Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Виховання доброзичливого ставлення до однолітків у дітей старшого дошкільного віку у процесі ігрової діяльності

Тип роботи: 
Бакалаврська робота
К-сть сторінок: 
64
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Випускна робота
(ОКР «Бакалавр»)
на тему:
"Виховання доброзичливого ставлення до однолітків у дітей старшого дошкільного віку у процесі ігрової діяльності"
 
ЗМІСТ
 
Вступ 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ ДОБРОЗИЧЛИВОСТІ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 
1.1. Виховання доброзичливого ставлення до однолітків у старших дошкільників як психолого-педагогічна проблема 
1.2. Методи, шляхи і прийоми виховання доброзичливого ставлення до однолітків у старших дошкільників 
Висновки до першого розділу 
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ ДОБРОЗИЧЛИВОГО СТАВЛЕННЯ ДО ОДНОЛІДКІВ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 
2.1. Діагностика рівня сформованості доброзичливого ставлення до однолітків у старших дошкільників 
2.2. Методика виховання доброзичливого ставлення у дітей старшого дошкільного віку 
2.3. Аналіз результатів формувального експерименту 
Висновки до другого розділу 
Висновки 
Список використаних джерел 
Додатки 
 
ВСТУП
 
Доброзичливість – це одна з головних рис гармонійних відносин з людьми. Коли люди доброзичливо ставляться один до одного, то поведінка ніколи не буде агресивною. Доброзичливість – це безсумнівне бачення добрих намірів, вміння звертати увагу лише на позитивні риси людей, жити з вдячністю в серці, довірою і повагою до оточуючих.
Проблема виховання гуманних, доброзичливих відносин в групі дошкільнят стояла перед педагогами завжди. Практично всі освітні програми для дітей дошкільного віку містять розділ «соціально-емоційне» або «моральне» виховання, присвячений формуванню позитивного ставлення до інших людей, соціальних почуттів, взаємодопомоги та ін. Важливість цього завдання очевидна, оскільки саме в дошкільному віці складаються основні етичні інстанції, формуються і зміцнюються індивідуальні варіанти відносин до себе і до іншої людини. Разом з тим методи такого виховання не настільки очевидні і являють собою серйозну педагогічну проблему. Тому метою даної роботи є теоретичний аналіз психолого-педагогічних досліджень фор- мування моральних якостей особистості, визначення сутності поняття "доброзичливі взаємини" та окреслено основні проблеми, які потребують вирішення. Словник української мови тлумачить доброзичливість як моральну якість, притаманну доброзичливій людині. А доброзичлива людина – та, яка зичить людям добра, співчутливо ставиться до інших, дбає, піклується про них, виражає до них добре ставлення, прихильність, приязнь. Поняття "взаємини" трактується як взаємні стосунки між ким-небудь [1]. Доброзичливість – ставлення до людини, орієнтоване на сприяння її благу, на здійснення добра. Суб’єктивно доброзичливість проявляється в прихильності, симпатії, співчутті. З моральної точки зору доброзичливість є обов’язком людини, а стосовно всіх людей вимога доброзичливості визначається мораллю рівності людей і правом кожної людини на повагу. Виховання первинних моральних якостей у дошкільників є насущною проб- лемою суспільного характеру. Основним простором вияву моральних якостей виступають доброзичливі взаємовідносини. Доброзичливість – фундаментальне моральне поняття, що характеризується готовністю і здатністю особистості свідомо слідувати добру. Ознаки доброзичливості завжди співвіднесені з вищою, самодостатньою ціллю і співпадають з людською довершеністю. Добро в першу чергу пов’язане з умінням радіти і жаліти, відгукуватись на почуття інших і тримати свою душу відкритою. Вони проявляються в особистісних взаєминах, які набувають дедалі більшої значущості. Дитина навчається рахуватися з думкою інших, співчувати та турбуватися,
Зростання агресивних тенденцій відображає одну з найгостріших соціальних проблем нашого суспільства. Педагоги в школах відзначають, що агресивних дітей з кожним роком стає більше, з ними важче працювати. Найчастіше, вчителі, батьки просто не знають, як впоратися з агресивною поведінкою, так як традиційні методи впливу не сприяють стійкій зміні поведінки.
Всі батьки, чиї діти вчаться в школі, знають, який непростий і складний процес входження в шкільне життя. Труднощі, які чекають на дитину вже на самому початку навчання в школі, багатоликі і ховаються буквально за кожним кутом. Зазівається батько на роздоріжжі дошкільного та шкільного віку – і ось вже вчитель записує його дитину в категорію "важких". Тих, які "... в цілому абсолютно нормальні", а в систему навчання масової загальноосвітньої школи не вписуються.
Проблема виховання моральних якостей, гуманних цінностей у дітей завжди була в центрі уваги дослідників. Значний внесок у розвиток цього питання внесли І. Ващенко, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін. Теоретичні засади проблеми морального виховання відображені в працях психологів і педагогів І. Беха, Л. Вигот- ського, Г. Жирської, І. Кона та ін. У наукових доробках І. Беха, В. Білоусової, А. Богуш, О. Коберника, Т. Кравченко, В. Кременя, В. Кузя, А. Маслоу, Т. Поніманської, І. Рогальської, О. Сухомлинської та ін. акцентовано увагу на необхідності якомога раніше зна- йомити дітей з моральними поняттями, уявленнями, навчати доброти, вихо- вувати в них відповідні особистісні якості. Теоретичну основу проблеми склали: особистісно орієнтований підхід до вихо- вання  (І. Бех, О. Коберник, Н. Ничкало, В. Оржеховська, Т. Поніманська, Р. Пріма, О. Савченко, Н. Гавриш, О. Сухомлинська), положення філософської і психолого-педагогічної науки про сутність гуманізму і гуманізацію виховання  (Ш. Амонашвілі, І. Бех, М. Бубер, І. Кант, О. Кононко, В. Лекторський, Дж. Локк, А. Маслоу, К. Роджерс, Ж. -Ж. Руссо, Г. Сковорода, В. Сухомлинський), про сучасні концепції дошкільного виховання  (Л. Артемова, А. Богуш, Л. Калуська, О. Конон- ко, Н. Лисенко, Т. Поніманська та ін.), про психологічні закономірності розвитку дітей дошкільного віку  (Л. Виготський, Л. Долинська, О. Запорожець, Д. Ельконін, Г. Кос- тюк, С. Ладивір, А. Люблінська, В. Мухіна, Т. Піроженко, О. Скрипченко та ін.), про за- кономірності морального розвитку особистості в дошкільному віці  (Л. Артемо- ва, Р. Буре, В. Кузьменко, В. Нечаєва, Т. Поніманська). Окремі аспекти виховання моральної особистості дошкільника вивчалися багатьма науковцями: формування моральної поведінки старших дошкільників  (Л. Врочинська, Н. Цуканова та ін.), особливості становлення у дошкільному віці ціннісного ставлення до однолітків, виховання людяності  (Т. Поніманська, Ю. Приходько, Т. Репіна та ін.), специфіку прояву гуманних взаємин дошкільників  (Л. Артемова, А. Гончаренко, В. Котирло, О. Смірнова, Т. Фасолько та ін.), проблеми морально-етичного та духовного розвитку особистості  (І. Бех, А. Богуш, Н. Гав- риш, О. Кисельова, В. Плахтій, О. Сухомлинська, Н. Химич та ін.).
Мета дослідження – теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити програму формування доброзичливого ставлення до однолітків у дітей старшого дошкільного віку
Завдання дослідження:
  • Проаналізувати психолого-педагогічні аспекти формування доброзичливих взаємин між дітьми старшого дошкільного віку.
  • З’ясувати особливості використання ігор як засобу формування доброзичливого ставлення до однолітків у дошкільників.
  • Розробити критерії та показники рівнів сформованості доброзичливого ставлення старших дошкільників до однолітків.
  • Розробити та експериментально перевірити програму формування доброзичливого ставлення до однолітків у старших дошкільників.
  • Розробити методичні рекомендації з застосування ігор у процесі формування доброзичливих взаємин між дошкільниками в умовах дошкільного закладу.
Об'єкт дослідження: процес формування доброзичливого ставлення дітей старшого дошкільного віку до однолітків.
Предмет дослідження: програма формування доброзичливого ставлення дітей старшого дошкільного віку до однолітків засобами гри Методи дослідження. У процесі написання кваліфікаційної роботи було проведено дослідження із застосуванням, передусім методу аналізу, синтезу, порівняльного, структурно-функціонального.
Практичне значення дослідження, полягає в тому, що основні положення роботи можуть бути використанні при роботі в загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема в ДНЗ та читанні курсів з педагогіки.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.
Основний зміст складається з 60 стр. Загальний зміст – 71 стр.
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ ДОБРОЗИЧЛИВОСТІ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
 
1.1. Особливості виховання доброзичливого ставлення до однолітків у старших дошкільників
 
Сучасна система дошкільної освіти орієнтована на гуманістичний підхід до дитини як особистості, котра розвивається, потребує розуміння і поваги до її інтересів та прав. Найголовнішим завданням перед вихователем є створення повноцінних умов для проживання дитиною щасливого дитинства, коли вона відчуває себе захищеною, але має право на активну пізнавальну діяльність, досліджуючи все що її оточує, і таким чином здобуваючи нові знання. Виховна робота з дітьми направлена на створення умов, які дають дитині можливість самостійно діяти і досліджувати навколишній світ. При такому підході велике значення має проблема взаємодії дошкільників з однолітками, так як для повноцінного пізнавального і соціального розвитку дитині необхідне спілкування з ровесниками. Особливе значення в формуванні особистості старших дошкільників мають стосунки, котрі базуються на доброзичливому ставленні один до одного.
Актуальність проблеми формування доброзичливих взаємин між старшими дошкільниками не викликає сумніву. У наш час прояви кращих людських якостей – гуманності, доброзичливості, безкорисливої допомоги, співчуття – стали "не модними". Все більше звикаємо до проявів насилля, агресії  (не в останню чергу завдяки телевізору, пресі, інтернету), до байдужості та черствості у повсякденні. Кризові явища – зниження матеріального добробуту, втрата авторитету моральних цінностей спричиняють зміни в духовному житті нації, деформують правила поведінки. До того ж сучасні реальності з економічними пріоритетами, прагматичними орієнтаціями на вузькоспрямовані чесноти, такі як енергійність і діловитість, витісняють людяність, доброзичливість, душевність. При цьому помітна деформація системи цінностей особистості, егоїстичні прагнення у мотиваційній ієрархії починають посідати провідне місце, спостерігається нерозвиненість моральних почуттів.
Проблема виховання гуманних, доброзичливих відносин в групі дошкільнят стояла перед педагогами завжди. Практично всі освітні програми для дітей дошкільного віку містять розділ «соціально-емоційне» або «моральне» виховання, присвячений формуванню позитивного ставлення до інших людей, соціальних почуттів, взаємодопомоги та інше. Важливість цього завдання очевидна, оскільки саме в дошкільному віці складаються основні етичні інстанції, формуються і зміцнюються індивідуальні варіанти відносин до себе і до іншої людини. Словник української мови тлумачить доброзичливість як моральну якість, притаманну доброзичливій людині. А доброзичлива людина – та, яка зичить людям добра, співчутливо ставиться до інших, дбає, піклується про них, виражає до них добре ставлення, прихильність, приязнь. Поняття "взаємини" трактується як взаємні стосунки між ким-небудь [1]. Доброзичливість – ставлення до людини, орієнтоване на сприяння її благу, на здійснення добра. Суб’єктивно доброзичливість проявляється в прихильності, симпатії, співчутті. З моральної точки зору доброзичливість є обов’язком людини, а стосовно всіх людей вимога доброзичливості визначається мораллю рівності людей і правом кожної людини на повагу.
Виховання первинних моральних якостей у дошкільників є насущною проблемою суспільного характеру. Основним простором вияву моральних якостей виступають доброзичливі взаємовідносини. Доброзичливість – фундаментальне моральне поняття, що характеризується готовністю і здатністю особистості свідомо слідувати добру. Ознаки доброзичливості завжди співвіднесені з вищою, самодостатньою ціллю і співпадають з людською довершеністю. Добро в першу чергу пов’язане з умінням радіти і жаліти, відгукуватись на почуття інших і тримати свою душу відкритою. Вони проявляються в особистісних взаєминах, які набувають дедалі більшої значущості. Дитина навчається поважати свої думки та думки інших, співрадіти та співчувати, домовлятися і поступатися, співпереживати і ставити себе на місце однолітка [1]. В. О. Сухомлинський писав, що мистецтво облагороднення дитини найвищими почуттями і переживаннями є мистецтвом співпереживання. Він добивався того, щоб саме з дитячих років людина розуміла і відчувала серцем найтонші рухи іншої людини [Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям. – К. : Радянська школа, 1969. -244 с. ].
Психолого-педагогічний і соціально-культурний аспекти проблеми морального виховання особистості розробляли Л. С. Виготський, Я. Г. Корчак, О. І. Кульчицька, В. О. Сухомлинський, О. В. Сухомлинська. Науковці відводять важливе місце формуванню морально-духовних цінностей підростаючого покоління: набуття знань; суспільного та особистого досвіду; осягнення і розуміння суті явищ, фактів об’єктивної дійсності; усвідомлення сенсу людського життя-буття. Наукові праці І. Д. Беха, В. А. Киричок, В. У. Кузьменко, Т. І. Поніманської, К. І. Чорної розкривають питання формування моральних почуттів, моральних цінностей, проблему морального розвитку особистості визначають як одну із базових засад загальнолюдських цінностей.
У теоретико-експериментальних дослідженнях проблема виховання доброзичливого ставлення до однолітківу дітей старшого дошкільного віку висвітлюється багатоаспектно, а саме: виховання умінь гуманної поведінки  (І. М. Гончаренко, Л. І. Врочинська, С. Є. Кулачківська), формування наці- ональної свідомості особистості (Л. В. Артемова, О. Г. Батухтіна, В. В. Лаппо), виховання моральних почуттів (Г. В. Бєлєнька, В. А. Павленчик, О. Л. Кононко, О. І. Кошелівська, Т. І. Поніманська) тощо.
Аналізуючи різні підходи до визначення поняття „доброзичливість”, було констатовано, що дослідники по-різному трактують його, а саме: як моральний ідеал, морально-етичну цінність, принцип гуманних взаємин, моральний імператив, моральну норму поведінки, моральний обов’язок, гуманне почуття, внутрішню потребу у моральній поведінці, моральну якість, морально-ціннісне ставлення особистості до оточуючих. Різноманіття дефініцій терміна „доброзичливість”, на наш погляд, зумовлено тим, що одна і та ж сутність розглядається вченими в різних проявах. Однак, аналізуючи це поняття, слід зазначити, що підхід сучасних дослідників до розуміння його змісту, в цілому, відображає таке трактування, як бажання добра, готовність сприяти благополуччю інших.
Для більш детального вивчення поняття „доброзичливість” нами було виділено три напрямки його трактування. В основі першого напряму лежить положення, згідно з яким „доброзичливість” є утворенням сфери моральної свідомості особистості; другого напряму – сфери моральних почуттів; третього – моральної поведінки. Прихильники першого напряму одностайні в думці про те, що доброзичливість формується лише за умов використання механізму свідомості, тобто на глибокому і всебічному розумінні необхідності поводитися на основі суспільно значущих норм і вимог. Відповідно до другого напряму по мірі того, як часто людина виявляє почуття доброзичливості, в неї формується внутрішня потреба в постійному прояві доброзичливості до оточуючих, яка збагачує і звеличує її особистість. Розглядаючи доброзичливість у сфері моральної поведінки слід зазначити, що це вільний свідомий вибір людини, її власна позиція і активність щодо побудови доброзичливих відносин, які складають її активну життєву позицію.
На наш погляд доцільно розглядати „доброзичливість” як моральну якість особистості, що проявляється в її відкритості, щирості, відвертості, чуйності, прихильності до інших, у її здатності до співпереживання та дієвої допомоги з позиції людинолюбства. У такому вимірі доброзичливість уособлює в собі елементи і моральної свідомості, і моральних почуттів, і моральної поведінки.
Наступним ключовим поняттям є категорія „ставлення”. Аналіз філософських (І. І. Кальної, С. А. Степанов), психологічних (Б. Р. Ананьєв, І. Д. Бех, О. Л. Кононко, Ю. О. Приходько), педагогічних (Т. В. Бабаєва, С. А. Козлова, М. І. Шарова) досліджень дозволив прийти до висновку, що ця категорія вважається ключовою для процесу формування та розвитку особистості.
Ю. О. Приходько, досліджуючи проблему генезису провідних відносин дитини дошкільного віку, стверджує, що ставлення до дійсності починає формуватися в дошкільному дитинстві і виступає необхідним атрибутом життєдіяльності дитини і одночасно важливим чинником її особистісного розвитку. За визначенням автора сутність поняття „ставлення” трактується як субʼєктивний, заснований на індивідуальному досвіді, вибірковий звʼязок людини з різними значущими для неї сторонами дійсності [Приходько Ю. О. Генезис провідних ставлень дитини дошкільного віку як основа її особистісного розвитку: дис.... д-ра психол. наук: 19. 00. 07 / Приходько Юлія Олексіївна; Український держ. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 1997. – 428с. ]. Таке трактування психологічного змісту категорії „ставлення”, містить у собі не стільки всі багатогранні звʼязки особистості з навколишнім світом, скільки її суб'єктивну позицію щодо всього, що її оточує.
Вивчаючи психологічні основи особистісного становлення дошкільника О. Л. Кононко стверджує, що індивід перетворюється на особистість, коли починає свідомо визначати своє ставлення до навколишнього світу і власного „Я”. У звʼязку з цим О. Л. Кононко відзначає, що динаміка розвитку особистості повʼязана зі зміною ставлення дитини до середовища. Тому кожна зміна в цій єдиній динамічній системі відносин є новим етапом у розвитку свідомості дошкільника, оскільки вона відображає зміни в тому, як він виділяє себе з на- вколишнього світу і як з ним співвідноситься [Кононко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві) : навч. посіб. для вищих навчальних закладів / Олена Леонтіївна Кононко. – К. : Освіта, 1998. – 255 с. ].
Отже, виходячи зі змісту наукових положень, можна дати таке визначення категорії „ставлення” – це субʼєктивний, заснований на індивідуальному досвіді, вибірковий зв'язок людини з різними значущими для неї сторонами дійсності.
Так як формування соціальної компетентності дошкільника розпочинається в родині та продовжується в дошкільному закладі, то можна сказати, що соціальний розвиток дитини залежить від спільних зусиль батьків та педагогів.
Однак людина стає людиною лише взаємодіючи з людьми. „Свідомість закону, моральне розуміння волі закладається лише спільності, у контексті з людьми, – підкреслює Софія Русова. – Для окремої особи, відірваної від громадського життя, не існує закону, не виявляється безумовної ідеї добра. Лише в спільності, у спільному житті всіх людей складається моральний і юридичний закон, моральні завдання та обов'язки» [52]. Тому у вихованні гуманізму Софія Федорівна чільне місце надає оточенню дитини, оскільки з оточення діти „переймають усе, у чому бачать якийсь інтерес, переймають і добре, і зле, красне й іншого разу – бридке. Через те й треба, щоб вони у своєму оточенні бачили найбільше добра і краси» [52]
Особливого значення С. Русова надає сімейному оточенню, оскільки „родинне виховання найкраще, бо в його основі лежить ласка матері». Мати, яка є „найкращим керманичем розвитку психології дитини, – природна вихователька своїх дітей, яка інший раз і без наукової підготовки, інстинктом уміє читати в дитячій душі й розуміти її. У сім'ї виховується повага до старших, взаємодопомога, співчуття. А педагоги повинні стати добрими порадниками для батьків і продовжувача сформування гуманних рис, які заклали батьки.
Софія Русова також визначає такі засоби виховання гуманних рис у дітей, як гра, праця, народні, сімейні свята. На її думку, гра для дитини – найкраща насолода, бо в ній виявляються всі її переживання, нахили, почуття, вчинки. У вихованні взаємодопомоги, доброзичливості, співчуття особливого значення вона надає спільній праці дітей. „У цій гармонії індивідуальної волі й спільного гуртового порядку й лежить зерно громадянського виховання дітей, перемога людського, товариського елементу над звірячим, самовільним, шкодливим, який існує в кожній дитині».
Софія Федорівна Русова вважає, що для виховання гуманізму в дітей особливе значення має підготовка педагогів, яка б «пособила виявити усі найкращі людські почуття вихованців і захопила їх бажанням стати добрими, гарними людьми».
Успіхи у навчанні та вихованні дітей визначаються низкою чинників, кожен з яких є досить вагомим. Важливим чинником дитячого розвитку виступає особистість педагога, який бере на себе роль вчителя та вихователя.
Аналіз роботи дошкільних закладів свідчить про те, що не всі вихователі приділяють достатню увагу формуванню позитивних взаємин дітей у процесі їх повсякденного спілкування, часто пускають їх на самоплив. Тоді в групі виникають стосунки, які не лише гальмують розвиток у дошкільників доброзичливого ставлення до своїх товаришів, а навіть породжують відверто неприязні прояви щодо однолітків – черствість, байдужість, приниження гідності іншого тощо.
Взаємини у колективі вибудовуються на засадах доброзичливості, готовності за будь-яких обставин допомогти товаришеві. Ознаки колективізму виявляються в готовності виконувати посильні справи, необхідні для окремих дітей і групи загалом, у безпосередній радості не лише за свої успіхи, а й за досягнення товаришів. Діти у колективі організовані, відповідальні за справу, спільні речі.
Висвітлення питань, які розкривають шляхи формування позитивних взаємовідносин дітей, має важливе значення для педагогічної практики, зокрема поліпшення виховного процесу в дошкільному закладі.
 
1.2. Методи і прийоми виховання доброзичливого ставлення до однолітків у старших дошкільників
 
Проблема етичного розвитку, або формування моральних якостей особистості дошкільнят, стояла перед педагогами завжди. Як показують соціологічні дослідження, проведені серед батьків і вихователів, найціннішими якостями дітей, незважаючи на захоплення раннім інтелектуальним розвитком, і ті і інші вважають доброту і чуйність. Практично всі освітні програми для дітей дошкільного віку містять розділ, який спеціально присвячений вихованню моральних якостей особистості, хоча називатися предмет такого виховання може по-різному: «соціально-емоційне» виховання, або «моральне» виховання, або формування гуманного ставлення до інших людей і пр. Важливість цього завдання очевидна. Саме в дошкільному віці складаються основні етичні інстанції, оформляються і зміцнюються основи особистості і ставлення до інших людей. Разом з тим методи такого виховання далеко не настільки очевидні і являють серйозну педагогічну проблему. [13, c. 45]
Як можна навчити дитину бути добрим?
З якого віку потрібно починати виховувати в дітях гуманне ставлення до оточуючих? Чи можливо взагалі виховання моральних якостей, або вони закладені природою і не схильні до педагогічним впливам?
Багато вітчизняних психологи і педагоги намагалися відповісти на ці питання. Значне число досліджень присвячено проблемам становлення моральних і етичних основ особистості, їх витоки, розвиток і можливості корекції.
До методів, які забезпечують створення у дітей практичного досвіду суспільної поведінки, відносяться:
  • Виховання моральних звичок;
  • Приклад дорослого або інших дітей;
  • Цілеспрямовані спостереження за працею дорослих або грою дітей;
  • Організація спільної діяльності;
  • Спільна гра.
Моральне виховання дітей пропонується здійснювати в самих різних умовах: у побутовій та повсякденній діяльності, в грі і на спеціально організованих заняттях.
Теперішній час характеризується надзвичайною варіативністю і різноманітністю програм дошкільної освіти. Ми зупинимося на найбільш популярних програмах, затверджених Міністерством освіти РФ. До них відносяться: «Розвиток», «Веселка», «Золотий ключик», «Дитинство», «Дружні хлопці», «Витоки». При аналізі програм нас буде цікавити не конкретний зміст і загальна ефективність, а спрямованість тієї чи іншої програми на моральне виховання дитини. Ми спробуємо, перш за все, окреслити цілі і завдання, пов'язані з моральним вихованням дітей, і ті методи їх вирішення, які пропонують автори. [12, c. 70]
В даний час досить широке поширення набула програма «Розвиток», розроблена Л. А. Венгером і його учнями. В її основу лягли два теоретичних положення: теорія А. В. Запорожця про саме цінності дошкільного періоду розвитку і концепція самого Л. А. Венгера про розвиток здібностей. Відповідно, метою даної програми є розвиток розумових і художніх здібностей, а також специфічно дошкільних видів діяльності.
Автори програми не ставлять перед собою спеціального завдання морального виховання дітей, вважаючи, що воно досягається «загальною організацією життя групи, емоційно привабливими для дітей видами діяльності, увагою з боку дорослих до кожної дитини і до взаємин дітей між собою».
Незважаючи на відсутність інтересу авторів до сфери розвитку емоційно-особистісних відносин між дітьми, в програмі закладені передумови розвитку цих відносин через гру, образотворчу діяльність і ознайомлення з художньою літературою. Однак питання про те, чи дійсно моральний розвиток досягається даними засобами, залишається відкритим. Тому судити про ступінь ефективності даної програми для морального розвитку досить складно. Можна вважати, що вона, скоріше, визначається особистістю вихователя, ніж змістом самої програми.
Досить великою популярністю користується в даний час програма «Веселка». Це – комплексна програма виховання, освіти і розвитку дітей. Вона спрямована на вирішення трьох основних завдань: зміцнення здоров'я, повноцінне психічний розвиток кожної дитини і забезпечення радісною і змістовного життя в дитячому саду. Серед цілей виховання виділяються, зокрема, розвиток дружелюбності і терпимості по відношенню до однолітків. Це досягається шляхом формування моральних норм: ритуалів вітання і прощання, ритуалів святкування днів народжень, допомоги дітям в конфліктних ситуаціях, нейтралізації агресивних проявів, а також демонстрації дітям норм справедливості і їх рівних прав. Іншою важливою метою виховання є формування емоційної чуйності до переживань і проблем інших дітей. Вирішувати це завдання пропонується шляхом спонукання дітей відгукуватися на біль і переживання дорослих і однолітків, демонстрації прикладів чуйного ставлення до живих істот, а також акцентом на схожість почуттів всіх людей (біль, страх). [13, c. 35]
Разом з тим слід зазначити, що програма страждає недостатньою розробленістю практичних засобів для вирішення тих благородних цілей і завдань, які в ній поставлені. За розгорнутою і обґрунтованою постановкою цілей і загальних шляхів їх вирішення немає конкретних педагогічних методів і прийомів їх досягнення.
Достатньою популярністю користується зараз програма «Золотий ключик», розроблена Е. Е. і Г. Г. Кравцова. Наукову основу даної програми становить висунутий Л. С. Виготським «принцип єдності афекту та інтелекту». Мета програми: «досягнення органічної єдності умов, що забезпечують дітям максимально повне, що відповідає віку розвиток і одночасно емоційне благополуччя і щасливе, радісне життя кожної дитини».
Суть цього положення полягає в тому, що емоційно-вольове і когнітивний розвиток дитини не можна здійснювати ізольовано, ці дві лінії дитячого розвитку взаємообумовлені і повинні складати органічну єдність. Автори справедливо підкреслюють, що в дошкільному віці інтелектуальний розвиток підпорядковане розвитку емоційної сфери; саме емоційна привабливість і насиченість матеріалу забезпечує його засвоєння і пізнавальний розвиток дітей. Виходячи з цього, завдання виховання полягає в максимальній насиченості життя дітей різноманітними хвилюючими подіями. [12, c. 56]
У дитячому садку діти об'єднані в різновікові групи (від 3 до 10 років), за типом великої родини. У кожній групі передбачається від 15 до 25 осіб, з рівномірним кількістю дітей різного віку. На думку авторів програми: «рішення більшості виховних завдань, а також освоєння основного обсягу знань, практичних навичок і умінь відбувається в різновіковому спілкуванні дітей один з одним і вихователями, в збалансованих колективних, мікро груповій та індивідуальній діяльності, в різноманітних іграх та театралізації, в запланованих і несподіваних подіях «.
Основний упор робиться на розвиток знань, умінь і навичок. У «Критеріях оцінки розвитку дітей до кінця року» результати розвитку емоційної сфери згадуються лише побіжно, та й то тільки в першому і останньому роках.
Проголосивши центральної метою програми розвиток емоційної сфери дитини і підпорядкувавши йому розвиток інших сфер, автори програми не пропонують будь-яких спеціальних методів такого розвитку. Головним методом емоційного розвитку виступає створення спеціальних умов життя дітей в одній групі, а також організація яскравих вражень і подій.
Останнім часом широкого поширення набула комплексна освітня програма «Дитинство», розроблена колективом кафедри дошкільної педагогіки Російського державного педагогічного університету ім. А. І. Герцена.
На відміну від інших програм в ній моральний розвиток дитини і формування гуманних відносин з іншими дітьми є однією з центральних завдань. Девіз програми: «Відчувати-Пізнавати-Творити». Відповідно, проблема емоційного розвитку дошкільника, забезпечення емоційно-комфортного стану дитини в спілкуванні з дорослим і однолітками і гармонії дитини з предметним світом вирішується в розділі «Почуття», в завдання якого входить розвиток «емоційної чуйності, здатності до співпереживання, готовності до прояву гуманного ставлення в дитячій діяльності, поведінці і вчинках «. [9, c. 78]
Основним засобом вирішення поставлених завдань автори вважають «засвоєння дітьми ідеї єдності всього живого». Вихователь за допомогою бесід і обговорень проблемних ситуацій знайомить дітей з емоційними переживаннями, станами, проблемами і вчинками людей, доступними для розуміння в цьому віці. Завдяки цьому, на думку авторів, діти самі починають розуміти, які дії і вчинки призводять до одних і тих же переживань, у дітей формується поняття про гуманне і негуманне поводження.
Ще одним важливим засобом розвитку емоційної чуйності дошкільнят в програмі «Дитинство», як і в багатьох інших, є залучення до мистецтва: музиці, літературі, народній культурі.
У багатьох дитячих садах широко використовується програма «Дружні хлопці», розроблена авторським колективом під керівництвом Р. С. Буре. Дана програма на відміну від багатьох інших направлена безпосередньо на виховання гуманістичної спрямованості, а саме на формування гуманних почуттів і дружніх відносин дошкільнят. Формування гуманних почуттів, за задумом авторів, досягається шляхом усвідомлення цінності доброзичливого ставлення до інших і через навчання емоційного передбачення наслідків своїх вчинків.
Гуманістична спрямованість поведінки розуміється як узагальнена характеристика поведінки дитини, яка відображає його вміння орієнтуватися в виниклої соціальної ситуації, усвідомлювати суть того, що відбувається, проявляти емоційну чутливість до стану однолітків. Автори пропонують наступні методи і засоби виховання гуманних почуттів і дружніх відносин дошкільнят:
  • розглядання картин, що відображають знайомі для дитини життєві ситуації і переживання;
  • читання художніх творів з описом типових моральних ситуацій та подальше обговорення вчинків героїв;
  • гри-вправи, в яких дітям пропонується вирішити знайомі їм моральні проблеми;
  • позитивна оцінка реальних проявів гуманістичної спрямованості поведінки, пояснення сенсу власного вчинку і вчинку однолітка.
Чуйність характеризується в програмі як вміння помічати ситуації, в яких його одноліток відчуває неблагополуччя, і знаходити дієві способи, що допомагають однолітка відновити емоційний комфорт. В якості основних методів виховання чуйності автори пропонують навчати дітей звертати увагу на емоційне неблагополуччя однолітків і долати своє і чуже емоційне неблагополуччя. Так накопичується досвід практичних дій, спрямованого на надання допомоги іншому; діти спонукаются до прояву чуйності і доброзичливості. Вихователь роз'яснює причини, що викликають емоційне неблагополуччя однолітка, і безпосередньо включається у взаємодію дітей, демонструючи способи прояви чуйності.
Таким чином, незважаючи на новизну заявлених цілей програми, їх реалізація має на увазі старі засоби і методи.
В даний час в дитячі сади активно впроваджується базисна програма нового типу «Витоки». Метою програми є різнобічне і повноцінний розвиток дитини, формування у нього універсальних, в тому числі творчих, здібностей до рівня, відповідного віковим можливостям і вимогам сучасного суспільства. [13, c. 62]
Одна з чотирьох ліній розвитку дошкільника (поряд з фізичним, пізнавальним і естетичним) є соціально-особистісний розвиток. В якості основи такого розвитку виступає спілкування дитини з дорослими і однолітками, яке є «головною умовою засвоєння дитиною моральних загальнолюдських цінностей, національних традицій, громадянськості, любові до своєї родини та Батьківщини, як основа формування його самосвідомості».
Для кожного віку в конкурсній програмі виділено відповідні завдання соціального розвитку, а також варіанти реалізації цих завдань на практиці.
Завдання соціального розвитку полягають, з одного боку, в розвитку моральної свідомості (розрізняти емоційні стани дорослих і дітей, формувати уявлення про те, що добре і що погано, що можна, що не можна), а з іншого боку – у формуванні комунікативних навичок (доброзичливо вітатися і прощатися, ввічливо звертатися з проханнями та ін.).
Слід зазначити, що автори програми «Витоки» багаторазово підкреслюють важливість виховання доброзичливих відносин дитини з дорослими і однолітками. Основним методом формування доброзичливих відносин є заохочення дорослого, його позитивна оцінка. Механізм соціального навчання є тут першорядним.
Отже, в результаті розгляду існуючих методів морального виховання ми бачимо, що ці методи досить одноманітні і недостатньо конкретні.
Незважаючи на те, що головним завданням морального виховання є розвиток почуттів дитини, в якості основних методів виховання пропонується, з одного боку, розвиток комунікативних навичок і умінь, а з іншого – моральних суджень дитини. Вважається, що моральні почуття є результатом або сумою навичок поведінки і моральних суджень. Однак чи відповідає це положення дійсності?
 
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ
 
Підводячи підсумки нашого короткого огляду методів морально-етичного виховання, можна відзначити, що в більшості розглянутих програм спостерігається суттєва розбіжність між цілями морального виховання і методами їх практичної реалізації. При порівнянні завдань і методів їх вирішення виявляється, що, незважаючи на різноманіття і новизну цілей інноваційних програм, багато з них залучають старі засоби, які використовувалися ще в типовою програмою. Незважаючи на те, що головним завданням виховання в більшості програм є розвиток моральних почуттів і гуманних відносин між дітьми, основними методами у всіх програмах залишаються, з одного боку, формування комунікативних навичок, з іншого – правильних оцінок і моральних суджень. Передбачається, що і формування навичок поведінки і знання моральних норм є запорукою морального розвитку. Однак це не так. [13, c. 67]
Формування комунікативних навичок і «моральних звичок» передбачає автоматичне відтворення правила або зразка поведінки в відомої ситуації. Це досягається, з одного боку, наслідуванням моделі (зразком), а з іншого – через заохочення правильних і засудження неправильних дій (тобто научіння). В результаті формується щось на зразок морального стереотипу (або навички), який дитина навчається автоматично використовувати у відповідних обставинах. Така дія відбувається крім свідомості дитини, що призводить до того, що він не розрізняє правильні і неправильні дії. Мабуть, для морального розвитку таке розрізнення необхідно. [9, c. 63]
Інший метод виховання – формування моральних оцінок і суджень: уявлень про добро і зло, про норми моральної поведінки, про правильних і неправильних вчинках. Цей метод передбачає допущення, що морально-етичні уявлення переростають в мотиви власних дій дитини і стають запорукою і джерелом його альтруїстичної поведінки.
 
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ ДОБРОЗИЧЛИВОГО СТАВЛЕННЯ ДО ОДНОЛІДКІВ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
 
2.1. Діагностика рівня сформованості доброзичливого ставлення до однолітків у дітей середнього дошкільного віку
 
Мета констатувального експерименту: визначити рівні дитячих взаємин у групі.
Завдання констатуючого експерименту:
Виявити здатність до позитивного спілкування з однолітками.
Визначити рівні дитячих взаємин.
Дослідження проводилося на базі
Участь в експерименті взяли 26 дітей (13 – у контрольній групі, 13 – в експериментальній).
Вивчаючи дитячі взаємини, ми насамперед вважали за необхідне визначити характерні спільні ігри дітей і залежність від них розвитку дитячих взаємин.
Про характер взаємин ми робили висновок, виходячи з таких показників: прагнення спільної діяльності, причини виникнення і врегулювання дитячих конфліктів, готовність запросити інших до гри і надати їм допомогу, ввічливість у поводженні з дорослими і своїми товаришами. За критерії сталості дитячих взаємин було взято тривалість спільних ігор, кількість учасників в одній грі, кількість ролей та змістовність гри.
Основний метод, що його застосували під час досліджень, полягав у систематичному і цілеспрямованому спостереженні за поведінкою дітей у спільних й індивідуальних іграх. Результати спостережень заносили в таблицю 1. Та діаграму 1. 1.
Порівняльний аналіз спостережень і бесід з вихователями та батьками показав, що у вихованців молодшої групи взаємини ігри мали, як правило, механічний характер. Діти виконували лише певні дії з предметами. Не спостерігалось комунікативної спрямованості у змісті ігор (бажання грати з другом, увага до нього і вияв вдячності тощо).
На підставі одержаних даних ми склали характеристики на кожну дитину. Особлива увага в них зверталась на ставлення дітей один до одного, на вміння грати разом. Ось, наприклад, окремі відомості з характеристики, складеної на Миколи В: спокійний, товариський, любить гратися з машинами, будівельним матеріалом. Ввічливий у поводженні з дітьми, ділиться іграшками. У нього є друг Андрій Г., та він доброзичливо ставиться й до решти товаришів.
А це витяг з характеристики Артур К. Хлопчик неврівноважений, забіякуватий, плаксивий, неохайний. Навички самообслуговування відсутні. Постійних друзів немає, контакти з дітьми короткочасні.
Зовсім інші риси властиві Максим С: хороший партнер у грі, вміє будувати, добре розвинута уява, але егоїстичний, вимагає до себе підвищеної уваги. Захоплюється переважно іграшками військового змісту. З однолітками різкий, не може ділитися іграшками.
Як бачимо, рівні взаємин дітей різні. Вони залежать не тільки і навіть не стільки від віку, як від соціального досвіду, набутого в сім'ї та дитячому садку.
 
Таблиця 1
 
Діаграма 1
 
Далі за програмою констатувального експерименту ми провели соціометричне дослідження «Похід», який складався з двох запитань: «Якщо б тобі самому дозволили обрати не більше трьох дітей, з якими підеш у похід, кого б ти обрав? Чому?» та «З ким би ти ніколи не пішов, навіть на звичайну прогулянку? Чому?». Метою дослідження «Похід» було визначити реальне розташування дітей у стосунках з однолітками, виявити групи, на які поділяється група, офіційних та неофіційних лідерів, відштовхнутих тощо, та потім отримані результати порівняти з анкетуванням вихователів. Тобто намагалися виявити реальне становище стосунків однолітків сучасних дітей дошкільного віку. Однак з результатами якісного аналізу результатів виявилось, що за допомогою якісного аналізу не тільки соціометричні дані. За характером відповідей, знову ж таки, дітей можна було умовно поділити на чотири групи: (Діаграма 2)
 
Діаграма 2
 
Перша група дітей (10, 1%) з легкістю та впевненістю визначилися з трьома дітьми, яких вони би обрали, та дали чіткі пояснення свого вибору: «Тому, що ми друзі», «З ними цікаво гратися», «Вони хороші»тощо. Декому було навіть замало трьох кандидатур. Окрім цього, багатьом дітям (34%) було важко визначитись з тим, кого вони б ніколи не взяли з собою.
До другої групи дітей (29, 7%) ми віднесли тих дошкільнят, які визначили одного чи двох товаришів, з якими хотіли б залюбки піти у похід, але й дуже чітко перелічили тих, кого б ніколи не взяли (від трьох і більше дітей).
Третя група склалася з дітей, які дуже довго міркували над тим, кого б вони обрали, та потім називали одне ім’я, чи так і не змогли відповісти на перше запитання. Та зовсім не вагалися з визначенням тих дітей, яких би вони ніколи не взяли. Приблизно в половини таких дітей був довгий перелік небажаних дітей. З’ясувалось, що таких дітей дуже велика кількість – 57, 8%.
Дітей, які не змогли чітко визначитись, тобто не змогли назвати жодного імені як на перше запитання, так і на друге, ми віднесли до четвертої групи. Також у цій групі опинились діти, які відмовились відповідати на запитання. Четверта група дітей виявилася дуже малою – 2, 4%.
Другий напрямок дослідження соціалізованості дошкільнят у стосунках з однолітками здійснювався за нормативним критерієм. Метою даного напрямку дослідження було визначити рівень усвідомлення норм та правил спілкування та взаємодії, а також готовність дітей виконувати їх у реальному житті.
Звернемося до аналізу результатів однієї з використаних нами методик – обговорення літературного тексту «Кодекс стосунків». Після читання тексту дітям запропонували визначити, чи правильно повів себе герой оповідання. Після першої частини обговорення вихователь ставив наступне запитання: «Які ще правила спілкування ви знаєте», а потім вихователь намагався з’ясувати, чи спроможні діти пояснити зміст правила.
Виявилось, що тільки приблизно 50% норм та правил, перелічених дітьми в процесі обговорення, були чітко сформульовані: бути ввічливим, не ображати товариша, допомагати один одному, поважати товариша, але й були перелічені дуже специфічні – не плюватися, не битися, не кидатися іграшками, не кидати жувальну гумку у волосся, не обливатися водою. На нашу думку, діти перелічили та тим самим засудили дії своїх товаришів, тобто пригадали та вербалізували свій негативний досвід спілкування з іншими людьми.
Процес пояснення змісту норм та правил відбувався завжди дуже Микита О. при обговоренні правила «не ображати товаришів» пояснив: «Коли ми з Яриком посваримося, ми ніколи не ображаємо один одного – не дражнимося, не б’ємося». Найскладнішим для дітей виявилось пояснення правила «поважати товариша».
Велика кількість дітей виявила непоганий рівень знання норм та правил спілкування на рівні спроможності пояснити зміст правила. 57% дітей були дуже активні, виявили інтерес до проблематики обговорення та демонструвати чітку готовність дотримуватись цих правил у реальному житті. Але завжди були групі такі діти, що дуже стримано поводили себе в процесі обговорення та у випадках необхідності змогли пояснити зміст правила (майже 5%). Та були такі діти, що поводили себе дуже пасивно, не змогли пояснити зміст правила чи навести будь-який приклад або взагалі відмовлятись відповідати. Загальна кількість таких дітей складала трохи більше 2%.
У результаті нами були розроблені три рівні сформованості дитячих взаємин:
І рівень – діти легко і вільно долучаються до спільної діяльності. Вони самі виявляють у цьому ініціативу, у них широке коло спілкування, є постійні друзі. Такі діти рідко вступають у конфлікти, вміють самостійно регулювати взаємини, діляться іграшками, готові допомогти.
ІІ рівань – діти позитивно виявляють себе у взаєминах з дорослими і ровесниками. Вони готові грати з товаришем, але виконання правил поведінки у спільній діяльності нестійке. Нерідко з їхньої вини виникають конфлікти у спільній грі.
ІІІ рівень – діти рідко беруть участь в іграх. Вони не вміють підпорядковувати свою поведінку узвичаєним правилам і нормам, часто заважають гратися іншим, не діляться іграшками. Нерідко у поведінці з ровесниками грубі.
Провівши аналіз даних взаємин дітей в експерементальній групі: до І-рівня (найвищого) жодної дитини не було віднесено, до ІІ рівня віднесено 54% дітей; до ІІІ – 46%. (Діаграма 3.)
 
Діаграма 3.
 
Так само був проведений аналіз аналіз даних взаємин дітей в контрольній групі: до І-рівня (найвищого) так само, як і в експерементальній групі жодної дитини не було віднесено, до ІІ рівня віднесено 49% дітей; до ІІІ – 51%. (Діаграма 4.)
 
Діаграма 4
 
Значна кількість дітей не вміє встановлювати і підтримувати позитивні стосунки з товаришами групи; для їхніх контактів властива короткочасність і несталість. Прагнення спільних ігор, ця природна соціальна потреба, не набула ще належного розвитку.
Результати спостережень показали, що одноманітні, незмістовні, короткочасні ігри не відповідали своїм виховним функціям.
 
2.2. Реалізація програми формування доброзичливого ставлення до однолітків у дітей середнього дошкільного віку
 
Завданнями формувального експерименту були:
  • Формувати вміння встановлювати і підтримувати позитивні стосунки з однолітками.
  • Розвивати вміння регулювати свою поведінку.
  • Вчити ділового спілкування, вміння дій в сумісній грі.
  • Виховувати стійке позитивне становлення до товаришів.
З метою їх реалізації нами була розроблена програма формування доброзичливого ставлення до однолітків для дітей середнього дошкільного віку. У програмі використані матеріали роботи з дітьми таких авторів: М. Чистякової, З. Богуславської, О. Хухлаєвої, Н. Кряжева, А. Катаєва, К. Щербакової.
Навчальний план роботи з дітьми подано в таблиці 2.
 
Таблиця 2
 
ЗАНЯТТЯ 1
 
Мета: встановлення позитивного емоційного контакту дітей і психолога, знайомство з приміщенням.
Матеріал: м'яч.
Діти оглядають кабінет.
Гра «Назви своє ім'я»
-Діти, зараз зробимо коло.
-Що у мене в руках? М'яч.
-Якого він кольору?
-Я буду кидати вам м'яч і називати своє ім'я, а ви, повертаючи мені його, називаєте своє ім'я. (Нагадувати у грі: «Як тебе звуть?»)
Гра «Вітер дме на... «
Промовляють слова: вітер дме на того, у кого світле волосся (діти із світлим волоссям збираються разом в коло). Далі, тими ж словами починається інше завдання.
Психогімнастика «Запам'ятай своє місце» (з використанням музичного запису). Діти вільно рухаються по приміщенню, на слова «раз, два, три – своє місце знайди» знаходять свої місця і завмирають.
Мовні звертання:
-Я хочу з тобою познайомитися.
-Мені хотілося б з тобою познайомитися.
-Давай познайомимось!
-Будьмо знайомі!
Гра «Клубочок»
-Діти, зараз зробимо гарне коло і сядемо на килимок.
-Що у мене в руках? Клубок.
-Наші слова будуть, як ниточки. Я про щось Оленку спитаю-ниточка потягнеться до неї, вона відповість – ниточка знову потягнеться до мене. (Обмотую нитку круг пальця ставлю запитання – дитина намотує собі на палець нитку і відповідає. Якщо я вимушена допомогти дитині відповісти – клубочок повертається до мене-таким чином за кількістю ниток, що зв'язують мене з дитиною, визначають дітей, у яких є труднощі зі спілкуванням.)
Запитання:
-Як тебе звуть?
-У тебе є братик чи сестричка, як їх звуть?
-Що ти любиш?
-Що тобі сподобалось у кімнаті?
-Яка твоя улюблена іграшка?
Гра «Знайди друга»
Половина дітей сидить на стільцях, інша підходить до психолога.
-Діти, ви зараз знайдете собі друга з тих дітей, які сидять на стільчиках, візьмете його за руку і пройдетесь по кімнаті.
Коли знайдено всіх друзів, діти міняються місцями.
Етюд «Посварились і помирились»
Мовні звертання:
- Як тебе звати?
-Як твоє ім'я?
-Дуже приємно!
- Я радий з тобою познайомитись!
 
ЗАНЯТТЯ 2
 
Мета: формувати вміння усміхатися іншій людині, відчувати радість від усмішки, робити іншим приємно.
- Діти, у вас є друзі? Друг – це той, з ким ти завжди граєш. Хто твій друг?
-Як ви вважаєте, з чого починається дружба?
-Я вам розкрию велику таємницю: дружба починається з усмішки (Поснюється різниця слів: усміхатись і сміятись).
-Усмішку можна дарувати, я вам усміхнулась – подарувала усмішку, і вам стало приємно.
Гра «Дружба починається з усмішки» (тренінг).
-Діти, сядьте в коло на килимку, поверніться один до одного, лагідно візьміться за руки і подаруйте один одному усмішку.
Етюд «Сонячні промінчики» Сядьте на килим. Уявіть, що ви граєтеся на сонячній галявині. Вам весело і приємно. Сонячні промінчики обгорнули ваше тіло. Ось сонячні промінчики сіли вам на брови. Струсіть їх! А ось промінчики доторкнулися до ваших очей. Покліпайте. Розплющте широко очі. Подивіться навкруги. Знайдіть, де сяє сонечко. Ой, яке воно яскраве! Як боляче очам! Швидко їх закрийте. Розплющить очі і подивіться на свої пальчики. Станьте на коліна, підніміть угору руки. Подивіться на кінчики пальців. Там угорі сяє сонечко. Воно зігріває нас. Ой, як приємно! Усміхніться.
Гра «Доторкнись до... «
-А зараз ми пограємо в гру. Якщо я скажу «доторкніться до синього на светрику у Микити», ви шукаєте синій колір і лагідно торкаєтесь його на одязі вибраної дитини промовляючи: «Ми тебе любимо». Вибирають іншу дитину, з іншим кольором в одязі. Слідкувати, щоб доторкнулися до всіх дітей.
-Діти, з чого починається дружба?
-Ви мені усміхнулись, значить ми друзі.
-Не забувайте усміхатися один одному.
Мовні звертання:
-Дуже приємно!
-Ми тебе любимо!
-Я так радий!
 
ЗАНЯТТЯ 3
 
Мета: закріплювати вміння рухатися в обумовленому просторі не штовхаючись; формувати уміння усміхатися іншій людині, відчувати радість від усмішки.
Матеріал: тоненький канат (для позначення лінії будинку).
«Поділися усмішкою» (тренінг)
-Діти, візьмемось за руки, зробимо коло і сядемо на килимку.
-Подаруємо один одному усмішку. Треба взяти товариша, який сидить поруч, за руки, подивитись в очі і усміхнутись (діти повторюють вправу по колу).
-Ви подарували один одному усмішку – і вам стало приємно.
Психогімнастика «Дощик»
-Діти, сядьте на килим. Заплющте очі. Давайте послухаємо тишу.
Крапля раз, крапля два.
Дощик тихо накрапа,
Дощик тихо накрала,
Ось вже краплі поспішають,
Одна одну підганяють:
Крап, крап, крап...
Маленька краплинка впала вам на голівку. Ось ще одна. Ще.... Вже все ваше тіло вкрилося краплинками. Ви відчуваєте приємну прохолоду. Розплющуйте очі. Подивіться, де можна сховатися від дощу. Ні, немає від нього порятунку. Краплі заважають дивитися. Покліпайте очима. Ось так. Зітріть пальчиками воду з повік. Зітріть долонями краплинки води з обличчя. Дощик вже закінчився. Визирнуло сонечко. Здійміть до нього руки: «Здрастуй, сонечко! Ми тобі раді!»
Мовні звертання:
-До зустрічі!
-До завтра!
-Всього найкращого!
-На все добре!
 
ЗАНЯТТЯ 4
 
Мета: виховувати бажання гратися разом, викликати почуття симпатії до однолітків.
Матеріал: стільчик, картинка паровоза з вагончиками.
Гра «Паровозик»
Сьогодні ми будемо грати в «паровозики». Спочатку у «паровозика» не буде «вагончиків», і той, кого ми виберемо «паровозиком», буде один «їздити» по колу, голосно промовляючи «чух-чух-чух». Потім «паровозик» запросить якусь дитину стати «вагончиком», назвавши її ім'я. Наприклад: «Тетянко. іди грати, будь моїм паровозиком, а я стану вагончиком». Запрошена дитина називає ім'я «вагончика», а сама стає «паровозиком». Діти рухаються промовляючи «чух-чух-чух», зупиняючись «у-у-у». Гра триває доти, доки всі діти не стануть «вагончиками». Кожна дитина, ставши «паровозиком», називає імена всіх «вагончиків».
Етюд «Врятуй пташеня»
Уявіть, що у вас в руках маленьке безпорадне пташеня. Витягніть руки долонями вверх. А тепер зігрійте його, повільно, по одному пальчику складіть долоні, сховайте в них пташеня, подихайте на нього, зігріваючи його своїм рівним, спокійним диханням, прикладіть долоні до своїх грудей, віддайте пташці доброту свого серця і дихання. А тепер відкрийте долоні – і побачите, що пташка радісно злетіла, усміхніться їй і не сумуйте, вона ще прилетить до вас.
Гра «Впізнай за голосом»
Дорослий обирає дитину, яка буде «котиком», і сідає на стільчик в середині кола. Діти ходять по колу, промовляючи слова: Ми по колу йдемо, Тихо котика звемо: «Котику, не підглядай Хто покликав-відгадай».
Дитина, на яку вказав дорослий, голосно промовляє: «Няв!». Дитина в колі повинна відгадати, хто з дітей покликав.
Мовні звертання:
-Дозволь запросити тебе.
-Я можу...?
-Я хотів (ла) б (-и)...
 
ЗАНЯТТЯ 5
 
Мета: гармонізація сприймання свого імені та імен інших дітей. Формування відчуття радості від розуміння свого імені.
Вправа «Співаємо ім'я»
Уявіть собі, що ми не вміємо розмовляти, а вміємо тільки співати, нам треба один з одним познайомитись. Давайте пограємо в таке знайомство. По черзі кожен із нас «проспіває» своє ім'я, а слідом за кожним із вас ваше ім'я хором проспівають усі діти.
Етюд «Це я! Це моє»
Діти в колі. Психолог виконує роль глухої людини, яка запитує дітей: «Де Сашко? Чия це іграшка? Чиє це волосся?» тощо. Від дітей вимагається відповідати жестами (пальцем – «Я», долонею – «Моє»). Я-»глуха людина або бабуся», сідаю на великий корабель. Діти, що проводжають, махають руками і говорять: «До побачення!», «До зустрічі!».
Вправа «Ласкаве ім'я»
(Діти сидять по колу.)
Пригадайте, як вас ласкаво кличуть (називають) дома. Ми будемо кидати один одному м'яч. І той, у кого м'яч, називає одне або кілька своїх ласкавих імен. Важливо, крім того, запам'ятати, хто кому із вас кинув м'яч. Коли всі діти назвуть ласкаві імена, м'яч піде в зворотному напрямку. Треба постаратися не переплутати і кинути м'яч тому, хто перший раз кинув вам, і назвати його ласкаве ім'я.
Мовні звертання:
-На все добре!
-Хай вам щастить!
-Прощавай (те)!
 
ЗАНЯТТЯ 6
 
Мета: вправлятись у використанні форм ввічливості, навчати прийомів ввічливого звертання.
Бесіда «Кого називають ввічливим?»
-Коли говорять: «Добридень», «Будь ласка», «На здоров'я», «До побачення», «До зустрічі», «Вибачте». «Будьте ласкаві», «Перепрошую», «Дякую»?
-Що говорять: Коли зустрічають людину?
-Коли хтось йде?
-Коли зробиш не приємне іншій людині?
-Коли щось не зрозуміло?
-Коли щось подарували, зробили послугу?
-Коли просять?
-Коли щось дають?
-Ці слова називають «золотими», чому?
Вправа «Ми тебе любимо»
Я зараз по черзі викликатиму дітей у коло, ми розглядаємо дитину, ласкаво називаємо її ім'я, промовляючи: «Ми тебе любимо». Наприклад:
-Миколко, іди в коло. Як іще можна ласкаво його назвати?
-Давайте всі до нього ласкаво, лагідно торкатися, промовляючи: «Миколайчику, ми тебе любимо».
Слідкувати, щоб доторкнулися до всіх дітей.
Гра «Качка, качка, гусак»
Діти в колі, ведучий говорить: «Качка, качка,... гусак».
«Гусак» біжить у протилежну від ведучого сторону (одночасно з ведучим) до вільного місця. На місці зустрічі два учасники беруться за руки, роблять реверанс, усміхаються і вітають один одного: «Добрий ранок, добрий день, добрий вечір», потім біжать далі до вільного місця. (Коли діти засвоять гру, замість ведучого може бути інша дитина.)
Психом'язове тренування. Гра «Холодно – спекотно»
Мама-ведмедиця пішла. Подув холодний вітер і пробрався крізь щілинки в барліг. Ведмежата замерзли і скоцюрбилися – гріються. Стало задушливо – ведмежата розвернулись, розслабили руки. (Повторювати 2-Зрази.)
Мовні звертання:
-Вибачте, що турбую (вас).
-Скажіть будь ласка...
-Вибачте, ви не знаєте...?
 
ЗАНЯТТЯ 7
 
Мета: вчити виконувати ігрові дії по черзі, користуючись спільними іграшками, передаючи їх один одному, використовувати ввічливі слова.
Матеріал: 4-5 ляльок, 4-5 яскравих, м'яких іграшок.
Вправа «Гарний настрій»
Вихователька сказала хлопчику, що незабаром вони підуть до зоопарку. Хлопчик дуже зрадів, у нього одразу покращився настрій. Він пішов до друзів, щоб розповісти їм новину.
Виразні рухи.
Хода: швидка, іноді – з підскоками.
Міміка: усмішка. (Лід час цього етюду лунає музика.)
Вправа «Прогуляємося»
Діти, подивіться, до нас у гості прийшли іграшки і запрошують нас з ними прогулятися. (Дорослий роздає іграшки 4 дітям.)
Діти, які отримали іграшки, підійдіть до інших дітей і запросіть їх в вами прогулятися. (Потім за сигналом дорослого діти обмінюються іграшками.)
Дорослий слідкує, щоб всі діти пограли всіма іграшками; іграшки не виривали один в одного, а ввічливо пропонували обмінятися.
Дитяча гра «Ляльки танцюють»
Дорослий пропонує дітям сісти на стільці.
-Дивіться, які ляльки прийшли сьогодні погратися з нами! Такі гарні ляльки, напевно, хочуть потанцювати, але самі вони цього не вміють робити. Давайте візьмемо їх на руки і під музику затанцюємо з ними.
Взявши ляльку, дорослий показує, як ляльки можуть танцювати. Потім, підкликає чотирьох дітей і пропонує їм вибрати собі ляльку. Діти з ляльками стають навколо дорослого і разом з ним виконують танцювальні рухи. Наприклад, повертають ляльку в руках, підстрибують з нею, кружляють то вправо, то вліво, плескають руками ляльки і т. д. Під кінець ляльки роблять уклін в руках дітей. Коли ляльки танцюють, інші діти виконують роль музикантів: грають на своїх кулачках, як на дудочці, або зображують гру на гармошці чи сопілці.
-А тепер подумайте, кому з музикантів ви бажаєте передати свою ляльку.
Діти передають своїх ляльок, а самі зображають музикантів.
Гра триває доти, доки всі діти не потанцюють з ляльками.
Мовні звертання:
-Дай (те) будь ласка.
- Передай (те) будь ласка...
-Я хочу попросити вас (тебе)...
 
ЗАНЯТТЯ 8
 
Мета: прищеплювати вміння радіти загальній справі, успіхові кожної дитини.
Матеріал: обруч (каструля), матеріал до дитячої гри «Знайди свою половину»
Етюд «Ласка»
Дитина з усмішкою гладить і притуляє до себе кошеня (іншу дитину). «Кошеня» закриває очі від задоволення, мурчить і треться головою об руки «господаря».
Бесіда. Як краще грати: самому чи разом? Чому?
Гра «Кухарята»
Діти в колі – це каструля. Зараз будемо готувати (узвар, суп, борщ...). Кожен придумує, ким він буде, яким компонентом. Ведучий називає, що кластиме в каструлю, хто себе почув, стрибає в «каструлю» -коло. Коли всі компоненти в колі – діти обіймаються і повільно погойдуються.
Узвар в каструлі повільно, а потім все швидше і швидше закипає. Закипів і зупинився.
Прийшла дитина і попросила налити їй узвару. Мама взяла чашку і черпаком налила узвар, куди потрапили: (називає по черзі всі компоненти компоту).
Діти, почувши свою назву, вистрибують з каструлі, повертаючись на своє місце.
Гра «Знайди свою половину»
Дітям роздають частини цілої невеличкої картинки, де намальовані кульки.
Завдання: необхідно знайти свою половину, взявшись за руки, підійти до столу і скласти цілу картинку, по черзі порахувати кількість намальованих на ній кульок.
Мовні звертання:
-Будь ласка.
-Оксанко, давай разом...
-Прошу тебе...
 
2.3. Аналіз результатів проведеного експериментального дослідження
 
Мета контрольного експерименту: визначити рівень дитячих взаємин після проведеної з ними роботи, спрямованої на формування взаємин між дітьми дошкільного віку.
Завдання контрольного експерименту:
Виявити здатність до позитивного спілкування з однолітками.
Визначити рівні дитячих взаємин, після проведеної з ними роботи.
Скласти таблицю 4 діаграму 3, з результатами контрольного експерименту.
Наприкінці цілеспрямованої роботи з дітьми обох груп вже можна було спостерігати зрушення в характері ігрової діяльності і дитячих взаємин. Піднесення рівня гри істотно позначилося і на рівні дитячих взаємин. Зміни у рівнях дитячих взаємин відображає таблиця 3.
 
Таблиця 3.
 
Завдяки досвіду, набутому в іграх, для більшості дітей стали властивими товариськість, взаємодопомога, прагнення старанного виконання правил поведінки.
Звичайно, це не викликає дитячих конфліктів, але важливим є те, що більшість дітей прагне нормалізувати свої стосунки самостійно.
Отже, з таблиці 4 ми бачимо зміни в стосунках дітей експерементальної групи, їх рівень взаємин змінився в кращий бік. Так до І рівня (найвищого) відносяться 5 дітей, до ІІ рівня – 8, як і до проведення дослідження, але змінився склад цих дітей: діти ІІІ рівня перейшли до ІІ. У ІІІ рівні залишилось 0 дітей.
 
Таблиця 4
 
 
Діаграма 6
 
В таблиці 5 ми бачимо зміни в стосунках дітей контрольної групи, їх рівень взаємин змінився в кращий бік. Так до І рівня (найвищого) відноситься 1 дитина, до ІІ рівня – 9, як і до проведення дослідження, але змінився склад цих дітей: діти ІІІ рівня перейшли до ІІ. У ІІІ рівні залишилось 3 дітей.
 
Таблиця 5
 
 
Діаграма 7
  
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ
 
Головна мета виховання доброзичливого ставлення до однолітків полягає в формуванні спільності з іншими і можливість бачити в однолітків друзів і партнерів. Почуття спільності і здатність побачити іншого є тим фундаментом, на якому будується моральне ставлення до людей. Саме це ставлення породжує співчуття, співпереживання і сприяння.
Насильство одна з найгостріших проблем нашого часу. Жорстокість по відношенню до близьких, слабких, беззахисних стала майже повсюдним явищем характеризує вже не тільки доросле, а й дитяче співтовариство. У дитячому середовищі нерідко зустрічаються форми насильницької поведінки, що визначається в таких термінах, як «озлобленість», «войовничість», «жорстокість». Все це – відкрите вираження агресивної поведінки. Така поведінка завжди активно, ініціативно і небезпечно для інших.
Соціальні навички допомагають зрозуміти інших людей і бути понятими ними. Допомагають встановити доброзичливі стосунки, налагодити контакт з оточуючими, відчувати себе комфортно в будь-якій обстановці. Педагоги і психологи розглядають соціальні навички як необхідна умова для досягнення емоційного комфорту.
На жаль, батькам далеко не завжди вдається зрозуміти свою дитину, адже малюк ще сам не може до кінця зрозуміти себе, свої почуття і емоції, а тим більше виразити їхньою мовою, зрозумілою дорослому.
Отже, можна зробити висновок, що діти черпають знання про моделях поведінки їх трьох джерел.
Перший – це сім'я, яка може одночасно демонструвати як агресивна поведінка і забезпечувати його закріплення, так і доброзичливе
По-друге, агресії або доброзичливості вони також навчаються при взаємодії з однолітками, часто дізнаючись переваги агресивної поведінки («я найсильніший – і мені все можна») під час ігор.
По-третє, діти вчаться агресивним і доброзичливим реакцій не тільки на реальних прикладах, а й на символічних.
 
ВИСНОВКИ
 
Проблема формування в дитини з перших років його життя таких взаємовідносин з оточуючими людьми, які походили б з моральних принципів гуманізму – актуальна сьогодні як в теорії, так і на практиці виховання підростаючого покоління. У нашому суспільстві ці відносини характеризуються дружним співробітництвом, взаємоповагою, піклуванням людей один про одного, взаємодопомогою.
Якість життя кожної людини та суспільства в цілому залежить не лише від соціально-економічних умов, а й від наявності та використання накопиченого людством духовного багатства, ціннісних норм та ідеалів. Просте накопичення духовної спадщини, декларація ціннісних норм поведінки, а не дієве їх упровадження в життя індивіда, суспільства та людства в цілому призводить до руйнування ціннісної основи існування людей на Землі.
Глибока криза морального духу людини, знищення її гідності прирікає нас на життя, для якого стає характерним простий спосіб виживання. Саме тому на сьогодні виокремлюється важлива проблема впровадження у життя ціннісних орієнтирів, що виконують роль інструментарію забезпечення гідного людського існування, самореалізації кожної особистості. Цивілізаційні зрушення, що є базовим підґрунтям сучасного соціуму, набувають гуманістичного спрямування, для якого притаманним стає людський вимір. Ставлення до людини як найвищої суспільної цінності, створення найдоцільніших передумов для формування її особистісної сутності, реалізації її потенційних можливостей виокремлюються у пріоритетні важелі існування людської спільноти.
Духовне багатство особистості вимірюється ступенем усвідомлення, прийняття та впровадження у власне життя системи цінностей, до яких належать особистісні, сімейні, громадянські, національні та загальнолюдські. Джерелом ціннісних орієнтацій для кожної особистості є насамперед родина та сім'я, яка уособлює в собі основу пізнання нею всіх сфер земного буття людини. Саме тут плекається духовний світ дитини, її моральні переконання, що втілюються у конкретні вчинки, її сила, життєтворчий стиль життя. Тобто, дитина вбирає загальноприйняті у сімейному оточенні норми поведінки, ставлення до навколишньої дійсності і через них інтегрується в соціум.
На сучасному етапі розвитку суспільства часто спостерігається безвідповідальне ставлення молоді до питань створення і збереження духовного осередку суспільства – власної сім'ї, про що свідчить велика кількість розлучень, наявність неповних сімей, а як результат – соціальне сирітство. Нині можна констатувати той факт, що на державному рівні відбулися смислотворні зрушення у розумінні значущості сім'ї та сімейного виховного потенціалу для еволюційного розвитку суспільства. Наразі актуальною стає необхідність усвідомлення цінності сім'ї кожним громадянином нашої країни, що є передумовою формування свідомого батьківства. Свідоме батьківство передбачає глибоке розуміння своїх можливостей та обов'язків у формуванні цілісної особистості дитини як власної відповідальності перед людством.
Духовне здоров'я особистості, складовою якого є моральний розвиток, слугує тим стрижнем, тим золотим перетином буття, що консолідує всіх членів родини, нації, держави і світу. Серед найдієвіших засобів слід виокремити ознайомлення з історією та традиціями свого народу – його мовою, побутом, мистецтвом тощо; залучення до загальнолюдських цінностей через освіту, літературу, театр, живопис, музику, релігію.
Дослідження показують, що між дітьми дошкільного віку існують доволі складні відносини. Задовго до того, як в процесі організованої вихователем сумісної діяльності складуться ділові контакти, між дітьми виникають особисті відносини, що базуються на почуттях симпатії, антипатії тощо, що впливає на становлення дитячого колективу, взаємовідносин в ньому, формуванню позитивних якостей між його членами, впливає на клімат та настрій дітей.
Особисті взаємовідносини істотно впливають на формування дошкільника. При правильному педагогічному керівництві цими взаємовідносинами шляхом організації сумісного життя та діяльності дітей в дошкільному закладі вони стають важливим засобом формування колективу та вихованню взаємодопомоги між дітьми. Особисті взаємовідносини найбільш яскраво виявляються в невеликих дитячих об'єднаннях, що будуються в основному на почутті взаємної симпатії, емоційної прив'язаності. В таких об'єднаннях дошкільники вчаться проявленням чутливості, чуйності, піклуванні про іншого, допомозі один одному, тобто тут беруть свій початок перші паростки доброзичливого відношення до оточуючих людей та своїх ровесників.
1. Дошкільний вік є найбільш сенситивним у вихованні моральних якостей старших дошкільників. 2. Доброзичливість – це турбота про потреби, запити і бажання людей, уважність до їхніх проблем, інтересів; співчуття до навколишніх, готовність прийти на допомогу. 3. Доброзичливі взаємини між однолітками формуються в діяльності у справах і вчинках, а не успадковується від батьків і не передаються за допомогою вербальних засобів. Вони починаються з відчування й розуміння психологічного стану іншої людини, виявляється в емпатійності, тактовності та щирій допомозі. 4. Доброзичливі взаємини між однолітками є складовою культури поведінки й виступають регулятором суспільних відносин. 5. Проведений аналіз науково-методичної літератури свідчить, що накопи- чено певний досвід використання поліфункціонального потенціалу мистецтва, зокрема театралізованої діяльності в моральному вихованні. Водночас у реальному сьогоденні виховні можливості мистецької діяльності використовуються недостатньо і потребують дослідження педагогічних умов у ефективному формуванні доброзичливих взаємин між старшими дошкільниками у процесі мистецької діяльності. Л
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
 
  1. Аза Л. О., Лавриненко Н. В. Батьківський авторитет. – К. : Держполітвидав, 2006.
  2. Азаров Ю. М. Семейная педагогика. – М. : Политиздат, 1995.
  3. Азаров Ю. М. Семейная педагогика: Педагогика любви и свободы. – М., 1983.
  4. Алексєєнко Т. Ф. Педагогічні проблеми молодої сім'ї. – К., 1997.
  5. Арнеутова Е. П., Иванова В. М. Общение с родителями: Зачем? Как? – М., 2003.
  6. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 2008
  7. Бардиан А. М. Воспитание детей в семье: Психол. – пед. Очерки. – М. : Педагогіка, 2003.
  8. Баркан А. И. Практическая психология для родителей, или Как научиться понимать свого ребенка. – М. : АСТ-Пресс, 2001.
  9. Бєлєнька Г. В. Вихователь дітей дошкільного віку: становлення фахівця в умовах навчання. – К. : «Світич» – 2006.
  10. Богуш А. М. Дефініції «Дитинство», «Духовність» і «Довкілля» у педагогічній спадщині В. Сухомлинського // Педагогічні напрямки та роздуми, – Запоріжжя: ТОВ «ЛПС», 2001.
  11. Богуш А. М., Варениця Л. О. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Луганськ «Альма-матер» – 2006.
  12. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М. : Просвещение, 2008.
  13. Борисова З. Н., Кузьменко В. У. Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки. – К. : Вища школа, 2004. – 511 с.
  14. Вісник ЛИПУ імені Тараса Шевченка. Луганськ «Альма-матер» 2006 березень № 4 (99).
  15. Воспитателю о работе с семьей / под ред. Н. Ф. Виноградовой. – М., 2009.
  16. Выготский Л. С. Мышление и речь. – М. : Лабиринт, 1996.
  17. Детский сад и семья / Под ред. Т. А. Марковой. – М., 2006.
  18. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения. – М. : Учпедгиз, 2006. – 373 с.
  19. Дошкольная педагогика: В 2 ч. / Под ред. В. И. Логиновой, Н. Г. Саморуковой. Ч. 2. – М., 2008.
  20. Ельконін Д. Б. Психологія гри. М., 2008.
  21. Злочевський С. Є., Котирло В. К. Сімейна педагогіка. – К. : Знання, 2006.
  22. Ильин Е. П. Эмоции и чувства – Спб. : Питер, 2001.
  23. Истоки: Базисная программа развития ребенка дошкольника. – М. : Концепция. – М., 2005.
  24. Карпова С. Н. «Игры и нравственное развитие дошкольников», Изд-во Московского университета, 2006.
  25. Кириленко Т. С. Виховання почуттів. – К. : Політвидав України, 2009.
  26. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения: В 2т. – Т. 2. – М. : Просвещение, 2002. – 254с.
  27. Компоненти дошкільної освіти в Україні / Наук. ред. О. Л. Кононко. – К., 2003.
  28. Кононко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві). – К., 2008.
  29. Корепанова Н. Ф. Феномен образа Я и особенности его развития в дошкольном детстве. Уч. пос. – Волгоград: Перемена, 2000.
  30. Котырло В. К., Ладывир С. А. Детский сад и семья. – К., 2004.
  31. Котырло В. К. Воспитание гуманных чувств у детей. – К. «Радянська школа», 2007.
  32. Кузьменко В. У. Соціальна компетентність дошкільнят: особливості, показники та шляхи розвитку // Дошк. виховання. – 2001. – № 9. – С. 11.
  33. Кузьмінський А. І., Омелянко В. Л. Педагогіка родинного виховання. – К. : «Знання», 2006.
  34. Кульчицкая Е. И. Воспитание чувств детей в семье. – К. : Рад. шк., 2003.
  35. Лешли Д. Работать с детьми, поощрять их развитие и проблемы: Пер. с англ. – М., 1991.
  36. Макаренко А. С. Книга для батьків. – К., 2009.
  37. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. – К., 2001.
  38. Морозова Н. Г. Формирование познавательных интересов у аномальных детей. – М. : Просвещение, 2009.
  39. Мчедладзе Н. Б. Место игры в педагогическом процессе детского сада // Психология и педагогика игры дошкольника / Под ред. А. В. Запорожца, А. П. Устиновой. – М., 2006.
  40. Наступність у навчально-виховній роботі дитячого садка і школи / За ред. З. Н. Борисової. – К., 2005.
  41. Новоселова С. Л. Развивающая предметная среда. – М., 2005.
  42. Основы дошкольной педагогики / Под ред. А. В. Запорожца, Т. А. Марковой. – М., 2000.
  43. Островська Л. Ф. Сімейне виховання дошкільника. – К., 2007.
  44. Островская Л. Ф. Педагогические знания – родителям. – М. : Просвещение, 2003
  45. Педагогічна культура молодих батьків. – К., 1995.
  46. Поніманська Т. І. Дитина і соціум // Дошк. виховання. – 2004. – № 8. – С. 4-6.
  47. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка. – Київ, Академвидав, 2004.
  48. Поніманська Т. І. Формування соціальної компетентності дитини // Нова педагогічна думка. – 2008. – № 2. – С. 91-95.
  49. Постовий В. Г. Сучасна сім’я і її педагогіка. – К., 2004
  50. Помощь родителям в воспитании детей. – М., 2004.
  51. Приходьмо Ю. О. Формування позитивних відносин в дитячому колективі. – К. : Рад. шк., 2007.
  52. Русова С. Ф. Теорія і практика дошкільного виховання. – Львів – Краків – Париж, 2003.
  53. Русова С. Ф. Дошкільне виховання // Вибрані педагогічні твори / Упорядник О. В. Проскура. – К., 2006. – С. 34-185.
  54. Рыжова Н. А. Развивающая среда дошкольных учреждений. – М., 2003.
  55. Сластенин В. А., Исаев И. Ф., Шилков Е. И. Общая педагогика. – М., 2002
  56. Соловьева И. В. Особенности вербализации эмоциональных представлений дошкольниками. Автореферат дис. канд. психол. Наук. 19. 00. 07. – М., 1999.
  57. Спиваковская А. С. Как быть родителями. – М., 2006.
  58. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. – К., 2006.
  59. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. – К., 2008.
  60. Тимаренко В. Я. Семья и формирование личности. – М. : Мысль, 2009
  61. Українське довкілля: Програма виховання дітей у дитячому садку. – Львів, 2001.
  62. Ушинський К. Д. Про сімейне виховання. – К., 2004.
  63. Фромм А. Азбука для родителей. – М.. 2001.
  64. Хамялейнен Ю. Воспитание родителей: концепции, направление и перспективы. М., 2003.
  65. Циванюк Н. И. Особенности понимания сказки у детей от трех до пяти лет. Автореферат дисс. канд. психол. Наук. – М., 2003.
 
Додатки
 
ЗАНЯТТЯ 1
 
Мета: встановлення позитивного емоційного контакту дітей і психолога, знайомство з приміщенням.
Матеріал: м'яч.
Діти оглядають кабінет.
Гра «Назви своє ім'я»
-Діти, зараз зробимо коло.
-Що у мене в руках? М'яч.
-Я буду кидати вам м'яч і називати своє ім'я, а ви, повертаючи мені його, називаєте своє ім'я. (Нагадувати у грі: «Як тебе звуть?»)
Гра «Вітер дме на... «
Промовляють слова: вітер дме на того, у кого світле волосся (діти із світлим волоссям збираються разом в коло). Далі, тими ж словами починається інше завдання.
Психогімнастика «Запам'ятай своє місце» (з використанням музичного запису). Діти вільно рухаються по приміщенню, на слова «раз, два, три – своє місце знайди» знаходять свої місця і завмирають.
Мовні звертання:
-Я хочу з тобою познайомитися.
-Мені хотілося б з тобою познайомитися.
-Давай познайомимось!
-Будьмо знайомі!
 
ЗАНЯТТЯ 2
 
Мета: створення позитивного емоційного настрою в групі між дітьми.
Матеріал: клубок ниток.
Гра «Клубочок»
-Діти, зараз зробимо гарне коло і сядемо на килимок.
-Що у мене в руках? Клубок.
-Наші слова будуть, як ниточки. Я про щось Оленку спитаю-ниточка потягнеться до неї, вона відповість – ниточка знову потягнеться до мене. (Обмотую нитку круг пальця ставлю запитання – дитина намотує собі на палець нитку і відповідає. Якщо я вимушена допомогти дитині відповісти – клубочок повертається до мене-таким чином за кількістю ниток, що зв'язують мене з дитиною, визначають дітей, у яких є труднощі зі спілкуванням.)
Запитання:
-Як тебе звуть?
-У тебе є братик чи сестричка, як їх звуть?
-Що ти любиш?
-Що тобі сподобалось у кімнаті?
-Яка твоя улюблена іграшка?
Гра «Знайди друга»
Половина дітей сидить на стільцях, інша підходить до психолога.
-Діти, ви зараз знайдете собі друга з тих дітей, які сидять на стільчиках,
візьмете його за руку і пройдетесь по кімнаті.
Коли знайдено всіх друзів, діти міняються місцями.
Етюд «Посварились і помирились»
Мовні звертання:
- Як тебе звати?
-Як твоє ім'я?
-Дуже приємно!
- Я радий з тобою познайомитись! 
 
ЗАНЯТТЯ 3
 
Мета: формувати вміння усміхатися іншій людині, відчувати радість від усмішки, робити іншим приємно.
- Діти, у вас є друзі? Друг – це той, з ким ти завжди граєш. Хто твій друг?
-Як ви вважаєте, з чого починається дружба?
Я вам розкрию велику таємницю: дружба починається з усмішки (Поснюється різниця слів: усміхатись і сміятись).
Усмішку можна дарувати, я вам усміхнулась – подарувала усмішку, і вам стало приємно.
Гра «Дружба починається з усмішки» (тренінг).
-Діти, сядьте в коло на килимку, поверніться один до одного, лагідно візьміться за руки і подаруйте один одному усмішку.
Етюд «Сонячні промінчики» Сядьте на килим. Уявіть, що ви граєтеся на сонячній галявині. Вам весело і приємно. Сонячні промінчики обгорнули ваше тіло. Ось сонячні промінчики сіли вам на брови. Струсіть їх! А ось промінчики доторкнулися до ваших очей. Покліпайте. Розплющте широко очі. Подивіться навкруги. Знайдіть, де сяє сонечко. Ой, яке воно яскраве! Як боляче очам! Швидко їх закрийте. Розплющить очі і подивіться на свої пальчики. Станьте на коліна, підніміть угору руки. Подивіться на кінчики пальців. Там угорі сяє сонечко. Воно зігріває нас. Ой, як приємно! Усміхніться. 
Гра «Доторкнись до... «
-А зараз ми пограємо в гру. Якщо я скажу «доторкніться до синього на светрику у Микити», ви шукаєте синій колір і лагідно торкаєтесь його на одязі вибраної дитини промовляючи: «Ми тебе любимо». Вибирають іншу дитину, з іншим кольором в одязі. Слідкувати, щоб доторкнулися до всіх дітей.
-Діти, з чого починається дружба?
-Ви мені усміхнулись, значить ми друзі.
-Не забувайте усміхатися один одному.
Мовні звертання:
-Дуже приємно!
-Ми тебе любимо!
-Я так радий!
 
ЗАНЯТТЯ 4
 
Мета: закріплювати вміння рухатися в обумовленому просторі не штовхаючись; формувати уміння усміхатися іншій людині, відчувати радість від усмішки.
Матеріал: тоненький канат (для позначення лінії будинку).
«Поділися усмішкою» (тренінг)
-Діти, візьмемось за руки, зробимо коло і сядемо на килимку.
-Подаруємо один одному усмішку. Треба взяти товариша, який сидить поруч, за руки, подивитись в очі і усміхнутись (діти повторюють вправу по колу).
-Ви подарували один одному усмішку – і вам стало приємно.
Психогімнастика «Дощик»
-Діти, сядьте на килим. Заплющте очі. Давайте послухаємо тишу.
Крапля раз, крапля два.
Дощик тихо накрапа,
Дощик тихо накрала,
Ось вже краплі поспішають,
Одна одну підганяють:
Крап, крап, крап...
Маленька краплинка впала вам на голівку. Ось ще одна. Ще.... Вже все ваше тіло вкрилося краплинками. Ви відчуваєте приємну прохолоду. Розплющуйте очі. Подивіться, де можна сховатися від дощу. Ні, немає від нього порятунку. Краплі заважають дивитися. Покліпайте очима. Ось так. Зітріть пальчиками воду з повік. Зітріть долонями краплинки води з обличчя. Дощик вже закінчився. Визирнуло сонечко. Здійміть до нього руки: «Здрастуй, сонечко! Ми тобі раді!»
Мовні звертання:
-До зустрічі!
-До завтра!
-Всього найкращого!
-На все добре!
 
ЗАНЯТТЯ 5
 
Мета: розвивати чуттєвість до своєї рухової активності. Зближення дітей один з одним, знайомство з ритуалом запрошення, під час якого кожна дитина послідовно виконує дві ролі: спочатку її запрошують, а потім вона запрошує. Відчуття уваги до себе інших дітей, приділення уваги своїм друзям.
Матеріал: м'яка іграшка.
Слова ведучого:
-Діти, візьмемося всі за руки і станемо в коло.
-До нас в гості прийшла гарна іграшка (наприклад: мавпочка). Подивіться, яка вона м'якенька, гарненька.
-Хто хоче з нею погратися?
-Але ж мавпочка одна, а нас багато.
-Давайте будем по черзі її тримати і пограємо в гру «Іграшку попроси», а просити треба ось так: «Тетянко, дай, будь ласка, мені потримати мавпочку»:
-А зараз ми побігаємо по колу і будемо повторювати слова: «По доріжці я
біжу, мавпочку попрошу».
-Хто хоче потримати мавпочку?
-Тарасик! Тоді попроси її у Тетянки.
Дитина звертається з проханням до іншої дитини, вони міняються місцями. Гра починається спочатку і проводиться, поки всі діти не потримають мавпочку.
Психогімнастика «Дощик» (див. заняття 4).
Гра «Роздувайся, кулько»
Дорослий пропонує всім дітям сісти на місця і запитує в одній дитини: «Як тебе звуть? Скажи голосно, щоб тебе всі почули!» Дитина називає своє ім'я, а дорослий ласкаво повторює його: «Марійка, підемо пограємо». Дорослий бере дитину за руку і підходить до іншої дитини. Марійка запитує, як звати іншу дитину, і запрошує її до гри. Так по черзі за руки беруться всі діти. Спочатку краще підходити до тих дітей, які бажають долучитися до гри, а скутих дітей доцільно запрошувати останніми. Якщо хтось відмовляється грати, не треба наполягати. Поступово, спостерігаючи за грою, у них виникне бажання теж пограти.
Коли всі діти вже запрошені до гри, створюємо велике коло. -Ой, яке велике коло у нас вийшло, як велика куля. -А тепер давайте зробимо кроки всередину кола, щоб наша куля стала маленькою. Нахиливши голову вниз, повільно діти відходять маленькими кроками з середини, промовляючи «ф-ф-ф-ф», куля повільно збільшується. Діти промовляють слова:
Роздувайся, кулько,
Роздувайся, велика,
Залишайся такою,
Тане лусни!
Виходить велике, розтягнуте коло. Дорослий торкається кожної пари з'єднаних рук, потім промовляє слова: «Луснула кулька? -. Всі плескають у долоні, промовляючи слово «Хлоп!», швидко беруться за руки і збігаються до центру в маленьке коло.
Після цього гра починається спочатку. Закінчити гру можна, коли кулька лусне, дорослий промовляє слова: «Полетіли маленькі кульки, полетіли, полетіли і на місця свої тихенько сіли».
Мовні звертання:
-Дозвольте запросити...
-Я хочу запросити тебе...
-Ходімо...
 
ЗАНЯТТЯ 6
 
Мета: практикувати дітей в умінні ввічливо запрошувати ровесника до гри. Виховувати бажання гратися разом.
Матеріал: іграшковий зайчик.
Вправа «Привітання»
Діти в колі, один до одного стоять обличчям.
-Давайте з вами усміхнемося один одному і привітаємося:
-Пальчиками.
-Лобиками.
-Носочками ніг (діти виконують обережно, ласкаво усміхаючись один одному).
Гра «Пострибаймо, як зайчики»
Діти сидять на стільцях півколом. Дорослий: «Зараз ми з вами пострибаємо, як зайчики». Тільки не всі одразу, а лише ті, кого запросять. -Олеже, якщо ти хочеш пострибати, запроси Тетяну. (Хлопчик звертається до дівчинки з проханням.) Візьміться за руки. Ви будете стрибати, а ми будемо плескати в долоні.
Після 3-4 стрибків кожен з партнерів запрошує іншу дитину. Педагог стежить, щоб діти звертались одне до одного.
Етюд «Квітка» з використанням музичного запису.
-Перший промінець упав на землю і пригрів зернятко. З нього прокинувся паросток. З паростка виросла гарна, чудова квітка. Ніжиться квітка на сонці, підставляє під світло кожну пелюстку і повертає голову до сонця (за сонцем).
Мовні звертання:
-Я запрошую тебе...
-Чи можу я?
-Чи не хотів би ти піти зі мною?
 
ЗАНЯТТЯ 7
 
Мета: виховувати бажання гратися разом, викликати почуття симпатії до однолітків.
Матеріал: стільчик, картинка паровоза з вагончиками.
Гра «Паровозик»
Сьогодні ми будемо грати в «паровозики». Спочатку у «паровозика» не буде «вагончиків», і той, кого ми виберемо «паровозиком», буде один «їздити» по колу, голосно промовляючи «чух-чух-чух». Потім «паровозик» запросить якусь дитину стати «вагончиком», назвавши її ім'я. Наприклад: «Тетянко. іди грати, будь моїм паровозиком, а я стану вагончиком». Запрошена дитина називає ім'я «вагончика», а сама стає «паровозиком». Діти рухаються промовляючи «чух-чух-чух», зупиняючись «у-у-у». Гра триває доти, доки всі діти не стануть «вагончиками». Кожна дитина, ставши «паровозиком», називає імена всіх «вагончиків».
Етюд «Врятуй пташеня»
Уявіть, що у вас в руках маленьке безпорадне пташеня. Витягніть руки долонями вверх. А тепер зігрійте його, повільно, по одному пальчику складіть долоні, сховайте в них пташеня, подихайте на нього, зігріваючи його своїм рівним, спокійним диханням, прикладіть долоні до своїх грудей, віддайте пташці доброту свого серця і дихання. А тепер відкрийте долоні – і побачите, що пташка радісно злетіла, усміхніться їй і не сумуйте, вона ще прилетить до вас.
Гра «Впізнай за голосом»
Дорослий обирає дитину, яка буде «котиком», і сідає на стільчик в середині кола. Діти ходять по колу, промовляючи слова: Ми по колу йдемо, Тихо котика звемо: «Котику, не підглядай Хто покликав-відгадай».
Дитина, на яку вказав дорослий, голосно промовляє: «Няв!». Дитина в колі повинна відгадати, хто з дітей покликав.
Мовні звертання:
-Дозволь запросити тебе.
-Я можу...?
-Я хотів (ла) б (-и)...
 
ЗАНЯТТЯ 8
 
Мета: гармонізація сприймання свого імені та імен інших дітей. Формування відчуття радості від розуміння свого імені.
Вправа «Співаємо ім'я»
Уявіть собі, що ми не вміємо розмовляти, а вміємо тільки співати, нам треба один з одним познайомитись. Давайте пограємо в таке знайомство. По черзі кожен із нас «проспіває» своє ім'я, а слідом за кожним із вас ваше ім'я хором проспівають усі діти.
Етюд «Це я! Це моє»
Діти в колі. Психолог виконує роль глухої людини, яка запитує дітей: «Де Сашко? Чия це іграшка? Чиє це волосся?» тощо. Від дітей вимагається відповідати жестами (пальцем – «Я», долонею – «Моє»). Я-»глуха людина або бабуся», сідаю на великий корабель. Діти, що проводжають, махають руками і говорять: «До побачення!», «До зустрічі!».
Вправа «Ласкаве ім'я»
(Діти сидять по колу.)
Пригадайте, як вас ласкаво кличуть (називають) дома. Ми будемо кидати один одному м'яч. І той, у кого м'яч, називає одне або кілька своїх ласкавих імен. Важливо, крім того, запам'ятати, хто кому із вас кинув м'яч. Коли всі діти назвуть ласкаві імена, м'яч піде в зворотному напрямку. Треба постаратися не переплутати і кинути м'яч тому, хто перший раз кинув вам, і назвати його ласкаве ім'я.
Мовні звертання:
-На все добре!
-Хай вам щастить!
-Прощавай (те)!
 
ЗАНЯТТЯ 9
 
Мета: вправлятись у використанні форм ввічливості, навчати прийомів ввічливого звертання.
Бесіда «Кого називають ввічливим?»
-Коли говорять: «Добридень», «Будь ласка», «На здоров'я», «До побачення», «До зустрічі», «Вибачте». «Будьте ласкаві», «Перепрошую», «Дякую»?
-Що говорять: Коли зустрічають людину?
-Коли хтось йде?
-Коли зробиш не приємне іншій людині?
-Коли щось не зрозуміло?
-Коли щось подарували, зробили послугу?
-Коли просять?
-Коли щось дають?
-Ці слова називають «золотими», чому? 
 
Фото Капча