Використання проектних технологій у процесі здійснення корекційно-реабілітаційного навчання дітей з особливими потребами (практикум)

 

 

Краща школа – це життя.

Кращий учитель – це помилка,

а краща освіта – це досвід.

Алішер Файз

 

Проблема корекційної допомоги дітям з труднощами в навчанні не перестає бути актуальною завдяки збільшенню їх кількості. Без спеціальних педагогічних заходів діти з особливими освітніми потребами не можуть засвоїти навчальної програми. Насамперед це пов'язано з несформованістю у них навчально-пізнавальної діяльності, порушеннями позаінтелектуальних компонентів навчально-пізнавальної діяльності, працездатності, рівня довільної регуляції поведінки, мотивації.

Державні стандарти спеціальної освіти, що відкривають широкі можливості для створення варіативних програм, упровадження інновацій та нових технологій, спрямовані на створення оптимальних умов для самовизначення кожного учня відповідно до його пізнавальних можливостей.

Тому сьогодні надзвичайно актуальними є наступні запитання, які мало не щодня задають собі педагоги: Чи хочуть наші діти вчитися?, Що потрібно зробити, щоб старанність учнів зросла?, Що ми маємо на увазі, коли говоримо, що готуємо дитину до життя, коли вона вже давно живе у цьому світі?

На ці запитання можна відповісти, спираючись на сучасне прогресивне розуміння освіти та її місії – навчити людей не лише бачити майбутнє, а й допомагати їм його змінювати, перетворювати, виходячи з потреб та інтересів людства, особистості [4]. Однак реалізація цієї місії в межах традиційної, нормативної педагогічної діяльності є дуже проблематичною, що зумовлено зростанням інтересу до педагогічних інновацій.

Одним зі стратегічних напрямків модернізації освіти є компетентнісний підхід, особистісно зорієнтований за своєю природою. Саме набуття життєво важливих компетентностей дає дитині (людині) можливість орієнтуватися в сучасному суспільстві, інформаційному просторі, тому розвиток ключових компетентностей школярів – важливе завдання сучасної педагогіки.

В основі концепції компетентності лежить ідея виховання компетентної людини, яка вміє адекватно діяти у певних ситуаціях, застосовуючи при цьому знання і беручи на себе відповідальність за наслідки діяльності.

Під компетентністю розуміють цілісний досвід особистості в розв'язанні життєвих проблем, засвоєні способи виконання ключових функцій, які стосуються багатьох соціальних сфер і соціальних ролей, синтез когнітивного, предметно-практичного та особистісного досвіду [5].

Ціннісні і цільові засади компетентнісного підходу розкриті й науково обґрунтовані у Концепції розвитку 12-річної середньої загальноосвітньої школи, де одним із основних завдань вітчизняної освіти визначено становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентностей на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності [8].

Яким компетенціям потрібно надавати перевагу в сучасних умовах? С. Шишов та В. Кальней [15], говорячи про завдання освіти, зазначають, що головне - не лише навчити дітей жити разом, а також розвивати знання про інших, їхню історію, традиції, мислення. До основних елементів навчання спільного життя науковці відносять і «три інших стовпи освіти: навчитися здобувати знання, навчитися працювати, навчитися жити». Звідси витікають найважливіші компетенції сьогоднішнього дня: здатність брати на себе відповідальність; приймати рішення; ненасильницьким шляхом урегульовувати конфлікти; оцінювати та аналізувати соціальні звички, пов’язані зі здоров’ям, оточуючим середовищем, і робити свій вибір; володіти усним та писемним мовленням; здатністю здобувати знання впродовж життя.

Досягти формування цих компетенцій за наявності традиційної системи освіти при домінуючій діяльності сприйняття та репродукції певного об'єму інформації досить складно, а як наслідок – виникає проблема пошуку засобів і методів формування в учнів необхідних компетентностей [10].

Озброїтися вірою в дитину, у її величезні можливості радить Ш. Амонашвілі, який дійшов висновку, що спрямованість навчання та його зміст обов’язково мають збігатися зі спрямованістю інтелектуальних потреб дитини, саме за таких обставин мотиваційною основою навчання стає пізнавальний інтерес. Коли ж немає такого збігу, то мотивом навчання стає специфічний стан школяра – тривожність, яка переживається ним як негативна емоція. Високий рівень тривожності негативно позначається на ефективності діяльності дитини. На думку Ш. Амонашвілі, «чарівництво вчителя полягає в тім, щоб додати навчанню багатогранності, усебічності, гармонійності, зробити його стимулюючим, розвиваючим» [1].

Тому навчально-виховний та корекційний процеси повинні передбачати здійснення гармонійної інтеграції, пізнання школярем свого «Я», формування вміння встановлювати правильні стосунки з іншими людьми, досягнення соціально важливої позиції суб'єкта діяльності.

На думку І. Єременка [2], однією з найменш висвітлених була і залишається на сьогодні Концепція шкільного уроку в спеціальних школах. Як правило, на практиці ця прогалина заповнюється даними про урок масової загальноосвітньої школи. Водночас не секрет, що урок у спеціальних школах має свою специфіку. Зокрема, ядром концепції уроку стає проблема розробки способів відбору й дозування навчального матеріалу (змісту освіти) та способів організації діяльності учнів щодо їх засвоєння.

Традиційна класно-урочна система не стимулює дітей до самостійної організації власних дій і умінь, а як результат – більша частина того, що заплановано, не засвоюється. У дитячій свідомості залишаються невиразні, не пов’язані між собою уявлення і поняття.

Спираючись на основи гуманної педагогіки, Ш. Амонашвілі ставить у центр усього педагогічного процесу її величність Дитину, стверджуючи, що «дитина – це чудо, і їй потрібні педагоги-чарівники, які, оволодівши тонким умінням знаходити точки дотику з душею дитини, поступово розкривають безліч різноманітних і багатобарвних задатків, здібностей, захованих у її внутрішньому світі». Традиційна