Втрачені ілюзії у романах Оноре де Бальзака "Втрачені ілюзії" та Гюстава Флобера "Виховання почуттів"

 

 

1.1. Компаративістика як наукова дисципліна

1.2. Типологічний підхід, як складова компаративістики

2.1. Тема ілюзій як провідний концепт вищезгаданих романів. Теорія ілюзій

2.2. Втрата ілюзій: теорія на практиці

2.3. «У Парижі годі зберегти хоч якісь ілюзії»

 

 

Оноре де Бальзак сказав, що першою необхідною передумовою для того, щоб бути справжнім письменником, є самовідданість і титанічна праця, бо творчість неможлива без жертв, без своєрідного героїзму[8; 37].

Перефразувавши дане висловлювання, можна застосувати його і до Бальзаківського Люсьєна Шардоне, і до Флоберівського Фредеріка. Отже, для цього в ньому треба замінити лише два слова: Письменник на Людина й Творчість на Життя. Ці слова-терміни недарма написані з великої літери, адже, щоб стати письменником чи людиною і прожити справжню творчість чи життя, треба мати незвичайні, чи б пак, майже надприродні якості, які не притаманні звичайним людям. Тому, ми візьмемо на себе сміливість і спробуємо подати мінімальний перелік ось таких необхідних якостей, які, звичайно, складені у відповідності до уявлень Бальзака та Флобера – це і здатність протистояти згубному впливу суспільства, і здатність зберегти свою духовну й моральну незалежність, і спроможність бути рішучим, коли нерішучість (вагання) охоплює все твоє єство.

Усіх цих якостей позбавлений і Люсьєн Шардон, і Фредерік Моро. Письменники роблять акцент в характерах своїх героїв на таких якостях, як плинність натури, неспокійний розум, відсутність сильної волі в одного та безвілля, відсутність честолюбства й кар'єризму в іншого. Тож, про яке справдження ілюзій чи надій може йти мова, коли герої наділені такими, не те щоб негативними, але невідповідними для справдження їхніх мрій рисами. Тому і все чим їм приходиться задовільнятися це втратою власних ілюзій та падінням з тих примарних п'єдесталів, на які вони себе вже поставили у своїх рожевих мріях. І ці герої не є винятками з правил. Вони скоріше – приклади для нас із вами. Але на щастя – це не приклади для наслідування чи копіювання.

Звідси, актуальність даної теми полягає у тому, що і тепер сучасне суспільство переживає те падіння ідеалів і ту втрату ілюзій, які є та були притаманні будь-якому народу на будь-якому етапові розвитку. Звичайно, зрозуміло і те, що мрії та сподівання суттєво змінилися з часів Бальзака та Флобера. Але це стає достовірним, якщо ми говоримо про певні конкретні ілюзії певних конкретних людей. Тому що загальнолюдські мрії завжди залишаються константними.

Виходячи із вище сказаного, ми поставили перед собою мету: дослідити та порівняти таку провідну тему у творчості Оноре де Бальзака та Гюстава Флобера, як тему втрачених ілюзій на основі романів “Втрачені ілюзії” та “Виховання почуттів” відповідно.

Мета дослідження визначила коло завдань роботи:

- визначити різновиди порівняльного метода та використати їх для проведення дослідження в даній роботі;

- довести важливість порівняльного вивчення творчості Оноре де Бальзака та Гюстава Флобера, а також спільної для них теми втрачених ілюзій;

- провести порівняння творчості та дослідити вищезгадану тему цих митців на основі таких творів, як “Втрачені ілюзії” та “Виховання почуттів” відповідно.

Об’єктом дослідження є романи Оноре де Бальзака “Втрачені ілюзії” та Гюстава Флобера “Виховання почуттів”. Ми звернулися власне до цих творів, оскільки саме вони яскраво відображають революційно-демократичні ідеї, які панували у тогочасному суспільстві, а також чітко розкривають болючу на той час тему втрачених ілюзій. Хоча тут нам необхідно бути відвертими з самим собою, адже тема втрачених ілюзій та несправджених надій, не може не хвилювати і нас із вами. Що і зумовлює надзвичайну актуальність цих творів.

Предмет дослідження – тема втрачених ілюзій у романах Оноре де Бальзака “Втрачені ілюзії” та Гюстава Флобера “Виховання почуттів”.

У літературознавстві існує багато методів дослідження. У нашій роботі ми використали метод компаративізму чи порівняльний метод та такі його різновиди, як зіставний підхід, типологічний підхід та генетичний підхід.

Науково-методологічне підґрунтя даної роботи складають окремі положення, висвітлені у працях таких українських та зарубіжних літературознавців, як Афанасьєва О. В., Иващенко А. Р., Карпенко Ю. О., Чичерин А. В.

 

 

 

Ми вважаємо, що перш за все слід розглянути методи, які використовувалися для дослідження, щоб простежити чи доцільним було їх використання.

Отже, компаративістика або порівняльне літературознавство – це наукова дисципліна, яка вивчає явища мистецтва слова шляхом зіставлення їх з іншими подібними явищами переважно в різних національних письменствах. Інколи, в цьому значенні вживається термін компаративізм.

Однак, компаративізм (із лат. comparativus порівняльний) – це широко вживаний термін, що має кілька змістових навантажень:

• він є тим самим, що і порівняльний метод у лінгвістиці;
• це порівняльний історичний