Виховання доброзичливого ставлення до однолітків у дітей старшого дошкільного віку у процесі ігрової діяльності

Виявилось, що тільки приблизно 50% норм та правил, перелічених дітьми в процесі обговорення, були чітко сформульовані: бути ввічливим, не ображати товариша, допомагати один одному, поважати товариша, але й були перелічені дуже специфічні – не плюватися, не битися, не кидатися іграшками, не кидати жувальну гумку у волосся, не обливатися водою. На нашу думку, діти перелічили та тим самим засудили дії своїх товаришів, тобто пригадали та вербалізували свій негативний досвід спілкування з іншими людьми.

Процес пояснення змісту норм та правил відбувався завжди дуже Микита О. при обговоренні правила «не ображати товаришів» пояснив: «Коли ми з Яриком посваримося, ми ніколи не ображаємо один одного – не дражнимося, не б’ємося». Найскладнішим для дітей виявилось пояснення правила «поважати товариша».

Велика кількість дітей виявила непоганий рівень знання норм та правил спілкування на рівні спроможності пояснити зміст правила. 57% дітей були дуже активні, виявили інтерес до проблематики обговорення та демонструвати чітку готовність дотримуватись цих правил у реальному житті. Але завжди були групі такі діти, що дуже стримано поводили себе в процесі обговорення та у випадках необхідності змогли пояснити зміст правила (майже 5%). Та були такі діти, що поводили себе дуже пасивно, не змогли пояснити зміст правила чи навести будь-який приклад або взагалі відмовлятись відповідати. Загальна кількість таких дітей складала трохи більше 2%.

У результаті нами були розроблені три рівні сформованості дитячих взаємин:

І рівень – діти легко і вільно долучаються до спільної діяльності. Вони самі виявляють у цьому ініціативу, у них широке коло спілкування, є постійні друзі. Такі діти рідко вступають у конфлікти, вміють самостійно регулювати взаємини, діляться іграшками, готові допомогти.

ІІ рівань – діти позитивно виявляють себе у взаєминах з дорослими і ровесниками. Вони готові грати з товаришем, але виконання правил поведінки у спільній діяльності нестійке. Нерідко з їхньої вини виникають конфлікти у спільній грі.

ІІІ рівень – діти рідко беруть участь в іграх. Вони не вміють підпорядковувати свою поведінку узвичаєним правилам і нормам, часто заважають гратися іншим, не діляться іграшками. Нерідко у поведінці з ровесниками грубі.

Провівши аналіз даних взаємин дітей в експерементальній групі: до І-рівня (найвищого) жодної дитини не було віднесено, до ІІ рівня віднесено 54% дітей; до ІІІ – 46%. (Діаграма 3.)

 

 

Так само був проведений аналіз аналіз даних взаємин дітей в контрольній групі: до І-рівня (найвищого) так само, як і в експерементальній групі жодної дитини не було віднесено, до ІІ рівня віднесено 49% дітей; до ІІІ – 51%. (Діаграма 4.)

 

 

Значна кількість дітей не вміє встановлювати і підтримувати позитивні стосунки з товаришами групи; для їхніх контактів властива короткочасність і несталість. Прагнення спільних ігор, ця природна соціальна потреба, не набула ще належного розвитку.

Результати спостережень показали, що одноманітні, незмістовні, короткочасні ігри не відповідали своїм виховним функціям.

 

 

Завданнями формувального експерименту були:

• Формувати вміння встановлювати і підтримувати позитивні стосунки з однолітками.
• Розвивати вміння регулювати свою поведінку.
• Вчити ділового спілкування, вміння дій в сумісній грі.
• Виховувати стійке позитивне становлення до товаришів.

З метою їх реалізації нами була розроблена програма формування доброзичливого ставлення до однолітків для дітей середнього дошкільного віку. У програмі використані матеріали роботи з дітьми таких авторів: М. Чистякової, З. Богуславської, О. Хухлаєвої, Н. Кряжева, А. Катаєва, К. Щербакової.

Навчальний план роботи з дітьми подано в таблиці 2.

 

 

 

Мета: встановлення позитивного емоційного контакту дітей і психолога, знайомство з приміщенням.

Матеріал: м'яч.

Діти оглядають кабінет.

Гра «Назви своє ім'я»

-Діти, зараз зробимо коло.

-Що у мене в руках? М'яч.

-Якого він кольору?

-Я буду кидати вам м'яч і називати своє ім'я, а ви, повертаючи мені його, називаєте своє ім'я. (Нагадувати у грі: «Як тебе звуть?»)

Гра «Вітер дме на... «

Промовляють слова: вітер дме на того, у кого світле волосся (діти із світлим волоссям збираються разом в коло). Далі, тими ж словами починається інше завдання.

Психогімнастика «Запам'ятай своє місце» (з використанням музичного запису). Діти вільно рухаються по приміщенню, на слова «раз, два, три – своє місце знайди» знаходять свої місця і завмирають.

Мовні звертання:

-Я хочу з тобою познайомитися.

-Мені хотілося б з тобою познайомитися.

-Давай познайомимось!

-Будьмо знайомі!

Гра «Клубочок»

-Діти, зараз зробимо гарне коло і сядемо на килимок.

-Що у мене в руках? Клубок.

-Наші слова будуть, як ниточки. Я про щось Оленку спитаю-ниточка потягнеться до неї, вона відповість – ниточка знову потягнеться до мене. (Обмотую нитку круг