Взаємодія учасників вишеградської групи із зовнішньополітичним середовищем з етнополітичних питань

Утім, з огляду на конфліктний соціально-політичний потенціал, найбільш гострими для країн Вишеградської групи у відносинах із рештою країн Євросоюзу є питання аграрної політики. Зокрема, «Братиславська декларація» 2011 р. з нагоди 20-ліття «Вишеградської групи» пропонувала реформувати спільну аграрну політику Європейського Союзу у бюджеті 2014-2020 років35. По мірі виконання бюджету Євросоюзу можуть виникнути й інші складні суперечливі питання.

Попри наполегливі спроби проведення країнами Вишеградської групи консолідованої політики, зокрема й щодо України, непоодинокими є приклади суто національних підходів до формування й реалізації такої політики. Яскравий приклад у цьому сенсі становить Угорщина. Напри-клад, Будапешт видав угорські національні паспорти 400 тис. особам угорського походження, які мешкають за межами сучасної Угорщини. У відповідь Словаччина поставила законодавчі перешкоди видачі угорських паспортів своїм громадянам. Ситуація змінилася, коли «Угорський союз Словаччини» втратив позиції у правлячій коаліції. Але Словаччина та Румунія «грають» з Угорщиною за єдиними правилами Євросоюзу, які погоджують різні інтереси.

Відповідно до перепису населення 2001 р. в Україні проживали 156, 6 тис. угорців. З них угорську мову рідною вважали 95, 4%, а українську лише 3, 4%. Причому 96, 7% українських угорців проживають у Закарпатській області, де становлять 12, 1% закарпатського населення. Міклош Ковач, голова «Партії угорців України» (KMKMSZ) називає «Демократичну партію угорців України» «частиною правлячого істеблішменту». Він визнає, коли при владі в Будапешті соціалісти, вони підтримують «Демократичну партію угорців України», а коли праві, ті надають фінанси «Партії угорців України». Вони вимагають створення у Закарпатті автономії угорців36. Навесні 2014 р. на В. Орбана чекають парламентські вибори, що спонукає його до пошуку підтримки закордонних угорців.

У епіцентрі етнополітики країн Вишеградської групи щодо України залишається Закарпаття. Наприклад, у квітні 2013 р. посли країн Вишеградської групи у Закарпатті обговорили питання розбудови контрольно- пропускних пунктів на кордоні України з сусідами в межах Закарпатської області37. Не випадково Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин у жовтні того ж року провів у Закарпатті виїзне засідання, на якому в присутності експертів і громадських активістів всебічно було розглянуто питання про стан забезпечення прав національних меншин у Закарпатській області, практичну реалізацію вітчизняного законодавства щодо національних меншин і його відповідність стандартам Європейського Союзу, а також практику застосування законодавства України про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в західних областях України. Зокрема, наголошувалось на позитивному досвіді Закарпатської області, де активно діє 66 національно-культурних товариств обласного статусу: 13 – угорських, 18 – ромських, 4 – словацькі, 5 – російських, 11 – русинських, 4 – румунські, 3 – єврейські, 2 – німецькі та по одному польської, чеської, вірменської, білоруської, азербайджанської і грецької спільнот. Водночас вказувалось на необхідність розв’язання наявних проблем: вирішити фінансове наповнення ухвалених законодавчих ініціатив, можливість використання угорського досвіду створення дієвих органів місцевого самоврядування у місцях компактного про-

живання національних меншин, вирішення складного русинського питання, практичну реалізацію стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини, сприяння урядів прикордонних з Україною держав ЄС українській національній меншини та ін. 38

Польща в умовах глобальної економічної кризи висловлювала занепокоєння «несправедливими оцінками та чорним піаром, яким ось уже рік поспіль їхні чеські і словацькі сусіди дискредитують продукти харчування з метою усунення їх зі своїх національних продовольчих ринків». Польська сторона вважає, що чеські і словацькі продукти харчування не витримують цінової конкуренції з дешевими продуктами з Польщі.

Під час польсько-словацьких міжурядових консультацій, які відбулися у березні 2013 р., польський прем’єр-міністр Д. Туск назвав «питання репутації польського продовольства єдиною проблемою двосторонніх відносин». Його словацький колега Роберт Фіцо запевняв, що словацький «уряд не зацікавлений у кампанії проти польського продовольства та не братиме участі в жодній кампанії проти будь-якого польського експортера харчування»39. У ці проблеми втрутився Європейський Союз, який закликав країни Вишеградської групи не дискредитувати Спільний ринок додатковими національними обмеженнями на вільне пересування товарів, особливо аграрної групи.

Отже, попри наявність окремих невирішених проблем, відносини країн Вишеградської групи з приводу етнополітики зі своїм «близьким» і «дальнім» зовнішнім середовищем загалом залишаються стабільними та підпорядкованими спільним європейським вимогам захисту демократичних цінностей і дотримання прав людини.