+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
12
Мова:
Українська
загальні положення про фізичну особу, наведені в ЦК України; статтю 1 Конвенції про права дитини 1989 р., згідно з якою дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку; статтю 16 Конвенції про права дитини 1989 р., якою забороняється будь-яке незаконне посягання на її честь і гідність [7]. Можна визначити коло осіб, які є членами сім’ї, близькими родичами тих, хто має право звернутися до суду, проаналізувавши положення статті 3 Сімейного кодексу України, згідно з якою сім’ю складають особи, що спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права й обов’язки; також слід враховувати, що сім’я створюється на підставі кровного споріднення, усиновлення, на інших підставах, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства [8]. При цьому повноваження законних представників у суді врегульовано статтею 39 ЦПК України [5]. Суб’єктами права на порушення цивільної справи про захист честі, гідності й ділової репутації можуть бути також спадкоємці фізичної особи, якщо їх права порушено.
Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (частина 2 статті 299 ЦК України) [4]. Цим правом наділяються фізичні особи-підприємці, адвокати, нотаріуси, інші фізичні особи, на ділову репутацію яких відбулося посягання. Доречно згадати про публічних осіб, які на сьогодні досить часто знаходяться в центрі публічного політичного життя, зазнають гострої громадської критики в засобах масової інформації з приводу їх діяльності та за певних обставин можуть виступити суб’єктами на порушення справ вказаної категорії. Юридична особа має право на недоторканність її ділову репутацію, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати (стаття 94 ЦК України).
Підстави звернення до суду за захистом честі, гідності та ділової репутації. Приводом звернення осіб до суду за захистом честі, гідності й ділової репутації осіб може бути поширення певної інформації або вчинення конкретних дій. Із судової практики вбачаться, що особи, оцінивши інформацію на свій розсуд (сприйнявши дії), керуючись внутрішніми почуттями та враховуючи власні уявлення про поняття честі, гідності й ділової репутації, вважають свої права порушеними з різних підстав. Так, приклади звернень осіб продемонстровано витягами із судових рішень. У рішенні Голопристанського районного суду Херсонської області від 02. 08. 2012 р. в справі № 2108/2808/2012 односельчанка, ображеної діями знайомої, зазначала, що «в травні 2010 р. відповідач ОСОБА_2 не впускала її до магазину «Урожайний», називала психічно хворою в присутності ОСОБА_4 <... >« [9]. У рішенні Комсомольського районного суду м. Херсона від 06. 04. 2012 р. в справі № 2114/2-4644/11 (юрист звернувся до суду) сказано, що «він є шахраєм, не фаховим юристом, привласнив чужі грошові кошти, не виконує взяті на себе зобов’язання <... >« [10]. У рішенні Білозерського районногосуду Херсонської області від08. 05. 2012р. в справі № 2102/1177/2012 щодо особи, яка займала посаду державного службовця, стверджується, що «заможній ОСОБА_6 з міста Херсону він знайшов можливість знайти землю, зрозуміло, за хабар <... >« [11]. У справі № 2118/1579/2012 Новотроїцького районного суду Херсонської області від 27. 08. 2012 р. колишній працівник суду вимагав визнати протиправними щодо нього дії відповідача, які виразилися у «взятті фізичної особи ОСОБА_1 за лікоть і застосуванні сили, достатньої, щоб вона зрушила з місця і покинула канцелярію суду» [12].
Особливості звернення до суду за захистом честі, гідності та ділової репутації. Процедура звернення до суду за захистом своїх прав у цій категорії справ має певні особливості. Позивач (заявник) або його представник у разі порушення його немайнових прав, тобто в разі посягання на честь, гідність чи ділову репутацію, має підготувати позовну заяву (заяву) в порядку позовного провадження (стаття 119 ЦПК України) або окремого провадження (стаття 258 ЦПК України) [5]. У заяві обов’язково потрібно вказати, яким способом було поширено інформацію, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яку саме інформацію поширено відповідачем (відповідачами) із зазначенням часу, способу та осіб, яким таку інформацію повідомлено, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, яким позивач бажає захистити своє право. Позивач самостійно та залежно від обставин обирає спосіб захисту особистого немайнового права. Обираючи спосіб захисту, позивачу слід враховувати, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Так, згідно з витягом рішення
Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 06. 08. 2012 р. в справі № 2/2113/745/2012 позивач наполягав на вибаченні перед ним: «Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати, що розповсюдження відповідачем ОСОБА_2 відомостей <... > і зобов’язати ОСОБА_2 вибачитись перед ним при свідках <... >« [13].
Що стосується особливостей звернення до суду у випадках, коли відбулося порушення немайнових прав за відсутності інформації про особу, яка поширила недостовірну інформацію шляхом розміщення інформації в мережі Інтернет, анонімних листах, то заявник може звернутися в порядку окремого провадження відповідно до розділу 4 ЦПК України. Як приклад такого звернення можна навести витяг рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 07. 10. 2011 р. в справі № 2-о-173/11. Заявник подав заяву про встановлення факту неправдивості інформації та її спростування. Інформація, яка стала приводом звернення до суду, знаходилась у