Види банків і порядок їх створення в Україні

Банківська система – це не механічне об’єднання банків, які функціонують в економіці країни.

Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.

Банківська система має своє призначення, свої специфічні функції, вона будується по заздалегідь визначеній концепції, в межах якої відводиться певне місце кожному виду банків і кожному банку окремо.

За своєю структурою банківські системи різних країн істотно відрізняються, але всім банківським системам властива дворівнева структура.

На першому рівні знаходиться один банк (або декілька банків, об’єднаних спільними цілями і завданнями). Такому банку надається статус центрального банку. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері і перш за все – забезпечення стабільності національних грошей та забезпечення ефективного функціонування банківської системи.

Центральний банк законодавчо наділяється відповідними повноваженнями. Він реалізує грошово-кредитну і валютну політику, здійснює емісію грошей, являється банком держави та всіх інших кредитних інститутів.

На другому рівні знаходяться комерційні банки, які безпосередньо забезпечують процес кредитно-розрахункового і фінансового обслуговування економіки.

Дворівненевий принцип побудови банківської системи грунтується на організації відносин між банківськими установами як по горизонталі, так і по вертикалі.

Відносини по горизонталі – це відносини рівноправного партнерства між комерційними банками, які є економічно самостійними і конкурують між собою на грошовому ринку.

Відносини по вертикалі – це відносини між центральним банком як керівним і управлінським центром, і комерційними банками.

Комерційні банки будують свою діяльність на комерційних засадах заради одержання прибутку. В той же час центральний банк не ставить за мету своєї діяльності – прибуток.

2. Становлення та розвиток банківської системи України

Законодавче забезпечення функціонування банківської системи України було здійснене з прийняттям в 1991 p. Закону України “Про банки та банківську діяльність”. Але фактично діяльність комерційних банківських установ на території України почалась раніше. Умовно можна виділити кілька часових етапів створення та розвитку національної банківської системи:

1988-1990 pp. – створення системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР;

1991 – 1993 рp. – перереєстрація українських комерційних банків та початок формування банківської системи України як незалежної держави, створення Національного банку України;

1994-1996 pp. – розвиток банківської системи на першому етапі реалізації курсу економічних реформ монетарними методами; створення платіжної системи (СЕП) ; грошова реформа 1996 р. ; введення національної валюти.

1996 – 1997рp. – реєстрація в Україні представництв іноземних банків та банків за участю іноземного капіталу.

1998р. – проведено реформу бухгалтерського обліку і звітності, здійснено перехід на міжнародні стандарти б/о і звітності.

1999р – Закон України. “Про національний банк України” від 20 травня

2000 р. – України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня

2000 – 2008 рр – подальший розвиток банківської системи і механізмів оптимального формування ресурсного забезпечення банківського сектору, зорієнтованих на підтримку сталого економічного зростання та цінової стабільності.

2009 р. – світова фінансова криза, проблеми ліквідності банків, рекапіталізція окремих банків, ліквідація окремих банків.

Перший етап в історії створення українських комерційних банків був пов’язаний зі спробою державного (директивного) реформування банківської системи СРСР при здійсненні курсу на перебудову економіки, проголошеного радянським урядом.

На цьому етапі українські комерційні банки реєструвались в Москві як:

- комерційні банки, що були створені на основі установ Державного банку СРСР та продовжували діяти зі статусом державних банків (Промстройбанк, “Україна”, Укрсоцбанк, Ощадбанк, Укрексімбанк) ;

- галузеві та відомчі комерційні банки (Монтажспецбанк, Укрнацбанк, Трансбанк) ;

- філії великих російських комерційних банків (Інкомбанк, Столичний та ін.) ;

- державні та кооперативні комерційні установи, що мали право здійснювати фінансово-кредитну діяльність.

В 1991 p., одразу після проголошення незалежності України, почався другий етап – перереєстрація комерційних банків в Українській республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. При цьому в більшості комерційних банків відбулись істотні зміни у складі їх учасників. Так, державні комерційні банки (Промінвестбанк, АПБ “Україна”, Укрсоцбанк) були акціоновані клієнтами та персоналом банків.

Третій етап в історії розвитку банківської системи України пов’язаний зі створенням нових банків, що залучали значний приватний капітал, капітал спільних та малих підприємств, акціонерних товариств, а також кошти державних бюджетних та позабюджетних фондів.

В цей період, на фоні розвитку жорсткої інфляції з ознаками гіперінфляції та критичного скорочення обсягів виробництва і розміру валового внутрішнього продукту, в Україні була створена значна кількість дрібних комерційних банків, орієнтованих на обслуговування попиту на короткострокові кредити для торговельно-посередницької діяльності і здатних отримувати прибутки на інфляційних процесах в економіці.

Протягом 1993 р. в Україні було створено близько 100 дрібних, так званих кишенькових, комерційних банків такого типу.

Протягом 1994-1996 pp. Національний банк України (НБУ) встановив та ввів у практику єдині правила діяльності українських банків. За період з 1994 по 1996 р. в Україні було зареєстровано 14 представництв іноземних банків та банків з участю іноземного капіталу.

В результаті банківську систему, що виступає основною ланкою фінансово-кредитної системи, створено у