Виховання доброзичливого ставлення до однолітків у дітей старшого дошкільного віку у процесі ігрової діяльності

Мета дослідження – теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити програму формування доброзичливого ставлення до однолітків у дітей старшого дошкільного віку

Завдання дослідження:

• Проаналізувати психолого-педагогічні аспекти формування доброзичливих взаємин між дітьми старшого дошкільного віку.
• З’ясувати особливості використання ігор як засобу формування доброзичливого ставлення до однолітків у дошкільників.
• Розробити критерії та показники рівнів сформованості доброзичливого ставлення старших дошкільників до однолітків.
• Розробити та експериментально перевірити програму формування доброзичливого ставлення до однолітків у старших дошкільників.
• Розробити методичні рекомендації з застосування ігор у процесі формування доброзичливих взаємин між дошкільниками в умовах дошкільного закладу.

Об'єкт дослідження: процес формування доброзичливого ставлення дітей старшого дошкільного віку до однолітків.

Предмет дослідження: програма формування доброзичливого ставлення дітей старшого дошкільного віку до однолітків засобами гри Методи дослідження. У процесі написання кваліфікаційної роботи було проведено дослідження із застосуванням, передусім методу аналізу, синтезу, порівняльного, структурно-функціонального.

Практичне значення дослідження, полягає в тому, що основні положення роботи можуть бути використанні при роботі в загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема в ДНЗ та читанні курсів з педагогіки.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.

Основний зміст складається з 60 стр. Загальний зміст – 71 стр.

 

 

 

Сучасна система дошкільної освіти орієнтована на гуманістичний підхід до дитини як особистості, котра розвивається, потребує розуміння і поваги до її інтересів та прав. Найголовнішим завданням перед вихователем є створення повноцінних умов для проживання дитиною щасливого дитинства, коли вона відчуває себе захищеною, але має право на активну пізнавальну діяльність, досліджуючи все що її оточує, і таким чином здобуваючи нові знання. Виховна робота з дітьми направлена на створення умов, які дають дитині можливість самостійно діяти і досліджувати навколишній світ. При такому підході велике значення має проблема взаємодії дошкільників з однолітками, так як для повноцінного пізнавального і соціального розвитку дитині необхідне спілкування з ровесниками. Особливе значення в формуванні особистості старших дошкільників мають стосунки, котрі базуються на доброзичливому ставленні один до одного.

Актуальність проблеми формування доброзичливих взаємин між старшими дошкільниками не викликає сумніву. У наш час прояви кращих людських якостей – гуманності, доброзичливості, безкорисливої допомоги, співчуття – стали "не модними". Все більше звикаємо до проявів насилля, агресії  (не в останню чергу завдяки телевізору, пресі, інтернету), до байдужості та черствості у повсякденні. Кризові явища – зниження матеріального добробуту, втрата авторитету моральних цінностей спричиняють зміни в духовному житті нації, деформують правила поведінки. До того ж сучасні реальності з економічними пріоритетами, прагматичними орієнтаціями на вузькоспрямовані чесноти, такі як енергійність і діловитість, витісняють людяність, доброзичливість, душевність. При цьому помітна деформація системи цінностей особистості, егоїстичні прагнення у мотиваційній ієрархії починають посідати провідне місце, спостерігається нерозвиненість моральних почуттів.

Проблема виховання гуманних, доброзичливих відносин в групі дошкільнят стояла перед педагогами завжди. Практично всі освітні програми для дітей дошкільного віку містять розділ «соціально-емоційне» або «моральне» виховання, присвячений формуванню позитивного ставлення до інших людей, соціальних почуттів, взаємодопомоги та інше. Важливість цього завдання очевидна, оскільки саме в дошкільному віці складаються основні етичні інстанції, формуються і зміцнюються індивідуальні варіанти відносин до себе і до іншої людини. Словник української мови тлумачить доброзичливість як моральну якість, притаманну доброзичливій людині. А доброзичлива людина – та, яка зичить людям добра, співчутливо ставиться до інших, дбає, піклується про них, виражає до них добре ставлення, прихильність, приязнь. Поняття "взаємини" трактується як взаємні стосунки між ким-небудь [1]. Доброзичливість – ставлення до людини, орієнтоване на сприяння її благу, на здійснення добра. Суб’єктивно доброзичливість проявляється в прихильності, симпатії, співчутті. З моральної точки зору доброзичливість є обов’язком людини, а стосовно всіх людей вимога доброзичливості визначається мораллю рівності людей і правом кожної людини на повагу.

Виховання первинних моральних якостей у дошкільників є насущною проблемою суспільного характеру. Основним простором вияву моральних якостей виступають доброзичливі взаємовідносини. Доброзичливість – фундаментальне моральне поняття, що характеризується готовністю і здатністю особистості свідомо слідувати добру. Ознаки доброзичливості завжди співвіднесені з вищою, самодостатньою ціллю і співпадають з людською довершеністю. Добро в першу чергу пов’язане з умінням радіти і жаліти, відгукуватись на почуття інших і тримати свою душу відкритою. Вони проявляються в особистісних взаєминах, які набувають дедалі більшої значущості. Дитина навчається поважати свої думки та думки інших, співрадіти та співчувати, домовлятися і поступатися, співпереживати і ставити себе на