«Я, перш за все, служу підприємству»

Контролінг постає як новий інструмент в теорії та практики управління, що поєднує в собі елементи бюджетування, управлінського обліку, економічного аналізу та управління. Він забезпечує виконання основних функцій управління, а саме: планування, організація, керівництво, мотивація та контроль. Виступає тим інструментом, який адекватно розуміє та реагує на ситуацію всередині підприємства для прийняття оперативних, поточних та стратегічних управлінських рішень.

Контролінг відноситься до системи управління, яке можна розглядати з функціональної та з інституціональної точок зору. З функціональної точки зору контролінг може являти собою підсистему задач управління (контролінг як функція управління), або задачі підтримки управління (контролінг як функція підтримки управління). З інституційної точки зору контролінг може здійснюватись менеджерами, контролерами (помічниками керівника, спеціалістами в своїй області, які виконують переважно задачі контролінгу), іншими спеціалістами підприємства (поряд зі власними задачами виконують задачі контролінга), сторонніми особами або організаціями. Отже, фахівцем, що здійснює контролінг є контролер.

Контролер (титул «контролер» історично зв'язаний з бухгалтерським обліком, а не з «управлінням», оскільки термін «controller» походить від «comptroller», який, у свою чергу, походить від французького іменника «compte» – рахунок) не контролює, він турбується про те, щоб кожний міг контролювати сам себе самостійно. Контроль є важливим, перш за все, як самоконтроль. Робота контролера має багато спільного з роботою тренера: допомогти іншим навчитись надавати допомогу самим собі. Для контролера контролінг – це функція менеджменту, а для менеджерів – просто філософія. Контролер – це фахівець, який повинен подати сигнал, якщо виникає загроза. У відповідності до цього він не контролює, а турбується про те, щоб кожний міг контролювати сам себе в процесі досягнення поставлених керівництвом цілей, перш за все головної цілі – отримання прибутку.

Проаналізувавши існуючий досвід щодо практики організації служби контролінгу на підприємстві та необхідності впровадження посади контролера, треба зазначити, що не існує єдиного рецепту з цього приводу.

Так, практика діяльності німецьких фірм засвідчує, що на підприємствах з чисельністю працюючих до 100 осіб взагалі відсутня посада контролера. Його функцію бере на себе керівник секції обліку та звітності. Посада контролер вводиться на великих і середніх підприємствах. Зі звичайної структури заводоуправління контролеру в адміністративне підпорядкування передають виробничу бухгалтерію, відділи статистики, планування та прогнозування. Головний бухгалтер і його служба безпосередньо контролеру не підпорядковуються. Проте й цьому немає єдності, ні в теорії, ні на практиці.

У США в більшості випадків контролер – це комерційний директор підприємства або, згідно з нашою термінологією, заступник директора з економічних питань, головний економіст. Йому підпорядковані відділи та служби зовнішнього аудиту (фінансова бухгалтерія), виробничої бухгалтерії, ревізії, організації виробництва страхування і доволі часто – інформаційно-обчислювальний центр [4]. Ми погоджуємося з думкою Поліщук Є. О. та Тюріною Н. М. відносно того, що для вітчизняного малого бізнесу також не може бути й мови про створення відокремленого підрозділу чи навіть введення у штатний розклад посади контролера. Найкраще в наших умовах для виконання функціональних обов' язків контролера на вітчизняних підприємствах підходить головний бухгалтер або ж керівник такого підприємства.

На підприємствах з чисельністю працюючих 500 – 900 осіб може бути введена посада контролера. Але, звичайно ж, контролер на середньому підприємстві буде зайнятий не лише контролінгом. Він може виконувати й інші завдання, наприклад керувати комерційним відділом, фінансовою бухгалтерією, обчислювальним центром, займатися кадровими питаннями і т. ін. Але у випадку необхідності він має бути готовим взяти на себе відповідальність за систему контролінгу. Контролер має бути незалежним від інших організаційних структур і підпорядковуватись лише керівнику організації. Щоб володіти усією необхідною інформацією, і не тільки документально зафіксованою, контролеру слід входити у менеджмент організації. Адже не секрет, що безпосередня участь його в різних виробничих нарадах, теоретичних семінарах, зборах акціонерів стимулюватиме підготовку найбільш вдалих управлінських рішень.

Зі зростанням кількості працівників до 1000 і більше осіб одному контролеру не під силу виконувати свої функціональні обов'язки. У такому випадку, на думку Поліщук Є. О. та Тюріною Н. М., доцільно передбачити у штатному розкладі ще й посаду помічника контролера. При цьому слід чітко продумати та розподілити між ними обов' язки [7].

Важливого значення, безперечно, набувають вимоги, що ставлять до контролера.

Згідно з Е. Майер контролером є або стає той, хто:

1. більше, ніж інші, вчиться,
2. бачить і у всіх ситуаціях думає,
3. діє з думками про майбутнє з бажанням краще управляти підприємством. [6]

На підприємстві «управляють менеджери»; контролер- це всього лише штатний співробітник [4]. Контролінг не є альтернатива менеджменту, а контролери не звільняють менеджерів від виконання їх основних обов’язків: планування, організації, управління та контролю