Втрачені ілюзії у романах Оноре де Бальзака "Втрачені ілюзії" та Гюстава Флобера "Виховання почуттів"

І що ж тоді спричинило крах стількох ілюзій цього молодого таланта? Париж чи все-таки він сам? Чи може всі його ілюзії були зовсім примарними? Даючи відповідь на ці запитання, можна вигадати багато речей, але ж людина залежить тільки сама від себе, а обставини можуть вносити лише невеличкі корективи.

Фредерік – ще одна жертва Парижу чи свого характеру та поведінки?

Можна надзвичайно коротко сказати про ілюзії Фредеріка Моро цитатою “... безвільний, не зумівший довести до кінця ні один із своїх задумів, не зумівший знайти своє місце в житті. ” [9; 83] Дана цитата відображає вже сам результат – несправджені ілюзії. а що ж саме плекав у своїй душі пан Моро?

Перш за все він підігрівав ілюзії своєї матері щодо власної кар'єри та честолюбивих планів “Frйdйrique a senti que son qmbition s’allume encore une fois. Le dйputat futur a dit qu’il y ira demain – Фредерік відчув, як знову загорається його честолюбство. Майбутній депутат відказав, що вирушить туди після завтра”.

Але йому, як і його матері довелося не раз витерпіти крах ілюзій, зазвичай матеріальних та примарних “Ils m’ont repoussй. Rien а faire – Вони мене відштовхнули! Нічого не вдієш”. І таку фразу йому доводилося говорити собі і не раз.

Проте не тільки краху матеріальних ілюзій він зазнав. Фередерік не був повністю закоренілим поціновувачем грошей. Він ще також полюбляв і жіночу красу. Дуже часто буває так, що краса збігається у понятті з коханням. І тому нерідко нам доводиться бачити як вмирає ілюзія щодо кохання, після того як ми поховаємо ілюзію щодо краси, несуттєво якої – фізичної й духовної. Так сталося з Люсьєном Шардоне. Ця доля не оминула і Фредеріка Моро. Він обожнював красу жінки, яку зустрів вперше “Ce fut comme une apparition... Jamais il n'avait vu cette splendeur de sq peau brune, la sйduction de sa taille, ni cette finesse des doigts que la lumiиre traversait. – Перед ним постало ніби видіння... Ніколи він не бачив такої прекрасної смаглявої шкіри, такого звабливого стану, таких тонких пальців, що просвічувалися наскрізь. ”, і майже ненавидів її, коли проводжав в останнє: “La lampe, posйe sur une console, йclaira ses cheveux blancs. Ce fut comme un heurt en pleine poitrine. Pour lui cacher cette dйception... – Лампа освітила її посивіле волосся. Його немов вдарило в груди. Щоб приховати своє розчарування... ” Він розчарувався в ній, розлюбив її, але все ж таки не зрадив свій ідеал:

“Son visage s'йpanouit, et elle voulut savoir s'il se marierait. Il jura que non.

– Bien sur? Pourquoi?

– A cause de vous.

Їй захотілось узнати, чи він одружиться. Він заприсягнув, що ні.

-Чому?

- Заради вас. ”

Так розлетілася ще одна ілюзія. Не перша і не остання у житі Фредеріка. А ще одна, яка дала початок наступній. Адже людина не може жити без ілюзій.

І, напевне, це не Париж винен у красі наших ілюзій, мрій, сподівань. Це ми самі винні у тому що відштовхуємо наші ілюзії, розбиваємо їх, і тільки для того, щоб потім створити собі нові.

 

 

Отже, роблячи висновки, необхідно згадати, які ж методи та підходи були використанні у даній роботі. Це метод компаративізму чи порівняльний метод та такі його різновиди як: зіставний підхід, типологічний підхід та генетичний підхід.

Отже, як ми бачимо, кожен із вищеперечислених методів пояснює близькість та схожість різних літературних творів за допомогою певних підходів.

Найбільше ми використовували типологічний підхід, оскільки саме він найповніше відображає й розкриває завдання даної роботи. Відомо, що типологічне порівняння найкраще “спрацьовує” при зіставленні творчості як письменників із різних літератур та різних часових рамок, так і письменників з одного часу та одної країни. З цього випливає, що творчість Оноре де Бальзака та Гюстава Флобера є чудовим матеріалом для напівсинхронного зіставлення. І ми також використали цей метод, щоб яскраво виокремити своєрідності кожного письменника та їх творів серед інших досягнень літератури. Адже, саме при типологічному зіставленні цілих творів переконливо показується співвідношення загального, особливого та окремого.

У порівнюваних творах є багато суголосного, спільного на рівні порушуваних тем, що перехрещувалися на подібності історичної доби Франції ХІХ століття, яка перебувала під тиском постреволюційного періоду і перш за все прагнула якнайскоріше вирватись з тісних лабет тогочасних реалій. Обидва поети створили самобутні твори ідейно-мистецької проби, спираючись на тогочасні історичні та суспільні прагнення свого народу, його мрії, сподівання та ілюзії. Щодо ілюзій самих героїв, то ми поділили їх на тілесні й душевні, реальні та примарні:

Тілесні ілюзії – це ілюзії героїв, які певним чином пов'язані з матеріальним добробутом, тілесними чи б пак, життєвими насолодами.

Душевні – це ілюзії, які мають на меті дещо вище, ніж просто матеріальне збагачення.

Реальними ілюзіями ми вирішили назвати примарні, далекі, але трішечки реальні мрії героїв.

Примарні ілюзії – це звичайнісінькі ілюзії, яким не судилося ніколи справдитися.

Виходячи з такого поділу ми можемо зробити висновок, що й в Оноре де Бальзака, і у Гюстава Флобера ілюзії героїв були досить різними, проте більшість з них збігалася у таких фундаментальних поняттях, як ілюзії щодо кохання чи коханої людини, а також ілюзії щодо швидкого матеріального збагачення. Крах ілюзій у кожного з героїв проходив по різному. Цьому ж таки сприяло те, що герої за своєю суттю мали різний характер, різні амбіції та використовували своє життя по-різному. Хтось боровся із крахом своїх ілюзій, занурюючись по саму голову у власну самозакоханість, дехто намагався шукати винуватих у цьому, а інші сприймали це як належне, як таке що мало трапитися.

Варто згадати і те, що тема втрачених ілюзій уже не раз була предметом літературознавчих досліджень. Адже, саме ця тема посідає почесне центральне місце майже у всіх творах Бальзака, та й Флобер не гребував використовувати її. Герої названих романів виховані в системі традиційних цінностей, стикаються з реальною дійсністю, де панують “чисто грошові відносини”, і, пристосовуючись до неї, переживають болісний процес “утрати ілюзій”, який, зрештою, виявляється втратою всього природного та найкращого, що є в них, утратою правдивих людських цінностей. А загалом, слід відзначити новаторський характер образотворення й жанрової системи, вдале поєднання різних прийомів оповіді, велику емоційну експресивність авторського мовлення, що свідчить про творче зростання Оноре де Бальзака й Гюстава Флобера як митців і вводить їхні романи у світовий літературний контекст.

1. Афанасьєва О. В. Первый роман Флобера «Воспитание Чувств» (к проблеме героя). – Проблема зарубежной литературы ХIX – XX вв. М. – С. 88-102.
2. Бальзак О. Втрачені Ілюзії. – К., 1986. – 631с
3. Бальзак в воспоминаниях современников// сост. И. Лилеевой. – М., 1986. – 559с.
4. Иващенко А. Р. Проблема народа в реализме Флобера (по материалам романа «Воспитание Чувств») в книге Ученые записи института записи института мировой литературы им. Горького. – М., 1952. – С. 349-393.
5. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства. – К., 1991. – С. 15-25.
6. Лексикон загального і порівняльного літературознавства. – Чернівці, 2001. – 634 с.
7. Лифшиц М. Художественный метод Бальзака// Лифшиц М. Собрание сочинений в 3-х т. Т. 2. – М., 1986. – С. 294-349.
8. Наливайко Д. С. Оноре де Бальзак: Життя і творчість. – К., 1985. – 198с.
9. Пузиков А. И. Бальзак и его герои – в кн. Пузиков А. И. Портреты французских писателей. – М., Художественная литература, 1976. – С. 7-59.
10. Пузиков А. И. Идейные и художественные искания Флобера – в кн. Пузиков А. И. Портреты французских писателей. – М., Художественная литература, 1976. – С. 69-126.
11. Султанов Ю. І. Гюстав Флобер: “немає прекрасних думок без прекрасної форми і навпаки”: матеріали до вивч. “Пані Боварі”, “Виховання почуттів”, “Саламбо”// Всесвітня л-ра в серед. навч. закл. України. – 2000. – №11. – С. 35-40.
12. Українська літературна енциклопедія. – Київ, 1995. – том 3. – 493с.
13. Флобер Г. Твори в двох томах. Том ІІ. – К., 1987. – 653с.
14. Чичерин А. В. Историческая продуктивность стиля Бальзака. – В кн. Чичерина А. В. Ритм образа. Стилистические проблемы. – М., 1980. – С. 11-25.
15. Чичерин А. В. Произведения О. Бальзака «Гобсек» и «Утраченные иллюзии»: Учебное пособие для филол. спец. пед. ин-тов. – М., 1982. – 95с.
16. Чичерин А. В. Стилистические заметки о «Воспитании чувств» (Флобера). – В кн. Чичерина А. В. Ритм образа. Стилистические проблемы. – М., 1980. – С. 205-211.