Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Я – єдиний і неповторний. Тренінг розвитку соціально-комунікативного потенціалу підлітків

Предмет: 
Тип роботи: 
Методичні вказівки
К-сть сторінок: 
43
Мова: 
Українська
Оцінка: 

Тема методичної розробки:

 
«Я – єдиний і неповторний»
Тренінг розвитку соціально-комунікативного потенціалу підлітків
 
Вступ
 
Проблема, над якою я працюю: «Розвиток соціально-комунікативих компетентностей учнів та формування активної життєвої позиції як умови самореалізації у суспільстві»
Першочерговим завданням у сучасному навчально-виховному процесі школи повинно стати виховання та стимулювання соціальної активності учнів, розвиток їх індивідуально-психологічних здібностей. Тільки соціально-активна особистість прагнутиме до самовдосконалення та саморозвитку.
Соціально-комунікативна діяльність є головною умовою існування та розвитку суспільства»Без спілкування, обміну інформацією між індивідами неможливі інтелектуальна еволюція людства, спадкоємність суспільних відносин, нові досягнення матеріального та духовного життя.
Актуалізуючи і опосередковуючи суспільні зв'язки і стосунки, соціальна комунікація утворює ту інформаційну мережу, за допомогою якої людина включається у систему суспільних відносин» (15; 15). Розв'язання цих завдань полегшується завдяки здатності людини до спілкування, до пізнавальних процесів, до самореалізації.
Сучасна школа повинна сприяти становленню особистості як суб'єкта і стратега власного життя, гідного людини. Навчитись жити – значить виробити свою позицію в житті, свій світогляд, ставлення до себе та інших, діяти відповідно до поставленої перед собою мети. А для цього потрібно визначитись в питанні «Де жити і як жити?», тобто побудувати свій власний індивідуальний спосіб життя, обрати оптимальний режим психологічних та фізичних навантажень, спосіб реакції на проблеми та успіхи.
Кульмінаційними моментами творчих пошуків є моменти, коли особистість здійснює життєвий вибір, тобто приймає рішення з кардинальних проблем власного життя. Школа повинна створити умови, навчити дитину як скласти свою життєву програму (самопрограмування), як пізнати себе (самопізнання), як адекватно оцінювати себе (самооцінка), як бачити світ таким, яким його бачать інші (пізнання світу), як визначити свою життєву мету, здійснювати самоаналіз (рефлексія) і, звичайно, як планувати, як організувати діяльність для досягнення визначеної мети.
Вирішення даних проблем та завдань можливе за умови, коли педагоги, батьки та учні стануть активними співучасниками навчально-виховного процесу, коли відбудеться узгодження зовнішніх та внутрішніх вимог, власних потреб, реальних обставин, коли розвиватимуться процеси самоусвідомлення, самореалізації, самовизначення особистості.
Без чіткої психолого-педагогічної діагностики, вивчення кожної особистості та класних колективів неможливо правильно спланувати і організувати роботу навчально-виховного процесу.
В результаті попередніх досліджень, проведених у навчально-виховному закладі, було виявлено ряд певних проблем у розвитку й поведінці значної кількості учнів.
Так, у психічному розвитку: низькі показники самоконтролю й самореалізації; низький вольовий потенціал (невпевненість, нестриманість, імпульсивність); відхилення акцентуації характеру; вади особистісного розвитку (агресивність, підвищена тривожність, низька самооцінка); недисциплінованість.
У соціальному розвитку: низькі показники соціальної адаптованості, інтеграції у класних колективах; незадоволеність становищем у системі формальних і неформальних стосунків у соціальних групах; негативні взаємостосунки з оточуючими; недорозвиток потреби у визнанні; відсутність готовності жити у відкритому суспільстві; невміння вирішувати конфлікти, керувати власними емоціями та швидко приймати рішення.
У духовному розвитку: відхилення у розвитку духовних потреб у самовизначенні, самоствердженні, самореалізації; невизначеність життєвих цілей, відсутність позитивного ідеалу; безвідповідальне ставлення до власного здоров'я і життя; відсутність установки на самовизначення відносно духовних цінностей.
Таким чином, на основі проведеної психолого-педагогічної діагностики та анкетувань («Школа очима дітей», «Ти і твої батьки», «Чи вмієш ти вирішувати конфлікти», «Тест незакінчених речень», «Визначення емоційних стосунків у колективі за методикою Лутошкіна» та інших психологічних та соціометричних методик вивчення особистості та стосунків у колективах) та виходячи з проблеми роботи школи «Компетентністний підхід до навчання і виховання учнів як ефективний засіб забезпечення та активної участі в житті суспільства» були розроблені та впроваджені в роботу тренінгові заняття для учнів «Я – єдиний і неповторний» та «Як уникнути стресу».
Основна мета тренінгових занять «Я – єдиний і неповторний» – розвиток соціально-комунікативного потенціалу особистості учнів, формування адекватної самооцінки, почуття впевненості, самоповаги та навичок ефективної взаємодії в колективі.
Тренінг розвитку соціально-комунікативних здібностей сприяє підвищенню життєвих компетентностей школярів, допомагає реалізуватись у суспільстві.
Соціально-психологічний тренінг «Як уникнути стресу» допоможе учням та випускникам ЗНЗ зняти емоційну розгубленість, напружений психологічний стан, уникнути соціальної ізоляції, подолати особистісну дисгармонію. Заняття спрямовані на розвиток особистості, усвідомлення своєї життєвої позиції, формування ефективних комунікативних умінь у процесі спілкування, набуття навичок самоконтролю та конструктивного вияву негативних імпульсів у поведінці.
Заняття проводяться підгрупами або з усією групою (оптимальна кількість учасників від 9 до 15 осіб) один-два рази на тиждень, тривалістю 45-90 хв. Включають бесіди, дискусії, мозкові штурми, інтерактивні форми роботи, медитації.
До тренінгової групи також можуть входити:
  • люди з низькою самооцінкою, високою тривожністю, невпевненістю;
  • люди, які потрапили в ситуацію, яка торкається проблеми сенсу життя людини;
  • люди, на яких постійно діють стресові фактори;
  • люди, у яких виникають психологічні проблеми у сімейних стосунках.
Таким чином, у процесі активної групової взаємодії підлітки проходять етап індивідуалізації, що є основою для подальшого дорослішання, сприяє особистісному росту, позитивному сприйманні свого «я», розвиває уміння та навички взаємодіяти в соціумі.
 
2. Основна частина
 
2.1. Теоретичний розділ
Первинний аналіз наукової літератури, присвяченої проблемі розвитку соціально-комунікативних здібностей людини, дозволяє констатувати, що феномен соціальної обдарованості обговорювався в контексті дослідження проблематики соціальної філософії, психологічних передумов ефективності політичної, педагогічної та психотерапевтичної діяльності, лідерства та управління, військового мистецтва, соціальної адаптації та розвитку особистості. В ході теоретичного аналізу філософської, психологічної, історичної і соціально-політичної літератури виявлено два базових методологічних підходи до аналізу проблеми: соціально-функціональний та особистісно-структурний, які беруть початок у філософській спадщині Платона й Арістотеля, активно використовувались їхніми послідовниками та не втратили своєї значущості й до сьогодні. Джерелом змістовних характеристик соціально-обдарованих особистостей виступають науково-літературні та бібліографічні твори. Особливий інтерес у цьому відношенні викликає розуміння давньокиївськими християнськими мислителями ХІІ-ХІІІ століть – Іларіоном, Клементом Смолятичем, Кирилом Туровським, іншими авторами давньоруської держави Київська Русь психологічних особливостей організації соціально обдарованого суб’єкта.
У більш сучасному контексті заслуговують уваги психологічні підходи до дослідження здібностей людини, які склалися в рамках розробки соціально-філософської проблематики доби Відродження і Нового часу (Г. Сковорода, Н. Макіавеллі, Р. Декарт, Ф. Бекон, французькі енциклопедисти, М. Ломоносов, О. Радищев), європейської описової психології ХУІІІ-ХХ століття (А. Бергсон,
Е. Шпрангер, Й. Брентано, К. Ясперс, М. Весель, О. Лазурський, Х. Вольф), творчої спадщини американських вчених ХХ століття (А. Адлер, А. Бандура, Г. Олпорт, Е. Еріксон, Е. Фромм), теоретичних концепцій філософів і психологів (Б. Ананьєв, Б. Ломов, Г. Костюк, Е. Ільєнков, Л. Виготський, С. Рубінштейн).
Проблемі вивчення соціальних здібностей присвячені роботи Д. Гілфорда, Г. Гарднера, Г. Джерекі, Г. Олпорта, Е. Торнайдка, Р. Стернберга, Ч. Ханта та інші. На вітчизняному грунті в радянські й пострадянські часи психологічним дослідженням соціальних здібностей та питаннями їх розвитку активно займалися А. Южанінова, К. Альбуханова, Л. Уманський, Л. Петровська, Л. Попова, М. Акімова, Н. Амінова, Н. Ануфрієва, Н. Каліна, Н. Кузьміна, О. Бодальов, О. Борисова, Ю. Ємельянова.
Українська традиція дослідження соціальних здібностей бере початок у науково-психологічних розробках Г. С. Костюка, теоретичні положення якого стали дослідження психологічних умов становлення здібностей до ефективної соціальної самореалізації людини (А. Коняєва). Багатьма дослідниками використовуються такі терміни як соціальний інтелект (Т. Хант, Е. Торндайк, Дж. Гилфорд, А. Савенков, Д. Ушаков), організаційні здібності (Л. Уманський), лідерська обдарованість (О. Матюшкін, О. Яковлева), соціальні здібності (Л. Попова), комунікативна компетентність (О. Бодалєв), соціальна компетентність (Л. Петровська, О. Савенков). Такі психологічні конструкти в тій чи іншій мірі конкретизують поняття «соціальна обдарованість». На сьогодні існує, як мінімум, три варіанта трактування соціальної обдарованості. З позиції загально-психологічного підходу, поняття соціальної обдарованості у вітчизняній психології визначалося як сукупність здібностей людини, які забезпечують ефективність її соціальної життєдіяльності. Розглядаючи диференціально-психологічний підхід слід сказати, що такого роду обдарованість є високо розвинутим потенціалом певних здібностей людини, неповторним поєднанням властивих йому якостей, які дозволяють досягати значних результатів діяльності в соціальній сфері (Б. Теплов, Б. Федорішин, Є. Клімов). Із соціально-психологічної точки зору, соціальна обдарованість визначається як життєво-стильова характеристика, яка відображає здібності людини до ефективного проникнення в співтовариство і продуктивному керівництву групою людей. Потенціал таких властивостей забезпечує самореалізацію особистості через спілкування з людьми, і через вплив на них (А. Петровський, Є. Головаха, Ю. Швалб). На думку О. Власової, соціально обдарований суб’єкт містить в собі здібності двоякого характеру. З одного боку, це – психологічні здібності, які відрізняють обдарованих людей в цілому, не залежно від типу їх обдарованості: креативність, працелюбність, захопленість справою, розвинутий інтелект. З іншого боку, це здібності, які проявляються у соціально обдарованого суб’єкта внаслідок його досвіду активності в різних ситуаціях (соціальна перцепція, високий рівень розвитку інтелекту (5; 5).
Демократизація і гуманізація загальної освіти передбачає формування особистості як найвищої цінності суспільства, її соціалізацію. Завдяки працям І. С. Кона та А. В. Мудрика, з кінця 80-х і початку 90-х років ХХ ст. поняття «соціалізація» введено в понятійний апарат філософів, соціологів і психологів. Вчені, які торкаються питань соціалізації, вкладають у це поняття різний зміст. Зокрема, А. В. Мудрик визначає соціалізацію як розвиток і самореалізацію людини протягом усього життя в процесі засвоєння й відтворення культури суспільства.
Так, А. В. Петровський зазначає, що «соціалізацію слід розуміти як процес і результат введення людини, що росте, в суспільство завдяки засвоєнню й більш-менш активному відтворенню особистістю соціального досвіду, історично накопиченої культури» (12; 23).
Аналізуючи зміст різних варіантів визначення поняття «соціалізація», можна зробити висновок, що в широкому розумінні його слід тлумачити як процес і результат соціального розвитку людини. І. С. Кон вважає, що соціалізація являє собою сукупність усіх соціальних і психологічних процесів, за допомогою яких індивід засвоює систему знань, норм та цінностей, які дозволяють йому функціонувати в ролі повноправного представника суспільства. За І. С. Андрєєвою, соціалізацію можна розглядати з точки зору засвоєння та відтворення індивідом соціального досвіду в процесі життя. Отже, суть процесу соціалізації полягає в тому, що людина поступово засвоює соціальний досвід і використовує його для адаптації до соціуму.
Важливим у розвитку соціально-комунікативної активності учнів є оволодіння навичками поведінки у соціальному середовищі, сприйняття та засвоєння норм, загальнолюдських цінностей. Розвиток комунікативних здібностей дитини дозволяє їй інтегруватися в суспільство, сприяє формуванню вміння спілкуватися, аргументовано висловлюватись, вести дискусії, відстоювати власну думку.
Соціально-комунікативна активність передбачає взаємодію з оточуючими, навички роботи в групі, колективі, володінні різними соціальними ролями. Обираючи для учнів ролі, необхідні для повноцінного і змістовного життя, треба забезпечувати їхню послідовність, зміну, органічне поєднання, що створює можливості для реалізації і самовизначення. З цією метою слід надавати учням можливість вільного вибору змісту і способів діяльності, створювати ситуації успіху, задоволення їхніх потреб та інтересів.
Соціально-комунікативна активність характеризує здатність, готовність і культуру міжособистісного спілкування особистості в колективі. Ця динамічна структурована система характеризується певним змістом зв’язків між кожним вихованцем зокрема й колективом у цілому, виконує на кожному етапі розвитку школяра соціально-психологічні та педагогічні функції. Значущим у розвитку соціально-комунікативної активності є особистісно орієнтований підхід, коли в центрі навчально-виховного процесу стоять інтереси дитини, її потреби та можливості.
Формування соціально- комунікативної активності учнів синтезує такі важливі завдання, як:
  • стимулювання інтересу до навчання, трудової і суспільної діяльності;
  • створення оптимальних умов для виявлення творчих здібностей, організаційних навичок;
  • створення умов для самореалізації особистості;
  • забезпечення вільного розвитку учнів;
  • свідомий вибір школярами соціальних цінностей.
Розв’язання цієї проблеми залежить від стану всіх ланок системи соціального становлення особистості. У її функціонуванні повинні бути задіяні загальнооосвітні навчальні заклади, позашкільні установи, засоби масової інформації, родинне виховання, співпраця учнів, батьків, педагогів.
Актуальність проблеми розвитку соціально-активної особистості підтверджує факт зростання серед молоді бездуховності, зневаги до моральних норм, дитячої злочинності, формування у них споживацьких потреб.
Важливе місце у цьому процесі займає підлітковий вік – найбільш сприятливий для формування активної особистості, самостійної та відповідальної. Особливістю підліткового віку є наявність потреби у спілкуванні з дорослими та ровесниками, у спільній діяльності з ними.
Спілкування з однолітками в підлітковому віці набуває абсолютно виняткової значущості. У цьому віці підлітки проходять особливу школу соціальних стосунків. У своєму середовищі, взаємодіючи один з одним підлітки вчаться рефлексії щодо себе і однолітків. Спілкування виявляється настільки привабливим, що діти забувають про уроки і домашні обов’язки (10).
Спілкування у підлітковому віці стає необхідною складовою у розвитку особистості учня. Воно виконує ряд функцій:
  • у спілкуванні передається знання про оточуючу дійсність, вміння та навички, необхідні для здійснення певного виду діяльності;
  • спілкування є передумовою розвитку особистісних якостей та здібностей;
  • у спілкуванні відбувається активізація внутрішніх особливостей та станів особистості, а також актуалізація складових її комунікативного потенціалу (10).
Поняття «потенціал» (від лат. potentia – сила) – наявні сили, які можуть пущені в хід і використані, як можливості подальшого росту, розвитку і саморозвитку, як певної цілісності, системи; як показник ступеня сили того чи іншого явища, впливу на процеси, предмети, що його оточують. Проблема комунікативного потенціалу особистості та його реалізації полягає у співвідношенні ідеально можливого і дійсно існуючого.
Теоретичні проблеми спілкування розроблені в педагогічній науці Х. Й. Лийметс, А. В. Мудрик, Л. І. Новіковою. Досліджується ряд аспектів спілкування школярів у процесі пізнавальної діяльності (М. Д. Виноградова, В. В. Котов, Г. І. Щукіна).
Спілкування розглядається як спосіб і засіб соціального утвердження особистості, адже воно впливає на становлення самосвідомості і моральних установок школяра, на характер та виховну ефективність діяльність і стосунків у колективі.
Тому в підлітковому віці необхідно розвивати такі основні компоненти соціальної обдарованості, як: комунікативна компетенція, соціальний інтелект, творчий підхід до вирішення поставлених задач, організаторські здібності, креативність, емпатію, соціальну компетентність.
Під комунікативною компетентністю розуміють здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, певну сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечують ефективне спілкування (7). Вона передбачає уміння змінювати глибину і коло спілкування, розуміти і бути зрозумілим для партнера по спілкуванню. Комунікативна компетентність формується в умовах безпосередньої взаємодії, тому є результатом досвіду спілкування між людьми. Цей досвід набувається не тільки у процесі безпосередньої взаємодії, а також опосередкованої, в тому числі з літератури, театру, кіно, з яких людина отримує інформацію про характер комунікативних ситуацій, особливості міжособистісної взаємодії і засоби їх вирішень. У процесі опанування комунікативної сфери людина запозичає з культурного середовища засоби аналізу комунікативних ситуацій у вигляді словесних і візуальних форм.
Виокремлюють такі складові комунікативної компетентності:
- орієнтованість у різноманітних ситуаціях спілкування, яка заснована на знаннях і життєвому досвіді індивіда (8);
- спроможність ефективно взаємодіяти з оточенням завдяки розумінню себе й інших при постійній видозміні психічних станів, міжособистісних відносин і умов соціального середовища (8);
- адекватна орієнтація людини в самій собі – власному психологічному потенціалі, потенціалі партнера, у ситуації (3);
- готовність і уміння будувати контакт з людьми (3);
- внутрішні засоби регуляції комунікативних дій (4);
- знання, уміння і навички конструктивного спілкування (4);
- внутрішні ресурси, необхідні для побудови ефективної комунікативної дії у визначеному колі ситуацій міжособистісної взаємодії (3).
Таким чином, комунікативна компетентність постає як структурний феномен, що містить цінності, мотиви, установки, соціально-психологічні стереотипи, знання, уміння, навички.
Соціальна компетентність складається з кількох компонентів: мотиваційного, що охоплює ставлення до іншої людини як вищої цінності: вияву доброти, уваги, турботи, допомоги, милосердя; когнітивного, що пов'язаний із пізнанням іншої людини (дорослого, однолітка), здатністю зрозуміти її особливості, інтереси, потреби, побачити труднощі, помічати зміни настрою, емоційного стану; поведінкового, що пов'язаний із вибором адекватних до ситуації способів.
Соціально-компетентна особистість добре орієнтується в новій обстановці, спроможна виявити адекватну альтернативну поведінку, знає міру своїм можливостям, уміє попросити про допомогу і надати її, поважає бажання інших людей, може долучитися до спільної діяльності з однолітками та дорослими, не заважатиме своєю поведінкою іншим, спроможна стримуватися і заявляти в прийнятній формі про свої потреби, може уникнути небажаного спілкування, почувається гідно у товаристві інших людей, розуміючи різне ставлення довколишніх до неї, уміє керувати своєю поведінкою і способами спілкування.
Оволодіння соціально-комунікативними вміннями відбувається в процесі практичної діяльності. Перший компонент містить оволодіння уявною моделлю комунікативної дії, розширення та переосмислення психолого-педагогічних знань. Другий спосіб – безпосереднє вдосконалення засобу виконання комунікативної дії.
Розвиток соціально-комунікативних компетентностей школярів можливий завдяки методам активної групової взаємодії, зокрема соціально-психологічного тренінгу. Для ефективності проведення тренінгу спілкування необхідно дотримуватися ряду умов, як з боку тренера, що проводить тренінг, так і з боку учасників тренінгу. Це добровільна участь в ігровому тренінгу, створення емоційно позитивної і довірливої атмосфери, зворотна реакція, гуманізація.
Уміння донести до іншої людини необхідну інформацію, нехай навіть це буде в ігровій формі, складний і багатоструктурний процес. Підліток долає різні складнощі і стикається з комунікативними бар’єрами, нерозумінням з боку реципієнта. Однак якщо ігрова ситуація заздалегідь продумана і сконструйована, то ігрова задача буде досягнута, завдяки гнучкості спілкування і комунікації.
В процесі роботи над проблемою вивчала та впроваджувала в практику роботи з учасниками навчально-виховного процесу елементи технології «Психолого-педагогічного проектування особистісного розвитку учнів (автор Киричук В. О). Дана методика ґрунтується перш за все на глибокій психолого-педагогічній діагностиці. Шляхом підняття соціальної активності кожного учня відбувається зміна його мотивації до навчання в позитивну сторону. Також використовувала програми «Рівний-рівному», «Діалог».
. Низька самооцінка підлітків часто є причиною неуспішності, недисциплінованості, шкідливих звичок. Самооцінка зростає в процесі взаємодії з людьми, коли власне «я» стає для когось значимим («его» зростає за рахунок навіть незначних досягнень, похвал та успіхів).
Таким чином, адекватна самооцінка захищає підлітків від протиправної поведінки; у того, хто вважає себе «гарною людиною» чи «законослухняним», формуються внутрішні обмеження, що утримують їх від протиправних вчинків. Звичайна поведінка поліпшується в міру підвищення самооцінки.
Низька соціальна адаптація також часто пояснюється негативною «я-концепцією» та низькою самооцінкою. Між прийняттям себе, прийняттям інших та іншими існує сильна позитивна кореляція. Отже, самосприйняття і соціальна адаптація є взаємозалежними. Якщо підліток зневажає себе, він буде зневажати й інших, але якщо він відчуває до себе повагу і довіру, то буде так само довіряти іншим та поважати їх. Основними порушеннями, які виникають у підлітковому віці, є нездатність спілкуватись, знайомитись та взаємодіяти з іншими людьми.
Тренінг є активним груповим методом психологічної роботи і відповідає природному прагненню підлітків та молодших школярів до спілкування з однолітками. Створює найкращі умови для навчання методам комунікації. Жива, доброзичлива атмосфера полегшує дитині проходження процесу індивідуалізації, процесу дорослішання, позитивному сприйманню себе та оточуючих, сприяє особистісному росту.
З метою отримання позитивних результатів з даної проблеми (на основі психолого-педагогічної діагностики та комплексного аналізу) спільно з педагогічним колективом підбираємо шляхи та методи психолого-педагогічного впливу на учнів.
Завдання, які стоять перед психологом:
  • створення психолого-педагогічних умов, ситуацій, сприятливих для позитивних змін у знаннях, уміннях, навичках, вчинках, у ставленні до своєї поведінки, свого «я», власного особистісного росту та життєвої активності;
  • корегувати вади особистісного розвитку учнів (тривожність, імпульсивність, невпевненість, низьку самооцінку та ін.) шляхом підвищення соціального статусу, залучення до соціально-комунікативної діяльності;
  • сприяти розвитку подальшої інтеграції класних колективів шляхом активізації індивідуально-психологічного впливу, колективної роботи з учнями з метою створення позитивного психологічного клімату для розвитку особистості школярів.
Як свідчать результати діагностики, анкетування – у колективах, в яких проводились тренінги розвитку соціально-комунікативного компетентностей учнів, зростає рівень інтеграції у класах, підвищується соціальна активність учнів, відбуваються зміни в системі ціннісних орієнтацій. У багатьох учнів започатковується корекція вад особистісного розвитку тощо. Таким чином, в процесі проведення тренінгових занять, більшість особистісних проблем вирішуються позитивно.
Система роботи з проблеми «Розвитку соціально-комунікативних компетентностей учнів та формування активної життєвої позиції як умови самореалізації у суспільстві» вивчена та узагальнена на районних методичних семінарах (заступників директорів з виховної роботи, педагогів-організаторів, класних керівників), постійно діючому семінарі практичних психологів. Тренінгові заняття «Я-єдиний і неповторний» та «Як уникнути стресу» впроваджені та апробовані в Дмитрівській ЗШ І-ІІІ ст. №2 протягом останніх 5 років.
Тренінги були опубліковані у Всеукраїнській газеті для психологів, учителів, соціальних педагогів «Психолог»:
«Як уникнути стресу» – №8 (488), квітень 2012
«Я- єдиний і неповторний» – № 9 (489), травень 2012;
 
2.2. Практичний розділ
 
Передмова
На сучасному етапі розвитку нашої держави закономірним є запитання: яку роль відіграє школа у суспільному прогресі?
Сучасна педагогіка повинна сприяти входженню дитини в контекст сучасної культури, становленню особистості як суб’єкта і стратега життя, гідного людини. Особистість повинна вміти самостійно будувати своє життя, визначати його стратегію, відповідно до своїх уявлень про щастя, добро, любов. Сучасна школа повинна стати культурою життєвого самовизначення. Навчитись жити – значить виробити свою позицію в житті, свій світогляд, ставлення до себе, інших, діяти відповідно до поставленого перед собою завдання. А для цього треба визначитись в питанні: «Де жити?», тобто як побудувати свій індивідуальний спосіб життя, обрати оптимальний режим інтелектуальних, емоційних, фізичних навантажень, спосіб реакції на незгоди й успіхи, гідний людини тип трудової діяльності і форми використання вільного життя.
Основна мета тренінгових занять «Я єдиний і неповторний» – розвиток соціально-комунікативного потенціалу особистості учнів, формування правильної самооцінки та спосіб ефективної взаємодії в колективі.
Тренінг є активним груповим методом психологічної роботи й відповідає природному прагненню підлітків до спілкування з однолітками. Така форма роботи створює найкращі умови для навчання методам комунікації. Жива, доброзичлива атмосфера полегшує дитині проходження процесу індивідуалізації, що є основою для подальшого дорослішання, сприяє особистісному росту, позитивному сприйманню свого «Я».
Програма тренінгу розвитку соціально-комунікативного потенціалу учнів спрямована на формування позитивної самооцінки, почуття впевненості, самоповаги.
Низька соціальна адаптація часто пов’язана з негативною «Я- концепцією» і низькою самооцінкою. Само сприйняття і соціальна адаптація є взаємозалежними. Якщо підліток зневажає себе, він буде зневажати і ненавидіти інших, але якщо він відчуває до себе повагу і довіру, то буде так само довіряти іншим і поважати їх. Основними порушеннями, які виникають у підлітковому віці, є нездатність спілкуватись, знайомитись та взаємодіяти з іншими людьми.
Тренінги розвитку соціально-комунікативної активності сприяють розвитку життєвих компетентностей школярів, підвищують самооцінку, допомагають реалізуватись у суспільстві.
 
Заняття 1
 
Мета: Розвивати соціально – комунікативні навички, почуття власної значимості, формувати правильну самооцінку та способи ефективної взаємодії в колективі.
Тривалість заняття - 45 хвилин
 
Вступ
Психолог: Сьогодні ми з вами зібралися, щоб краще пізнати себе та інших і налагодити взаємодію в нашому колективі. У цьому нам допоможуть вправи. Але перш ніж перейти до них, потрібно виробити правила роботи і постійно їх дотримуватись.
 
Правила роботи групи
Добровільна участь у виконанні вправи.
Говорити тільки про себе, свої почуття.
Один говорить – усі слухають.
Бути толерантним.
Знайомство (10 хвилин)
Усі учасники сідають у коло. Ведучий пропонує назвати своє ім’я і коротенько про себе розповісти. Наприклад: «Мене звати Олена. Подобається, коли мене називають Лєною. Мої знайомі сказали б про мене, що я»
 
Вправа «Презентація імені»
Кожен учасник по черзі виходить в центр, називає ім’я, супроводжуючи його яким – небудь жестом, мімікою чи позою. Вибір жесту чи пози – за бажанням учасника. Головне, щоб правильно відобразити своє «Я». Наприклад, в центр кола виходить одна з учасниць, називає своє ім’я, наприклад, -»Анна», ілюструючи його низьким поклоном. Інша учасниця наприклад, – «Ірина» – присідає. За допомогою цих жестів потрібно розкрити свій образ, характер, темперамент, свою візитну «картку».
Після того як кожний з учасників презентував своє ім’я, всі розповідають про те, як вони зрозуміли своїх партнерів по грі (якщо в групі один одного знають, детально розбираються випадки, коли ім’я людини не відповідало позі, за допомогою якої вона представлялась).
 
Вправа «Емоція» (10 хв.)
Учасникам роздаються заготовлені картки, на яких відмічені емоції, і те, за допомогою яких частин тіла потрібно ці емоції виразити. Наприклад, картка «Сум. Руки» означає, що сум потрібно виразити за допомогою рук. Учасникам потрібно відгадати, яку емоцію виражають.
Емоції: «Горе. Обличчя», «Радість. Губи», «Чванливість. Права рука», «Гордість. Спина», «Страх. Ноги», «Відданість. Очі», «Здивування. Очі. Рот»
Ця вправа допомагає відчути себе розкутим, вільним, розвиває акторські здібності.
 
Вправа «Невербальна інсценізація»
Кожному учаснику потрібно відобразити сцену – пантоміму: «У мене болить зуб», «Мені сумно», «Я загубив гроші», «Як приємно помріяти», «Я отримав п’ятірку на вступних екзаменах до інституту».
 
Вправа «Перетворення» (10 хв.)
Мета: Визначити особливості самовираження учасників за допомогою метафоричних засобів.
Хід вправи: Учасники сідають у коло. Ведучий говорить про те, що знайомство продовжується, і пропонує закінчити такі речення:
«Якби я був книжкою, то я був би..»(словником, детективом, віршами, тощо)
«Якби я був явищем природи, то я був би... (вітром, сонцем, бурею тощо)
«Якби я був музикою, то я був би (романсом, класикою, джазом тощо)
«В наступному житті я хотів би бути... (актором, міністром, священиком тощо)
«Якби я був твариною, то я був би..»
«Якби я був рослиною, то я був би..»
 
Вправа «Відгадай» (7-10 хвилин)
Мета гри полягає в тому, щоб відгадати людину, яку задумала група.
Всі учасники сідають у коло, за бажанням вибирається ведучий. Він виходить з кімнати, а група вибирає людину, яку будуть відгадувати. Ця людина нагадує всім свої образи-перетворення з вправи «Перетворення»
Кожен, або один з учасників характеризує цю людину, а завдання ведучого- її відгадати.
Наприклад: «Ця жінка схожа на літній сонячний день» (сонце). Інший учасник: «Це прекрасний поет» (вірші)»Захоплюється романсами, в наступному житті мріє бути дипломатом». Якщо ведучий не відгадає з першого разу, можна спробувати відгадати з другого разу. Потім гру повторюють з іншим ведучим, характеризуючи іншу людину.
Якщо учасники тренінгу добре знають один одного, можна застосовувати інший варіант гри, коли ведучий сам ставить три, чотири запитання до групи. Наприклад:
Якби ця людина була явищем природи, то яким?
Якби ця людина була твариною, то якою?
Якби ця людина була твариною, то якою?
Після відповідей групи ведучий пробує відгадати загадану людину.
 
Вправа «Компліменти» (7 хв.)
Кожен учасник по колу передає компліменти і побажання своєму сусідові.
 
Вправа – обговорення «Мої враження від заняття»
 
Заняття 2
 
Мета: розвивати соціально- комунікативні навички, почуття власної значимості, формувати правильну самооцінку та способи ефективної взаємодії в колективі.
Тривалість заняття – 45 хвилин.
 
Вправа «Історія мого імені»
Мета: дати визначення поняття ідентичності, усвідомлення своєї ідентичності через ім’я, більше дізнатись один про одного шляхом прояву поваги до імені кожного.
Ця проста вправа дає можливість викликати переживання сильних почуттів, повідомити важливу інформацію про людину.
 
Інформаційне повідомлення
Психолог. Ідентичність – це прийняття себе, для того, щоб успішно просуватись по життєвому шляху. Всі ми дуже різні, маємо свої позитивні і негативні якості. Але для того, щоб змінюватись і вдосконалюватись як особистість, потрібно краще знати себе та інших, сприймати себе таким, яким ти є. Ви вже не раз чули своє власне ім’я, імена ваших друзів. А чи замислювались ви, що ім’я передає певну інформацію про ту чи іншу людину, має своє походження, значення?
 
Вправа «Моє ім'я»
Психолог. Пригадайте, як кожному з Вас дали ім’я. Що ви про це знаєте?
Хто його вибрав? Звідки воно походить?
Що значить для вас ваше ім’я?
Чи подобається воно вам?
Ведучий пояснює значення свого власного імені, а потім учасники повідомляють усе, що вони знають про історію свого імені та його походження.
Обговорення:
Яке значення має ім’я для людини??
Чи передаються імена у ваших сім’ях по спадковості?
Чи надаєте ви значення своєму імені та іменам інших людей?
Як називали вас батьки в дитинстві?
– Як ви гадаєте, чи підходить вам ваше ім’я? Чи хотіли б ви його змінити? Чому?
 
Вправа «Ідентичність»
Психолог. Прийняття не тільки себе таким, яким ви є, а прийняття вами власного імені також є ідентичністю.
Які синоніми можна підібрати до поняття ідентичність? (прийняття, згода, гармонія і т. д.)
Чи важливо бути ідентичним?
– А якщо людина втратить свою ідентичність?
 
Вправа «Мої цінності»
Учасники по черзі закінчують речення. Ведучий спочатку записує відповіді учнів на дошці, потім підсумовує спільні відповіді на плакаті «Наші цінності». 
1. Для мене важливе значення мають такі люди...
2. Я вважаю себе учасником, членом такої групи людей...
3. Я вірю...
4. Найбільш важливі для мене місця – це...
5. Мені додають сенс та мету в житті такі справи та види діяльності...
6. Я отримую задоволення від...
7. Я хочу...
8. Найважливіші події з мого минулого – це...
Обговорення
Яке враження у вас викликало це заняття? Чи сподобалось воно вам?
Що дало вам це заняття?
– Про що б ви хотіли ще дізнатись?
 
Вправа «Посмішка по колу»
 
Заняття 3
 
Мета: розвивати соціально-комунікативні навички, почуття власної значимості, формувати правильну самооцінку та способи ефективної взаємодії в колективі.
 
Вправа «Правила поведінки під час занять»
Психолог запитує учасників, які правила вони б хотіли ввести, щоб почувати себе краще під час занять. Всі по черзі висловлюють свої побажання, ведучий їх записує на дошці. Після того, як голосуванням приймаються загальні правила, ведучий записує їх на плакаті, який вивішує на видному місці, щоб на кожному занятті їх бачити.
 
Вправа «Ідентичність»
Мета: більше дізнатись один про одного, формувати повагу до себе та інших, розвивати почуття власної значимості.
Психолог. На минулому занятті ми з вами говорили про значення імені в житті людини. Сьогодні давайте спробуємо дізнатись один про одного ще більше. Тому поговоримо про час вашого народження: пору року, місяць, астрологічний знак.
Як ви гадаєте, чи впливає час народження на характер, поведінку, звички людини?
Що ви можете сказати про час свого народження?
Чи подобається вам місяць, пора року вашого народження?
Які ви знаєте народні повір’я, пов’язані з часом народження людини?
Чи впливає знак Зодіаку на формування характеру людини?
Які ще фактори впливають на розвиток особистості людини?
 
Дискусія «Якою я бачу сучасну людину?»
Які риси характеру необхідні сучасній людині?
Що значить вираз «Знайти своє місце в житті? «
Що потрібно зробити кожному з вас, щоб любити і сприймати себе таким, яким ви є? (Бути ідентичним по відношенню до себе).
 
Вправа «Перший вчинок»
Психолог. Пригадайте і розкажіть про гарний вчинок у вашому житті.
Коли він трапився?
Ваші почуття після цього випадку?
Чи потрібно робити гарні вчинки?
 
Вправа «Обговорення»
Які враження у вас виникли під час заняття?
Що вам дало це заняття?
 
Вправа «Побажання»
Кожен по черзі, посміхаючись, передає побажання своєму сусіду.
 
Заняття 4
 
Мета: розвивати соціальні-комунікативні навички, почуття власної значимості, створення атмосфери доброзичливості та відкритості.
 
Гра «Колективне інтерв’ю»
Учасники сидять в колі. Ведучий ставить запитання, на які всі по черзі відповідають.
Твоє улюблене місце відпочинку і чому?
Який шкільний предмет тобі найбільше подобається і чому?
Хто є твоїм найкращим другом чи подругою?
 
Гра «Запитання ведучому»
Учасники по черзі ставлять запитання ведучому, на які він відповідає.
 
Гра «Хто любить…?»
Мета: краще пізнати один одного, створити атмосферу відкритості і доброзичливості.
Учасники сидять або стоять у зображених на підлозі колах. Одному з учасників не вистачає місця. Проходячи між стільцями чи колами, він запитує, наприклад:
«Хто любить шоколадне печиво?» Тоді той, хто відповідає першим, виходить та звільняє місце. Учасник, який залишився без місця, ставить наступні запитання на свій власний вибір.
 
Гра «Канат дружби»
Мета: розвивати почуття власної значущості та колективізму.
Учасники діляться на дві команди. Ведучий оголошує завдання: «Протягом 5 хвилин з підручних засобів (своїх речей) зв’язати канат. Речей інших учасників, які не беруть участі у грі, використовувати не можна. Перемагає та команда, яка зв’язала довший канат»
 
Вправа «Продовжте речення»
Учасники знову сідають у коло, по черзі продовжують речення: «Сьогодні на занятті я почував себе..»
 
Вправа «Струм»
Усі сидять в колі, тримаючись за руки. Ведучий «вмикає струм», тобто потискує руку сусіда зліва. Той, в свою чергу, потискує руку свого сусіда зліва і т. д.
«Струм» проходить по всьому колу і повертається до ведучого.
 
Заняття 5
 
Мета: реалізувати комунікативний потенціал особистості школяра, розвивати почуття індивідуальності, власної значущості, вміння взаємодіяти в колективі.
Матеріали: плакат «Правила роботи групи», картки, кольоровий папір, ножиці, музичний супровід, фломастери, ручки, олівці.
 
Правила роботи групи
Ведучий пропонує учасникам пригадати правила роботи групи. Після того, як діти пригадали, тренер вивішує плакат «Правила роботи групи» на дошці.
Для чого нам потрібні правила?
А чи потрібні правила у повсякденному житті?
Які правила ви знаєте?
 
Гра – розминка «Комплімент»
Ведучий зачитує рядки Б. Окуджави «Давайте говорить друг другу комплименты»
На попередньому занятті ми вибрали символ компліменту – сердечко. Передаючи сидячому біля вас зліва учаснику сердечко, ви говорите йому комплімент.
Обговорення:
Чи приємно вам було отримувати компліменти?
А чи хтось відчував незручність, коли йому говорили комплімент?
А що важче: отримувати компліменти чи робити?
Чи потрібно вчитись робити компліменти?
Психолог. Отже, можемо зробити висновок, що компліменти говорити треба.
 
Вправа «Намисто гарних слів»
Ведучий перед початком гри роздає кожному розрізані навпіл поштові листівки. За допомогою розрізаних половинок учасники шукають собі пару. Потім ведучий пропонує всім взяти вирізані паперові кола -» намистинки».
Психолог. Перед вами лежать намистинки. На кожній із них потрібно написати гарну рису вашого товариша. Для того, щоб вам було легше вибрати потрібну рису, подивіться на дошку, на якій написані риси характеру. Можливо, у вашого товариша є ще якісь інші гарні риси (записуєте стільки, скільки вважаєте за потрібне).
А тепер нанизуємо намистини на нитку.
Одягніть, будь ласка, намисто товаришеві.
Подивіться, скільки гарних рис ви побачили одне в одному.
Обговорення:
Що ви відчували, коли писали гарні слова і коли отримували? (радість, хвилювання, цікавість, втіху)
Чи складно вам було придумувати компліменти?
А що було простішим і приємнішим: готувати чи отримувати намисто?
Чому саме такі риси ви підібрали один одному?
 
Вправа «Розминка»
Ведучий пропонує відпочити і провести вправу на уважність. Під музику учасники повинні рухатись в парах по колу і виконувати такі команди:
  • доторкнутися до чола свого товариша;
  • до лівого коліна;
  • долоня до долоні;
  • до кінчика носа;
  • до правого вуха тощо.
 
Вправа «Поштова скринька»
Психолог. У нас є поштова скринька. Вдома ви мали написати на сердечках компліменти вашим товаришам і вкинути їх у скриньку. За кількістю отриманих компліментів ми визначимо переможця і нагородимо його.
Порахуйте ту кількість сердечок – компліментів, яку ви отримали.
У кого більше 50? У кого більше 30?
Ми вітаємо переможця, який отримав найбільшу кількість сердечок і вручаємо йому титул. Зберіть свої сердечка і прочитайте їх вдома.
Обговорення:
Чи очікували ви на таку кількість компліментів?
Чи збігається думка однокласників про вас із вашою власною?
Чи потрібно говорити одне одному компліменти? Чому?
 
Вправа «Побажання»
Психолог. Усміхніться один одному і подаруйте побажання, доторкнувшись до руки товариша.
Я бажаю вам, щоб ви якомога частіше у своєму житті отримували і дарували компліменти і гарні слова іншим людям. Хай вам щастить!
 
Додаток «Гарні риси» (компліменти)
Вихованість, інтелігентність, порядність, інтелектуальність, чесність, ввічливість, відповідальність, кмітливість, щирість, щедрість, доброзичливість, доброта, скромність, стриманість, тактовність, надійність, працьовитість, відвертість, впевненість, уважність, привітність, чуйність, терплячість, активність, врівноваженість, комунікативність, рішучість, сміливість, почуття гумору, вірність, ніжність, охайність, справедливість, повага до старших, принциповість, неординарність, наполегливість, готовність прийти на допомогу, симпатичність, веселість, пунктуальність, мужність, оптимізм.
 
Заняття 6
 
Мета: розвивати культуру спілкування, формувати способи ефективної взаємодії у колективі.
Матеріали: м’яч, стільці, пов’язка на очі, картки із завданнями.
 
Вправа «Компліменти»
Кожен по черзі говорить комплімент будь-якому учаснику, кидаючи при цьому йому м’яча.
Обговорення:
Що дала нам ця вправа?
Для чого потрібні компліменти?
Що для вас краще: говорити компліменти чи отримувати?
 
Вправа «Чий голос?»
Ведучий пояснює учасникам, що один з них за його сигналом буде повторювати умовний пароль, наприклад: «Я тут!» Учні повинні відгадати, чий це голос. Діти зав’язують очі і довільно рухаються по кімнаті. Психолог запитує, чи є охочі називати пароль, – якщо немає, то вибирає сам. Потім легким дотиком руки дає сигнал тому, хто повинен говорити. Ведучий обов’язково хвалить кожного, хто відгадує голос невідомого.
 
Гра «Кому це належить?»
Всі учасники разом із ведучим витягують з портфелів будь-який предмет і кладуть його до порожньої коробки чи ящика так, щоб інші не бачили. Потім ведучий дістає по одному предмету і запитує: «Кому це належить?» Усі, крім власника, відгадують. Той, хто відгадав, пояснює, чому він вважає, що ця річ належить певній людині. Стежте, щоб аргументи були позитивними.
 
Вправа «Відома особистість»
Ведучий об’єднує учасників у кілька груп і дає картки із завданням. Необхідно зобразити за допомогою одягу, слів, жестів відому особистість. Група вибирає виконавця ролі і допомагає йому. Варіанти завдань:
Відомий естрадний співак чи співачка (на вибір ведучого або дітей).
Політичний діяч.
Учитель.
Учень.
Інший варіант вправи: зобразити за допомогою жестів, міміки, одягу відому естрадну групу, телепередачу, казку, пісню, учня класу, вчителя та інших відомих особистостей чи літературних героїв.
Обговорення:
Як ви почувалися в новій ролі?
Чи складно було виконувати цю роль?
Що дала вам ця вправа?
Підсумки заняття:
Яке враження справило на вас це заняття?
Що воно вам дало?
Вправа «Струм по колу»
Учасники, сидячи у колі, тримаються за руки. Ведучий вмикає «струм», тобто потискує руку сусіда ліворуч. Той передає потиск далі»Струм» проходить по всьому колу і повертається до ведучого.
 
Заняття 7
 
Мета: реалізація соціально-комунікативного потенціалуособистості школяра, ознайомлення з елементами саморегуляції, створення позитивного мікроклімату в колективі.
Матеріали: картки з незакінченими реченнями, фломастери, ручки.
 
Вправа «Посмішка по колу. Побажання успіхів»
 
Вправа «Похвальний лист»
Психолог. У кожної людини є позитивні риси характеру, але говорити про них і виявити їх набагато складніше, чим критикувати й насміхатись. Сьогодні нам потрібно знайти позитивні риси своїх товаришів та повідомити їм про них.
Діти отримують картки з незакінченими реченнями: «Я ціную в тобі..»і «Мені подобається як ти..»
Учасники на свій розсуд вибирають кому писати, закінчують речення і вручають адресату. Якщо захочуть, то наприкінці можна прочитати листа вголос. Ведучий також бере активну участь у грі, висловлює власну думку і пропонує зробити це кожному.
Обговорення:
Які у вас виникали почуття, коли ви писали листи?
А коли отримували?
 
Гра «Асоціації»
Ведучий нагадує значення слова «асоціація»- зв’язок, сприйняття, сприймання. Пропонує учасникам дібрати синоніми: порівняння, схожість, копія. Усі сідають у коло. Ведучий пропонує одному учаснику (або його вибирає група) сісти в центр кола. Кожен по черзі порівнює його з живим або неживим предметом.
Наприклад: «Людо, ти мені нагадуєш зайчика, тому що..», «Сергій мені схожий на вулкан..»Якщо учасники не можуть пояснити чи обґрунтувати свою асоціацію, вони просто називають порівняння. Стежте, щоб діти не ображали гідність один одного.
Обговорення:
Ведучий запитує в того, хто сидів у колі, які асоціації йому сподобались, а з якими він не погоджується.
 
Вправа «Я в майбутньому»
Ведучий пропонує учасникам закрити очі, подумати і уявити себе, н – д, через 10 років, 15. Звернути увагу на зовнішність (одяг, зачіску), фах, місце проживання. Потім по черзі кожен учасник описує свій образ у майбутньому. (Інший варіант – намалювати себе.)
Обговорення:
Які почуття у вас виникали, коли уявляли себе?
А коли розповідали?
Чи полюбили ви себе?
Психолог. Запам’ятайте свій образ в майбутньому, часто пригадуйте його і прагніть стати ним через певний проміжок часу.
 
Вправа «Дерево» (на саморегуляцію)
Ведучий пропонує всім стати в коло на деякій відстані один від одного. Кожен учасник сильно натискає п’ятками на підлогу, руки стискає в кулачки, міцно стискає зуби.
Психолог: Ти – могутнє, міцне дерево, у тебе сильне коріння, і ніякі вітри тобі не страшні. В складних життєвих ситуаціях, коли не знаєш як поступити, – стань сильним і могутнім «деревом», скажи собі, що ти сильний, у тебе все буде гаразд, і все отримається. Це поза впевненої людини»Потім діти беруться за руки, піднімають їх вгору, продовжуючи натискувати п’ятками підлогу»Ми разом – велика сила. Одинокому дереву важко в негоду; набагато легше, якщо це цілий гай. Разом нам не страшні ніякі проблеми»Після цього ведучий пропонує дітям розслабитись, припинити натискувати п’ятками на підлогу, різко струхнути руками, розслабити м’язи обличчя.
Обговорення.
 
Вправа «Струм по колу»
 
Заняття 8
 
Мета: реалізація соціально-комунікативного потенціалу особистості школяра, формування і розвиток адекватної самооцінки, вміння виражати свій емоційний стан і вчитись розуміти стан інших.
Матеріали: картки зі схематичним зображенням різних емоційних станів людей.
 
Вправа «Посмішка по колу. Побажання»
 
Вправа «Угадай емоцію»
Один з учасників повертається спиною до групи. Ведучий показує іншим учасникам картку із зображенням конкретної емоції і сам за допомогою міміки показує її. Діти повторюють дану емоцію, при цьому не вимовляючи ні звуку. Потім учаснику, який стояв спиною до групи, пропонують повернутися й, уважно подивившись на обличчя дітей, вгадати, яку емоцію вони зображують. Якщо він правильно відгадав, то може обрати наступний емоційний стан, який буде зображуватись.
 
Гра «Подаруй мені те, що я хочу»
За допомогою міміки та жестів учасники по черзі показують, який подарунок хотіли б отримати на день народження. Інші намагаються відгадати. При цьому вони можуть ставити уточнюючі запитання, наприклад: «Це можна їсти? «, «Це іграшка? «, «Воно кругле? «тощо. Відповідати на запитання потрібно тільки за допомогою міміки, виражаючи при цьому емоції подиву, розчарування та ін. Після того, як кожен учасник зміг показати бажаний подарунок, психолог висловлює побажання, щоб мрії дітей (якщо вони реальні) рано чи пізно збулися.
 
Вправа «Привітання»
Ведучий нагадує учасникам про значення привітання в житті людей. Вітаючись з іншими, ми бажаємо їм доброго здоров’я («Здрастуйте! «), доброго дня чи вечора, або просто виявляємо своє гарне ставлення («Привіт! «). Ведучий пропонує пригадати, які ще слова привітання діти знають. Після цього слід об’єднатися в пари, стати одне навпроти одного, утворивши при цьому подвійне коло. Потрібно привітатись з:
  • з товаришем;
  • з учителем
  • з мамою
  • з другом, якого давно не бачив
  • з учнем, який запізнився на урок
  • зі своїм «ворогом»
  • як інопланетяни (потертися носами, підборіддям або лобами).
До уваги тренера: виконання останнього завдання дозволяє виявити труднощі при спілкуванні.
Обговорення:
Які почуття у вас виникли під час виконання вправи?
Які привітання вам давалися важко і чому?
 
Вправа «Слухаємо себе»
Протягом кількох хвилин діти розслабляються і «слухають» себе, після цього швидко і схематично зображують свій настрій.
 
Вправа «Дерево»
Обмін враженнями
 
Вправа «Посмішка по колу»
 
Заняття 9
 
Мета: розвивати комунікативні навички, адекватне сприйняття свого «образу – я», формування доброзичливих взаємин в групі та морального самоусвідомлення учнів.
Тривалість заняття: 1год. 20 хв.
Матеріали: папір, олівці.
Перед початком заняття ведучий з учасниками звертають увагу на правила роботи групи.
 
Вправа «Компліменти»
(Наприклад: «Світлано, у тебе сьогодні надзвичайна зачіска..»і т. д.)
 
Вправа «Мій настрій сьогодні»
Учасники по черзі повідомляють про свій настрій.
 
Вправа «Я – чарівник»
Ведучий пропонує учасникам заплющити очі і уявити себе в казковій країні, в якій збуваються всі мрії і бажання, особливо, якщо ти – всемогутній чарівник. Уявивши себе в ролі чарівника, який може зробити все, що побажає, учасники повинні подумати, щоб зробив кожний з них, якби він був наділений такою могутньою силою чаклунства? Можна загадати три бажання. Свої відповіді учасники спочатку записують, а потім повідомляють групі. (Як правило, діти мріють про те, чого їм бракує.)
 
Вправа «Ким би я був в чарівній країні?»
Після виконання вправи «Я – чарівник» учасників просять подумати, на кого кожен з них хотів би перетворитись в чарівній країні, якби був чарівником.
Діти можуть називати тварин, професію, заняття тощо. Якщо хтось відмовляється від перевтілення і хоче залишитись самим собою – це свідчить про задоволення своїм «Я «, прийняття себе таким, яким він є. Кожен по черзі детально розповідає про свій уявний новий образ і говорить, чим він йому подобається. Перш ніж розповідати, кожен малює себе на папері.
Вправа дає змог побачити інший психологічний портрет учасників, дізнатись про риси, які він присвоює собі або які є для нього бажаними.) В кінці ведучий пропонує бажаючим продемонструвати своє інше «Я» за допомогою рухів, жестів, міміки.
 
Вправа «Скажи мені, хто твій друг?»
Кожен учасник подумки протягом 2-3 хв. змальовує «психологічний» портрет когось із членів групи. Потім слід об’єднатись в пари (використовуючи при цьому спосіб розрізаних навпіл поштових листівок, за допомогою яких мали б змогу спілкуватись у парі «лідери» і «відторгнуті», «лідери» і «нейтральні, пасивні».) Парі потрібно вибрати члена групи, чий портрет вони будуть змальовувати. Ведучий звертає увагу на те, що заборонено вказувати на зовнішні ознаки, за допомогою яких можна одразу впізнати людину. У портреті повинно бути не менше 8-10 рис, які характеризують конкретну людину.
Потім один представник від пари називає риси характеру учасника групи, а інші відгадують, чий це портрет. Автор портрета не повинен говорити, хто правильно відгадав, а хто – ні, надаючи кожному можливість висловитись. Після того, як група відгадала задуману людину, проаналізуйте, які названі риси більш точніше характеризували «невідомого», чи були вказані негативні риси характеру.
Психолог. Дуже часто в житті ми ображаємо один одного, вбачаючи в інших вади (а вони є в кожного), а ось вказати на них в доброзичливій формі, підказати шляхи їх подолання, буває дуже важко. Іноді нам це і в голову не спадає. А якщо це твій друг? «
 
Вправа «Лист другові»
Ведучий пропонує дітям написати листа своєму другу, хорошому знайомому чи однокласнику (не вказуючи конкретного адресата) з приводу його гарного чи не дуже гарного вчинку. Якщо вказувати на негарний вчинок, потрібно дати йому оцінку і навести шляхи виправлення ситуації.
За бажанням листи учасників зачитують і колективно обговорюють.
 
Вправа «Мої враження від заняття»
 
Вправа «Струм по колу»
 
Заняття 10
 
Мета: розвивати соціально-комунікативні навички, формувати адекватну самоооцінку, способи взаємодії в колективі.
Тривалість заняття: 1год. 20хв.
 
Вправа «Відгадай настрій»
Ведучий пропонує кожному по черзі за допомогою жестів та міміки зобразити свій настрій сьогодні. Учасники відгадують.
 
Вправа «Привіт, друже!»
Сидячи в колі, учні мають по черзі привітатися, обов’язково підкреслити при цьому індивідуальність партнера, називаючи притаманні йому риси характеру.
Потрібно звертати особливу увагу на те, які слова підбирає кожен учасник, щоб привітати іншого, які жести при цьому використовує, якою є міміка.
Ведучий пропонує учасникам вказати на найбільш конструктивний спосіб входження в контакт – привітання. Після цього дві – три пари учнів програють моделі бажаного привітання.
Обговорення:
Чи потрібно вітатись один з одним?
Про що свідчить привітання?
Чи впливають привітання на наш настрій?
 
Ділова гра «Привітання і настрій»
Ведучий пропонує учасникам об'єднатись у декілька груп і програти ситуації привітання:
  • привітання людей після конфлікту;
  • привітання авторитарного керівника з підлеглими;
  • привітання щирих друзів;
  • привітання байдужих зверхніх «лідерів» до учнів класу.
Обговорення:
Що можна сказати про людину, залежно від того, як вона вітається?
Чи впливають привітання на настрій?
Яке привітання сподобалось найбільше?
 
Вправа «Місток»
Ведучий креслить на підлозі лінію і пропонує уявити, що це вузенький місток над прірвою. Учасникам, які об'єднались в пари, потрібно рухатись назустріч один одному уявним «містком», не виходячи за лінію. Необхідно розминутись і пройти свій шлях до кінця, не зачепивши партнера і не «впавши» у прірву. Можливі різні варіанти конструктивного вирішення проблеми.
Обговорення:
Які почуття у вас виникли під час виконання цієї вправи?
Що вам дала ця вправа?
 
Вправа «Гарні слова»
Один учасник сідає в центрі кола, а всі по черзі називають найкращі риси його характеру. Спочатку висловлюються гарні слова учаснику з «середнім» (нейтральним) положенням в класі, потім – «ізольованим» і дітям з низькою самооцінкою. Ця вправа дозволяє всім по-іншому поглянути на цих дітей і сприяє корекції заниженої самооцінки окремих учасників.
 
Вправа «Верба – тополя»
Мета: навчити елементам ауторелаксації і саморегуляції.
Учасники стають в коло і ведучий пропонує їм поставити ноги на ширину плечей, злегка нахилити корпус, схилити голову, опустити руки вздовж тулуба.
Психолог. Ви – плакучі верби, гілки ваші (руки) плавно похитує вітерець. (Виконуючи це завдання, дітям потрібно розслабитись.
Потім ведучий пропонує їм плавно підняти руки вгору, прогнутись, випрямитись, зробити глибокий вдих, поставити п’ятки ніг разом, а носки окремо.)
Тепер кожен із вас – струнка, сильна тополя, якій не страшні ніякі бурі та вітри. Ви сильні і могутні. Ви відпочили, розслабились, набралися нових сил для добрих справ. Тепер вам ніхто і ніщо не страшний, ви сміливі, рішучі та відважні. Ви готові захищати слабкого, зрозуміти інших людей, допомагати друзям та близьким.
 
Вправа «Слухаємо себе» (на ауторелаксацію)
 
Вправа – обговорення «Мої враження від заняття»
 
Вправа «Посмішка по колу»
 
2.3. ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА:
 
  1. Андрієнко О. В. Соціальна психологія. – М., 2004. -264 с.
  2. Безпалько О., Савич Ж. Спілкуємось та діємо: Навч. -метод. посібн. – К. : Навч. книга, 2002.
  3. Бутенко Н. О. Комунікативна майстерність викладача: Навчальний посібник. – К. : КНЕУ, 2005. – 336с.
  4. Введение в практическую социальную психологию. /Под. ред. Жукова Ю. М., Петровской Л. А., Соловьевой О. В. /. М. : «Смысл», 1996.
  5. Вінда О. В., Коструб О. П., Сомова І. Г. та ін. Формування навичок здорового способу життя у дітей і підлітків (за проектом «Діалог») : Навч. -метод. посібн. – К., 2003.
  6. Жуков Ю. М., Петровская Л. А., Растянников П. В. Диагностика и развитие компетентности в общении. М. : «Просвещение», 1987.
  7. Власова Е. И. Ключевые проблемы и перспективы исследования социальной одаренности // Обдарована дитина. – 2002. – №4. – с. 2-7.
  8. Выготский Л. С. Психология подростка // Собр. Починений в 6т. -М., 1984. Т. 3, 4.
  9. Емоційний розвиток дитини / Упорядн. С. Максименко, О. Главник. – К. : Мікрос-СВС, 2003.
  10. ФопельК. Как научить детей сотрудничать? Практические игры и упражнения: Практ. Пособ. Для педагогов и школьных психологов. – М. : Генезис, 2001.
  11. Ильин Е. П. Психология общения и межличностных отношений. – СПб. : Питер, 2009. -576с.
  12. Коллектив. Личность. Общение: словарь социально-психологических понятий. /Под ред. Кузьмина Е. С., Семенова В. Е. / Л. : Лениздат, 1987.
  13. Кон И. С. Психология ранней юности. – М., 1989. – 255с.
  14. Мухина В. С. Возрастная психология. М. : «Академия», 1999. – 456с.
  15. Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія професійної комунікації: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2010. – 528с.
  16. Петровский А. В. Личность. Деятельность. Коллектив. – М. : Политиздат, 1982. – 286с.
  17. Прилюк Ю. Д. Регулятивна функція соціальної комунікації. – К. : Наукова думка, 1976. – 312с.
  18. Психология современного подростка. / Под ред. Д. И. Фельдштейна. – М.; Педагогика, 1989. – 560 с.
  19. Психология социальной одаренности: пособие по выявлению и развитию коммуникативных способностей дошкольников. / Под ред. Я. Л. Коломинского, Е. А. Панько. – М. : Линка -Пресс, 2009. 272 с.
 
Висновок
 
Таким чином, першочерговим завданням у вихованні повинно стати стимулювання соціальної активності учнів і формування у них комунікативних навичок. Тільки соціально активна особистість зможе успішно засвоювати навчально-виховні програми, прагнутиме до самовдосконалення й саморозвитку.
Вирішення цих проблем і завдань можливе за умови, коли педагоги, батьки та учні стануть активними учасниками навчально-виховного процесу, коли відбудеться узгодження зовнішніх і внутрішніх вимог, власних потреб, реальних обставин, коли розвиватимуться процеси самоусвідомлення, самовизначення особистості.
Тренінг є активним груповим методом психологічної роботи й відповідає природному прагненню підлітків до спілкування з однолітками. Така форма роботи створює найкращі умови для навчання методів комунікації. Жива, доброзичлива атмосфера полегшує проходження процесу індивідуалізації, що є основою для подальшого дорослішання, сприяє особистісному зростанню, позитивному сприйманню свого «я».
Низька самооцінка підлітків часто є причиною неуспішності, недисциплінованості, шкідливих звичок. Самооцінка зростає в процесі взаємодії з людьми, коли власне «я» стає для когось значимим («его» зростає за рахунок навіть незначних досягнень, похвал та успіхів).
Адекватна самооцінка захищає підлітків від протиправної поведінки; у того, хто вважає себе «гарною людиною» чи «законослухняним», формуються внутрішні обмеження, що утримують їх від протиправних вчинків. Звичайна поведінка поліпшується в міру підвищення самооцінки.
Низька соціальна адаптація також часто пояснюється негативною «я-концепцією» та низькою самооцінкою. Між прийняттям себе, прийняттям інших чи іншими існує сильна позитивна кореляція. Отже, самосприйняття і соціальна адаптація є взаємозалежними. Якщо підліток зневажає себе, він буде зневажати й інших, але якщо він відчуває до себе повагу і довіру, то буде так само довіряти іншим та поважати їх. Основними порушеннями, які виникають у підлітковому віці, є нездатність спілкуватись, знайомитись та взаємодіяти з іншими людьми.
Так, в результаті попередніх досліджень, які були проведені у навчальному закладі, були виявлені певні проблеми у розвитку й поведінці значної кількості учнів: 38% учнів мали низькі показники самоконтролю й самореалізації; низький вольовий потенціал (невпевненість, нестриманість, імпульсивність) – 33%; вади особистісного розвитку (агресивність, підвищена тривожність, низька самооцінка) – 55%. У соціальному розвитку: низькі показники соціальної адаптованості, незадоволеність становищем стосунків у соціальних групах -39%; Невміння вирішувати конфлікти, керувати власними емоціями та швидко приймати рішення -45%.
Як свідчать результати діагностики – у колективах, в яких проводились тренінги розвитку соціально-комунікативних компетентностей учнів, зріс рівень інтеграції у класах на 32%, підвищилась соціальна активність учнів на 38%, відбуваються зміни в системі ціннісних орієнтацій. У багатьох учнів започатковується корекція вад особистісного розвитку тощо. Таким чином, в процесі проведення тренінгових занять більшість особистісних проблем вирішуються позитивно.
Тренінг – це один з провідних засобів виховання та формування комунікативних умінь і здібностей, найважливіша форма організації життя. В ході групової взаємодії підліток розвивається як особистість, у нього формуються такі психологічні якості, від яких надалі буде залежати цінність його соціальної практики, його відносини з оточуючими людьми і з самим собою. Робота психолога-тренера з підлітками має особливий характер, оскільки він повинен враховувати не тільки вікові та фізіологічні особливості підлітка, але й особливості його психічного та індивідуального розвитку. В процесі роботи над проблемою «Розвиток соціально-комунікативних компетентностей учнів та формування активної життєвої позиції як умови самореалізації у суспільстві» переконалась в доцільності застосування тренінгової форми роботи, як найбільш ефективному засобу розвитку та формування соціально-комунікативних здібностей школярів.
Заняття проводяться підгрупами або з усією групою (оптимальна кількість учасників від 9 до 15 осіб) один-два рази на тиждень, тривалістю 45-90 хв. Включають бесіди, дискусії, мозкові штурми, інтерактивні форми роботи, медитації.
До тренінгової групи також можуть входити:
  • люди з низькою самооцінкою, високою тривожністю, невпевненістю;
  • люди, які потрапили в ситуацію, яка торкається проблеми сенсу життя людини;
  • люди, на яких постійно діють стресові фактори;
  • люди, у яких виникають психологічні проблеми у сімейних стосунках.
Тренінги розвитку соціально-комунікативних здібностей сприяють формуванні життєвих компетентностей школярів, підвищують самооцінку, допомагають реалізуватись у суспільстві.
Фото Капча