Виховання молодого покоління українців через спортивну та творчу діяльність

Таким чином з’ясувалося, що більшість школярів з міських шкіл, які постійно займаються фізкультурою і спортом, є членами якихось спортивних гуртків чи секцій. В сільських же школярів, особливо тих, які живуть у віддалених від районних і обласних центрів міст такої можливості немає.

Однак при цьому анкетування допомогло встановити такий позитивний факт: школярі, які займаються фізкультурою і спортом у вільний від занять час, цікавляться спортом не поверхово, а тому їх можна «завербувати» до рядів активних прихильників спорту.

 

На сьогоднішній день важливим напрямком підвищення рівня спортивно-оздоровчої діяльності населення є просвітительська й освітня робота у цій області, а також високий рівень пропаганди та соціальної реклами. Гостре журналістське перо й влучне слово здатні позитивно вплинути на молодь, сформувати певні установки.

Головна мета пропаганди в сучасних умовах – активне впровадження масової фізичної-оздоровчої культури та спорту в повсякденне життя.

В. І. Глухов під поняттям «пропаганда» має на увазі цілеспрямовану діяльність по поширенню й популяризації оздоровчо-спортивних та фізкультурних знань, науково обґрунтованих порад, рекомендацій, методичних концепцій за допомогою сучасних засобів масової інформації.

На даному етапі розвитку суспільства сформувати в окремо взятого індивіда потребу в заняттях спортивно-оздоровчими та фізичними вправами за допомогою тільки лише пропаганди не представляється можливим, тому що метою пропаганди як такої, на думку Сема Блека, є наявність послідовників, здатність «вести за собою», втримання «на своїй стороні» будь-якими способами, що, суперечить сучасним тенденціям розвитку суспільства (особистісно-орієнтований підхід, гуманізація виховання й освіти). Крім того, не можна не брати до уваги й той факт, що людині властиво негативно ставитися до прямих впливів.

У зв'язку із цим необхідно шукати інші шляхи роботи з масовою аудиторією. При цьому на перший план виходить досягнення взаєморозуміння на основі взаємної довіри. Так наприклад на Заході й Сході вже більше 70 років розвивається галузь знань, що одержала назву Public relations (PR). Саме словосполучення в перекладі з англійського означає «суспільні зв'язки», а по-науковому PR – це комунікативна дисципліна, спрямована на організацію інформаційного потоку в режимі, сприятливому для замовника. Від подібних понять «пропаганда» і «реклама» PR відрізняється тим, що прагне досягти взаєморозуміння на основі добровільного сприйняття ідей і думок, використовуючи непрямі засоби впливу на аудиторію з метою її інформування. Тут можуть бути вжиті заходи по створенню стійкого суспільного інтересу, збереженню репутації, створенню певного іміджу й ін.

У практиці PR припускає двостороннє спілкування із широкою аудиторією за допомогою засобів масової інформації. Двостороннім його можна вважати тому, що під впливом інформації, надаваної цими засобами, формується суспільна думка. Саме це явище існує у світі з найдавніших часів. Ще в древній Греції й Римі добре знали про важливість суспільної думки, про її вплив як на життя суспільства в цілому, так і на стан і благополуччя окремого індивіда. Vox populi – vox dei (голос народу – глас Божий) – ця приказка прийшла до нас із часів античності.

Головне завдання PR – допомогти усунути непогодженість, знайти гармонію й взаєморозуміння, не нав'язуючи при цьому своїх цінностей. Ми звикли «громити ворога» до переможного кінця, а виявляється можна вирішувати проблеми, не шельмуючи супротивника, а з огляду на його інтереси. Знайти компроміс складніше, це дуже кропітка праця, але результат перевершує усі очікування.

Фахівці в даній області повинні бути націлені не на швидкий успіх, швидке одержання результату, а на тривалу роботу в ім'я завтрашніх досягнень. PR не ставить перед собою мети негайної реалізації тих або інших ідей. Ця дисципліна працює на майбутнє, готовить суспільну думку в цілому й кожного окремо взятого громадянина до розуміння того, у чому намагаються його переконати фахівці з PR. У суспільному житті відсутність взаємного контакту утрудняє взаєморозуміння й співробітництво, тому метою здійснення PR є встановлення двостороннього спілкування для пошуку загальних платформ або спільних інтересів і досягнення взаєморозуміння, заснованого на вірогідності, компетентності й повноті інформації.

Типову діяльність по здійсненню PR можна розділити на 4 основні частини:

 аналіз і формулювання проблеми;

 підготовка програми дій і бюджету;

 координація й виконання програми дій;

 контроль, оцінка, внесення можливих змін.

По міжнародній термінології всі ці напрямки позначаються абревіатурою RACE по перших буквах англійських слів Research (дослідження), Action (дія), Communication (спілкування) і Evaluation (оцінка). У кожній країні діяльність в області PR розвивається по-своєму, тому до визначення цього поняття зложилися різні підходи. Наприклад, у Великобританії прийнято вважати, що PR – це плановані й здійснювані зусилля, спрямовані на встановлення й підтримку доброзичливих відносин між організацією й громадськістю. На думку мексиканських