вихованцями закономірностей масової комунікації.
Масова комунікація – це процес розповсюдження масової соціальної інформації за допомогою технічних засобів (друк, радіо, телебачення, кіно, відеотехніка), це особливий вид соціального спілкування, що здійснюється в масштабах суспільства і є важливою передмовою суспільного розвитку та організації.
Людина ХХI століття існує у специфічномупросторі – просторі радіо, телебачення, комп’ютерів, мобільного зв’язку, за допомогою яких вона пізнає світ, спілкується з іншими людьми. Медіа стійко увійшли у повсякденність, стали невід’ємною частиною усіх сфер нашого буття та задають йому нові життєві умови та стандарти.
Проте сучасні ЗМІ – це сила, яка потужно й суперечливо впливає на думки, почуття та свідомість людини, перетворившись на головне джерело неформальної освіти громадян, провідний чинник соціалізації молодого покоління, його стихійного соціального навчання. Дедалі стає все більш зрозумілим, що ЗМІ – це не лише прогрес у комунікативній сфері, а й небезпека, що полягає у надмірному психологічному тиску, вираженій тенденції до маніпуляцій. До того ж, медіапростір сьогодення перенасичено найрізноманітнішою «брудною» інформацією, так званими месиджами з елементами жорстокості та агресії, насильства та цинізму. Тому існування людини в подібному медіа середовищі, яке є потенційно деструктивним, стає шкідливим, і в першу чергу для тих, чий індивідуальний розвиток лише починається або ще триває, тих, хто через свої природні вікові особливості дуже легко засвоює цінності пропоновані медіа, у тому числі й хибні, стереотипи мислення й поведінки, із задоволенням і довірою занурюється у віртуальний світ «дорослих» проблем і розваг. Саме діти опиняються, під загрозою негативних впливів медіа соціалізації, яка сьогодні дуже часто стає вимушеною та відбувається без належної участі та підтримки дорослих, поза їхньою увагою та контролем.
Тож осмислення проблеми деструктивного впливу ЗМІ на формування особистості є необхідним, а ще більше актуалізується на сучасному етапі, коли дедалі небезпечними стають ризики соціалізації дітей в умовах агресивного медіа середовища, існування якого вже, безперечно, стало характерною рисою сьогодення.
Можливість розв’язання вищезазначеної проблеми, звичайно, не в заборонних заходах, а в тотальній відповідальності дорослих – політичних, державних та громадських діячів, але, перш за все, батьків і педагогів. Задача останніх – формувати у дітей інформаційну компетентність, навички грамотного поводження з медіа, критичного, виваженого до них ставлення. Починати цей процес потрібно якомога раніше, і в школі, у якій необхідно готувати нове покоління до життя в умовах інформаційного буму, навчити людину сприймати та розуміти різноманітну інформацію, ефективно користуватися нею, і, звичайно ж, у колі сім’ї, яка повинна лишатися провідним соціальним інститутом, природним середовищем первинної соціалізації дитини.
Протидіяти негативному впливові телебачення належну увагу можна й потрібно в колі сім’ї. Звичайно, батьки не мають змоги весь час контролювати зміст та якість передач, які дивляться їхні діти, тому буде ефективнішим сформувати у дитини критичне, креативне, вдумливе ставлення до телебачення.
Певну частину телепередач, мультфільмів, кіно батьки зобов’язані дивитись разом з дітьми. З тим, щоб після спільного перегляду провести дискусію щодо побаченого на екрані, обговорити те, що тільки-но переглянули, висловити ставлення до того, що відбувається, реагувати відповідним чином на продукт, який насаджує не властиві для конкретно взятої родини цінності.
А ось буде чи ні телевізійна та взагалі медійна продукція корисною або шкідливою для дитини, залежить від того, яким буде її вживання – «стихійним» або навпаки – чітким та цілеспрямованим, коли педагоги разом з батьками знайдуть та приведуть у дію механізм, що забезпечить гармонійний розвиток особистості у взаємозв’язку з культурою медіа.
Для втілення в життя цієї умови педагогам і батькам у своїй взаємодії необхідно мати довгострокову перспективу з використання медіа, зокрема телебачення, у виховному процесі; постійно поширювати свої знання з питань медіа освіти та медіа культури; мати практичну можливість регулювати контакти молоді, наприклад, з екранним мистецтвом; володіти методом визначення рівня виховного, естетичного, морального, пізнавального тощо впливів з боку медіа на особистість із тим, щоб мати можливість цей рівень контролювати.
 
1.5 Діагностика життєвої позиції школярів щодо засобів масової комунікації
 
Багато людей, як молодих, так і літніх, присвячує перегляду телепрограм значну частину свого часу. Опитування показують, що до 18 років американський підліток проводить біля телевізора в середньому 15 000 годин! І це тільки телевізор! А ще – робота за комп'ютером, в Інтернеті. І те, що це справжнісінька пристрасть, стає очевидним, коли затяті телемани намагаються її позбутися.
Дане питання мене зацікавило, тому я вирішила провести анкетування «Ти, телебачення та персональний комп’ютер» (Додаток 4) у нашій школі методом анонімного діагностування учасників навчально-виховного процесу для перевірки їхньої життєвої позиції щодо засобів масової комунікації, самоаналіз.
Інтерпретація даного анкетування показала, що учні надають перевагу Інтернету, телебаченню, як засобам масової інформації. За переглядом телепрограм, у робочий день, однолітки проводять в середньому 3-6 годин, у вихідний – від 7 годин. Найбільш популярними телепередачами є музичні та розважальні програми, спортивні трансляції, художні фільми, серед яких домінують зарубіжні бойовики, трилери, комедії, містика. Аналізуючи частину опитувальника про ПК, робимо висновок, що ПК в основному «розважальний комплекс» з музикою, іграми та мережею INTERNET.
 
Розділ ІІ. Вплив засобів масової інформації на формування агресивності та насильства у дітей різного віку.
 
2.1 Фільми жахів як осучаснена казка
 
У триваючих нині дискусіях з приводу необхідності охорони суспільної моралі найактуальнішим виглядає питання про можливі наслідки споживання населенням телевізійної інформації з елементами насильства й жахів. Відповідні фільми – бойовики, трилери, фільми жахів – упевнено кваліфікуються громадською думкою як «соціально небезпечні», такі, що чинять на психіку й поведінку глядачів виключно деструктивний вплив. При цьому особливий наголос робиться на негативних наслідках впливу згаданих фільмів на дітей та підлітків, чия психіка перебуває у стані формування і є, як прийнято вважати, вкрай чутливою до втручань з боку телебачення, яке називають «жорстоким», «агресивними» і «бездуховним».
У зв’язку з цим все частіше йдеться про необхідність медіа освіти населення і озвучується думка про те, що якщо не вдається переробити медіа, то треба змінити їхню аудиторію, прищепити їй «психологічний імунітет» до патогенного впливу ЗМІ, пов’язаний з перенасиченістю екранного насильства.
Постійне нагадування про ймовірність причинного зв’язку між переглядом фільмів жахів та деструктивною, асоціальною поведінкою глядачів, підтримує існуючі в свідомості людей сумніви й недовіру до цих фільмів, переконання щодо величезної шкоди, яку вони несуть дітям.
З мого погляду, тут має місце однобічне, безальтернативне і через це певною мірою патогенне програмування громадської думки. Закономірним результатом цього програмування є те, що, незважаючи на відсутність будь-яких аргументованих доказів, переважна більшість (понад 65%) опитаних мною дорослих виступають категорично проти перегляду фільмів жахів дітьми. Однак, я гадаю, що громадськість негативно налаштована на ці фільми не стільки тому, що має конкретні підтвердження шкідливого їх впливу, скільки через те, що переконання щодо такого впливу насаджене їй тими ж мас-медіа.
Фільми жахів розглядаються переважно як такі, що становлять одну класифікаційну групу з іншими фільмами, де також присутні сцени насильства, передусім з трилерами та бойовиками. На відміну від дітей, які досить точно виділяють фільми жахів серед інших, дорослі сприймають і кваліфікують ці фільми як однорідні з бойовиками й трилерами і позначають, використовуючи типові емоційні кліше – «жахливі (аморальні, бездуховні, соціально небезпечні і т. ін.) фільми», «суцільні жахи й розпуста», «фільми, що пропагують культ насильства» тощо. Такі узагальнення є вкрай некоректними, оскільки всі згадані вище фільми належать до принципово різних жанрових напрямів кіно.
Під час перегляду трилера, бойовика чи фільму жахів у свідомості глядачів актуалізуються неоднакові психологічні механізми сприймання і, отже, вони здатні чинити на глядацьку аудиторію неоднаковий вплив.
З огляду на це, я хотіла б, щоб кожен дорослий переглядаючи фільми жахів відповів собі на ряд запитань: «Чому діти, незважаючи на пережитий емоційний дискомфорт, люблять дивитися фільми жахів, або яке місце посідають ці фільми в житті сучасної дитини?». Відповівши на ці запитання, я вважаю, що дорослі зробили б свій певний внесок у вирішення даної проблеми.
 
2.2 Вплив мультфільмів на психіку дитини
 
Для початку зазирнемо в недалеке радянське минуле, а точніше у згадані 70-80 роки. Тоді мультики відзначалися не лише своєю рідкістю інедовготрива-лістю, але і своєю спокійною динамікою (винятком мабуть є «Ну, погоди!»). Дитяча психіка не страждала від занадто жвавих рухів персонажів, частої зміни сцен і прискореної або різкої музики. Згоден, майже в усіх мультиках були присутні динамічні моменти, коли персонажі співають, танцюють, когось наздоганяють і т. п. Але цього було дуже й дуже в міру.
Згадаємо тепер про поведінку персонажів, про їхню мову. Позитивні персонажі поводяться гідно на відміну від персонажів негативних, яким притаманні не дуже культурні манери, ламані, некрасиві жести. А мова персонажів взагалі заслуговує на окрему увагу. Хороші, добрі герої говорять красиво, ввічливо, інтелігентно, навіть між близькими друзями не допускається фамільярність. Цікаво, що негативні персонажі теж говорять літературною мовою, в їх висловлюваннях не почуєш нецензурної лексики, лайки.
Переважна більшість сучасних західних мультиків б’ють по психіці дітей своєю надмірною динамікою. Чим менша дитина, тим більше страждає вона від майже безперервної біганини персонажів, стає нервовою, неспокійною, у неї порушується сон.
Через мультики насаджується зовсім інша модель поведінки, не притаманна раніше нашому суспільству. На обличчі персонажів часто можна побачити зневажливий вираз, їх рухи надміру розкуті, манери брутальні. Мова персонажів часто-густо пересипана різними жаргонними словечками.
Якщо узагальнити вищесказане, то стає очевидним, що вічні цінності у подібних мультиках просто нехтуються. Ніхто не карає цих «героїв» за підступність, вбивство, не висміює їхні манери, не засуджує їхню зневагу до інших… Такі мультики виховують у дітях жорстокість і агресію, байдужість та зневагу до слабшого. Вони не змушують дітей роздумувати, переживати, співчувати. А якщо врахувати, що душі не дуже хочеться трудитися (така вже наша людська природа), то немає нічого дивного, що західні мультики з великою кількістю біганини або стрілянини здаються дітям набагато цікавішими за давніші – помірковані й інтелектуальні.
І все ж таки є серед західних мультиків такі, про які можна сказати добре слово. На мій погляд, це діснеєвська класика: «Попелюшка», «Білосніжка», «Піноккіо», «Анастасія», «Спляча красуня», «Бембі», «Книга джунглів» і багато інших. Ці мультики красиві, із мелодійною музикою, повчальні. Якби тільки не їх надмірна динаміка, від якої навіть у дорослого паморочиться в голові – ці мультики можна було б поставити на один рівень з радянськими.
Давайте розглянемо декілька поведінкових відхилень. Почнімо з агресії. Згадаймо «Покемонів». До чого там зводиться основна дія? Ці істоти одна одну вражають, прагнуть знищити. А що переживає дитина, дивлячись мультфільм? Вона ідентифікує себе з його героями. Такі закони сприйняття художнього твору. А ідентифікуючи себе з істотою, що успішно нищить інших істот, дитина поступово засвоює агресивні моделі поведінки, що винагороджуються почуттям перемоги. У її психіці виробляється своєрідна канавка агресивності. Торована колія, по якій рухаються її почуття.
Як же захистити душу і психіку дитини від негативного впливу багатьох сучасних мультиків? Перш за все – до трьох років взагалі не треба садити малюка перед телевізором. В цьому віці дитина все одно не спроможна зрозуміти жодного мультика, для неї це просто миготіння картинок, яке тільки збуджує її. Після трьох років треба починати знайомити дитину зі спокійними радянськими мультиками. По можливості можна створити власний фонд хороших мультиків.
 
2.3 Дослідження актів насилля, демонстрованих глядачеві телебачення
 
Необхідність поглиблення наукових досліджень проблем використання засобів масової інформації для запобігання негативного впливу серед неповнолітніх набуває актуальності також і в зв’язку з розширенням технічних можливостей інформаційного забезпечення суспільства.
Я вважаю, що, показуючи дітям по телевізору величезну кількість сцен насильства, дорослі привчають їх до думки, що агресія – загальноприйнятний вихід із ситуацій. Деякі, навпаки, стверджують, що насильство, яке діти спостерігають на телеекрані, може слугувати заміщенням реальної агресії, в результаті якої агресивність дітей знижується, а не зростає.
Насильство, яке допомагає добру здобути перемогу над злом, більшості дітей не завдає шкоди. Але у свідомості деяких дітей щоденні приклади агресивної поведінки на телеекрані можуть поєднуватися з реальним життям, у якому багато ролей – батьків, братів і сестер, друзів – виконуються за допомогою агресивних і антисоціальних моделей. Це, в свою чергу, примножує прояв агресії в поведінці дитини, особливо з визначеними рисами чи особистості з емоційними проблемами.
Діти приділяють увагу тим сценам насильства, що характеризуються яскравістю і динамічністю; вони реагують на сцени насильства під впливом не змістових, а формальних, зовнішніх показників; діти погано розмежовують „реальність” і „нереальність” подій, які відбуваються на екрані; багато дітей дошкільного віку відчувають страх перед телевізійними сценами насильства.
Період від 6 до 11 років є критичним для розуміння впливу телебачення на агресивність. У цьому віці в дітей розвиваються когнітивні здібності, що дозволяють стежити за сюжетом, здатність робити висновки по змісту і розпізнавати мотивацію і наслідки дій героя. Крім цього, вони витрачають все менше і менше зусиль, щоб зосередити увагу на екранному зображенні.
Діти демонструють більше фізичної агресії й інших форм антисоціальної поведінки в результаті перегляду сцен насильства на телебаченні, ніж діти більш старшого віку. У підлітковому віці кількість випадків такої поведінки зростає в хлопчиків і сильно знижується у дівчаток. У вирішенні цієї проблеми слід враховувати індивідуальні розбіжності дітей, зміст телепередач, спосіб переробки інформації, значення, що вони додають переглянутому матеріалу, особистісний досвід дітей.
У початковій школі діти більше бояться телевізійних сюжетів, якщо змальовані в них події здаються можливими і особливо якщо вони відбуваються в умовах, схожих на умови життя самої дитини. Для захисту себе від страху дитина може ідентифікуватися з героєм. Ідентифікація з агресивним героєм серйозно впливає на збільшення рівня агресії.
Підлітки дивляться телевізор менше, ніж діти молодшого шкільного віку, тому що більше часу проводять поза будинком, віддаючи перевагу спілкуванню з друзями. Для багатьох підлітків ця зміна пріоритетів у джерелах інформації і означає перехід від дитинства до юності. Підлітки дивляться телевізор в основному в колі своєї родини.
Підлітки більш критичніші до змісту телепередач, ніж молодші діти, і набагато рідше будуть ідентифікувати себе з телевізійними героями. Ті, хто продовжує вірити в реальність того, що показують на екрані, й ідентифікуватися з жорстокими героями, будуть більш агресивними, особливо при наявності фантазій на агресивно-героїчні теми. Хоча наслідувальний характер насильства найчастіше приписується дошкільникам через недостатність їхнього життєвого досвіду і їхньої віри в реальність того, що показують на екрані, такі насильницькі дії, скопійовані з екрана телевізора, відтворюються підлітками.
Спостереження жорстоких сцен сприяє тому, що підлітки сприймають навколишню дійсність як жалюгідну і незначну, вони досить рідко дивляться телевізор, вважають себе менш захищеними перед злочинцями. Однак підлітки, які вважають насильство на екрані не реалістичним, не оцінюють навколишній їхній світ як надмірно жорстокий і страшний і не перебільшують почуття власної вразливості перед злочинністю. Крім того, підлітки, які самі були жертвами злочину, мають тенденцію не покладатися на телебачення як джерело достовірної інформації.
Дівчата – підлітки позитивно реагують на сцени, де жінка виступала в ролі жертви, рідше, ніж хлопці. Молоді люди більше насолоджуються фільмами жахів, якщо поруч з ними знаходиться злякана дівчина того ж віку. Разом з тим дівчата насолоджуються фільмами жахів більше, коли вона знаходяться в компанії молодого юнака, який не переляканий.
Таким чином виділяємо основні ефекти впливу телевізійного насильства на дітей:
вони можуть ставати менш чуттєвими до болю і страждань інших;
діти з великою часткою імовірності можуть поводитися агресивно і завдавати болю іншим людям;
діти можуть відчувати більше страху перед навколишнім світом.
Сцени насильства на телебаченні відіграють важливу роль, тому що вони передають досвід поведінки в соціумі і призводять до того, що світ сприймається як поганий і небезпечний.
Постежити за насильством на телебаченні у телесеріалах, художніх фільмах, мультфільмах можна за схемою (див. таблицю 1).
Мета: стимулювати молодь до усвідомленого перегляду телепрограм та адекватно дивитися на показ різноманітних форм насилля.
 
Таблиця 1
Схема аналізу телевізійного насильства (за Е. Пайном та К. Маслачом) 
Кількість актів насильстваДатаДатаДата
Жертва відчуває біль
Жертва помирає
Насильство скоює «хороший хлопець»
Насильство скоює «поганий хлопець»
Насильство не покаране
Насильство покаране
Програми, які дивляться підлітки, молодьНазва програмиНазва програмиНазва програми
 
Помічено, що телевізор гіпнотично впливає не тільки на дітей, але й на дорослих. Люди поступово звикають до телевізора як до паління або пияцтва, і без нього вже не можуть жити. Телевізор поступово відбиває бажання читати, думати, робити щось корисне. Тому мають рацію ті люди (батьки), які відмовляються від підключення до кабельного, супутникова телебачення або строго контролюють час, який діти (самі) проводять біля телевізора. Більшість сучасних телепередач містять, крім брудних сексуальних сцен, ще й різноманітні форми насилля, які «розжовують» режисери та які дозволяє комітет зі ЗМІ.
 
Розділ ІІІ. Інтернет залежність та її вплив на виховання підлітків та юнацтва
 
3.1 Сутність явища Інтернет-залежності та її симптоми
 
Термін «інтернет-залежність» вперше був запропонований американським лікарем Голдбергом, кілька років тому. Під цим поняттям він розумів непереборний потяг до Інтернету, що характеризується «згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності».
За ступенем відходу від реальності інтернет-залежність дуже нагадує потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор.
На першій стадії це більш-менш легкий розлад. Через захоплення «новою іграшкою», людина перестає займатися усім іншим. Поступово людина віддаляється від родичів і друзів, залишаючи пріоритет за «усесвітньою павутиною». Як правило, користувач приховує від рідних (або співробітників в офісі), скільки часу він проводить на сайтах.
На другій стадії симптоми наростають як сніжний ком. Якщо людину силою відлучити від мережі, вона переживатиме почуття, схожі на муки наркомана, якому не дали чергову дозу. У користувача порушується увага, знижується працездатність, з’являються нав’язливі думки, безсоння, аж до повного відмовлення від сну, різко зростає потяг до стимуляторів – кави, сигарет, спиртних напоїв, наркотиків, причому деколи «на голку» сідають і ті, хто ніколи в житті наркотиків не пробував.
Третя стадія – соціальна дезадаптація. Користувач, вже не одержуючи задоволення від спілкування через Інтернет, все-таки постійно «висить» на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів на роботі і в сім’ї.
В даний час психологи зосереджені на першому критерії, намагаючись визначити сукупність симптомів, що складають комп'ютерну чи Інтернет -залежність. Так Кімберлі Янг діагностує Інтернет-адикцію на підставі п'яти і більше позитивних відповідей, що характеризують поведінку людини за останній рік (додаток 2).
Людина вважається Інтернет-залежним у випадку п'яти чи більше позитивних відповідей на ці питання.
Кімберлі Янг називає чотири ознаки Інтернет-залежності:
нав'язливе бажання перевірити e-mail;
постійне чекання наступного виходу в Інтернет;
скарги навколишніх на те, що людина проводить занадто багато часу в Інтернет;
скарги навколишніх на те, що людина витрачає занадто багато грошей на Інтернет.
Психологи вважають, що залежність може розвиватися в проміжку від декількох днів до місяця. Такий стан може виражатися емоційним і руховим порушенням, тривогою, нав'язливими міркування про те, що зараз відбувається в Інтернеті, фантазіями і мріями про Інтернет, довільними чи мимовільними рухами пальців, що нагадують друкування на клавіатурі.
 
3.2 Психологічні причини Інтернет-залежності
 
Всесвітня мережа сьогодні більше нагадує чарівну казку, у якій «користувач» володіє надприродними можливостями, на відміну від реального життя. Не дивно, що Інтернет найбільше відповідає міфологічному мисленню маленької дитини. Таке мислення ніколи не зникає повністю, а тільки витісняється зі свідомості з віком, воно зберігається в несвідомому дорослої людини, породжуючи віру в прикмети і магічні ритуали. Отже, Інтернет є ідеальним середовищем для актуалізації багатьох психічних процесів несвідомого характеру. Для багатьох людей, у психологічному сенсі, Всесвітня мережа стала дверима в той чарівний казковий світ, який людина змушена була покинути в дорослому віці, під тиском об'єктивних умов реального світу.
За проявами залежності від Інтернету нерідко ховаються інші патологічні залежності або психічні відхилення. Страждання людей, які мають межові психологічні стани, може, зокрема, проявитися в ненормальній пристрасті до Інтернету, до онлайнових систем спілкування тощо. Вони просиджують весь час за комп'ютером, забуваючи про їжу, сон, цілком захоплені мерехтінням екранних сторінок. Але не варто думати, що ці ж люди до появи Інтернету були цілком здорові. Якби не було на світі ні Інтернету, ні комп'ютерів – вони з тією ж маніакальною завзятістю дивились би телевізор, слухали радіо, читали газети, обмінювалися поштовими марками або збирали модель залізниці.
Депресивні хворі, які більше від інших відчувають страх відчуження, використовують Інтернет, щоб перебороти труднощі міжособистісної взаємодії в реальному житті. Схильність людини до повного «відключення», до втрати соціальної адаптації – це симптом щиросердечного страждання, джерело якого варто шукати в психіці хворого, а не в Інтернеті.
Серед факторів, що сприяють зануренню людини в мережу, можемо виділити наступні:
нестача спілкування в реальному світі: велика частина Інтернет – залежних «сидить» у мережі заради спілкування, оскільки віртуальне спілкування має переваги в порівнянні зі спілкуванням реальним;
можливість піти від реальності: на сьогоднішній день можна стверджувати, що Інтернет став одним з видів «буферної» реальності, що охороняє особистість від прямого зіткнення з реальним світом, реальним людським спілкуванням;
внутрішні психологічні конфлікти, викликані, наприклад, проблемами в особистому і сімейному житті. Занурюючись у віртуальну реальність, людина як би захищає себе від якихось проблем, тривоги, комплексів;
психотравмуюча ситуація (втрата близької людини, роботи, родини і т. д.).
 
3.3 Вплив Інтернет – залежності на виховання школярів
 
Комп’ютерна залежність розвивається швидше, ніж алкоголізм. Достатньо півтора року. Скільки дітей в Україні вже догралося до стану «ігроголіка», ніхто не підраховував. Але що їх багато – вже факт.
Діти, які ночують у приміщенні комп’ютерних залів, – реальність сьогоднішнього дня. Наслідки для молодого організму регулярного багатогодинного сидіння у приміщенні, перенасиченому випромінюваннями від комп’ютерів, «довгограючі» і виявляються пізніше. Наприклад, у безплідді – і жіночому, і чоловічому. А ще втрата зору, дратівливість, підвищена збудливість і стомлюваність, порушення сну або, навпаки, сонливість.
Діти найбільш уразлива категорія користувачів Інтернету. Явище, коли дванадцятирічна дитина вже має шестилітній “стаж” гравця, тепер мало кого здивує, але занепокоїть. До того ж, на сполох слід бити ще й тому, що комп’ютер з усіма його можливостями вже стає не просто надмірним захопленням, а залежністю.
Якщо довго сидіти за комп’ютером, втрачається живий контакт з людьми, будь-які відчуття, людина просто заглиблюється у себе. Особливо це стосується дітей, у яких ще не відпрацьовані зв’язки з людьми. Батькам слід контролювати цей процес і не йти на поводу у дітей, адже від цього залежить те, як їхні діти зможуть у подальшому спілкуватися з людьми, взаємодіяти і домовлятися з ними. Рідним треба прагнути розвинути зацікавленість дитини до того чи іншого виду діяльності, щоб не бути для неї нянькою у майбутньому, вчити практичному спілкуванню вже сьогодні. У цій справі багато що залежить й від авторитету батьків, які повинні показувати приклад. І якщо вони кажуть, що можна сидіти за комп’ютером не більше години, то так повинні робити й самі.
Часто діти сидять за комп’ютером до пізньої ночі, що призводить до неадекватної емоційної реакції, підвищеної функції кори головного мозку, органів зору й слуху, емоційної сфери, до порушення надходження крові. Якщо ми не приділяємо достатню увагу нашим дітям, то дитина боїться засинати в темряві, вставати вночі, тому що їй здається, що хтось або щось вилізе з-за рогу. Потім дитина втрачає сон. Намагається спати при включеному світлі, а якщо не включає, то їй сняться кошмари, і вона прокидається з криком. І такі психоемоційні моменти поступово накопичуються. До того ж, через те, що людина сидить годинами за комп’ютером, порушуються функції імунної й серцево-судинної систем. Починаються ішемічні розлади, порушення постачання кори головного мозку, зокрема, лобової частини.
Діти, які довго сидять за комп’ютером, не хочуть рухатися. Вони говорять, що в них болять ноги. І це дійсно так. Оскільки сидячий спосіб життя – це невеликі фізичні навантаження, не в повному обсязі працюють судини, порушується функція роботи м’язів.
На сьогоднішній день Інтернет – залежність не визнається особливим захворюванням. Не існує психологічного чи психіатричного діагнозу: « Інтернет -залежність». У порівнянні із залежностями від алкоголю і наркотиків, залежність від Інтернету в меншій мірі шкодить здоров'ю людини, не руйнує його мозок, і, здавалося б, достатньо безпечна.
Просто так вирвати Інтернет – залежного з віртуального світу неможливо: ефективних соціальних і психіатричних програм поки що немає. При цьому психіатри стверджують, що за хворою дитиною часто проглядає хвора родина. Нерідко підлітки тікають у віртуальний світ через непорозуміння з близькими, ігнорування їхніх проблем.
Контролювати діяльність дітей в Інтернеті можуть допомогти новітні програми, які теж не зайвим буде придбати. За їх допомогою можна побачити, які саме сайти самостійно споглядала ваша дитина. Якщо дитина хоче листуватися зі своїми знайомими, то бажано мати сімейний мейл, а не окремі скриньки. Це допоможе батькам зберегти контроль над ситуацією. Відповідно, найкращим способом є довірливе спілкування щодо Інтернету між старшим поколінням та їх технічно підкованими нащадками.
 
Висновок
 
В даній роботі був проведений теоретичний аналіз джерел досліджень вітчизняних та зарубіжних психологів з даної проблеми. Інтерес до цієї проблеми зумовлений тим, що ЗМІ є однією із невід’ємних частин буденного життя всього людства, що має як позитивний так і негативний вплив на психіку учасників соціуму в загальному, та на психіку дитини зокрема. Вивчення цієї теми дає змогу ознайомитись з основними впливами у сфері психології на психіку та поведінку дитини.
В процесі написання наукової роботи, мною були реалізовані такі завдання: проаналізувати теоретичні джерела досліджень вітчизняних та зарубіжних психологів з даної проблеми, описати вплив засобів масової інформації на психологічний та фізичний розвиток школярів, дослідити та проаналізувати вплив засобів масової інформації на соціальне виховання дитини, на її внутрішній світ та поведінку, розглянути явища та симптоми Інтернет – залежності у підлітків, проаналізувати її вплив на виховання молоді.
Дані, отримані при діагностуванні засвідчують актуальність та важливість вивчення проблеми впливу ЗМІ, а саме тому, що багато хто із нас вважає що сучасні електронні «посібники» є корисними для школярів і несуть лише позитивні зміни на їхню психіку та поведінку.
Саме тому в науковій роботі дана проблема розглянута різнопланово, звернено увагу на попередження проблем, розроблено поради батькам щодо уникнення негативного впливу ЗМІ на психіку дітей, розроблено буклет для дітей з правил безпечного поводження в інтернеті, запропоновано схему аналізу телевізійного насильства для стимулювання молоді до усвідомленого перегляду телепрограм та адекватно дивитися на показ різноманітних форм насилля.
Чи стане дитина як споживач продукції масової комунікації активним споживачем культури та її цінностей – залежить від багатьох умов, і в першу чергу – від особистого життєвого досвіду, якості інформації тощо.
Проведені дослідження дають матеріал для подальшого більш детального вивчення даної проблеми. Тема, яка була висвітлена у даній роботі є актуальною в сучасному світі і потребує подальшого розгляду.
 
Список використаних джерел
 
Бугера О. І. Засоби масової інформації як один з чинників впливу на протиправну поведінку неповнолітніх // Матеріали V Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених „Політ 2005”. – Київ: Національний авіаційний університет, 2005. – С. 532.
Вплив інформаційного простору на внутрішній світ і поведінку дитини // Психолог. Спецвипуск. – 2007. – № 16 (256). – 32 с.
Мартынова О. С. Критерии оценки Интернет-зависимости // Психотерапия и консультирование. – М., 2002. – №3. – С. 27 – 30.
Наукові методи досліджень ефектів, зумовлених засобами інформації: американський досвід // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. – Журналістика. – 2002. – № 11. – С. 38 – 42.
Чорна Л. Сучасне телебачення та його вплив на внутрішній світ і поведінку людини // Психолог. – 2003. – № 46. – С. 18 – 22.
Петрунько О. Діти і медіа: соціалізація в агресивному медіа середовищі: Монографія. – Полтава: ТОВ НВП «Укрпромторгсервіс», 2010. – 480
Соціально-психологічні аспекти інтренет-залежності [Електронний ресурс]. www. psiho. com/Burova_Valentina/socialnopsyhologicheskieaspekty.
Церковний А. Аспекти формування Інтернет-залежності // Соціальна психологія. – 2004. – № 5 (7). – C. 149-154.
Шелестова Л. «Молоко» й «Екстрім». Про сучасні ЗМІ для підлітків // Шкільний світ. – 2004. – № 12. – С. 1 – 2.
Янг К. С. Діагноз – Інтернет-залежність // Мир Інтернета. – М., 2000. – № 2. – С. 36 – 43.
Увлечение телевизором мешает детям концентрироваться. – SunHome. ru// [Електронний ресурс. – Режим доступу до статті: http: //www. sunhome. ru/ journal/1256]
 
Додаток 1
Тест «Чи телеман я?»
Мета: дослідження впливу переглянутого на свідомість і формування стереотипів.
1. Телебачення для вас це -...
а) елемент сучасного життя;
б) стиль вашого життя;
в) все, і навіть більше.
2. Приходячи додому, ви:
а) одразу ж вмикаєте телевізор;
б) навіть не згадуєте про його існування;
в) починаєте займатися хатніми справами, але потім згадуєте, що йде ваша улюблена телепередача;
г) вмикаєте музику.
3. Скільки часу на день ви дивитесь телевізор?
а) До 1 години;
б) близько 2 годин;
в) від 3 до 6 годин;
г) від 7 год і більше.
4. Після того, як ви подивилися улюблені телепередачі, ви:
а) вимикаєте телевізор;
б) перемикаєте канали, шукаєте, що подивитися ще;
в) займаєтеся своїми справами, а телевізор залишається не вимкненим.
5. Ви купуєте телепрограму щотижня?
а) Так;
б) ні;
в) купую тільки, коли на канікулах (у відпустці) ;
г) за мене це робить хтось із рідних.
6. Гортаючи телепрограму, ви:
а) дивитеся анонс на улюблених каналах;
б) шукаєте очима улюблені передачі;
в) дивитесь, що позначили у телепрограмі ваші рідні;
г) позначаєте те, що хочете подивитися впродовж тижня.
7. Очікуючи на улюблену телепрограму, для вас 1 хвилина триває, як...
а) 10 хвилин;
б) декілька секунд;
в) 1 хвилина.
8. Перебуваючи у гостях, ви помічаєте, що вже почалася ваша улюблена телепередача. Ваші дії?
а) Легко її пропустите;
б) попросите увімкнути телевізор;
в) почнете нервуватися;
г) у гарній компанії мене телевізор не цікавить.
9. Ви доглядаєте за телевізором?
а) Ні;
б) тільки коли прибираю у квартирі (витираю з нього пилюку) ;
в) у мене телевізор – це святе;
г) накриваю його серветкою, хустинкою на ніч.
10. Чи можете відмовитися від перегляду телевізора, наприклад, на один тиждень?
а) Це як?
б) тільки якщо дуже треба;
в) звичайно, бо є багато цікавих занять у житті;
г) ніколи.
Інтерпретація результатів
№ запитання Варіант відповіді -12345678910
а1301323103
б2013020412
в3122201341
г23-11234
 
Від 5 до 12 балів – у вашому житті телевізор займає незначне місце. Для вас це тільки джерело інформації.
Від 13 до 25 балів – для вас як для людини XXI століття телевізор – це невід'ємна частина життя, але при потребі ви можете не дивитися його занадто багато.
Від 26 до 32 балів – ви телеман. Телевізор для вас – це все у житті: порадник, співрозмовник, член родини, найулюбленіша річ у домі
 
Додаток 2
 
Анкета К. Янг
Інструкція: пройдіть тест, відповідаючи на питання якомога чесніше. Оцініть свої відповіді на кожне питання за наступною шкалою.
Ніколи або вкрай рідко – 1 бал
Іноді – 2 бали
Регулярно – 3 бали
Часто – 4 бали
Завжди – 5 балів
Чи часто Ви:
Помічаєте, що проводите в онлайні більше часу, ніж мали намір?
Нехтуєте домашніми справами, щоб якомога більше поблукати в мережі?
Віддаєте перевагу в мережі міжособистісному спілкуванню з партнером?
Заводите знайомство з користувачами Інтернету, знаходячись в онлайні?
Дратуєтесь через те, що оточуючі цікавляться кількістю часу, який ви проводите в мережі?
Помічаєте, що перестали робити успіхи у навчанні та роботі, так як багато часу проводите в мережі?
Перевіряєте електронну пошту перш, ніж почнете робити щось інше, більш необхідне?
Помічаєте, що продуктивність праці знижується через захоплення Інтернетом?
Займаєте оборонну позицію, приховуєте, коли вас питають, чим ви займаєтеся в мережі?
Блокуєте хвилюючі думки про ваше реальне життя думками про Інтернет?
Відчуваєте спокусу в черговий раз зайти в мережу?
Відчуваєте, що життя без Інтернету нецікаве, пусте і безрадісне?
Лаєтеся, кричите чи іншим способом висловлюєте своє невдоволення, коли хтось намагається відволікти вас від перебування в мережі?
Поступаєтеся сном, сидячи в Інтернеті допізна?
Мрієте, чим займетеся в Інтернеті, знаходячись в онлайні?
Говорите собі: «Ще хвилинку», знаходячись в мережі?
Терпите поразку у спробах скоротити час в онлайні?
Намагаєтеся приховати кількість часу, проведеного вами в мережі?
Замість того, щоб піти куди-небудь із друзями, вибираєте Інтернет?
Відчуваєте депресію чи нервозність, будучи не в мережі і відмічаєте, що цей стан проходить, як тільки ви знаходитеся в онлайні?
Підрахунок результатів:
20-49 балів. Ви мудрий користувач Інтернету. Можете блукати в мережі скільки завгодно, так як умієте контролювати себе.
50-79 балів. У вас є деякі проблеми, пов’язані з надмірним захопленням Інтернетом. Якщо ви не звернете на них увагу зараз, у майбутньому вони можуть заповнити ваше життя.
80-100 балів. Використання Інтернету викликає значні проблеми у вашому житті. Вам необхідна термінова допомога кваліфікованого спеціаліста.
 
Додаток 3
 
Не піддавайтесь спокусі полегшити собі життя, посадивши малюка перед телевізором, а самим зайнятись справами. Пам'ятайте, що психіка дитини формується тільки у спільній діяльності з дорослим.
Чітко регламентуйте перегляд дитиною телепрограм, роботи за комп'ютером. Максимальна кількість часу біля екрану не повинна перевищувати від 15-20 хвилин до 1 години на день (біля комп'ютера – не більше ніж 12 хвилин) для старших дошкільнят.
Намагайтесь не дозволяти дитині переглядати рекламу, а також художні фільми, що орієнтовані на дорослу аудиторію.
Намагайтесь стежити за змістовністю та художністю дитячих програм, щоб виключити низькопробну відео – і телепродукцію.
Обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів, використаних комп'ютерних ігор. Важливо зрозуміти, що дитина думає, відчуває, як вона вчинила б у тій чи іншій ситуації. Навчіть дитину аналізувати, оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей.
Після обговорення можна запропонувати малюкові намалювати героїв фільму, гри чи зліпити їх із пластиліну тощо. При цьому важливо звернути увагу на зображення емоцій героїв.
Для дітей старшого дошкільного віку можна організувати гру «Режисери-мультиплікатори»: придумати і намалювати серію малюнків для нового фільму або продовжити улюблений фільм або гру.
Таким чином, пам'ятаючи про значну роль ЗМІ у житті кожної людини, ми повинні пам'ятати про ту відповідальність, що покладена на дорослих: зробити все можливе, щоб не допустити негативного впливу інформаційного потоку на психіку дитини.
 
Додаток 4
 
Анкетування «Ти і телебачення, ПК»
Мета: анонімне діагностування учасників групи для перевірки їхньої життєвої позиції щодо засобів масової комунікації, самоаналіз.
Бланк анкети
«__________»_20_____р.
1. Вік___
2. Стать____
3. Яким засобам масової інформації ви надаєте перевагу?
• Інтернету;
• телебаченню;
• радіо;
• пресі.
4. Скільки часу ви проводите за телевізором: у робочий день_,
у вихідний_
5. Які передачі ви дивитеся по телевізору (підкресліть)?
• Новини;
• серіали;
• спортивні трансляції;
• музичні програми;
• політичні програми;
• мультфільми;
• художні фільми;
• розважальні програми;
• усе підряд.
6. Якщо ви дивитися по телевізору художні фільми, то це:
• українські фільми;
• закордонні фільми (вкажіть країну)
7. Які фільми вам подобаються найбільше (підкресліть)?
• Комедії;
• мелодрами;
• трилери;
• детективи;
• фільми жахів;
• документальні;
• містика;
• бойовики;
• інше (вкажіть).
8. Які телеканали вам подобаються найбільше?
а) _____________________________________
б) _____________________________________
в) _____________________________________
г) _____________________________________
д) ____________________________________
 
9. Який телевізійний герой вам найбільше подобається і чим? Чи є такий? (Вкажіть героя і риси, притаманні йому.)
10. Якщо у вас удома є ПК (так/ні), то ви на ньому (підкресліть) :
• слухаєте музику;
• дивитеся фільми;
• граєте в ігри;
• працюєте з робочими, науковими програмами.
11. Скільки часу ви проводите за комп'ютером? У робочий день____________,
у вихідний___________
12. Що вам дає ПК, відео, ТБ, Інтернет? __________________
13. Які у вас виникають почуття, коли ви бачите на екрані форми насильства?
Додаток 5
 
Заняття на тему:
 
«Комп’ютерна та Інтернет –залежність як актуальні проблеми сучасності»
Мета: визначити та проаналізувати основні проблеми комп’ютерної та інтернет-залежності у молодіжному середовищі, визначити причини появи, симптоми та наслідки компютерної залежності, способи формування адекватної самооцінки для профілактики компютерної залежності. Розглянути вплив комп’ютера та мережі INTERNET на соціокультурний розвиток учнівської молоді. Дати інформацію про вплив комп’ютерних ігор на організм дитини. Визначити комп’ютерну та Інтернет залежність шляхом проведення анкетування.
Хід заняття
Викладач: Комп’ютер увірвався у наше життя стрімко і з кожним днем стає невід’ємною частиною нашого повсякденного життя. В сучасному світі не вміти користуватись ним все рівно, що не вміти писати або читати.
Сьогодні майже вся діяльність людини супроводжується інноваційними технологіями, які допомагають людині розвиватись та збагачувати свої знання, швидко і оперативно отримувати необхідну інформацію, економити час і раціоналізувати свою діяльність. З появою комп’ютерних технологій людство вийшло на нову сходинку свого розвитку. Саме завдяки інформаційним технологіям є можливість виконати великий обсяг роботи за менший проміжок часу, що підвищує ефективність професійної діяльності.
Вправа 1. Асоціативний кущ
Дітям пропонується дати відповідь на запитання:
«Для мене комп’ютер це …»
(Розваги, спілкування, перегляд фільмів, пошук додаткової інформації, велика бібліотека, помічник у навчанні….)
Доповідь учня: Сучасне життя та комп’ютер
Викладач: У сучасному світі повноцінне життя людини неможливо уявити без інформаційних технологій. Але разом з тим в результаті проникнення комп’ютерів та Інтернету в повсякденне життя людини з’явилися і хвороби, про які ще кілька років тому ніхто не знав – це комп’ютерна та Інтернет-залежності.
Вправа 2. «Позитив та негатив»
Мета: з’ясувати уявлення учнів про позитивні та негативні сторони при користуванні комп’ютером
Учасники діляться на дві групи:
перша група вказує про позитивні наслідки використання комп’ютерів;
друга група – про негативні наслідки використання комп’ютерів;
(відповіді необхідно обґрунтувати)
Доповідь учня: Розвиток комп’ютерної залежності. Ігроманія
Викладач: Розглянемо загальні ознаки комп’ютерної залежності
Психологічні симптоми:
Людині важко самостійно відірватись від роботи або гри на комп’ютері;
Якщо хтось або щось відволікає від комп’ютера, людина відчуває сильне роздратування;
Прийшовши додому або прокинувшись зі сну першим ділом вмикає комп’ютер;
Нездатність спланувати завершення сеансу роботи або гри (ще трошки, ще 5 хвилин) ;
Час проведений за комп’ютером змушує залежного відкласти або ігнорувати домашні справи, роботу, навчання, зустрічі, домовленості;
Постійний пошук грошей на придбання ігор, обладнання, оплати Інтернету;
Завжди є пояснення і виправдання власної пристрасті перед іншими. Дитина обманює, дорослий імітує бурну діяльність;
Відчуття емоційного піднесення, ейфорії під час роботи на комп’ютері;
Справи поза комп’ютером викликають пригнічений стан (абстиненція) ;
Обговорюється комп’ютерна тематика завжди і зі всіма, хто щось розуміє з даного питання.
Фізичні симптоми:
Зап’ястний тунельний синдром – оніміння та зниження чутливості пальців;
Сухі очі;
Головні болі (схожі на мігрень) ;
Болі у спині;
Недотримання гігієни;
Розлади сну.
Нехтування власним здоров’ям, гігієною, сном на користь часу, який проведено за комп’ютером.
Готовність нерегулярно харчуватись випадковою або одноманітною їжею, не відволікаючись від комп’ютера;
Доповідь учня: Медичні аспекти користування комп’ютером
Викладач: Розлянемо перші признаки залежності дитини/підлітка:
пропуски занять через комп’ютерну гру чи віртуальне спілкування в мережі Інтернет;
просиджування за комп’ютером уночі;
приймання їжі за комп’ютером;
відсутність інших захоплень, крім комп’ютерних ігор; та віртуальних пошуків у мережі Інтернет
віддавання переваги віртуальному спілкуванню;
загальний час, проведений за комп’ютером та у мережі, перевищує час виконання домашніх завдань, прогулянок, спілкування з батьками і однолітками, інших захоплень;
дитина не уявляє, чим себе зайняти, коли комп’ютер зламався;
конфлікти з батьками та їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп’ютером.
Вправа 3.
Проведення анкетування на тему: «Проблема комп’ютерної та Інтернет -залежності у молодіжному середовищі».
Якщо опитуваний дає 5 або більше позитивних відповідей, то він вважається залежним.
Викладач: Отже, ми бачимо, що саме ця проблема на сьогоднішній день є досить актуальною.
Для її профілактики хочеться запропонувати кілька порад, що стануть вам у пригоді:
Обмежувати час перебування за комп’ютером – до 30 хв, після чого треба змінити вид діяльності;
Установити часовий закон не грати перед сном, після їжі й поки не виконані домашні завдання та справи;
Контролювати зміст ігор, не допускаючи сюжетів насилля, жорстокості, з елементами культових ритуальних обрядів та образами нечисті;
Частіше гуляти з друзями, не забувати, що реальне спілкування важливіше і корисніше від віртуального;
Принципово не їсти за комп’ютером;
Навчитись правильно ставитись до комп’ютера: як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не як до засобу отримання емоцій.
А також, якщо ви все таки вирішили посидіти за комп’ютером, слід дотримуватись таких правил безпеки:
1. Комп’ютер потрібно розташувати в кутку чи задньою стінкою до стіни.
2. У приміщенні, де працює комп’ютер, необхідне щоденне вологе збирання. Тому підлогу в кімнаті не треба накривати килимом.
3. До і після роботи на комп’ютері слід протирати екран спеціальними серветками.
4. Вважають, що наші зелені друзі – кактуси – також допомагають зменшити негативний вплив комп’ютера.
5. Не забувайте частіше провітрювати кімнату. Акваріум або інші ємності з водою збільшують вологість повітря.
Вправа 4. «Як би ви вчинили?»
Мета: на прикладі конкретних ситуацій навчити молодь оцінювати ступінь ризику потрапляння у залежність від ігор та Інтернету.
Учні об’єднуються у дві групи. Кожна отримує картки з описом ситуації та відповідає на запитання до них. Після того, як обидві групи закінчили обговорення, необхідно зробити підсумки.
Ситуація 1. Ваш найкращий друг Юрій проводить багато часу у залах гральних автоматів, або (якщо не може собі цього дозволити) грає у дворі з підлітками в азартні ігри, часто на гроші або речі.
Запитання:
1. Що б ви зробили у такій ситуації? Напишіть шляхи, які б ви використали під час розмови з ним.
2. Чи повинні ви розповісти батькам про залежність їхнього сина? Якщо «так» (або «ні»), то чому?
3. Чи потрібно відвести Юрія до лікаря чи психолога, який допоміг би йому подолати цю залежність?
Ситуація 2. Максим пропонує піти Дмитру на вулицю погуляти з друзями о десятій годині ранку. Дмитро відмовляє другові, кажучи, що він ще не виспався, бо до четвертої «зависав» у Інтернеті.
Запитання:
1. Чи має Максим розповісти другові про шкоду для здоров’я, яку викликає постійна робота за комп’ютером, не кажучи вже про «зависання» в Інтернеті?
2. Як ви вважаєте, чи налякає Дмитра інформація про втрату друзів?
3. Як треба вчинити друзям Дмитра, щоб він перестав сидіти в Інтернеті вночі?
Вправа 5. «Робінзон Крузо»
Давайте зараз усі уявимо, що ми на безлюдному острові, й по рації ви можете замовити щось із запропонованого списку, тільки одне і через певний проміжок часу (через годину, день, тиждень, місяць, рік).
Викладач: І на останок, послухайте короткі історії, що трапились із залежними людьми:
«Сімнадцятилітній юнак забив своїх батьків залізними прутами, бо вони не пускали його в комп’ютерний клуб. Убивство скоїв підліток зі своїм приятелем. За їхнім задумом цей злочин мав покласти початок серії убивств у місті: горе-гравці збиралися грабувати й убивати батьків інших фанатів комп’ютерних ігор».
Двоє підлітків розстріляли дванадцять однокласників, вчителя і поранили ще кілька людей, розкидаючи саморобні гранати. Після цього покінчили життя самогубством. У знятому перед тим фільмі один з них говорить, що відбуватиметься щось на зразок Doom.
Двадцятидворічний житель Таїланду вмер під час гри в Counter-Strіke. Відпрацювавши зміну на заводі, він пішов до Інтернет – клубу, а щоб зайве не відриватися від комп’ютера, закупив по дорозі провізію. Друзі знайшли його в критичному стані тільки наступного дня. Молоду людину доставили в лікарню, однак було вже пізно і він помер не приходячи до тями. Причиною смерті стала серцева недостатність – геймер просто перехвилювався під час гри.
Двадцятидворічний безробітний китаєць украв у матері 2900 юанів (майже 300 доларів), що збирався витратити на комп’ютерний клуб. Коли мати влаштувала своєму чаду скандал, той її просто отруїв. Батько нещасного знайшов труп дружини через півтора місяці після вбивства в шухляді для білизни. Убивцю страчено.
Двоє геймерів випадково зустрівшись у реальному житті почали з’ясовувати стосунки які згодом перетворилися у бійку в результаті якої одного було забито на смерть. Винуватця засудили до 8 років обмеження свободи.
Кожен робіть свої висновки. Але якщо пройдений тест показав, що існує ймовірність залежності, то можливо варто серйозно задуматись? Можливо потрібно більше часу гуляти з друзями, читати книги, прогулюватись по свіжому повітрі, вести здоровий спосіб життя, а не сидіти за комп’ютером і псувати своє здоров’я.
Профілактичні методи роботи треба направляти і на окрему особистість і на суспільство в цілому.
Домашнє завдання: спробувати хоча б 1 день прожити без комп’ютера та інтернету. Після цього зробити висновок, про вплив його на ваше життя.
 
Додаток 6
 
Тренінг для учнів 10-11 класів: «Безпечний інтернет»
 
 
Мета: ознайомити дітей з правилами спілкування в Інтернет, з небезпечними кібертехнологіями, з якими можуть зустрітися діти, працюючи в Інтернеті. Розвивати вміння спілкуватись в соціальних мережах та чатах. Провести психологічний тренінг «Інтернет-дерево» та «Хто більше» з метою виховання культури спілкування. Визначити правила безпечного використання Інтернету. Перевірити якість засвоєння отриманих знань.
Хід тренінгу
Вступне слово вчителя: ознайомлення з темою заходу, метою:
Цей тренінг проводиться в рамках всеукраїнської програми «Безпека дітей в Інтернеті». Також для підтримки програми розроблений веб-ресурс « Онляндія « (www. onlandia. org. ua), на якому представлені матеріали для дітей, їх батьків і вчителів – інтерактивні сценарії, короткі тести, готові плани уроків, – завдяки яким діти зможуть освоїти основи безпечної роботи в Інтернеті. На сайті пропонується зрозуміла, застосована на практиці інформація по Інтернет – безпеці, вивчивши яку, навіть починаючі користувачі зможуть ефективно використовувати ресурси мережі і захистити себе від небажаного контенту.
Вправа 1: Правила
Мета: забезпечити конструктивну атмосферу для роботи групи
Метод: обговорення в групі
Теоретична інформація:
Перший крок в організації роботи тренінгової групи у відповідності з принципами проведення тренінгів – прийняття та засвоєння правил роботи. На початку тренінгу рекомендується разом з учасниками самостійно визначити та обґрунтувати правила і протягом усієї роботи їх дотримуватися.
Існує багато можливостей для розробки правил або визначення рамок роботи для групи. Це гарна можливість знайти шляхи до продуктивної співпраці та пізнати одне одного. Під час роботи над правилами створюються умови для кращого визнання власних потреб та особистих відмінностей.
Правила можуть бути такими:
приходити вчасно;
вимкнути мобільні телефони;
правило «тут і зараз»;
правило «піднятої руки»;
правило добровільної активності;
говорити по черзі й коротко;
не критикувати;
бути толерантними;
дотримуватись конфіденційності;
правило «вільної ноги».
Вправа 2: Знайомство (гра «Інтернет – дерево»)
Мета: знайомство учасників для створення комфортної атмосфери для роботи
Метод: індивідуальна робота
Теоретична інформація:
На ватмані малюється дерево. Учасникам тренінгу пропонується придумати собі «нікнейм» та написати його на отриманих стікерах. Після чого кожен з учасників виходить і наклеює свій стікер з «нікнеймом» на дерево та розповідає про себе: своє реальне ім’я, рід заняття, хобі, та чому він придумав такий «нікнейм». Ці «нікнейми» можна використовувати під час спілкування на тренінгу.
Після виконання вправи порівняти отримане дерево з мережею інтернет: так само як багато гілочок на дереві, так багато і користувачів у мережі інтернет.
Вправа 3: Гра «Хто більше?»
Варіант 1. Яку Інтернет – термінологію ви знаєте?
Тренер пропонує учасникам назвати два улюблених фрукта, наприклад, апельсин, яблуко, або щось інше.
По черзі „через одного” діти поділяються на дві групи:
«Апельсини» знаходяться в одній стороні, а «Яблука» – в іншій.
Кожній з команд видається маркер та лист ватману.
Тренер пропонує командам написати за 3 хвилини якомога більше Інтернет – термінологій, тобто все, що пов’язано з Інтернетом. Але назви сайтів писати не можна.
Наприклад: спам, комунікації, вірус, друзі, сайт, пошта та інші.
Далі кожна з команд називає одне слово по черзі. Якщо в іншій команді воно є, обидві групи закреслюють слово.
Перемагає той, в кого найбільша кількість не закреслених слів.
Вправа 4: «Ситуації»
А тепер давайте з вами розберемо декілька життєвих ситуацій, що можуть трапитись з вами в Інтернеті, та з’ясуємо що ж треба робити в таких ситуаціях.
Уважно прочитайте листи. Яку відповідь ви дасте на них? Обґрунтуйте.
Лист 1. Привіт! Мене звати Сашко. Мені 15 років. Я живу в Києві. Шукаю друзів по переписці. Я полюбляю комп’ютерні ігри, читати книги, дивитися телевізор. Я мрію подорожувати. Хочу побувати в Лондоні....
 
Лист 2. Привіт! Мене звати С. Я хочу з тобою познайомитися. Мені 30 років. Я живу в Сполучених Штатах Америки. Я маю власну фірму. У мене свій двохповерховий будинок. Я збираюся відвідати Україну. Може ми зустрінемося? Пришли мені свою фотокартку та домашню адресу.
Лист 3.
Всім!!! Наша організація займається збиранням коштів для потерпілих від повені в N. Ми купуємо їжу, теплі речі для тих, хто втратив домівки. Не будьте байдужими до чужого горя! Хто скільки може. Наш рахунок № 123456789.
Вдячні діти Вас ніколи не забудуть.
Дякуємо. (Діти відповідають на листи, обґрунтовуючи)
Вправа 5: Гра «Флешка»
Учасники передають один одному флешку та розповідають будь-яку історію пов'язану з використанням Інтернету, що трапилась із ними.
Вправа 6: Робота з журналами, газетами – «Колаж»
Мета: виявити, наскільки тема безпеки в Інтернеті висвітлюється в ЗМІ та довести корисність розповсюдження інформації.
Учасникам пропонують зробити колаж за темою: «Інтернет – «ЗА» і «ПРОТИ».
Вправа 7: Анкета «Рівень поведінки в Інтернеті»
Виберіть, будь ласка, один із двох варіантів відповідей (А або Б) той, котрий найкраще підходить для опису вашої поведінки в Інтернеті й відзначте його галочкою. У цій анкеті немає правильних або неправильних відповідей.
Анкета «Рівень поведінки в Інтернеті»
1. А. Коли мені смутно або самотньо, я звичайно виходжу в Інтернет.
1. Б. Я не почуваю необхідності вийти в Інтернет тоді, коли в мене поганий настрій.
2. A. Коли я проводжу в Інтернеті менше часу, чим звичайно, я почуваю себе подавлено.
2. Б. Мій емоційний стан не залежить від того, скільки часу я проводжу в Інтернеті.
3. A. Я почуваю, що моє захоплення Інтернетом заважає моєму навчанню, роботі або відносинам з людьми поза Інтернетом.
3. Б. Використання Інтернету не заважає моїм відносинам з людьми, навчанню або роботі.
4. А. Багато моїх знайомих не знають, скільки часу я насправді проводжу в Інтернеті.
4. Б. Більшість моїх знайомих знає, скільки часу я проводжу в Інтернеті.
5. A. Я часто намагаюся зменшити кількість часу, що я проводжу в Інтернеті.
5. Б. Я не намагаюся зменшити кількість часу, що я проводжу в Інтернеті.
6. A. Коли я не в Інтернеті, я часто думаю про те, що там відбувається.
6. Б. Коли я не в Інтернеті, я рідко думаю про нього.
7. A. Я волію спілкуватися з людьми або шукати інформацію через Інтернет, а не в реальному житті.
7. Б. Я далеко не завжди вдаюся до допомоги Інтернету, коли мені потрібно знайти інформацію або поспілкуватися.
Ключі.
Вибір варіанта «А» оцінюється в 1 бал, вибір варіанта «Б» – 0 балів.
Від 0 до 3 балів – не зловживаєте Інтернетом.
Від 3 до 5 балів – звичайний користувач, але інколи забагато часу проводите в Інтернеті.
Від 6 і вище Ви занадто багато часу проводити в Інтернеті. Озирніться навколо – на світі є стільки цікавого, поспілкуйтесь з друзями.
Вчитель.
Думаю, цей коротенький тес допоміг вам визначитися з рівнем поведінки та подумати над тим, добре це чи погано.
Вправа 8: Правила розумного користувача Інтернету
Мета: визначити правила безпечного використання Інтернету
Метод: обговорення в групі
Пропонуємо учасникам тренінгу відповісти на питання:
- Чи вивчаєте ви правила поведінки на дорогах?
- Так. Інтернет – це теж автострада, тільки інформаційна. Давайте розробимо свої правила безпечного користування Інтернетом, які починатимуться зі слова «Я».
Шість правил розумного користувача Інтернету:
Я буду поводитись в Інтернеті чемно і не ображати інших.
Я буду залишати негарні веб – сайти.
Я буду зберігати свій пароль в таємниці.
Я буду розповідати своїм батькам про проблеми й користуватися їхньою підтримкою.
Я буду шукати цікаві веб – сайти й ділитися посиланнями зі своїми друзями.
Я знаю, що можна бути легко обманутим і не буду повідомляти реальні імена, адреси й номери телефонів.
Вправа 8: «Пакуємо валізи»:
Наш тренінг дійшов логічного завершення. Подумайте, друзі, щоб ви взяли із собою з тренінга. Давайте запакуємо наші валізи. Що ви в них покладете?
(Учні висловлюють свої думки, що їм запам’яталось з проведенного тренінгу, що стане їм корисним у житті).
Фото Капча