Видовий склад та екологічні особливості ряду Синицевих м. Рівного та його околиць

За нашими підрахунками індекс домінування чубатої синиці в роки наших досліджень серед синиць становить 6%. Частота зустрічей чубатої синиці на 1 км. маршруту становить 1 особин.

 

 

Найменша з наших синиць з голубувато-сірою спиною і білувато-бурим низом. Голова і шия зверху блискучо-чорного кольору. Потилиця, щоки, вуздечка, і шия з боків білі. Горло чорне, воло, груди і черево брудно-білі. Крила бурого кольору із двома поперечними рядами білих плям. Довжина тіла - 110-120мм., хвоста - 40-50мм., крила - 55-58мм., дзьоба - 8-10мм., голівки - 14-16мм. (Воїнственський, 1962).

Оселяється переважно в хвойних лісах, тримаючись у верхівках крон дерев. Звуки - дзвінкий високий писк "тюй-пі, тюй-пі..." або три чисті дзвінкі склади "тю-пі-пі...", які повторюються швидко багато разів.

На місця гніздування чорна синиця повертається в березні. Гніздяться невисоко над землею у дуплах або в щілинах дерев, під відстаючою корою тощо. Гніздо будують із моху, клаптів шерсті різних диких тварин і рослинного пуху. У внутрішньому шарі гнізда можна зустріти павутину і зрідка пухові пір'їни. За сезон буває 2 кладки: перша (в кінці квітня - на початку травня) складається з 8-11 білих із червонуватими плямками яєць, друга (в червні) із 7-9 яєць. Насиджує тільки самка протягом 14-16 днів. Пташенята сидять у гнізді 16-17 днів, після чого ведуть кочовий спосіб життя, спочатку маленькими сімейними зграйками, пізніше, восени і взимку, - в складі мішаних синичих зграй перелітає у листяний ліс, московки зазвичай покидають її, щоб приєднатися до іншої зграї, що кочує у шпильковому лісі (Смогоржевський, 1979).

Живляться московки виключно на шпилькових деревах, комахами, павуками. Восени і взимку - насінням деревних порід та лісовими ягодами. В кінці літа і восени московки запасають їжу, ховаючи комах і насіння ялини і сосни в щілини і тріщини кори, в розвилку гілок. При цьому вони ховають так, щоб випавший сніг не закривав доступ до схованок. Зимою і на початку весни московки відшукують схованки і живляться запасами (Уэлти, 1983).

Чорна синиця на території Любомльського району не чисельний вид. Цей висновок ми зробили із наших спостережень. У пошуках московки було пройдено більше як 60км. загального шляху. І лише у великих масивах соснового лісу поблизу села Порозів 9 лютого 2010 р. було помічено один екземпляр цього виду. Пізніше у цьому ж лісі ми ще кілька разів зустрічали поодиноку московку. У зграях інших птахів московки помічено не було. 24 березня 2010 р. ми ще виявили московку не далеко від тих місць, де раніше зустрічали, а саме в урочищі Мачулила. Після цього ми більше не зустрічали чорної синиці.

 За нашими підрахунками індекс домінування московки в роки наших досліджень серед синицевих становить 4%. Частота зустрічей московки на 1 км. маршруту становить 1 особин.

 

 

 

 На досліджуваній території виявлено 6 видів синицевих: синиці велика, блакитна, чубата, московка, гаїчки чорноголова та болотна. 

             У процесі виконання роботи ми виділили такі основні біотопи, до яких приурочені у своєму поселенні синицеві:

1ліс (хвойний, листяний, змішаний);

2свіжі вирубки;

3населені пункти (хутори, малі села, великі села, поселення міського типу).

Велика синиця - осілий і лиш частково кочовий птах. Оселяється в найрізноманітніших ділянках лісу, але частіше гніздиться в листяних лісах. Нами було помічено гніздування великої синиці, як у сосновому лісі, який знаходиться біля села Тайкури, так і в населених пунктах (с. Порозів). В кінці літа сімейні зграї великих синиць об'єднуються із сім'ями інших видів синиць і широко кочують скрізь, де є дерева і кущі. А в зимову пору року велика синиця поселяється ближче до населених пунктів, де дуже часто її можна зустріти ідучи по вулиці або ж біля годівниць.

Улюбленими місцями блакитної синиці (лазорівки) є листяні і мішані ділянки лісу, лісосмуги, парки, великі масиви фруктових садів у населених пунктах. Зокрема ми відмітили гніздування блакитної синиці у парку ім. Тараса Шевченка  м.Рівне. Неодноразово ми зустрічали блакитну синицю в старому лісі, який розміщений неподалік села Колоденка.

В кінці літа можна спостерігати лазорівок поодинці і парами у зграї інших синицевих, що кочують в цей час не тільки по листяних, а й у хвойних лісах. В житлових масивах села Олександрія під час зимового періоду блакитну синицю ми зустрічали у зграйках разом із великою синицею і чорноголовою гаїчкою.

Сосняки середнього віку. або мішані ліси - місця де найчастіше гніздиться чорноголова гаїчка. В зимові місяці і восени гаїчок можна зустріти у всіх типах лісу. 

На відміну від чорноголової гаїчки, болотяна гаїчка оселяється в листяних лісах, переважно на вологих ділянках поблизу води. Знаючи це, ми проклали дослідницький маршрут по дуже зволоженому лісу, що за 2км. від села Волошки. Наші сподівання зустріти тут болотяну гаїчку підтвердились. Ми кілька разів в цьому ліску