Виховна робота: методологія, організація і методика

Презентацію мусить проводити безпосередній начальник кожного воїна, що вшановується. Після виступу кожного начальника слово слід надавати самому воїну.

В своєму виступі йому слід приділяти увагу таким питанням:

• назвати свої основні автобіографічні дані;
• зазначити основні проблеми, з якими він зіткнувся в початковому періоді військового навчання;
• поділитися «таємницями майстерності», що допомогли воїнові скоріше опанувати військовою спеціальністю;
• розповісти про свої проблеми адаптації у даному колективі і до військової служби взагалі,
• розповісти про товаришів по службі, що надали йому допомогу в процесі становлення.

Під час проведення даного заходу за пропозицією командира відбувається закріплення прибулих воїнів за досвідченими фахівцями для прискорення їх адаптації до військової служби та військової спеціальності.

Після закінчення урочистої частини вшанування кращих військовослужбовців слушно організувати показове виконання групових нормативів силами найдосвідченіших військовослужбовців на бойовій або ж учбовій техніці. Цей захід викликає прагнення у молодих фахівців до якісного оволодіння технікою та озброєнням, до якомога швидшого професійного зростання.

Вагоме місце у проведенні вшанування кращих воїнів належить заключному етапу – підведенню підсумків, протягом якого командир підрозділу узагальнює дії воїнів-учасників показових вправ та заохочує тих, хто визначився. «Арсенал» заохочень визначається творчістю командира підрозділу та його заступника.

Доцільно до проведення вшанування приурочити вручення посвідчень класного спеціаліста, перехідних вимпелів “Краще відділення”, “Кращий екіпаж”, “Краща обслуга”, “Кращий номер обслуги”, знаків військової доблесті, грамот, пам'ятних фотокарток тощо.

Слід відзначити, що методично грамотно підготовлений захід, до того ж проведений на високому рівні, залишає незабутнє враження у всього особового складу підрозділу, значно сприяє згуртованості військового колективу, підвищенню рівня бойової та гуманітарної підготовки.

 

Доповідь – це усний виступ, в якому висвітлюються зміст того або іншого керівного документа, дається аналіз стану справ і ставляться конкретні завдання. У зв’язку з цим загальною особливістю підготовки доповіді є глибоке і всебічне вивчення не тільки необхідної літератури, але і стану справ у підрозділі, частині, аналіз фактичного матеріалу.

В практиці виховного і морально – психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил) в залежності від цілей і складу аудиторій доповіді робляться:

• на зборах особового складу підрозділів, нарадах офіцерів і прапорщиків, сержантів (старшин). Тут командири, офіцери – вихователі, активісти ставлять практичні, ділові питання, об’єднанні в загальну тему, аналізують підсумки роботи воїнів за певний період бойового вишколу та служби, узагальнюють передовий досвід окремих військовослужбовців і в цілому колективів, розглядають недоліки та розкривають їх причини, ставлять конкретні завдання по їх усуненню;
• на урочистих зборах, присвячених певній знаменній даті, або всенародному святу. В цьому випадку доповідь носить політично – закликовий характер, в ньому дається оцінка урочистій даті, робиться короткий історичний огляд, характеристика сучасного міжнародного і внутрішнього становища країни, популяризуються досягнення військових колективів і відмінників навчання, коротко говориться про основні недоліки у вишколі і службі. В заключній частині ставляться конкретні завдання;
• інструктивні доповіді мають за мету не тільки поставити задачі офіцерам, прапорщикам, сержантам, керівникам груп гуманітарної підготовки й активу, але і навчити їх методиці виконання цих задач;
• доповіді на теоретичній, методичній, науково-технічній конференції мають за мету зробити науково (теоретично) і практично обгрунтоване повідомлення по визначеній темі та внести конкретні пропозиції;
• інколи доповіді застосовуються як одна із форм самостійного виступу, який не зв'язаний із зборами або конференціями, наприклад, доповідь що поточний момент і завданнях, які витікають з нього.

Методика підготовки і виступу з доповіддю в основному та ж, що і методика підготовки і читання лекції. Одначе замість питань в доповіді частіше за все стоять розділи або напрямки, які складають структуру і план доповіді.

При підготовці доповіді ще більше значення набуває глибоке, всебічне, добросовісне вивчення фактичного матеріалу, відбір найбільш важливих і достовірних прикладів як бази для узагальнень і висновків. Доповідачу потрібно визначити, що воїнам може бути відомо, а про що вони почують вперше. Це нове, а також узагальнення і висновки по відомим фактам і представляють для них найбільший інтерес.

Серйозну шкоду справі приносить використання недостатньо достовірних фактів, а також необгрунтованих прогнозів. Не маючи під собою наукового підгрунтя, такі “віщування” заводять людей в оману, викликають заперечення, плутанину в їх думках, породжують недовіру до слів доповідача. Ось чому, наприклад, з метою недопущення можливих помилок і неточностей звітні доповіді заздалегідь обговорюються і затверджуються на засіданнях, скажімо, ради офіцерів, прапорщиків, сержантів тощо.

По часу тривалість доповіді значно менше, чим лекції і складає, як правило, від 30 до 50 хвилин. Доповідачу у всіх випадках необхідно слідкувати за особистим регламентом.

 

Колективна бесіда є одною із найбільш розповсюджених форм агітаційно-пропагандистської роботи. Бесіда – це така форма усного виступу, в якій на рівні з керівником активну участь приймають слухачі. Під час бесіди ведеться двостороння розмова в ході якої слухачі відповідають на запитання керівника, задають йому запитання, висловлюють свої думки. Ведуча роль в бесіді належить керівнику, який розпочинає її і спрямовує