Загальна характеристика Цивільного права України

Суб'єкти конституційно-правових відносин.

Суб'єкти конституційно-правових відносин, тобто їх учасники, є найрізноманітнішими. Вони мають чимало спільного з суб'єктами інших правовідносин, тобто мають певний правовий статус, наділені відповідною правоздатністю, виробили механізм реалізації своїх повноважень. Крім цього, їм властивий ряд специфічних ознак:

це відносини влади, а тому їх суб'єкти наділені винятковими повноваженнями, а дії та вчинки мають переважно владно-імперативний характер;

суб'єкти цих відносин наділені неоднаковими правами та обов'язками, тобто різною за змістом правоздатністю. Так, із учасників суспільних відносин правоздатністю, яку має народ України – суверен влади у державі, не наділені інші суб'єкти конституційно-правових відносин;

їх характерною рисою є особливий механізм реалізації їхніх повноважень. Така реалізація здійснюється безпосередньо за допомогою норм конституційного права, наприклад обрання Президента України шляхом всенародного голосування, або за допомогою норм інших галузей права (право на недоторканність житла) ;

деякі суб'єкти цих відносин виступають лише як їх учасники і не можуть бути суб'єктами інших правових відносин, наприклад, територіальні утворення;

особливий, субординаційний характер мають зв'язки між суб'єктами конституційного права та суб'єктами інших правових відносин. Ці зв'язки нерівноправні, командні щодо іншого суб'єкта.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є: народ України, населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці (при проведенні референдумів, виборів, реалізації інших форм прямого волевиявлення) ; Верховна Рада України; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Президент України; комітети парламенту України, постійні комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим; народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад; Кабінет Міністрів України; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; суди; прокуратура; Конституційний Суд України; політичні партії та їх виборчі блоки; громадяни України; Національний банк України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Центральна виборча комісія, підприємства установи, організації усіх форм власності тощо. Наведений перелік не є вичерпним, тому що суб'єктами цих відносин є й інші державні установи, організації, збори громадян тощо [82, 5].

Об'єкти конституційно-правових відносин.

Об'єкти конституційно-правових відносин слід розуміти як певні дії, особисті, соціальні, державні блага, які задовольняють інтереси і потреби суб'єктів цих відносин. Блага можуть бути матеріальними і нематеріальними.

Матеріальні види об'єктів конституційно-правових відносин.

1. Політичні блага:

- конституційний лад;

- суверенітет;

- влада народу

- державна влада;

- громадянство;

- територіальна цілісність тощо.

2. Дії уповноваженого суб'єкта:

- парламенту;

- президента;

- уряду тощо.

3. Дії суб'єктів, підпорядкованих вищим за рівнем органам влади.

4. Речі, майнові, духовні блага: власність, гроші, наукові та літературні твори, твори мистецтва тощо.

5. Поведінка суб'єктів конституційно-правових відгосин та її результати.

6. Природні об'єкти.

Нематеріальні види об'єктів конституційно-правових відносин.

1. Особисті нематеріальні блага людини: життя, здоров'я, честь, гідність.

2. Духовні цінності.

3. Певні соціальні властивості та риси об'єднань, спільностей тощо.

4. Культурна спадщина України.

Серед матеріальних видів об'єктів конституційно-правових відносин провідна роль належить загальнонародним та загальнодержавним об'єктам:

- конституційному ладу;

- владі народу;

- державній владі;

- суверенітету і територіальній цілісності України;

- економічній та інформаційній безпеці держави.

Серед нематеріальних видів об'єктів конституційно-правових відносин слід насамперед виділити життя людини, його захист з боку держави, охорону здоров 'я людини, а також захист від посягань на честь, гідність простої людини чи посадової особи, зокрема Президента України, інших державних керівників, громадянина держави загалом.

Отже, конституційно-правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, суб'єкти яких наділяються взаємними правами та обов'язками, згідно з котрими вони повинні функціонувати.

Виходячи з цього, а також із викладеного вище можна стверджувати, що вони мають специфічний, тільки їм притаманний, зміст; характеризуються особливими суб'єктами, тобто певні їх учасники не можуть вступати в деякі інші види правовідносин. Так, приміром, Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також здійснювати іншу оплачувану чи підприємницьку діяльність або входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. Такі відносини порівняно з іншими галузевими правовідносинами мають найбільш загальний характер.

 

 

Вивчаючи провідну галузь національного права України – конституційне право, вдалося з’ясувати його поняття та предмет, поняття, види та особливості конституційно-правових норм, поняття конституційно-правових відносин, їх суб’єкти і об’єкти.

По суті поставлених завдань вдалося визначити наступне:

предмет конституційного права України – сукупність політико-правових відносин, пов’язаних з відносинами держави та особи в Україні, народним волевиявленням, організацією та здійсненням державної влади і місцевого самоврядування, закріпленням соціально-економічних умов владування, а також з державно-територіальною організацією України, які регулюються нормами цієї галузі національного права;

конституційне право України – сукупність конституційно-правових норм, у яких встановлюються формально визначені обов’язкові правила поведінки учасників конституційно-правових відносин;

конституційно-правові норми встановлюються і санкціонуються державою, забезпечуються нею і охороняються за допомогою відповідних засобів; у деяких випадках вони захищаються примусом держави, в них сформульовано офіційні, формально визначені приписи, що є обов’язковими для виконання;

конституційно-правові відносини – це суспільні відносини, врегулбовані конституційно-правовими нормами, суб’єкти яких наділяються взаємними правами та обов’язками, згідно з котрими вони повинні функціонувати.

Але, всі ці поняття були сформульовані і затверджені після розпаду СРСР і здобуття нашою країною незалежності, коли розпочався новий етап у розвитку конституційного процесу. Важливе конституційне значення мали: Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 р., Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. і особливе місце посідає Конституція, – закон, що встановлює форму держави, систему державних органів, визначає порядок їх формування та діяльності, основні права та обов’язки громадян, прийнята Верховною Радою України на її п’ятій сесії 28 червня 1996 р.

 

 

1. Конституція України. – К. : 1998 р.

2. Конституційне право України / за ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, М. Ю. Тадики. – К. : Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.

3. Конституційне право України: навч. пос. /за ред. Ю. І. Крегула. – К. : Київський національний торгівельно-економічний університет, 2003. – 417 с.

4. Правознавство: підручник/А. І. Бернач, Д. О. Карпенко, В. С. Ковальський, А. М. Колодій, А. Ю. Олійник, О. О. Підопригора; за ред. В. В. Копейчикова, А. М. Колодія. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 752 с.

5. Тадика Ю. М. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина. – Х. : Фото Райдер, 1998. – С. 79.

6. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: підручник. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 510 с.

7. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. -К., 2001.