Загальна характеристика Цивільного права України

У конституційному праві України багато уповноважуючих норм, і диспозитивний метод правового регулювання в системі методів правової регламентації суспільних відносин посідає важливе місце. Але в цілому для конституційно-правової регламентації суспільних відносин характерний владно-імперативний метод, оскільки норми конституційного права України регламентують великий блок відносин, які базуються на владі та підкоренні, реалізації державними органами своїх повноважень.

У конституційному законодавстві чимало забороняючих норм. Наприклад, «ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у страйку» (частина третя ст. 44 Конституції України), «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками» (ст. 24 Конституції України).

Конституційно-правовому регулюванню суспільних відносин притаманний також метод дозволу, наприклад: «При введенні надзвичайного стану в окремих місцевостях України Верховна Рада України має право перервати свою позачергову сесію, скликану для вирішення конкретного питання» (ст. 12 Закону України «Про надзвичайний стан»).

Застосовуючи всі зазначені методи правового регулювання, конституційне право України забезпечує нормальне функціонування інститутів державної влади, гарантує народовладдя, функціонування громадянського суспільства в консенсуальному режимі, на основі злагоди. З допомогою різних методів правового регулювання гарантуються основні права і свободи людини і громадянина, демократичний розвиток держави і суспільства.

Отже, предмет і метод правового регулювання найбільш суттєві підстави поділу системи права на галузі права.

Місце і роль конституційного права у системі права України

Аналіз суспільних відносин, закріплених конституційним правом, засвідчує його провідну роль у системі національного права України.

Усі нормативно-правові акти приймаються на основі і відповідно до Конституції України. Отже, вона має найвищу юридичну силу. Жоден акт не може у будь-якій частині суперечити їй. Це є принцип верховенства Конституції.

Отже, провідна роль конституційного права базується на об'єктивних факторах, визначених характером предмета його регулювання.

Конституційне право регулює серцевину політичних відносин, які виникають у процесі здійснення народовладдя в Україні.

Воно закріплює принцип повновладдя народу України, якнайтісніше пов'язане з суспільною ідеологією. Його провідна роль сформована сукупністю матеріальних, ідеологічних та правових відносин, що виникають у процесі функціонування найрізноманітніших суспільних інституцій.

Конституційне право є системоутворювальним фактором для усієї правової системи України.

Норми конституційного права «переливаються», імплементуються у норми інших галузей права, стають їхнім джерелом.

Нормуючи відносини між суб'єктами влади і підпорядкованими цій владі, Конституція України утверджує себе як головне джерело публічного права, а конституційне право є його основною галуззю.

Визначаючи правовий статус особи, конституційне право закладає підвалини приватного права, яке регулює відносини між індивідами.

Отже, конституційне право як право публічне несе у собі ідеї, правові норми творення загального добра, а як право, на базі якого формується приватне право, має на меті створення добра для конкретної людини суспільства.

Конституційне право як право публічне виконує функцію соціального служіння народу.

Конституційне право закріплює форми і види власності, зокрема приватну власність. Право на приватну власність є непорушним (п. 4 ст. 41). Таким чином воно закріпило основоположний принцип регулювання відносин власності Цивільним кодексом України.

Існує тісний зв'язок між конституційним та іншими галузями права -адміністративним, фінансовим тощо. Усе це переконливо засвідчує, що основу правової системи нашої держави закладає Конституція України, а конституційне право є провідною галуззю національного права України.

Отже, конституційне право – провідна галузь права України, що являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що забезпечують організаційну і функціональну єдність суспільства як цілісної соціальної системи, основи конституційного ладу України, статус людини і громадянина, територіальний устрій держави, форми безпосередньої демократії, систему органів державної влади і місцевого самоврядування.

Основним предметом правового регулювання конституційного права України є найважливіші та найскладніші суспільні відносини, які виникають і діють у процесі народовладдя.

Таким чином, конституційне право як галузь права в будь-якій державі є складовою частиною національної правової системи і виконує в ній досить важливі завдання.

 

 

Вивчення галузі права неможливе без з'ясування особливостей правових норм, які його складають.

Конституційно-правові норми – це встановлені або санкціоновані державою загальнообов'язкові правила поведінки, що регулюють і охороняють суспільні відносини, які становлять предмет конституційного права [182; 4].

Конституційно-правовим нормам притаманні загальні ознаки юридичних приписів, тобто вони врегульовують суспільні відносини, встановлюють обов'язкові правила поведінки, містяться у правових актах Української держави; охороняються і забезпечуються в міру необхідності примусовою силою держави [10; 3].

Їхніми специфічними ознаками є те, що вони:

а) регулюють особливе, з огляду на його важливість, коло суспільних відносин, що безпосередньо стосується здійснення народовладдя;

б) встановлюють порядок створення інших правових норм, який є обов'язковим для інших галузей права;

в) мають вищу юридичну силу щодо інших правових норм;

г) відрізняються особливою структурою в тому розумінні, що для них не є характерною