Взаємодія учасників вишеградської групи із зовнішньополітичним середовищем з етнополітичних питань

Попри помітні успіхи європейської етнополітики, скептики вважають, що етнополітика Європейського Союзу та відповідний менеджмент не є ідеальними. Лібералізація міграційної політики додає голосів європейським крайнім правим. Символом національного консенсусу в рамках Євросоюзу є мультилінгвістичний підхід до визнання всіх мов країн- членів як офіційних і робочих у структурах управління Євросоюзу. Але витрати на перекладацьку роботу досить серйозно дратує європейських «бухгалтерів», які підраховують фінансові надходження кризової доби. Однак, досвід СРСР, здається, навчив Євросоюз плюралістичній лінгвістичній політиці.

Утім, навіть ця оптимальна етнополітична стратегія Євросоюзу не завжди здатна нівелювати історичні образи та рани, які є атрибутами багатьох двосторонніх відносин між державами Центральної Європи. Німецький філософ Ю. Габермас, зокрема, визнає потребу розглядати проблему німецько-польських відносин, яка стосується депортованих після 1945 р. із західних областей Польщі німців, «уявляючи усю її складність у європейському вимірі»27. Це зробити не дуже просто, адже, як зазначає Е. Сміт, у Польщі «етнічний націоналізм залишається впливовою могутньою силою, а почуття національної спільності глибоко закорінене й дуже поширене серед населення».

Крім того, говорячи про проблеми становлення транснаціональної демократії в Європейському Союзі, важко не погодитися з твердженням Ентоні Мак-Грю, який звертає увагу на «нерозв’язаний конфлікт між нормативною відданістю реальній національній демократії і прагненням утвердити демократію без кордонів. Ця дилема постає на тому ґрунті, що демократичні практики й рішення когось одного мають величезнуспроможність долати й заперечувати демократичний потенціал і вимоги когось іншого. У більшості зрілих демократій цю дилему розв’язують завдяки конституційним механізмам, але таких механізмів, вочевидь, бракує на міжнародній арені»29.

Взаємодія країн Вишеградської групи із зовнішньополітичним середовищем з етнополітичних питань спрямована на створення сприятливих умов для підвищення якості життя населення, зміцнення правової держави і демократичних інститутів, реалізацію прав і свобод людини. Суттєве значення має формування відносин добросусідства з сусідніми державами, сприяння превентивному врегулюванню можливих конфліктних ситуацій.

Важливими інструментами впливу Вишеградської групи на етнопо- літику сусідніх держав є правові, демографічні та інформаційні методи. Помітне «меню» сучасних викликів і ризиків становлять загрози, які мають транскордонну природу, зокрема, це і можлива радикалізація націоналістичних настроїв, етнополітична напруга, яка стимульована нелегальною міграцією, корупцією, загрозами інформаційної і продовольчої безпеки.

Поступово країни Вишеградської групи оволодівають технологіями «м’якої сили», як комплексного інструментарію вирішення зовнішньополітичних задач за допомогою мережі неурядових організацій громадянського суспільства, інформаційно-комунікативних і гуманітарних соціальних технологій. Зокрема, ці зусилля спрямовуються на забезпечення дотримання норм міжнародного права в сфері міжнаціональних відносин. Передусім країни Вишеградської групи спираються на норми Євросоюзу, які гарантують повагу культурних, національних, історичних особливостей європейських держав.

У Словацькій Республіці майже 14, 2% населення становлять національні меншини, з яких найбільшою і найорганізованішою є угорська меншина, яка компактно проживає на півдні країни. 9 жовтня 1993 р. представники Угорського християнсько-демократичного руху в парламенті Словаччини поставили питання про створення своєї територіальної автономії. 15 травня 1996 р. набув чинності угорсько-словацький договір про захист прав національних меншин. У 1999 р. угорці Словаччини домоглися реалізації своїх мовних прав. Другими за чисельністю серед національних меншин Словаччини є цигани (роми). Словаччина визнає за представників різних націй русинів (21, 2 тис.) і українців (12, 3 тис.) 30.

У Чеській Республіці найбільшою національною меншиною є словаки, основна кількість яких проживає у Північній Чехії та у Празі. Німці проживають переважно на півночі і заході Чехії. 7 листопада 1992 р. чеські німці утворили Об’єднання німців Чехії, Моравії та Силезії.

Польська меншина проживає у Тєшинському районі, де існує початкова і середня освіта польською мовою. За даними 2004 р. найбільшу кількість емігрантів у Чехії складали вихідці з України, Польщі, Словаччини В’єтнаму, Росії31. Саме проблема еміграції поступово ускладнює проведення європейської етнополітики країнами Вишеградської групи.

Європейський Союз стикається з проблемами тероризму, епідемій, наркотиків і масової імміграції, що актуалізує виклики ефективній етно- політиці32. Актуальною проблемою є посилення хвиль міграції до країн Вишеградського блоку з-за меж країн Європейського Союзу та країн Східної Європи. Цьому сприяють численні конфлікти у світі, соціально- економічні проблеми, посилені глобальною економічною кризою 20082013 років. Трудова міграція дедалі частіше супроводжується кримінальною торгівлею людьми. З’являються в умовах глобалізації й сучасні номади, які здійснюють трансферт соціального капіталу. До речі, у найбільш радикальному варіанті євразійства Росія та ісламський світ розглядаються як «захисники» Європи від євроатлантичної експансії. Завершення у 2014 р. місії країн НАТО у Афганістані може стати формою перемоги ідей ісламізму. Країни Вишеградської групи межують із неспокійними Балканами, які також можуть стати розсадниками ісламізму за рахунок поширення радикальних ідей у Боснії і Косово. Не слід нехтувати й поступовою ісламізацією автохтонного населення. За деякими даними, наприклад, у столиці України – Києві нараховується близько 10 тис. мусульман слов’янського походження34.

У