Я – єдиний і неповторний. Тренінг розвитку соціально-комунікативного потенціалу підлітків

Психолог. Дуже часто в житті ми ображаємо один одного, вбачаючи в інших вади (а вони є в кожного), а ось вказати на них в доброзичливій формі, підказати шляхи їх подолання, буває дуже важко. Іноді нам це і в голову не спадає. А якщо це твій друг? «

 

Ведучий пропонує дітям написати листа своєму другу, хорошому знайомому чи однокласнику (не вказуючи конкретного адресата) з приводу його гарного чи не дуже гарного вчинку. Якщо вказувати на негарний вчинок, потрібно дати йому оцінку і навести шляхи виправлення ситуації.

За бажанням листи учасників зачитують і колективно обговорюють.

 

 

 

 

Мета: розвивати соціально-комунікативні навички, формувати адекватну самоооцінку, способи взаємодії в колективі.

Тривалість заняття: 1год. 20хв.

 

Ведучий пропонує кожному по черзі за допомогою жестів та міміки зобразити свій настрій сьогодні. Учасники відгадують.

 

Сидячи в колі, учні мають по черзі привітатися, обов’язково підкреслити при цьому індивідуальність партнера, називаючи притаманні йому риси характеру.

Потрібно звертати особливу увагу на те, які слова підбирає кожен учасник, щоб привітати іншого, які жести при цьому використовує, якою є міміка.

Ведучий пропонує учасникам вказати на найбільш конструктивний спосіб входження в контакт – привітання. Після цього дві – три пари учнів програють моделі бажаного привітання.

Обговорення:

Чи потрібно вітатись один з одним?

Про що свідчить привітання?

Чи впливають привітання на наш настрій?

 

Ведучий пропонує учасникам об'єднатись у декілька груп і програти ситуації привітання:

• привітання людей після конфлікту;
• привітання авторитарного керівника з підлеглими;
• привітання щирих друзів;
• привітання байдужих зверхніх «лідерів» до учнів класу.

Що можна сказати про людину, залежно від того, як вона вітається?

Чи впливають привітання на настрій?

Яке привітання сподобалось найбільше?

 

Ведучий креслить на підлозі лінію і пропонує уявити, що це вузенький місток над прірвою. Учасникам, які об'єднались в пари, потрібно рухатись назустріч один одному уявним «містком», не виходячи за лінію. Необхідно розминутись і пройти свій шлях до кінця, не зачепивши партнера і не «впавши» у прірву. Можливі різні варіанти конструктивного вирішення проблеми.

Які почуття у вас виникли під час виконання цієї вправи?

Що вам дала ця вправа?

 

Один учасник сідає в центрі кола, а всі по черзі називають найкращі риси його характеру. Спочатку висловлюються гарні слова учаснику з «середнім» (нейтральним) положенням в класі, потім – «ізольованим» і дітям з низькою самооцінкою. Ця вправа дозволяє всім по-іншому поглянути на цих дітей і сприяє корекції заниженої самооцінки окремих учасників.

 

Мета: навчити елементам ауторелаксації і саморегуляції.

Учасники стають в коло і ведучий пропонує їм поставити ноги на ширину плечей, злегка нахилити корпус, схилити голову, опустити руки вздовж тулуба.

Психолог. Ви – плакучі верби, гілки ваші (руки) плавно похитує вітерець. (Виконуючи це завдання, дітям потрібно розслабитись.

Потім ведучий пропонує їм плавно підняти руки вгору, прогнутись, випрямитись, зробити глибокий вдих, поставити п’ятки ніг разом, а носки окремо.)

Тепер кожен із вас – струнка, сильна тополя, якій не страшні ніякі бурі та вітри. Ви сильні і могутні. Ви відпочили, розслабились, набралися нових сил для добрих справ. Тепер вам ніхто і ніщо не страшний, ви сміливі, рішучі та відважні. Ви готові захищати слабкого, зрозуміти інших людей, допомагати друзям та близьким.

 

 

 

 

 

1. Андрієнко О. В. Соціальна психологія. – М., 2004. -264 с.
2. Безпалько О., Савич Ж. Спілкуємось та діємо: Навч. -метод. посібн. – К. : Навч. книга, 2002.
3. Бутенко Н. О. Комунікативна майстерність викладача: Навчальний посібник. – К. : КНЕУ, 2005. – 336с.
4. Введение в практическую социальную психологию. /Под. ред. Жукова Ю. М., Петровской Л. А., Соловьевой О. В. /. М. : «Смысл», 1996.
5. Вінда О. В., Коструб О. П., Сомова І. Г. та ін. Формування навичок здорового способу життя у дітей і підлітків (за проектом «Діалог») : Навч. -метод. посібн. – К., 2003.
6. Жуков Ю. М., Петровская Л. А., Растянников П. В. Диагностика и развитие компетентности в общении. М. : «Просвещение», 1987.
7. Власова Е. И. Ключевые проблемы и перспективы исследования социальной одаренности // Обдарована дитина. – 2002. – №4. – с. 2-7.
8. Выготский Л. С. Психология подростка // Собр. Починений в 6т. -М., 1984. Т. 3, 4.
9. Емоційний розвиток дитини / Упорядн. С. Максименко, О. Главник. – К. : Мікрос-СВС, 2003.
10. ФопельК. Как научить детей сотрудничать? Практические игры и упражнения: Практ. Пособ. Для педагогов и школьных психологов. – М. : Генезис, 2001.
11. Ильин Е. П. Психология общения и межличностных отношений. – СПб. : Питер, 2009. -576с.
12. Коллектив. Личность. Общение: словарь социально-психологических понятий. /Под ред. Кузьмина Е. С., Семенова В. Е. / Л. : Лениздат, 1987.
13. Кон И. С. Психология ранней юности. – М., 1989. – 255с.
14. Мухина В. С. Возрастная психология. М. : «Академия», 1999. – 456с.
15. Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія професійної комунікації: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2010. – 528с.
16. Петровский А. В. Личность. Деятельность. Коллектив. – М. : Политиздат, 1982. – 286с.
17. Прилюк Ю. Д. Регулятивна функція соціальної комунікації. – К. : Наукова думка, 1976. – 312с.
18. Психология современного подростка. / Под ред. Д. И. Фельдштейна. – М.; Педагогика, 1989. – 560 с.
19. Психология социальной одаренности: пособие по выявлению и развитию коммуникативных способностей дошкольников. / Под ред. Я. Л. Коломинского, Е. А. Панько. – М. : Линка -Пресс, 2009. 272 с.

 

 

Таким чином, першочерговим завданням у вихованні повинно стати стимулювання соціальної активності учнів і формування у них комунікативних навичок. Тільки соціально активна особистість зможе успішно засвоювати навчально-виховні програми, прагнутиме до самовдосконалення й саморозвитку.

Вирішення цих проблем і завдань можливе за умови, коли педагоги, батьки та учні стануть активними учасниками навчально-виховного процесу, коли відбудеться узгодження зовнішніх і внутрішніх вимог, власних потреб, реальних обставин, коли розвиватимуться процеси самоусвідомлення, самовизначення особистості.

Тренінг є активним груповим методом психологічної роботи й відповідає природному прагненню підлітків до спілкування з однолітками. Така форма роботи створює найкращі умови для навчання методів комунікації. Жива, доброзичлива атмосфера полегшує проходження процесу індивідуалізації, що є основою для подальшого дорослішання, сприяє особистісному зростанню, позитивному сприйманню свого «я».

Низька самооцінка підлітків часто є причиною неуспішності, недисциплінованості, шкідливих звичок. Самооцінка зростає в процесі взаємодії з людьми, коли власне «я» стає для когось значимим («его» зростає за рахунок навіть незначних досягнень, похвал та успіхів).

Адекватна самооцінка захищає підлітків від протиправної поведінки; у того, хто вважає себе «гарною людиною» чи «законослухняним», формуються внутрішні обмеження, що утримують їх від протиправних вчинків. Звичайна поведінка поліпшується в міру підвищення самооцінки.

Низька соціальна адаптація також часто пояснюється негативною «я-концепцією» та низькою самооцінкою. Між прийняттям себе, прийняттям інших чи іншими існує сильна позитивна кореляція. Отже, самосприйняття і соціальна адаптація є взаємозалежними. Якщо підліток зневажає себе, він буде зневажати й інших, але якщо він відчуває до себе повагу і довіру, то буде так само довіряти іншим та поважати їх. Основними порушеннями, які виникають у підлітковому віці, є нездатність спілкуватись, знайомитись та взаємодіяти з іншими людьми.

Так, в результаті попередніх досліджень, які були проведені у навчальному закладі, були виявлені певні проблеми у розвитку й поведінці значної кількості учнів: 38% учнів мали низькі показники самоконтролю й самореалізації; низький вольовий потенціал (невпевненість, нестриманість, імпульсивність) – 33%; вади особистісного розвитку (агресивність, підвищена тривожність, низька самооцінка) – 55%. У соціальному розвитку: низькі показники соціальної адаптованості, незадоволеність становищем стосунків у соціальних групах -39%; Невміння вирішувати конфлікти, керувати власними емоціями та швидко приймати рішення -45%.

Як свідчать результати діагностики – у колективах, в яких проводились тренінги розвитку соціально-комунікативних компетентностей учнів, зріс рівень інтеграції у класах на 32%, підвищилась соціальна активність учнів на 38%, відбуваються зміни в системі ціннісних орієнтацій. У багатьох учнів започатковується корекція вад особистісного розвитку тощо. Таким чином, в процесі проведення тренінгових занять більшість особистісних проблем вирішуються позитивно.

Тренінг – це один з провідних засобів виховання та формування комунікативних умінь і здібностей, найважливіша форма організації життя. В ході групової взаємодії підліток розвивається як особистість, у нього формуються такі психологічні якості, від яких надалі буде залежати цінність його соціальної практики, його відносини з оточуючими людьми і з самим собою. Робота психолога-тренера з підлітками має особливий характер, оскільки він повинен враховувати не тільки вікові та фізіологічні особливості підлітка, але й особливості його психічного та індивідуального розвитку. В процесі роботи над проблемою «Розвиток соціально-комунікативних компетентностей учнів та формування активної життєвої позиції як умови самореалізації у суспільстві» переконалась в доцільності застосування тренінгової форми роботи, як найбільш ефективному засобу розвитку та формування соціально-комунікативних здібностей школярів.

Заняття проводяться підгрупами або з усією групою (оптимальна кількість учасників від 9 до 15 осіб) один-два рази на тиждень, тривалістю 45-90 хв. Включають бесіди, дискусії, мозкові штурми, інтерактивні форми роботи, медитації.

До тренінгової групи також можуть входити:

• люди з низькою самооцінкою, високою тривожністю, невпевненістю;
• люди, які потрапили в ситуацію, яка торкається проблеми сенсу життя людини;
• люди, на яких постійно діють стресові фактори;
• люди, у яких виникають психологічні проблеми у сімейних стосунках.

Тренінги розвитку соціально-комунікативних здібностей сприяють формуванні життєвих компетентностей школярів, підвищують самооцінку, допомагають реалізуватись у суспільстві.