Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Якісна вища освіта в умовах соціокультурної трансформації суспільства

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 

УДК 378: 005. 6”20”

ББК 74. 58

Л. В. Дейнеко, д. е. н, проф.

О. М. Максимович, к. п. н., доц.

 

ЯКІСНА ВИЩА ОСВІТА В УМОВАХ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

 

Анотація. У статті розглядається питання актуальності оновлення вищої освіти, її удосконалення та підвищення рівня якості, що є пріоритетним фактором у набутті загальноєвропейського характеру і є необхідною умовою в розбудові національної освітньої системи, яка покликана підготувати висококваліфікованих фахівців, які б своєчасно та адекватно реагували на виклики сучасного світу, спричинені невпинним суспільно-політичним та економічним розвитком.

Ключові слова: якісна вища освіта, реформування вищої освіти, національна освітня система, Європейський орієнтир, висококваліфікований фахівець.

 

Annotation. The article presents the topicality of higher education renovation, its improvement as well as the quality level increase, which is the factor of priority on acquiring all-European character and is a necessary condition for building up a national educational system to train highly qualified specialists being able to adequately react on the challenges of the modern world, caused be steady social, political and economic development.

Key-words: quality higher education, higher education restructuring, national educational system, European orientation point, highly qualified specialist.

 

Сьогодні громадянами держави дедалі глибше усвідомлюється роль освіти, яка є гарантом успішної реалізації у сучасному світі. Завдяки освіті людина здатна вийти на новий щабель інтелектуального та інформаційного розвитку, швидко й кваліфіковано реагувати на вимоги сучасності. Від здатності української освіти дати гідну відповідь на виклики ХХІст. залежатимуть долі громадян й майбутнє самої України [5].

Сучасний період державотворення в Україні характеризується складними духовними, політичними, економічними процесами. Причому наше життя в умовах інформаційного вибуху та футурошоку негативно позначається на свідомості пересічної людини. Насамперед це пов’язано з тим, що поряд з позитивними зрушеннями в національному, громадянському та патріотичному вихованні, зокрема, чітко спостерігаються негативні тенденції, а саме: деформація традиційних соціальних зв’язків, невпинне зростання рівня соціальної ентропії, інфантильності. Особливо серед молоді спостерігається байдужість, апатія, егоїзм, черствість, цинізм, немотивована агресивність та жорстокість, інші прояви антисоціальної поведінки. Серйозною проблемою стає алкоголізм, наркотики, статева розпуста, і, зокрема, пропагування ЗМІ цих та інших явищ, що призводить до бездуховності, аморальності серед молоді.

У зв’язку з цим постає проблема об’єктивного аналізу сучасного стану освітнього середовища як феномену культури суспільства, оскільки воно автоматично трансформується у виховне середовище держави.

Мета публікації полягає в обґрунтуванні необхідності вдосконалення системи вищої освіти, підвищення її якості, що є пріоритетним фактором у набутті загальноєвропейського характеру.

Вітчизняні дослідники вивчають та пропонують шляхи реформування вищої школи у відповідності з європейським і світовим досвідом (М. В. Плетньов, І. В. Мартинюк та інші вчені). В. Г. Кремень, В. П. Андрущенко, Т. В. Андрущенко та інші вчені розглядають стан розвитку вищої освіти в Україні та її європейський орієнтир, шляхи реорганізації освіти та вимоги до якісної освіти у ХХІ ст., сутність та специфіку освіти як соціального інституту вивчає В. Г. Городяненко.

Проблеми важливості освітнього середовища у навчально-виховному процесі закладів освіти, особливості його організації розглядаються у дослідженнях з філософії сучасної освіти (Б. С. Гершунський, Є. М. Гусинський, Ю. І. Турчанінова, І. А. Зязюн, Г. Л. Ільїн), психології управління (В. С. Лозниця, Л. Е. Орбан-Лембрик). Питання гуманістичного виховання й педагогіки співробітництва висвітлювали у своїх працях Ш. О. Амонашвілі, Т. М. Мальковська, В. О. Сухомлинський, С. Френе, проблеми особистісно-орієнтованого навчально-виховного процесу – І. Д. Бех, Е. В. Бондаревська, К. Роджерс, І. С. Якиманська.

Освіта ХХІ ст. покликана підготувати висококваліфікованих фахівців, які б своєчасно та адекватно реагували на виклики сучасного світу, спричинені невпинним суспільно-політичним та економічним розвитком. Сучасне світове співтовариство, як відомо, тримається на „трьох китах”: виробництві, охороні здоров’я й освіті. Провідну роль у визначенні потенціалу виробництва й охорони здоров’я та, власне, і самої освіти відіграє вища освіта. Конференція ЮНЕСКО з вищої освіти (Париж, 1998р.) назвала її найважливішим чинником розвитку людства, гарантом зберігання і збільшення матеріальних й духовних цінностей. На думку Ю. В. Сухарнікова, освіта у сучасному суспільстві має особливо важливе значення, оскільки її завданням є підготовка студентів до ринку праці; їхня готовність до життя як активних громадян демократичного суспільства; сприяння особистісному розвитку; сприяння розвитку й обслуговуванню широкої передової бази знань [8, с. 32].

Заклади освіти несуть відповідальність за своєчасну і належну підготовку людей до повноцінного життя в суспільстві. Осягнення суті та специфіки освіти як соціального інституту сприяє з’ясуванню її специфічних рис, до яких належать:

‒ соціально значущі функції навчання і виховання, підпорядковані суспільним потребам;

‒ форми закладів освіти, їх певна організація і становище в суспільстві;

‒ групи осіб, які професійно забезпечують функціонування освіти, певний статус цих осіб у суспільстві;

‒ регулятори функціонування закладів освіти і суб’єктів освітянської діяльності (законодавчі та нормативні акти про освіту, кваліфікаційні характеристики, контрольні установи тощо) ;

‒ спеціальні методи освітянської діяльності ‒ навчання, виховання;

‒ свідомо поставлені цілі;

‒ планомірна, систематична реалізація процесу свідомої соціалізації;

‒ певний зміст освіти ‒ наявність навчальних програм і планів, відповідне дозування матеріалу;

‒ ефективність освітянської діяльності у формуванні багатьох психічних рис людини, розвитку її мислення;

‒ використання освіти як механізму запобігання соціально небажаних типів поведінки;

‒ зорієнтованість освітньої діяльності в майбутнє, заангажованість на формування передумов реалізації цього майбутнього [3, с. 381].

Вища школа науково обслуговує всі сфери діяльності людини, поглиблює й удосконалює знання, забезпечує освітню і просвітницьку місії на всіх рівнях, інтелектуально „підживлює” всі інші навчальні заклади. Навчально-виховна система вищої школи має розглядатися як відкрита педагогічна система, що забезпечує сприятливі умови для розвитку кожної особистості при пізнанні навколишнього світу і самої себе, своїх здібностей, таланту тощо.

Розвиток вищої освіти залежить від уваги і впливу держави. Зазначимо, що вища школа позбавлена „академічної свободи” і самостійного вирішення поставлених перед нею завдань. Правила їй встановлюються державними структурами. Зрозуміло, що „академічна свобода” не припускає анархії і повного забезпечення підзвітності вузів відповідним державним органам, і тому проблема полягає в пошуку доцільного поєднання автономії і підзвітності ВНЗ державним структурам.

Зауважимо, що вища освіта в Україні стає інтернаціональною, що для загального підвищення рівня навчання та науково-дослідної діяльності, поглиблення взаєморозуміння і зміцнення дружніх й добросусідських відносин (для прикладу, інтенсивнішим стає обмін студентами, викладачами і вченими) є позитивним явищем.

Також вища освіта за своєю сутністю є міжнародною, однак реалізує свої цілі і завдання в конкретних геополітичних умовах. Співробітництво з провідними університетами Європи сприяє розвитку різносторонніх міжнародних відносин. Вища освіта у цьому зв’язку розглядається як фактор інтеграції народів і культур, механізм обміну і взаємозбагачення науковими, культурними, моральними цінностями, засобом поглиблення взаєморозуміння і широких можливостей щодо перспективного співробітництва [1, с. 23]. Тому реформування системи вищої освіти вимагає збереження надбань минулого і одночасно її модернізації у відповідності з європейським і світовим досвідом. Взаємодіючи один з одним й іншими установами та організаціями як у своїй країні чи регіоні, так і на міжнародному рівні, ВНЗ використовують схожі навчальні плани і програми, присвоюють близькі за назвою й змістом кваліфікації і ступені. Проте кожний з ВНЗ має свої особливості, характерні відмінні риси, що дає змогу залишатися самостійними і самобутніми, виділятися серед інших навчальних закладів як у своїй країні, так і за кордоном.

Результатом експоненціального росту науково-технічних знань, плідного співробітництва вчених і дослідників з виробничниками та практиками є проникнення новітніх технологій (комунікаційних, інформаційних, комп'ютерних, біологічних тощо) у всі сфери діяльності людини. У процесі такої технологічної перебудови вищої освіти змінюється статус студента, який з учня перетворюється на „конструктора” своїх знань, відпрацьовується прогресивна технологія діяльності студента для отримання і використання визначеної системи знань, умінь і навиків, виробляється певний стиль мислення, що дозволить кожній особистості орієнтуватися в новій для неї ситуації та знаходити ефективні варіанти діяльності.

Зазначимо, що вища освіта в Україні стає масовішою попри невизначеність працевлаштування випускників та скорочення ресурсів на фінансування освітніх завдань і програм, при цьому відповідальність за підготовку фахівців переноситься з держави на самих здобувачів робочих місць (тобто на потенційних працівників). Становлення і розвиток України як незалежної держави, орієнтація її на передові країни світу вимагає вирішення ряду освітніх питань, у тому числі впровадження різних освітніх послуг для отримання вищої освіти. Збільшується кількість вищих освітніх закладів недержавної форми власності (з недержавним фінансуванням), а державні навчальні заклади поступово переходять на контрактну (недержавну) форму фінансування. Уряд України намагається оптимально розв’язати проблему співіснування державних і недержавних ВНЗ.

ХХ ст. характеризується інтенсивним розвитком галузі освіти, що значно вплинуло на економіку, культуру та благополуччя цивілізації. Сьогодення потребує оновлення змісту освіти для запровадження ефективних технологій, створення нової системи методичного та інформаційного забезпечення освіти, входження України в трансконтинентальну систему комп’ютерної інформації.

З цією метою необхідно тісно співпрацювати з провідними вузами Європи, щоб вивчати й застосовувати на практиці їхній досвід, удосконалювати систему освіти та розширювати гаму освітніх кваліфікацій, що сприятиме інтеграції України в єдиний освітній простір.

Освітня політика – найважливіша складова політики держави, інструмент забезпечення фундаментальних прав і свобод особи, підвищення темпів соціально-економічного й науково-технічного розвитку, гуманізації суспільства, утвердження культури. Вона визначає на основі громадської згоди основні цілі й завдання розвитку цієї сфери суспільного буття, гарантує їх запровадження в життя шляхом реалізації погоджених дій держави й суспільства [6, с. 5].

Безперечно, що процес навчання у ВНЗ повинен опиратися на наступні принципи: універсалізація; глобалізація; відповідність запитам суспільства і часу; взаємодія освіти, науки і культури; демократизація і відкритість тощо. Розкриємо деякі із них.

Можливість навчатися всім, хто має бажання, здібності, мотивацію і відповідний рівень знань. Вища освіта повинна бути доступною людині протягом усього життя, особливо у період підготовки й здійснення творчої і виробничої діяльності. Універсальність доступу до вищої освіти означає рівні можливості кожного навчатися, однакову доступність освіти для всіх на основі повної рівності й залежності від здібностей кожного (ст. 26 Загальної декларації прав людини; ст. 4, підпункт «а» Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти), прийняття всіх необхідних заходів і, зокрема поступового запровадження безплатної освіти (ст. 13, підпункт «с» Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права). При цьому зберігається двосторонній характер процесу навчання і сам принцип здібностей кожного має поширюватися на всіх учасників навчально-виховного процесу [2, с. 3-9].

Задоволення освітянських потреб шляхом використання різноманітних форм і методів навчання. Вища освіта має враховувати індивідуальні особливості студентів ─ йдеться про перехід процесу навчання на Болонську систему, ширше впровадження дистанційного навчання, організацію „віртуальних” ВНЗ освіти, застосування потенціалу нових методів і технологій навчання, розроблення ефективних організаційно-педагогічних форм організації навчання тощо.

Приєднання України до Болонського процесу є необхідністю для вітчизняної системи вищої освіти з огляду на всі зміни, які мають місце в державі. Європейський орієнтир вищої освіти України слугує передумовою для вдосконалення її освітньої системи, покращення якості освіти та власне самого реформування. Підготовка фахівця до ринку праці набуває вагомості в суспільній свідомості. Людина усвідомлює необхідність якісної освіти для успішної адаптації до тих викликів, які ставить перед нею сучасність, придатності до працевлаштування з постійним самовдосконаленням. Якісна освіта є запорукою кращого майбутнього для людини на вітчизняному та європейському ринках праці.

Виховна й освітня функції вищої освіти. Вища освіта має сприяти зростанню добробуту людини, розквіту її духовних, інтелектуальних і фізичних можливостей, реалізації довгострокової перспективи, духовному та інтелектуальному розвиткові з метою підвищення особистого внеску в соціальний, економічний і матеріальний добробут. Це досягається вихованням у дусі громадянськості та відповідальності за долю людства. Гуманістична місія вищої освіти полягає в зміцненні міжнародної довіри і взаєморозуміння між людьми різних країн і націй. Зміст навчального курсу має сприяти утвердженню гуманістичних ідей і загальнолюдських цінностей.

В умовах інтенсивного розвитку виробництва, нещадної експлуатації надр і земних ресурсів наукова й освітньо-виховна місія вищої освіти полягає в розробці та впровадженні екологічних методів і технологій господарювання, загальній і всебічній пропаганді захисту і збереження навколишнього середовища, підтриманні екологічної рівноваги на планеті, протидії руйнації і плюндруванню природи.

Одна з пріоритетних навчально-виховних цілей ВНЗ навчити людину самореалізації, успішного проходження шляху своєї кар’єри.

Універсальна підготовка кадрів різної кваліфікації для всіх сфер людської діяльності. Вимоги до компетентності стають жорсткішими: те, що вважалося достатнім учора, сьогодні задовольняє хіба мінімум необхідного, у найближчому ж майбутньому раніше здобутих знань буде вже замало. Прикладом розв’язання цієї проблеми є Японія, де вища освіта вже є обов’язковою. Як наслідок – найвищий рівень організації і продуктивності праці, створюваних і застосовуваних технологій в світі.

Вища освіта спроможна універсально задовольняти постійно зростаючі потреби людства в нових знаннях. Цілком очевидно, що ВНЗ у найближчому майбутньому стануть головними інститутами суспільства, виконуючи роль не тільки „вчителя”, а й „наставника-вихователя” у широкому розумінні цього поняття.

Ресурси вищої освіти багато у чому визначають інтелект нації. Одним із головних її завдань є збереження незалежності мислення, істини й справедливості, а вища школа має всі можливості для встановлення наукової істини, історичного факту, науково обґрунтованих прогнозів розвитку суспільства, надання практичних рекомендацій державним органам і організаціям. Науковий потенціал ВНЗ здатний передбачати оптимальні шляхи гармонійного розвитку суспільства, пропонувати людству здійснити правильний вибір між техногенним і гуманістичним (значною мірою ‒ соціальним) напрямом суспільного розвитку.

Культ освіти в Україні має бути піднесений до рангу державної політики, освіта повинна володіти абсолютним пріоритетом у політиці держави. Суспільству треба визнати, що освіта виступає в якості універсальної умови та ефективного засобу всіх перетворень в Україні, адже вона спрямована на вдосконалення інтелектуально-духовної основи суспільства, що уособлює в собі увесь соціальний організм України.

Важливість урахування аксіологічного принципу при побудові навчально-виховного процесу у ВНЗ, особливо в час кризи та переоцінки цінностей суспільства. Завданням закладу освіти є етичне виховання людства на принципах протиставлення егоїстичних інтересів особистості об’єктивній потребі суспільства, виховання на загальнолюдських та національних цінностях.

Успішне співіснування людей усіх рас і націй можливе за умови, коли загальне „Ми” превалюватиме над егоїстичним „Я”, а освіта, наука, техніка і культура слугуватимуть інтересам усього людства, а не потребам лише обраних і сильних світу цього. Вища освіта покликана відігравати головну роль у постійному розвитку й повсюдному поширенні вчення про природу цінностей, утверджувати їх місце в реальному світі, визначати структуру ціннісного світу, зв’язки цінностей між собою, вчить демократизму і толерантності. Вона допомагає людині знайти шлях і сенс життя, визначає етичні норми господарювання і співіснування на планеті Земля, включаючи етичні норми поведінки та спілкування, культуру загальнолюдських взаємовідносин, почуття відповідальності, дотримання взятих на себе зобов’язань. Вища школа покликана вивчати чинники виникнення напруженості у відносинах між людьми, народами і націями, розкривати причини насильства, воєнних конфліктів, міжнаціональної й етнічної незгоди, допомагати розв’язувати ці проблеми, а також обгрунтовувати принципи мирного співіснування людства.

Завдяки освіті людство виходить на нові орієнтири у розвитку цивілізації, більш високі та ефективні. Саме в університеті молода людина розкриває і розвиває свій талант, щоб реалізувати себе для себе і для своєї країни. Тому, стратегічним завданням держави повинно бути активне сприяння інтеграції потужних університетів у регіональні центри науково-технічного та культурно-духовного розвитку [7, с. 22]. Це допоможе розв’язати проблеми якісного кадрового забезпечення навчального процесу; забезпечити проведення якісного моніторингу вищої освіти в державі; уникнути дублювання фахівців з деяких напрямів підготовки і спеціальностей; забезпечити належні якісні організації навчального процесу, наукової діяльності та рівень вищої освіти; досягти відповідності ринку освітніх послуг регіональним потребам ринку праці, запобігти міграції високоосвіченої молоді [6, с. 8-9].

Призначення освіти ‒ забезпечувати умови для всебічного розвитку особистості, виховання громадянина-патріота, а в стратегічному плані – створення дієвої неперервної системи освіти як базису соціальної і професійної мобільності населення, формування демократичного, консолідованого суспільства, сталого та прискореного розвитку України [4, с. 10]. Ці напрямки потребують нового етапу реформування системи вищої освіти з огляду тих змін, які відбуваються наразі в державі та європейському просторі, щоб сприяти конкурентоспроможності вищої освіти України.

Дана стаття не вичерпує всіх аспектів проблеми якості вищої освіти України як виклику ХХІ століття. Подальшого вивчення потребує детальний аналіз інноваційних напрямків і підходів до оновлення вищої освітньої системи.

Список літератури

  1. Андрущенко Т. В. Університетська освіта України: європейський вибір / Т. В. Андрущенко //Університетська освіта України ХХІ століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку: Міжнародна науково-практична конференція. – Харків, 2000. – С. 23 – 25.
  2. Высшее образование в XXIв. : подходы и практические мери (ЮНЕСКО, Париж, 5-9 окт. 1998 г.) // Аlmа Маtег (Вестник высшей школы). – 1998. – № 11.
  3. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. / [В. Г. городяненко, О. В. Гілюн, А. В. Демічева та ін. ]. /За ред. В. Г. Городяненка. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2002. – 560с.
  4. Карпенко М. М. Модернізація української освітньої систем: здобутки і проблеми 2005-2009 рр.. / М. М. Карпенко // Проблеми та перспективи входження України в європейський інтелектуальний простір: освітні аспекти: зб. наук. -експерт. мат. ; за ред. Н. В. Грицяк – К. : НІСД, 2009. – С. 8 – 22.
  5. Кремінь В. Г. Якісна освіта: вимоги ХХІ ст. [Електронний ресурс] / В. Г. Кремінь // «Дзеркало тижня» – 2006. – №24. – Режим доступу: http: //www. dt. ua/articles/47045
  6. Левківський К. Якісна освіта – запорука самореалізації особистості / К. Левківський // Вища школа: науково-практичне видання. – 2010. – № 1. – С. 5 – 14.
  7. Степко М. Ф. Освітні реформи – комплексність і виваженість / М. Ф. Степко // Університетська освіта України ХХІ століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку: Міжнародна науково-практична конференція. – Харків, 2000. – С. 17 – 22.
  8. Сухарніков Ю. В. Сутнісні розбіжності діяльнісного й компетентнісного підходів до стандартизації освіти в Україні /Ю. В. Сухарніков // Педагогіка і психологія. – 2009. – №2. – С. 32 – 42.

 

Фото Капча