Загальна характеристика екзогенних та екзогенно-органічних психічних розладів. Проблеми екологічної психіатрії. Екзогенні психічні розлади травиатичного, інфекційного, соматичного, судинного та ендокринного походження

 

Тема: Загальна характеристика екзогенних та екзогенно-органічних психічних розладів. Проблеми екологічної психіатрії. Екзогенні психічні розлади травиатичного, інфекційного, соматичного, судинного та ендокринного походження

 

ПЛАН:

 

1. Класифікація екзогенних та екзогенно-органічних психічних розладів

2. Психічні порушення при ЧМТ

3. Загальний алгоритм психічних порушень екзогенно-органічного генезу

5. Лікування екзогенно-органічних психічних розладів

 

Актуальність теми: Екзогенні та екзогенно органічні психічні розлади сьогодні зустрічаються надзвичайно часто. Особливо це стосується психічних порушень внаслідок черепно-мозкових травм в звязку із ростом травматизму.

 

 

В основі лежить наявність чи відсутність в етіопатогенезі значучих екзогенних впливів та наявність чи відсутність органічного субстрату порушення ЦНС.

Згідно цієї класифікації виділяють:

Ендогенні захворювання (відсутні чіткі зовнішні причини, відсутні грубі органічні порушення ЦНС) :

шизофренія; маніакально-депресивний психоз; функціональні психози пізнього віку (інволюційна депресія, інволюційний параноїд)

2. Ендогенно-органічні (відсутні чіткі зовнішні причини, наявні органічні порушення ЦНС)

* епілепсія (генуїнна) ;

* атрофічні захворювання головного мозку (хв. -ба Альцгеймера, Піка)

3. Екзогенні (є зовнішній чинник, нема органічної патології ЦНС) : симптоматичні психози при інфекціях, інтоксикаціях, соматичних хворобах.

4. Екзогенно-органічні (є і перше і друге) : при судинних, травматичних, пухлинних захв. гол. мозку, „мозкових” інфекціях).

5. Патології розвитку (конституційно зумовлені, стійкі патологічні стани) особистості (психопатії) інтелекту (олігофренії).

6. Психогенії (функціональні непсихотичні психічні розлади, пов’язані з негативними психологічними впливами – психотравмами).

Згідно міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду МКХ-10 розрізняють наступні категорії психічних розладів:

F00-09. Органічні і симптоматичні психічні розлади (включають як екзогенні та екзогенно-органічні, так і ендогенно-органічні розлади)

Психічні порушення при ЧМТ можна розглядати як модель екзогенно-органічних психічних порушень.

Закриті ЧМТ – зберігається замкнутість внутрішніочерепної порожнини – рана не глибше апоневрозу,

Відкриті ЧМТ:

– непроникаючі – пошкоджується апоневроз і можуть пошкоджуватись кістки;

- проникаючі – пошкоджується тверда мозкова оболонка, а в ряді випадків і речовина г. м.

Струс – дифузне пораження г. м. з переважанням функціональних зворотніх стовбурових розладів (вегетативних, вестибулярних).

Забій (контузія) – хар – ся локальними ураженнями певних структур г. м. з розвитком стійких вогнищевих змін і відповідних симптомів.

Щодо психічних розладів при ЧМТ, то їх можно умовно розподілити на такі, що зустрічаються в “гострий період і в період віддалених наслідків, які, в свою чергу поділяються на психотичні, непсихотичні і органічні зміни.

Психічні порушення характеризуються поліморфізмом. В основі структурно-динамічних особливостей клінічної картини є взаємодія біологічних та психічних факторів і механізмів. Серед біологічних – важкість ЧМТ, локальні і дифузні процеси.

Періоди ЧМТ:

1/ Гострий

2/ Підгострий

3/ Віддалених наслідків

1/ Гострий період характерізується взаємодією травматичного субстату, реакцій ушкодження і реакцій захисту. За часом він триває від моменту впливу механічного чинника, що ушкоджує, на головний мозок із раптовим розвитком розладів його інтегративно-регуляторних і вогнищевих функцій до стабілізації на тому або іншому рівні порушених загально-мозкових і загально-організмених функцій або смерті постраждалого. Тривалість цього періоду – від 2 до 10 тижнів. У залежності від клінічої форми ЧМТ.

В гострий період виникає втрата свідомості (кома, сопор, оглушення), а також нерідко зустрічаються емоційні розлади у вигляді різних непсихотичних розладів.

Порушення свідомості є практично облігатним с-мом ЧМТ. В гострому періоді основними є кількісні порушення свідомості – оглушення, сопор, кома, які, як рахується викликані функціональною блокадою між великими півкулями і серединними структурами мозку.

Оглушення – у хворого сповільнені мова, рухи, міміка. Спостерігаєтся збільшення паузи між питаннями лікаря і відповідью хворого. Відповіді хворого односкладні (“так”, “ні”) Хворий орієнтований у власній особі, може бути неточно орієнтован у часі і місті. На період глибокого оглушення наступає часткова амнезія.

Сопор – Глибоке порушення свідомості, коли неможливе мовне спілкування з хворим. Але збережені захисні реакції – відкривання очей на біль, звук і інші подразнення. Хворий в цьому стані може локалізувати біль (тянеться рукою до місця подразнення). На період сопору формується повна амнезія (контраградна).

Кома – повне виключення свідрмості

1 – збережена некоординова реакція на біль, очні рефлекси

2 – відсутня р -ція на любі зовнішні подразнення

3 – вираженні порушення вітальних функцій – дихання, серцевої діяльності, А/Т, тощо. Спостерігається двобічний фіксований мідріаз, дифузна м”язева атонія.

На фоні прояснення свідомості можуть розвиватися психози гострого періоду (особливо при забоях г. м.)

В світовій нейротравматології широко розповсюджена шкала коми Глазго з кількісною оцінкою угнетіння світомості по трьом параметрам: відкриття очей (спонтанне – 4 бала, в відповідь на звук – 3, на біль – 2, відсутність – 1) ; мовна відповідь (розгорнута орієнтована 5 балів, напугана дезорієнтована – 4, безсв’язна мова – 3, невиразна мова – 2, відсутність – 1) ; рухлива відповідь (виконання команди – 6 балів, локалізація болі – 5, відокремлення від болі – 4, патологічне згибання 3, патологічне розгибання – 2, відсутність – 1). Найбільш важке порушення свідомості оцінюється в 3-7 балів (3 бали – це кома 111), середньоважке –