Видовий склад та екологічні особливості ряду Синицевих м. Рівного та його околиць

Пташенят, які покинули гніздо, дорослі особини підгодовують ще на протязі 6-9 днів. Після цього, в кінці червня самка і самець приступають до відкладення другої кладки, яка складається із 6-10 яєць. В кінці літа можна спостерігати невеликі зграйки лазорівок, що кочують по лісі. Відвідують в цей час не тільки листяні, а й хвойні ліса. Залітають і на окраїни населених пунктів. Пізніше восени (у вересні, в жовтні) вони об'єднуються в більші зграйки і мандрують разом із іншими видами роду (Смогоржевський, 1979). Так, 12 серпня 2010 р. ми спостерігали за зграйкою лазорівок у змішаному лісі поблизу села Городно. В цій зграйці ми нарахували 8 блакитних синичок, що складалися, мабуть, з однієї сім'ї. Зимою лазорівки частіше зустрічаються парою (із самця і самки), або ж поодинці кочують по лісі, або разом із іншими видами синиць.

Їжу лазорівки збирають з гілок, бруньок і листків дерев і кущів. Зимою вони інколи спускаються на сніг, щоб підібрати комаху, що впала. Основною їжею цих птахів складають гусениці і павуки, значно рідше жуки, клопи, дрібні двокрилі, перетинчастокрилі і деякі інші комахи (Иржи, 1980). Поїдаючи велику кількість комах шкідників, блакитна синиця приносить велику користь нашим садкам, захищаючи плодові дерева і кущі від шкідників.

Протягом зимових місяців 2009-2011 pp. ми спостерігали за блакитною синицею, щоб визначити індекс її домінування серед родини синицевих. За нашими підрахунками індекс домінування синиці блакитної в роки наших досліджень серед синиць становить 23%. Частота зустрічей блакитної синиці на 1 км. маршруту становить 11 особин.

 

 

Гаїчка чорноголова - маленька, сіренька і непомітна пташка. На голові чорна пляма, яка має буруватий відтінок без блиску і заходить далеко назад, захоплюючи і потилицю. Спина, плечі, поперек і надхвістя сірі з буруватим відтінком. Боки голови і шиї білі, на горлі чорна пляма. Черевна сторона біла з рудуватим відтінком. Махові і рульові пера бурі, з світлими облямівками. Дзьоб чорно-бурий, ноги сірувато-бурі. Довжина тіла - 120-140мм., хвоста - 60-65мм., крила - 60-68мм., дзьоба - 10-11мм., цівки - 16-18мм., маса пташки 10-11г. (Брем, 1992).

У природі чорноголову гаїчку можна завжди пізнати не тільки за чорною шапочкою на голові і жвавою, непосидючою поведінкою, а й за голосом. Пісенька самців коротенька, мелодійна, її можна передати приблизно як дзвінкі свистові ноти "тіу-тіу-тіу", що повторюється 5-6 разів. Позивні звуки - дуже характерне "дії-джії", або "цієє-цієє" чи "ції-ції-ції" (Мальчевський, 1981).

Гаїчки весь час тримаються парами, які формуються ще, мабуть, восени. В березні ці пташки починають шукати місця для гніздування. Гніздяться вони у сосняках середнього віку, або у змішаних лісах. На відміну від інших видів синиць, чорноголова гаїчка може сама видовбувати дупло в деревах із м'якою деревиною (береза, вільха, осика). Хоча гніздиться і в готових дуплах, а також у розколотих пеньках. У видовбуванні дупла беруть участь як самець так і самка, почергово міняючись. Щоб не демаскувати майбутнє гніздо, гаїчки відносять у дзьобі щепки, які утворюються під час довбання, на відстань 7- 10м. від гнізда. Видовбане гаїчкою дупло відрізняється від дупла дятла неправильною формою вхідного отвору і невеликими внутрішніми розмірами. На видовбування дупла паpa затрачує від 4-5 до 10-12 днів. Відразу після закінчення будування дупла гаїчки починають носити у нього матеріал для гнізда ("Жизнь животных", т.2, 1992 р.). На території Любомльського району ми не відмітили видовбування гаїчками дупла для гніздування. Взагалі дуже важко знайти гніздо цієї непомітної, маленької пташки. Хоча ми і відмітили місця, де гаїчку бачили найчастіше. Так, у сосновій посадці біля дороги Любомль - Шацьк ми протягом березня-квітня 2010 р. регулярно зустрічали на маршруті від 2-4 до 6-9 чорноголових гаїчок. Вони часто підвішувалися на тоненьких гілочках униз спиною, роздовбуючи сухі листочки. 

Матеріал, із якого гаїчки будують гніздо, дуже різноманітні. Найчастіше гніздо будується із тонких дерев'яних волокон, дрібних щепок, тонких сухих корінців і стебел, сухого моху, шерсті різних тварин. Закінчивши внутрішню висилку, самка вичікує 1-5 днів. Перша кладка із 7-9 білих із червонувато- коричневими плямками яєць - на початку червня. Насиджує тільки самка протягом 13-15 днів. Весь цей час самець годує самку. Як і в більшості інших синиць, пташенята вилуплюються не одночасно, а протягом 2 днів. В перший день після вилуплення самка майже не вилітає із дупла: гріє пташенят і не вилуплених із яєць. Їжу носить самець. На другий день самка починає частіше покидати гніздо у пошуках їжі, а на третій день вона починає регулярно годувати пташенят нарівні з самцем. В подальшому самка вдень обігріває пташенят, лише коли холодно. Ніч самка проводить в гнізді із пташенятами. В гнізді пташенята зазвичай сидять 17-19 днів (Гладков, 1979).

Після вильоту пташенят із гнізда дорослі годують їх іще протягом 7-10 днів. Потім птахи тримаються сімейною зграєю, яка складається із 2 дорослих і 7-9 молодих пташенят. Пізніше такі сімейні зграйки об'єднуються із зграйками інших видів синиць і деякими іншими птахами у великі кочуючи по лісі зграї (Страутман, 1963). Так 23 липня 2010 р. оглядаючи сосновий ліс між селами Головно і Куснища ми натрапили на зграйку птахів. Тут було